Провести агрохімічний форум в Одесі та ще й організувати бізнес–тур на термінал поблизу порту Південний – так порадувати своїх учасників могли тільки в ІА «Інфоіндустрія». Як то кажуть – «цікаве з корисним». Однак про все по порядку.
Захід проходив із 13 по 15 вересня, у ньому взяли участь 150 агрохімічних і аграрних компаній з усіх регіонів України.
Трейдери і світовий ринок агрохімії
Форум розпочався із порад для «виживання» агрохімічного ринку від провідного аналітика ринку мінеральних добрив Дмитра Гордійчука. Особливу увагу він приділив поведінці трейдерів, які продовжують забезпечувати аграріїв продукцією, попри величезну кредиторську заборгованість, нестабільність валюти, погіршення фінансових можливостей останніх, відсутності залізничного рухомого складу та фасувальних потужностей. Трейдери усвідомили одну важливу деталь – аби забезпечити своєчасну доставку, товар потрібно рівномірно розподіляти по всіх регіонах. «Це перший сигнал того, що ринок почав переформатовуватися, – коментує фахівець. Щодо стану ринку в цілому, то імпорт мінеральних добрив збільшує, а експорт, на жаль, стрімко знижується. Майже не експортується аміачна селітра, вона йде на внутрішній ринок. ПАТ «Азот» щомісячно може виробляти 45 тис. т КАСу, однак його немає де зберігати – не вистачає рухомих складів. За даними 2016 р., об’єм споживання карбаміду становить 970 тис. т, КАСу – 533 тис. т, аміачної селітри – 1719 тис. т. При цьому Україна може забезпечити свої потреби на 66, 54 і 80% відповідно. Решта потреб покривається завдяки імпорту з Білорусії (20%), Казахстану (2%), Узбекистану (1%), країн Європи (Польща, Литва, Фінляндія та ін.). Проте левова частка (72%) досі належить Росії. Це пояснюється проблемами з логістикою в Україні. Ця тенденція зберігатиметься принаймні ще декілька років. Альтернативою можуть виступити Єгипет (5–11 тис. т), Іран (20–25 тис. т), Катар (25–50 тис. т), Лівія (5–10 тис. т).
Однак для того, аби вчасно поставити продукт, слід врахувати низку факторів. Наприклад, у Єгипті немає постійного виробництва та бувають перебої з постачанням газу. Пан Гордійчук говорив і про перспективи розвитку ринку. За відсутності зовнішніх негативних чинників та політичної стабілізації ріст використання добрив може досягти 5–6% у рік. У разі поліпшення сировинної кон’юнктури в сільському господарстві – до 15%. Валові витрати на добрива у 2020–2030 рр. збільшаться на 35–50%, вартість добрив надалі зростатиме.
Використання «чистих» азотних добрив скоротиться в абсолютних величинах, проте ефективність від внесення збільшиться. Після 2020 р. можливий стрімкий ріст попиту на органічні й органо-мінеральні добрива та біостимулятори. Щодо порад виживання трейдерам – то це зовнішні союзи з компаніями у ближньому зарубіжжі, великими трейдерами в Швейцарії, США, ЄС, співпраця з коопераціями фермерів, чітке планування постачання, швидкість проведення торгових операцій, пошук нових сегментів в агросекторі.
Михайло Саніцький, експерт зовнішнього ринку мінеральних добрив ІА «Інфоіндустрія», розповів про цікаві тенденції світового ринку. Якщо раніше Туреччина купувала аміачну селітру в Україні, то тепер експортує нітрати власного виробництва в Марокко і Грецію. Минулого року зменшилися об’єми експорту українського карбаміду. ПАТ «РівнеАзот» і Черкаський ПАТ «Азот» виготовляють аміачну селітру, однак не можуть закрити навіть внутрішні потреби. Подібна ситуація спостерігається і в сусідній Румунії, де більша частина заводів зупинила виробництво. Туреччина споживає 2,5 млн т карбаміду, закуповує багато аміаку. Експортуючи приблизно 6 млн т карбаміду та 3,5 млн т аміачної селітри, Росія лишається великим постачальником азотних добрив, котрий, окрім виходу на Чорне море, має вихід і на Балтійське, де є порти з дуже розвинутою інфраструктурою. Як відомо, 90% всієї світової торгівлі здійснюється морем. На думку Саніцького, Чорне море перетворилося з постачальника в «реципієнта». На фоні кількості відвантажень, наприклад у Персидському заливі та Балтійському морі, об’єми FOB Чорне море взагалі губляться.
Екологічні питання
Крім аналізу ринку агрохімічної продукції й огляду його новинок, йшлося і про дотримання санітарного законодавства під час зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив. На цьому питанні детально зупинилася начальник Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби Алла Григоренко.
За оцінкою відомства, понад 50% приміщень, де зберігаються пестициди, перебувають у незадовільному стані, в задовільному – близько 30%, в хорошому –9%. Паспортизовано тільки 3% таких об’єктів. Стан тари в приміщеннях усіх цих категорій якості – незадовільний. Усе це, звичайно, несе потенційні ризики для населення і навколишнього середовища та має контролюватися законом.
Анатолій Шокун, директор із розвитку заводу мінеральних добрив «БАЗИС», звернув увагу слухачів на різке зниження вмісту гумусу і проблему закислення ґрунтів України, що полягають у відсутності правильної сівозміни та хімічної меліорації, зменшенні обсягів внесення органічних добрив, недбалому ставленні до землі. Для контролю стану ґрунту обов’язково періодично слід робити його аналіз. За словами пана Шокуна, на початку 90-х вапнували 1,5 млн га ґрунтів. Однак нині вапнування перестало бути системним заходом. Найбільше кислих ґрунтів (≤5,5) у Поліссі, а саме в Чернігівській (33%), Житомирській (23%), Рівненській (14%) обл. У зоні Лісостепу така проблема найпоширеніша на Вінниччині (29%), Черкащині (18%) та Сумщині (12%). Причинами закислення є нестача Са, наслідками чого є знеструктурення, зменшення пористості, переущільнення, кіркоутворення ґрунту. рН ґрунту суттєво впливає на засвоєння поживних речовин, особливо макроелементів. Наприклад, за рН ≤4,5 втрати врожайності цукрових буряків можуть досягати 38%, озимої пшениці – 30%, соняшнику та кукурудзи – 25%, ріпаку – майже 30%. Основним заходом боротьби із кислотністю є використання хімічних меліорантів – вапнякового борошна, крейди, доломіту, дефекату, комплексних добрив-меліорантів, котрі можна застосовувати як восени, так і навесні у суміші з іншими добривами.
Агрономічні аспекти
Запорука хорошого врожаю полягає не тільки у використанні надсучасної техніки і гібридів, найдорожчих ЗЗР та добрив, а й у правильному менеджменті вирощування, бо без цього очікуваного ефекту все одно не буде. Саме ця думка була основною в доповіді Антона Крючкова, регіонального менеджера DUPONT Pioneer. Звісно, добрий урожай має починатися з якісної генетики. Компанія Pioneer використовує комп’ютерні матриці для створення гібридів, що самостійно обчислюють можливості поєднання частин генів батьківських організмів. Це робиться для того, аби підвищити врожайність гібрида насамперед в умовах стресу.
За даними науковців з Університету Лінкольна, найбільше на врожайність кукурудзи впливає посуха (67%). У 2015 р. 3 рекордні врожайності в світі були зафіксовані саме на гібридах компанії Pioneer (наприклад у США гібрид Р1197АМ, ФАО 600, продемонстрував найвищий показник урожайності – 33,4 т/га). Однак хороші генетичні особливості – це лише один із етапів на шляху до успіху. За ідеальної щільності ґрунту коріння кукурудзи може проникнути в ґрунт на глибину на 2 м і більше. Тому в першу чергу для нормального розвитку кореневої системи потрібно уникати переущільнення. Дехто бажає відмовитися від оранки, але використання комбінованих агрегатів допоможе уникнути утворення плужної підошви, а от необдумане розташування техніки на полі під час збирання і вивантаження врожаю – куди більше поширена проблема, на яку мало хто звертає увагу.
Наступний крок – рівномірна сівба. Похибка в 1 см може призвести до втрат 400–1200 кг/га і більше врожаю. За словами експерта, середня похибка під час сівби в Україні становить цілих 5 см! Урожайність залежить і від швидкості руху посівних агрегатів і щоб там не казали – що менша швидкість – то кращий урожай. Від вчасного закриття вологи в ґрунті користі набагато більше, аніж від раннього висіву, адже сходи кукурудзи не з’являться раніше ніж ґрунт прогріється до необхідної температури. Сходи мають бути рівномірними і не відставати в розвитку, тому що рослини, які відстають від основної маси хоча б на 3 дні, дають на 40–60% менший урожай. А коли варто боротися з бур’янами? Ефективніше користуватися страховими гербіцидами поки точка росту кукурудзи перебуває під землею. Найбільший ефект дає комбіноване застосування ґрунтового і страхового гербіциду. Стосовно живлення – то бездумне внесення препаратів, що активують ростові процеси кукурудзи за несприятливих погодних умов, скажімо за дефіциту вологи, навпаки, може нашкодити. Це не виводить рослину зі стресу, а завдає ще більшого.
Про перспективи і переваги рідких комплексних добрив розповідала у своїй доповіді Ірина Логінова, науковий консультант ТОВ «ФОСАГРО-Україна». Рідкі комплексні добрива лідери по виробництву і використанню в США. Європейський ринок також віднедавна почав звертати на них увагу. Воно й не дивно, адже РКД мають низку особливостей – можливість адаптації під різноманітні способи і строки внесення, господарсько-організаційні переваги (як-от: ефективніша логістика, менші втрати, в тому числі через розкрадання, зручність для диференційованого внесення), агрономічні переваги (гомогенність складу, точне дозування, нижче значення сольового індексу, рівномірність внесення). Такі добрива найкраще слугують у вигляді стартеру і для підживлення.
Фосфоровмісні РКД вирішують проблеми використання фосфору, зокрема низьку рухомість у ґрунті та швидку фіксацію ГВК, внаслідок чого фосфор доволі часто стає лімітуючим фактором урожайності, а коефіцієнт ефективності фосфорних добрив знижується. Плюс рідкого фосфору в тому, що він вже розчинений у воді, коли для розчинення твердих фосфоровмісних добрив потрібен певний час. Також покращуються умови контакту кореневої системи і елемента живлення з РКД, їхня ефективність збільшується на карбонатних ґрунтах через насичення ГВК Са. Сьогодні на ринку представлені декілька груп РКД із фосфором – орто- і поліфосфати. Ортофосфати використовуються рослиною безпосередньо після внесення, однак вони так само швидко ретроградують. Поліфосфати мають більш пролонговану дію, але не вступають у взаємодію з ґрунтом так швидко, як ортофосфати. В РКД, як у конструктор, можна додавати макро- і мікроелементи. «На сьогодні ми бачимо головну перспективу – використання РКД в якості стартерів, – коментує пані Ірина. – Адже це забезпечує рослину доступними елементами на початку вегетації, і вони вже у водорозчинній формі».
Нині добрива спеціалізуються не тільки під регіони, а й під кожну конкретну культуру та типи ґрунтів. «Наступний етап розвитку ринку – зниження норм добрив на 30% без втрат урожайності шляхом використання мікробних і органічних компонентів, – вважає Сергій Полянчиков, директор ТОВ НПК «Квадрат». Оскільки фактори з бочки Лібіха перебувають у постійному взаємозв’язку між собою, за виявлення дефіциту того чи іншого елемента не обов’язково слід виправляти це шляхом бездумного внесення добрив. Варто впливати не скільки на лімітуючий фактор, скільки на всю систему загалом. Існує 4 підходи до використання добрив – правильна форма добрив, правильне дозування, правильні терміни використання, правильне місце застосування. Сьогодні майже неможливо визначити якість мінеральних добрив щодо вмісту діючих речовин та домішок, адже у виробничих умовах важко провести достовірні випробування. «Часто рекомендовані дози препаратів визначаються вартістю на гектар, а не потребами рослини, і в цьому може не бути ні економічної, ні агрономічної доцільності», – констатує фахівець.
Вплинути на потенційну врожайність можна протягом декількох важливих етапів, починаючи з передпосівної обробки насіння. Наступні кроки – це вплив на розвиток кореневої системи і вегетаційний ріст. Критичний момент – перехід до репродуктивної фази (цвітіння, запилення). Останній етап – вплив на якісні показники врожаю. Відомо, що 80% втрат врожайності пов’язані саме з абіотичними стресами. Добрива не підвищують врожайність, а лише допомагають реалізувати генетичний потенціал, головні резерви розкриття якого – це аналіз ґрунту, обробка насіння, використання стартових легкодоступних добрив, листкова діагностика, листові підживлення.
Група терміналів «Трансінвестсервіс»
Дуже цікавим і пізнавальним був другий день форуму. Учасники вперше побували з оглядовою екскурсією в групі терміналів ТІС, а саме: контейнерний термінал, «ТІС-Зерно», «ТІС-руда», «ТІС-вугілля», «ТІС-мінеральні добрива», а також побачили процес навантаження судна типу Panamax.
«Наше підприємство утворилося в 2008 р. шляхом виділення з компанії ТІС. Маємо 4 зернових склади місткістю 170–180 тис. т і 1 склад для міндобрив на 40 тис. т, – пояснює директор «ТІС-Міндобрива» Микола Спатар. Хімічну продукцію сьогодні поставляє один «ДніпроАзот», а зерно – різні компанії. Він розповів і про те, що підприємство досягло світових стандартів перевалки, а саме навантажувач міндобрив може завантажити 1,2 тис. т/год, а два зернових –1,5 тис. т/год кожний. Велике судно ємністю 60 тис. т завантажують за добу. Ще не було випадків, щоб ТІС виплачував неустойку за порушення строків вантаження, так званий демерідж. Наступного року підприємство планує побудувати систему автоприйому на чотири автопоїзди та один великий зерновий склад на 190 тис. т пшениці.
