Нові види та розміри штрафів за порушення законодавства про працю у 2017 році

0

Світлана Дерев’янко, канд. екон. наук, доцент, Ірина Дигодюк, магістр, НУБіП України

Питання відповідальності за порушення турбує всіх і завжди, адже штрафи досить боляче б’ють по гаманцю. А щоб їх уникнути, варто якомога більше знати про них.

Відповідно до Закону України (ЗУ) від 6 грудня 2016 р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 1 січня 2017 р. законодавство з оплати праці зазнало суттєвих змін. Змінено поняття «мінімальної заробітної плати», порядок встановлення посадових окладів і тарифних ставок, запроваджено нові механізми контролю у сфері зайнятості та оплати праці.

Визначення мінімальної заробітної плати наведено у ст. 95 Кодексу законів про працю (КЗпП) України – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Із 2017 р. вилучено норму, за якою до мінімальної зарплати не додають доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Водночас розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної. Це передбачено новою ст. 31, якою доповнено ЗУ «Про оплату праці». Якщо ж нарахована зарплата за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної, тоді роботодавець має провести доплату, до того ж слід це робити щомісяця одночасно з виплатою зарплати.

Під час обчислення розміру зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховують доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. За укладання трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також за невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Статтею 6 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2017 р. – 1600 грн).

Закон України від 21 грудня 2016 р. №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлює: прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2017 р. – 1600 грн, з 1 травня – 1684, з 1 грудня  1762 грн; мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня – 3200 грн; у погодинному розмірі – 19,34 гривні.

Прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ №1774 передбачено, що мінімальна зарплата після 1 січня 2017 р. не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори й угоди, необхідно у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно з законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, роботодавці мають внести відповідні зміни до колективних договорів у частині визначення співвідношень в оплаті праці працівників, замінивши раніше передбачені співвідношення до мінімальної заробітної плати на співвідношення до прожиткового мінімуму. Водночас за наявності відповідних коштів згідно зі ст. 91 КЗпП підприємства, установи, організації за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові пільги для працівників, у т. ч. із визначення розмірів посадових окладів і тарифних ставок.

З 1 січня 2017 р. ЗУ №1774 збільшено кількість і самих «контролюючих» із питань додержання законодавства про працю. Змінами, внесеними до ст. 17–18 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування під час здійснення повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади, а з питань здійснення делегованих їм повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення – перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, крім здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, тепер мають право накладати фінансові санкції (штрафи) за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (ст. 34 зазначеного вище Закону). Зауважимо, що до внесення цих змін рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення приймалося посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Набули чинності зміни у частині посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за порушення законодавства про працю. Розширено абз. шостий ч. 2 ст. 265 КЗпП, якою передбачено нові види відповідальності.

Встановлено відповідальність юридичних і фізичних осіб – підприємців у разі недопущення «контролерів» до проведення перевірки – штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (9600 грн). За неоформлення найманих працівників, оформлення на неповний робочий час за фактичного виконання роботи повний робочий час, виплату зарплат «у конвертах», неповідомлення органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу штраф – тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати (96 000 грн). Коли перевірка здійснюватиметься з метою виявлення працівників із неоформленими трудовими договорами та виплати зарплати «у конверті» (без нарахування та сплати ЄСВ та податків) на роботодавця очікуватиме штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат (320 000 грн). Це найвища фінансова санкція за порушення трудового законодавства, визначена ст. 265 КЗпП.

За порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, на посадових осіб накладається штраф у розмірі від 30 до 100 нмдг (неоподаткований мінімум доходів громадян) (від 510 до 1700 грн), а за повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда – від 100 до 300 нмдг (від 1700 до 5100 грн).

Отже, кількість «охочих» контролювати додержання трудового законодавства, зокрема виплату заробітної плати не менше встановленого мінімального її рівня, зросла. Місцевий бюджет, до якого потрапляє 60% податку з доходів фізичних осіб, який буде сплачений за працюючого, зацікавлений, аби заробітна плата працівникам теж була не менше рівня мінімальної (3200 грн). Санкції за порушення трудового законодавства вражаючі, а тому роботодавець прагнутиме не «попасти» на штрафи.

Зауважимо, що КЗпП містить понад сотню трудових гарантій та пільг працівникам, за порушення яких законодавець передбачив чималі штрафи. То що ж законодавець вимагатиме від роботодавця (див. табл.).

 

Порушення у сфері оплати праці

Вид порушення трудового законодавства та норма праваСанкція
Виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків (виплата зарплати «в конвертах») (п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI)30 мінімальних заробітних плат (МЗП) (96 000 грн)*
Порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі (ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95-ВР, ст. 115, 116 КЗпП)3 МЗП (9600 грн)
Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці:

–        виплата заробітної плати в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата (ст. 95 КЗпП)

10 МЗП (32 000 грн)*
–        непроведення або проведення індексації заробітної плати з порушенням встановленого законодавством порядку (ст. 95 КЗпП, ст. 33 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР)10 МЗП (32 000 грн)
–        порушення в організації оплати праці (тарифної системи: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)) (ст. 96 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
недотримання норм оплати праці:

– за роботу в надурочний час (ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР, ст. 106 КЗпП)

10 МЗП (32 000 грн.)
–        у святкові, неробочі та вихідні дні (ст. 107 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        у нічний час (ст. 108 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        за час простою, який мав місце не з вини працівника, а також за освоєння нового виробництва (продукції) (ст. 113 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        під час виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника (ст. 112 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        щодо працівників молодше вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їх щоденної роботи (ст. 194 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        щодо порядку оплати праці за невиконання норми виробітку не з вини працівника (ст. 111 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        за суміщення професій (посад) і виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника (ст. 105 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
недотримання гарантій в оплаті праці:

– щодо оплати відпусток (ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР, розд. V ЗУ «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР, ст. 83 КЗпП)

10 МЗП (32 000 грн)
–        щодо порушення обмежень відрахувань із заробітної плати, їх розміру та заборона відрахувань із певних видів виплат (ст. 127, 128, 129 КЗпП)10 МЗП (32000 грн.)
–        за звільнення (ст. 117 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        за час виконання державних або громадських обов’язків (ст. 119 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        для тих, які направляються для підвищення кваліфікації (ст. 122 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        за направлення на обстеження у медичний заклад для проведення обов’язкового медогляду (ст. 123, 169, 191 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу (ст. 170 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        переведених тимчасово на іншу роботу в зв’язку з виробничою необхідністю (ч. 2 ст. 33 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        для вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу (ст. 178 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        для працюючих інвалідів (залучення інвалідів до надурочних та робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 172 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        для донорів (ст. 124 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості (ст. 120 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        під час службових відряджень (ст. 121 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        працівникам, які використовують свої інструменти для цілей підприємства (ст. 125 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)
–        працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (ст. 126 КЗпП)10 МЗП (32 000 грн)

*штраф застосовується за кожного працівника, відносно якого скоєно правопорушення

Законодавством встановлено відповідальність за недотримання державних гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 р. №1975-XII, «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII. Так, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть зазначену відповідальність відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП у вигляді штрафу – в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати (32 000 грн), а посадові особи підприємств (установ, організацій) незалежно від форм власності та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю згідно з ч. 7 ст. 41 КУпАП – у вигляді штрафу від 50 до 100 нмдг (850 – 1700 грн).

За порушення інших вимог трудового законодавства, таких як необґрунтована відмова у прийнятті на роботу (вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України); вимагання під час прийняття на роботу відомостей та документів, подання яких не передбачено законодавством; порушення обмежень спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації в разі установлення таких обмежень власником; порушення вимог щодо випробування під час прийняття на роботу деяких категорій осіб; заборони вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, порушення порядку розірвання трудового договору з підстав, передбачених трудовим законодавством, умов відсторонення від роботи, вимог щодо відпочинку працівників (ненадання перерв, вихідних днів, залучення до роботи в святкові та неробочі дні), вимог щодо порядку вивільнення працівників; порушення гарантій працівників за покладення на них матеріальної відповідальності, порядку притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; порушення власником або уповноваженим ним органом обов’язку проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце; переведення на іншу роботу без згоди працівника; недотримання двомісячного строку щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці; недотримання норм тривалості робочого часу, гарантій для працюючих інвалідів, жінок та неповнолітніх громадян; ненадання перерв для обігріву й відпочинку деяким категоріям працівників за певних умов праці; ненадання або порушення порядку надання відпусток; виплата заробітної плати рідше двох разів на місяць; невиплата компенсації працівникам щодо втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати; непроведення коригування середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100; недостовірний облік виконаної роботи та/або бухгалтерський облік витрат на оплату праці; непроведення обов’язкових медоглядів накладається санкція у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (3200 грн).

У разі затримки виплати заробітної плати більше ніж на місяць (порушення встановлених строків виплати заробітної плати), правопорушення буде кваліфікуватися відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП і застосовуватиметься штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (9600 грн).

Варто зауважити, що ст. 265 КЗпП не визначає строки давності для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства. Відповідно до ч. 3 цієї статті штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями, і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України. Це означає, що на ці штрафи не поширюються вимоги щодо їх стягнення, встановлені ст. 270 Господарського кодексу України, а саме застосування штрафів протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через рік з дня порушення. Отже, посадові особи, які уповноважені на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, мають право прийняти рішення про накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП, незалежно від дати вчинення правопорушення та/або дати його виявлення.

Чи можуть двічі оштрафувати за одне й те ж порушення? Ст. 265 КЗпП прямо передбачено, що у разі виплати зарплати нижче мінімальної, а також за недотримання гарантій і пільг працівникам, передбачених законодавством про військовий обов’язок та мобілізацію, штраф накладається за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Тобто, якщо на підприємстві двоє працівників отримують нижче мінімальної заробітної плати, то штраф становитиме не 32 000, а 64 000 грн і т. д. Такий самий принцип діє й у разі виявлення на підприємстві працівників, з якими неоформлені трудові відносини, і зарплата виплачується «в конверті» – штраф у розмірі 96 000 грн накладається за кожного працівника окремо.

Водночас за інші правопорушення, незалежно від кількості працівників, щодо яких вони були вчинені, штраф накладається у фіксованому розмірі. Зокрема розмір штрафу за порушення строків виплати зарплати не залежить від кількості працівників, яких стосується порушення. Про це йдеться у Листі Держпраці від 04.01.2017 р. №54/4.1/4.1-ДП-17: «У разі виявлення порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, незалежно від кількості працівників, яких стосується порушення, тривалості порушення та кількості випадків порушень застосовується штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виявлення порушення (9600 грн)».

Механізм накладення штрафів посадовими особами Держпраці на суб’єктів господарювання та роботодавців був визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509. У зв’язку з тим, що 1 січня 2017 р. набув чинності ЗУ №1774, який делегує органам місцевого самоврядування повноваження у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також накладання штрафів за його порушення, Кабінет Міністрів України розробив проект постанови «Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою затверджено низку документів, спрямованих на врегулювання здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення: Проектом планується затвердити:

– порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення;

– порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення;

– методичні рекомендації щодо забезпечення здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, об’єднаних територіальних громад повноважень, передбачених ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»;

– положення про порядок видачі посадовим особам виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад посвідчень інспектора праці.

Зауважимо, що Державна регуляторна служба (ДРС) не погодила початковий проект Постанови Кабінету Міністрів України щодо перевірок дотримання трудового законодавства. Доопрацьований проект Постанови надано на повторне погодження ДРС. Планується, що державний контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюватимуть інспектори праці шляхом проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення й об’єднаних територіальних громад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Не можна забувати і того, що за порушення трудового законодавства передбачено ще й кримінальну відповідальність, притягнути до якої можуть лише органи прокуратури. Рішення про відкриття кримінальної справи за фактами грубих порушень трудового законодавства приймають саме прокурори, а притягувати до відповідальності за Кримінальним кодексом України чи ні – вирішують суди.

Перевірку підприємств прокуратура проводить не в плановому порядку, а лише після звернень громадян або за фактом скоєння того чи іншого порушення, про які можуть повідомити інспектори згаданих вище контролюючих органів.

Досить часто порушення підпадає як під адміністративну, так і кримінальну відповідальність. У таких випадках адміністративне стягнення накладають тоді, коли порушення трудового законодавства не визнали грубим (а отже, не йдеться про кримінальну відповідальність). Тож які порушення законодавства про працю підпадають під кримінальну відповідальність?

За незаконне звільнення працівника з роботи із особистих мотивів чи в зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (ККУ) передбачено штраф від двох тисяч до трьох тисяч нмдг (34 000–51 000 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років; якщо це відбувається щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда чи вчинені повторно – штраф від трьох тисяч до п’яти тисяч нмдг (51 000–85 000 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців (ч. 2 ст. 172 ККУ). При цьому під іншим грубим порушенням законодавства про працю розуміють будь-яке інше (крім незаконного звільнення) порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило чи могло порушити право працівника на працю: незаконне залучення до понаднормових робіт чи робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці осіб, яких до них не можна залучати (наприклад, неповнолітніх, вагітних і жінок із дітьми до 3 років), ненадання відпустки, незаконне переведення на іншу роботу, залучення до роботи у вихідні та святкові дні, невидання наказу про звільнення та/або невидача трудової книжки звільненому працівнику, незаконне притягнення до матеріальної відповідальності, невиконання службовою особою рішення суду щодо поновлення працівника на роботі тощо. У кожному окремому випадку потрібно вирішувати, чи є порушення грубим.

Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства (установи, організації) незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою, або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою карається штрафом до 50 нмдг (до 850 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або арешт на строк до 6 місяців, чи обмеження волі на строк до 2 років (ч. 1 ст. 173 ККУ). Коли зазначені дії були вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України штраф складатиме від 50 до 100 нмдг (850 – 1700 грн), або обмеження волі на строк до 3 років (ч. 2 ст. 173 ККУ).

Безпідставна невиплата зарплати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за 1 місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності карається штрафом від 500 до 1000 нмдг (8500 – 17 000 грн), або виправні роботи на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, а коли вони вчинені внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати зарплати, стипендії та іншої встановленої законом виплати – штраф становитиме від 1000 до 1500 нмдг (17 000 до 25 500 грн), або обмеження волі на строк до 3 років, чи позбавлення волі на строк до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ч. 2 ст. 175 ККУ).

Варто пам’ятати, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї вона здійснить виплату заплати, стипендії та інших встановлених законом виплат чи іншої встановленої законом виплати громадянам (ч. 3 ст. 175 ККУ).

Отже, роботодавцям потрібно заздалегідь прослідкувати за дотриманням вимог трудового законодавства на своєму підприємстві. Щоб запобігти вчиненню зловживань особою, уповноваженою на проведення перевірки, варто фіксувати дії контролюючих органів усіма можливими способами, включаючи відеофіксацію.

Зазначені зміни законодавства з праці вигідні не лише для держави, а й для кожного громадянина. Зростання мінімальної заробітної плати та дотримання законодавства у сфері зайнятості має сприяти збільшенню кількості платників єдиного соціального внеску та надходжень до Пенсійного фонду. Відповідно, збільшаться і надходження до місцевих бюджетів у вигляді податку з доходів фізичних осіб. Це дасть додаткові можливості для громад спрямовувати кошти на соціальний розвиток відповідних територій. Для громадянина, який нелегально працює, вигода полягає в тому, що його праця легалізується, і завдяки цьому буде враховано страховий стаж та дотримуватимуться інші гарантії, передбачені чинним законодавством, у тому числі в разі тимчасової непрацездатності.