Неплідність свиноматок

0
Олександр БАБАНЬ, канд. вет. наук, Білоцерківський НАУ,
Ірина  Береговець, лікар вет. медицини (Україна)

Неплідність свиноматок унеможливлює повноцінне відновлення стада, своєчасну заміну вибракуваних свиноматок ремонтними та створення технологічних груп і циклів.

 З огляду на те, що тривалість вагітності свиноматки становить 114 діб, відлучення поросят проводять у віці 28 діб з відновленням статевої циклічності у свиноматок на 4–5 добу після відлучення, є можливість отримувати 2,4 опороси і більше на рік за заплідненості понад 80%. Однак не усі господарства України мають подібні показники, особливо внаслідок неплідності свиноматок.

Вроджена неплідність

Із вродженої неплідності найбільш поширеною у свиноматок є інфантилізм та гермафродитизм.

Інфантилізм (від лат. infantilis − дитячий) − недорозвиненість статевих органів, що зазвичай виникає за неправильного підбору батьківських та материнських ліній (інбридин) до спаровування. Часом може виникати через порушення технології вирощування ремонтних свинок.

Гермафродитизм (від грец. hermaphroditos − син Гермеса й Афродіти) − наявність у одного і того самого індивідуума ознак обох статей. Найчастіше спостерігається гермафродитизм істинний (двозалозевий) – одночасна наявність у особини яєчників і сім’яників, або однієї складної статевої залози, частина якої має будову яєчника, а інша – сім’яника. При цьому здатність до запліднення мають обидві статеві клітини (функціональний), або одна з них (афункціональний гермафродитизм) (рис. 1).

1

 

 

 

 

 

Стареча неплідність

Виникає внаслідок атрофії статевих органів, що пов’язано із закінченням репродуктивного циклу тварин (клімаксом). У свиноматок клімактеричні зміни розпочинаються приблизно з віку 8 років. Цей період зазвичай пов’язаний зі зменшенням запліднюваності, збільшенням ембріональної смертності (понад 10%), прохолостів (більше 20%), зниженням багатоплідності (менше 8 поросят за опорос) та підвищенням кількості мертвородів (понад 5%) і гіпотрофії новонароджених поросят.

 Аліментарна неплідність

Повноцінна годівля є основою максимальної прибутковості. Необхідно чітко контролювати збалансованість раціонів особливо в періоди перед осіменінням, супоросу і лактації та запобігати як виснаженню, так і ожирінню.

Під час організації годівлі свиноматок перед осіменінням, слід зважати на те, що життєздатність яйцеклітин і ембріонів значною мірою залежить від повноцінності годівлі та стану організму свиноматок після відлучення поросят. Як повідомляє значна кількість наукових джерел, під час овуляції у свиноматок виділяється значно більше яйцеклітин, аніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок в середньому дозріває 15,7 яйцеклітин (від 9 до 22), у дорослих 20 (від 12 до 25). Але вже за 48 год після овуляції частина їх гине. Загибель яйцеклітин внаслідок незабезпеченості їх енергією становить близько 6–7%. А на пізніших термінах (розвиток ембріонів та плодів) рівень ембріональної смерності збільшується і може сягати 15–30%. Порушення внутрішньоутробного розвитку також має своє місце – до опоросу загибель ембріонів та плодів може сягати 40% від потенційної їх кількості. Однак, коли ми говоримо лише про втрату ембріонів чи плодів, чомусь забуваємо про інші речі. Так, наприклад, затримка розвитку ембріонів (ЗРЕ) нерідко виникає через неповноцінність раціонів та нестачі у них енергії не лише в період перед осіменінням, але й у період супоросності в цілому. У такому разі маємо проблему народження поросят гіпотрофіків (морфологічних чи функціональних), і шансів для життя у них дуже мало.

Не слід також забувати і просту істину: що занадто, то не до здоров’я. Свиноматки мають бути в стані заводської вгодованості. Адже як у худих, так і у надмірно вгодованих свиноматок у період овуляції виділяється невелика кількість яйцеклітин (порівняно з біологічним потенціалом). Окрім того, більшість із них містить недостатню кількість поживних речовин, необхідних для нормального обміну й перебігу фізіологічних процесів запліднення, дроблення зиготи, імплантації та нідації ембріонів із фізіологічним перебігом вагітності.

Під час поросності поряд із потребами для підтримання життя необхідно задовольняти і потреби для росту плодів. У перші 12 тижнів поросності плоди розвиваються дуже повільно. У цій фазі потреба поросних свиноматок у поживних речовинах лише несуттєво перевищує таку, як у холостих свиноматок. В останні 30 днів поросності плоди розвиваються на 70%, зокрема, в останні 20–15 днів фетального періоду плоди ростуть зі швидкістю 70–80 г на добу, тобто від маси новонароджених поросят це становить 70%, що й обумовлює підвищену потребу в поживних речовинах.

Організація годівлі свиноматок під час лактації має сприяти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню міцних поросят від народження до відлучення. Адже саме від молочності свиноматки залежить інтенсивність росту поросят: молозиво та молоко є найціннішим і незамінним продуктом не лише для поросят, але й новонароджених загалом (табл. 1).

1

У цей період організм свиноматки функціонує зі значно більшим фізіологічним навантаженням порівняно з періодом поросності. За 28 днів лактації свиноматка в середньому виробляє 300 кг молока. Протягом лактації молоко утворюється нерівномірно. Найбільше його виділяється у другій та третій декадах молочного періоду (в середньому 22% від усієї кількості), після чого інтенсивність продукування поступово знижується. В молоці свиноматок поживних речовин значно менше і вміст їх упродовж лактації змінюється несуттєво. Дослідженнями було встановлено, що у випадках, коли свиноматка втрачає за період лактації більше 25 кг маси тіла, у наступному статевому циклі кількість овульованих яйцеклітин зменшується до 10.

 Симптоматична неплідність

Серед усіх форм неплідності саме симптоматична є однією з найрозповсюдженіших. Вона пов’язана із патологією не лише статевих органів але й інших систем організму (дихальної, травної тощо). З патології статевих органів у свиноматок частіше діагностують хвороби яєчників та матки внаслідок яких і виникає неплідність. Окрім того, симптоматичну неплідність можуть також зумовлювати інфекційні та інвазійні хвороби.

З патології яєчників у свиноматок можливо діагностувати лише фолікулярну кісту (рис. 2).

2

 

 

 

 

 

 

Інколи, за проведення масових досліджень, фолікулярні кісти можна сприйняти за вагітність. Окрім того, свиноматки з фолікулярними кістами, як і інші самки, постійно перебувають у стадії збудження (приходять в охоту кожні 10–12 діб). Тому точна діагностика дасть змогу вчасно відсіювати холостих свиноматок.

З патологій матки найпоширенішими є метрит (рис. 3) та переродження (індурація) (рис. 4).

3 рис 4