Післяпологовий парез

0

Аполінарій Краєвський, Сумський національний аграрний університет (Україна)

Післяпологовий парез (пологовий парез, гіпокальціємія, пологова апоплексія, гіпокальціємічна лихоманка, молочна лихоманка, післяпологова кома) – гостре нервове захворювання тварин, що розвивається раптово, швидко і пов’язане з порушенням мінерального гомеостазу (кальцію, фосфору, магнію). Хворіють переважно корови, рідше кози й вівці, надзвичайно рідко – свині та кобили.

Хворобу почали реєструвати на початку минулого століття, відколи молочне скотарство набуло інтенсивного розвитку внаслідок селекції молочної худоби. У корів голштино-фризької породи, за даними данців, захворюваність на післяпологовий парез становить 15–17%, у скандинавських країнах – не менше, ніж 10%. Британські вчені відзначають сезонність захворювання: пік припадає на кінець літа, осінь; при цьому за два дні до отелення хворіють 10%, протягом 3 діб після отелення 80% від усіх хворих тварин. Близько 5% хворих корів гинуть, або їх піддають вимушеному забою. Крім того, на економіку господарства впливає зменшення продуктивності та тривалості життя тварин, які перехворіли, у середньому на три роки, затрати на лікування і профілактику.

 Причини та фактори, що сприяють захворюванню

Хворіють переважно високопродуктивні корови середнього віку (3–5 лактація), і рідко корови-первістки; також тварини, які в сухостійний період мали вгодованість вище середньої, за концентратного типу годівлі і не мали активного моціону. Частіше захворювання реєструють у перші 2–3 дні після неускладненого отелення; рідше – за 5–6 днів, дуже рідко за кілька тижнів або навіть місяців і як виняток – перед пологами. Деякі тварини хворіють після кожного отелення, що свідчить про генетичну схильність.

У тільних корів поступово зростає потреба в мінеральних речовинах,  зокрема в кальції, але під час отелення вона зростає в рази через утворення молозива. У перший день лактації потреба в кальції втричі більша, ніж він доступний в організмі. Для відновлення гомеостазу кальцію необхідно до двох діб. Відтак, знижується рівень кальцію у крові. Коли він падає нижче допустимої межі, з’являються клінічні ознаки післяпологового парезу. Під час отелення знижується апетит і зменшуються споживання корму та засвоєння кальцію через кишківник. Окрім того, у старших корів зменшується і мобілізація кальцію з кісток, тобто виникає залежність від корму як основного джерела кальцію.

Відомо, що основними причинами післяпологового парезу є надлишок кальцію у раціонах сухостійних корів та брак вітаміну D і його активних метаболітів. Причинами, що сприяють захворюванню, є незбалансована годівля сухостійних корів за білково-цукровим співвідношенням, мінеральними речовинами, вітамінами, відсутність активного моціону та інсоляції тварин.

Встановлено, що згодовування кормів, багатих кальцієм в останній період тільності призводить до відносної гіперкальціємії, яка, за механізмом зворотного зв’язку, гальмує активність паращитоподібних залоз і підвищує секрецію кальцитоніну. Механізм ендокринної регуляції кальцієвого гомеостазу з цього моменту виявляється неспроможним швидко відреагувати на дисбаланс, що створився перед отеленням через спрямування кальцію в молозиво і молоко.

Багатий фосфором раціон, навпаки, стимулює активність паращитоподібних залоз протягом сухостою і  активує їх  відразу після пологів.

Окрім гіпокальціємії, у хворих тварин виявляють й інші розлади обміну речовин: гіпофосфатемію, гіпомагніємію та гіпо- або гіперглікемію. Зменшення рівня глюкози в крові, як і кальцію, відбувається через забезпечення ними молозива на початку лактогенезу. Збільшення глюкози в крові корів, хворих на післяпологовий парез, відбувається у результаті зниження рівня кальцію і пригнічення секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози.

Швидке зниження у крові й особливо у м’язах кальцію та магнію викликає нервово-м’язові розлади, судоми і парези, адже ці іони відіграють важливу роль у з’єднанні й дисоціації м’язових білків актину і міозину, що здійснюють скорочення. У нервово-м’язових синапсах за участю іонів кальцію виділяється ацетилхолін – медіатор нервового збудження і зв’язується з холінорецептором. За надлишку ацетилхоліну ці самі іони активують фермент холінестеразу, котра розщеплює ацетилхолін. Дефіцит кальцію спричинює порушення процесу нервово-м’язового збудження, послаблення тонусу скелетної та гладкої мускулатури, парез м’язів.

Окрім цього, порушення загального обміну речовин, зокрема гліколітичних процесів, супроводжується накопиченням молочної кислоти, кетонових тіл, збільшенням концентрації органічних сполук фосфору за рахунок неорганічних. Це призводить до перенапруження баро- і хеморецепторів нейроендокринної системи, котра регулює обмін речовин.

Парез-у-коров Один із перших симптомів захворювання –  порушення координації рухів, хитка хода, тремор окремих груп м’язів, труднощі під час вставання

 Клінічні ознаки

Захворювання за клінічним проявом і перебігом можна поділити на три стадії.

Перша характеризується незначними пригніченням та зниженням температури тіла хворої корови або навпаки – збудженням, характерним ревом. У тварини порушується координація рухів, помітні хитка хода, тремор окремих груп м’язів, труднощі, коли вона підводиться, підкошуються або протягуються задні кінцівки; апетит знижений або відсутній; жуйка спочатку млява, а потім зникає; гіпотонія передшлунків, що переходить у атонію; брадікардія. Початок захворювання зазвичай залишається непоміченим, і без застосування лікувальних заходів настає наступна стадія.

Під час другої стадії хвора тварина лежить, температура шкіри знижується, надто біля основи рогів і ратиць; температура тіла субнормальна; апетиту немає, носо-губне дзеркало сухе, за аускультації виявляють тахікардію і зниження тонів серця. Настає парез язика, горлянки, кишківника і передшлунків: порушуються функції ковтання, жуйки, відрижки й дефекації. Анальний сфінктер втрачає тонус. Переповнюється сечовий міхур. Хвора тварина лежить на груднині з підігнутими під себе кінцівками, виявляється характерна ознака – S-подібне викривлення шиї. Голову в такому разі тварина може утримувати або ж вона схилена на груднину. Якщо своєчасно не надати лікувальну допомогу, то хвороба може перейти у важку форму (третю стадію).

Симптоми третьої стадії – значне пригнічення, корова лежить на боці з витягнутими кінцівками та відкинутою головою геть байдужа до всього, зіниці розширені, погляд безтямний, температура тіла 35–36°С; з очей виділяються сльози, рогівка мутніє, зникає пальпебральний рефлекс; ротова порожнина розкрита, випадає язик, витікає слина; у рубці накопичуються гази, розвивається тимпанія, у прямій кишці пересихає кал; тахікардія (120 і більше серцевих скорочень на хвилину) з ниткоподібним пульсом. У деяких корів у коматозному стані може відбуватися регургітація й потрапляння вмісту рубця у легені. Дихання рідке, з хрипінням, спричиненим западанням язика й накопиченням слини. Немає чутливості шкіри, м’язів і сухожилків, рефлексів рогівки, зіниці, ануса. Концентрація кальцію у крові зменшується до 6,0–7,5 мг%, спостерігають також незначне зниження магнію. Така тварина без лікування може загинути протягом декількох годин.

 

Діагноз

Діагностику проводять за характерними клінічними ознаками. Диференціюють післяпологовий парез від захворювань, що мають симптоми сильного пригнічення: післяпологової печінкової коми, маткових кровотеч, ацетонемії, кетозу, септицемії, післяпологового залежування різної етіології або навіть стану втоми після важкого отелення. Але загальний стан тварин за більшості з названих патологій залишається задовільним, ритм серцевих скорочень не змінюється, а тварина робить спроби вставати.

Лікування

Прогноз за своєчасного лікування сприятливий, 90–95% хворих корів одужує. Без лікування тварина гине від тимпанії упродовж першої доби. Якщо хвороба набуває затяжного перебігу, ознаки колапсу посилюються і корова непомітно або з сильними судомами гине. Дуже рідко захворювання на 2–3-й день минає саме собою.

Комплексне лікування, направлене на корекцію у крові рівня кальцію, магнію та глюкози, необхідно розпочати негайно після встановлення діагнозу.  Парентерально вводять розчини солей кальцію і магнію та глюкозу, а також вітаміни групи D, або їх синтетичні аналоги – оксідевіт (оксіхолекальціферол).

Профілактика

Для сухостійних корів організовуйте активний моціон і годуйте їх за повноцінними раціонами. Цукрово-протеїнове співвідношення має бути 0,8–1,2:1; цукрово-крохмально-протеїнове співвідношення – 1,7–2,2:1; вміст клітковини від сухої речовини раціону має становити 25–30%. Уникайте надлишку кальцію в раціоні. Оптимальним співвідношенням кальцію до фосфору в раціоні сухостійних корів є 1,5–1,3:1; у пізній сухостійний період співвідношення має бути 1:1, а абсолютна кількість не має перевищувати 60–70 г. Не допускайте ожиріння сухостійних корів. Тварин, які в кінці лактації та під час запуску ожиріли, годують за раціоном, у якому на 15–20% знижено рівень енергії, протеїну та кальцію, до нормалізації вгодованості, бажано в першій половині сухостійного періоду. Корів на сухостої, під час і після пологів утримують у сухих приміщеннях без протягів, за тиждень до передбачуваних отелень переводять у родильне відділення, а за максимального прояву передвісників пологів – у родильні бокси, які використовують за принципом «пусто – зайнято». За добу після отелення переводять у післяпологову секцію, розділену на дві частини: для корів з нормальними пологами і для тварин з ускладненнями.

Побутує думка, що годівля корів упродовж останнього місяця тільності за раціоном, у якому кальцієво-фосфорне співвідношення становить 1:2 або 1:3, стимулює паращитоподібні залози і створює умови для їх адекватного реагування на потреби, що виникають в організмі корови під час отелення та на початку лактації. Такого результату можна досягти, забезпечивши щоденне надходження в організм 30–40 г кальцію. Для цього вилучають із раціону корми, багаті на кальцій: бобові, буряк, капусту. Після отелення надходження кальцію можна значно збільшити, в середньому до 150 г на день.

Зарубіжні дослідники рекомендують упродовж сухостійного періоду зменшити надходження в організм аніонів калію, позаяк вони викликають алкалоз, що сприяє розвитку післяпологової гіпокальціємії. Для цього рекомендують вводити в раціон якісні силос і сіно люцерни з полів, на яких не використовували калійні добрива. За масового виникнення захворювання влітку доцільно з раціону сухостійних корів вилучити багаті на калій зелені корми.

Для профілактики парезу у корів на сучасному ринку кормових добавок є достатньо різних препаратів із відповідним умістом солей кальцію, фосфору, магнію та інших макро- і мікроелементів, які рекомендують згодовувати протягом останніх днів тільності або перед отеленням та за декілька годин після. Ці мінеральні речовини відразу використовуються організмом, бо їх вводять у період, коли ризик гіпокальціємії дуже високий.

За загрози виникнення післяпологового парезу рекомендують перед отеленням або відразу після нього парентерально вводити борглюконат у лікувальних дозах.

Високопродуктивним коровам, які перехворіли за попереднього отелення, за 10 і 7 днів до передбачуваних пологів двічі внутрішньом’язово вводять вітамін D3 по 3 млн на день і 4 млн у день отелення. Рекомендують з цією самою метою проводити внутрішньом’язові ін’єкції оксідевіту в дозі 700–800 мкг за 5–7 діб до отелення.

Для профілактики післяпологового парезу можна застосовувати недодоювання корів після отелень, але у такому разі їх необхідно часто доїти. Для великих промислових ферм такий спосіб затратний і не завжди дає бажані результати, бо недодоювання корів може сприяти розвитку маститу та зниженню молочної продуктивності.