Основні моменти переміщення різних статево-вікових груп у стаді свиней (свиноматки)

0
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Марія Ярошко, вет. лікар, магістр МВА

На тваринницьких підприємствах, попри закритий цикл виробництва, тварин час від часу переміщують із одного тваринницького приміщення до другого. Це викликано виробничою потребою, втім, спричинює у свиней значний стрес і висуває високі вимоги до роботи персоналу ферми.

А для того, щоб можна було уникнути небажаних ефектів та бути готовим до змін, слід розуміти, що саме відбувається з тваринами під час їх переміщення.

Фізіологічні зміни і годівля

Почнемо зі свиноматок на осіменінні. За переведення свиноматок після відлучення поросят у відділення осіменіння слід пам’ятати, що підсисні тварини раніше отримували корми з великим вмістом обмінної енергії, які мали забезпечувати у них високу молочність; у відділенні осіменіння їхній раціон буде суттєво змінено, відповідно, свині перебуватимуть у стані сильного стресу. Така ситуація додатково ускладнюється  змінами, які в той час відбуваються у молочних залозах, адже поросят від свиноматок відлучають на піку лактації. Деякі підприємства можуть дозволити собі залишати зі свиноматкою одне-двоє порося або підсаджувати до них слабких та менших для зменшення стресу та чекати переходу кривої лактації на спад, що має спростити процес відлучення та відновлення молочної залози. Водночас на великих промислових підприємствах таких підхід економічно не виправданий.

Перегоряння молока у молочних залозах на гормональному рівні здатне вплинути на подальше настання охоти, тож технологи часто намагаються згладити негативні фактори завдяки правильній годівлі. При цьому вони намагаються забезпечити тварин максимально збалансованими кормами, хоча такий підхід може лише частково полегшити процес. Важливу увагу тут слід приділяти зменшенню у складі раціону молокогінних кормів та забезпеченню ситості свиноматок за рахунок компонентів раціону багатих клітковиною.

Також не варто забувати, що у високопродуктивних свиноматок з великими гніздами на період відлучення поросят можуть спостерігати сильне виснаження, тож таких тварин бажано своєчасно вибраковувати та замінювати ремонтними свинками. Відгодовувати свиноматку після відлучення поросят важко і рідко буває доцільним. Відповідно, слід не допускати значного виснаження у тварин, що негативно позначатиметься на наступному запліднені та якості потомства. Вибракування свиноматок є необхідним, але найкоштовнішим кроком у свинарстві, тож має бути виправданим.

Робота з переселенням

Само собою зрозуміло, що перед постановкою тварин у відділенні осіменіння має пройти процес очищення та дезінфекції. Не можна допускати «підселення» нової групи тварин до приміщення, де вже утримують свиней. Це жорстко порушує принцип «все порожньо-все зайнято» і призводить до негативних наслідків, пов’язаних із гігієною та здоров’ям тварин.

Ремонтних свинок вводять у групу зі спеціальних станків, які розміщені у відділенні інтеграції ремсвинок, та в якому вони певний час перебувають для звикання та акліматизації. Там молоді свиноматки мають можливість контактувати з основними, які зазвичай призначені на вибраковку, та кнурами-пробниками. Це не несе безпосередньої загрози основному стаду свиноматок, але дає змогу вирівняти мікробіологічний фон у групах та запобігти можливим захворюванням на перших стадіях інтеграції ремонтного поголів’я.

Індивідуально чи в групах?

Після того як технік переконається у вдалому осіменінні, зі свиноматок формують групи для відділення очікування. Там поросні свиноматки перебувають увесь період поросності аж до опоросу. В цей період тварин можна утримувати як в індивідуальних, так і в групових станках. При цьому кожен зі способів матиме як переваги, так і слабкі сторони.

Індивідуальний станок дає змогу реалізувати весь потенціал кормів, оскільки кожна тварина має свої окремі годівницю й напувалку, надійно зафіксована та захищена від своїх більш агресивних сусідок. Також станок дає можливість індивідуально підходити до тварини та проводити необхідні маніпуляції. Щоправда, все це зумовлює зайві витрати, адже станок коштує певних грошей.

Групові станки більш економні, але потребують ретельнішого підходу до формування груп, оскільки свиноматки в групах мають бути вирівняними за масою та темпераментом. Це значно допоможе у запобіганні зайвих стресових моментів, що можуть потягти за собою підвищення ембріональної смертності та аборти, які дуже важко зафіксувати.

Під час формування груп слід ретельно враховувати фронт годівлі та кількість кормомісць. В ідеалі одна свиноматка має претендувати на одне кормомісце. Це не лише допоможе уникнути стресу, а забезпечить, щоб із відділення очікування свиноматки вийшли не зажирілими чи виснаженими, а з оптимальними кондиціями тіла. Адже такі тварини матимуть значно менше проблем під час опоросу.

Аби запобігти ожирінню свиноматок, енергетичну цінність корму протягом останнього місяця поросності знижують. При цьому корми мають бути доволі об’ємистими, що створюватиме у тварин відчуття легкого голоду. Після опоросу це легке голодування уможливить поїдання більшої кількості корму, саме коли в цьому виникне найбільша потреба. А до опоросу це допоможе запобігти великоплідності, яка може стати неабиякою проблемою під час опоросу, особливо у молодих свиноматок.

Слід також не забувати, що свині за своєю природою – стадні тварини і в їхніх групах обов’язково встановлюється певна ієрархія. Тож доволі швидко виявиться найбільш агресивна домінуюча свиноматка і найслабша, яка зазвичай і буде найпроблемнішою. Деякі технологи знайшли вихід із цієї проблемної ситуації в тому, щоб розмістити у великих групових станках 2–3 індивідуальні. Це дасть змогу за потреби ізолювати як найагресивнішу, так і найслабшу свиноматку, не виводячи їх безпосередньо з групи і зберігаючи її ієрархічну структуру. Це значно спрощує роботу з тваринами. Інколи третій станок у групі тримають на випадок, якщо якась свиноматка захворіє, щоб була можливість її зафіксувати та ізолювати.

Під час очікування велику увагу варто приділяти якості кормів. Тут йдеться, перш за все, про недопущення згодовування тваринам зіпсованого корму, забрудненого мікотоксинами. Адже відомо, що їм властивий кумулятивний ефект – тобто мікотоксини накопичуються в організмі, допоки не досягнуть певної критичної межі, після чого виникає їхній видимий шкідливий ефект. Основним місцем накопичення мікотоксинів є жирова тканина. Так, під час очікування, у разі згодовування недоброякісних кормів, мікотоксини можуть накопичуватися у жирових відкладеннях свиноматки. Найнебезпечнішим цей процес ставатиме пізніше, коли тварини почнуть використовувати ці депо під час лактації. Ймовірно, що свиноматці це не завдасть вагомої шкоди, але, потрапляючи у молоко, мікотоксини можуть значно зашкодити розвитку та здоров’ю поросят.

Відділення опоросу

З відділення очікування у відділення опоросу свиноматок переводять групами. Зрозуміло, що перед постановкою тварин бухти опоросу ретельно очищують та дезінфікують. Доцільно перевірити, щоб сухі дезінфектанти, які інколи використовують шляхом розкидання їх по підлозі, не були шкідливими, навіть у разі їхнього поїдання свиноматкою, що також може мати місце.

Деякі технологи для отримання більш вирівняних опоросів застосовують медикаментозне стимулювання родової діяльності. Як результат – стає можливим проведення технологічних маніпуляцій із поросятами в кожній групі в один день, що значно спрощує виробничий процес та сприяє кращому плануванню. Оскільки в організмі свиноматки відбуваються сильні зміни, зокрема сам процес опоросу та початок лактації, в цей період у тварин часто порушується апетит. Це може мати вагомі негативні наслідки. Для запобігання цьому деякі спеціалісти рекомендують у цей період обмежити годівлю аж до повного її припинення, а надалі переходити на раціон для лактуючих свиноматок уже після опоросу, щоб не спровокувати розлади шлунково-кишкового тракту.

Таким чином технологічне коло замикається і після відлучення поросят свиноматок знову переміщують до відділення осіменіння. Зрозуміло, що найдоцільніше проводити вибракування тварин саме на цьому етапі, оскільки це початок нового виробничого циклу в їхньому житті та сприятиме меншим поточним втратам.