Куплю сіно, продам солому… Українські реалії та світовий досвід

0

Юлія Павленко, завідувач кафедрою спеціальної зоотехнії СНАУ

Чи виникає в аграріїв потреба у придбанні грубих кормів? Яким чином функціонує в нашій державі ринок грубих кормів та як це відбувається у передових країнах світу? У нашій публікації ми намагатимемося дати вичерпну відповідь на ці запитання.

Питання 1. Де знайти пропозиції?

Як би це не банально звучало, найкраще і результативніше – на улюбленому українцями ОЛХ. На цьому порталі знаходимо більше 100 оголошень переважно від приватних осіб. Географія об’яв із продажу грубих кормів охоплює Київську, Дніпропетровську, Полтавську,Харківську, Одеську області. Майже всі виробники пропонують сіно лугове та люцерни. Вартість цього продукту значно коливається. Так, сіно люцерни 2016 р. заготівлі пропонують за ціною 1750 грн/т, цьогорічної заготівлі вдвічі дорожче – 3500 грн/т. Сіно лугове має ширший ціновий діапазон – від 1500 до 2500 грн/т і залежить від набору трав у ньому. Крім того, знаходимо декілька пропозицій соломи без зазначення ціни.

Є навіть пропозиція продажу гранульованої люцерни, вирощеної на фермерських полях південної частини України. За словами заявника, продукт містить 14–19% протеїну та 23–24% клітковини і дає змогу зберегти 95% усіх поживних речовин у кормі.

До того ж в інтернеті можна знайти інформацію про фірму, яка пропонує корми польського виробника. Тут уже ціни, звісно, європейські. Тонну сіна люцерни пропонують за 246–284 євро, лугового – майже за 163 євро. У продажу є й гранульоване сіно за ціною понад 318 дол./т.

Питання 2. Чи є попит? Послухаємо і виробників, і, власне, покупців

Олександр Білоус, головний фахівець із тваринництва ПАТ «Миронівський хлібопродукт»:

«Час від часу потребуємо такого виду послуг. Займаємось реалізацією худоби, припустимо, з ферм Вінницької області. Транспортуємо її у Миколаїв. Слідом везти грубі корми економічно невигідно. Тому купуємо їх у місцевого миколаївського виробника. Що стосується внутрішньої торгівлі, у межах МХП продають одне одному сіно й солому за потреби підприємства з Хмельницької та Волинської областей».

В’ячеслав Прудкий, фермер, Ямпільський р-н, Сумська обл.:

«Займаюся заготівлею і продажем сіна вже понад 10 років. Починав із заготівлі вручну. З часом придбав роторну косарку, прес для тюкування. Наразі заготовляю сіно на площі близько 7 га. У цьому році вартість тюка злакового сіна з тимофіївки лугової масою 12 кг становить 20 грн із доставкою. Продаю приватним особам, господарства яких розміщені в радіусі 20 км від посівних площ. Возити сіно на більші відстані економічно невигідно. За довгі роки роботи маю постійних клієнтів».

Питання 3. Як функціонує ринок кормів у високорозвинених країнах?

Ізраїль. Країна має найвищі показники надоїв молока в світі. Так, у 2014 р. середньорічний показник на корову становив 12 781 кг молока із вмістом жиру 3,70%, білка – 3,26%. Там усі раціони складають за допомогою комп’ютерних програм. При цьому комп’ютер аналізує не лише їхню поживну цінність та збалансованість, а й співвідношення витрат до продуктивності, тобто економічний компонент ефективності годівлі.

Основним компонентом у складі повнораціонних кормових сумішей для дійної корови є пшениця (70–80% від загальної кількості силосу). Сіно з вівса і пшениці є основною складовою корму для сухостійних корів. У якості головного компонента повнораціонної суміші для нетільних і частково для сухостійних корів використовують пшеничну солому.

На більшості молочних ферм застосовують повнораціонні суміші як єдину систему годівлі телят, дійних і сухостійних корів. Усі кормові суміші закуповують у найближчих пунктах приготування – кормоцентрах (на відстані не більше ніж 50 км) або заготовляють у кормоцехах безпосередньо на території ферми.

Із цехів приготування кормів повнораціонні суміші доставляють на територію ферм за допомогою фургонів для транспортування, змішування й роздавання кормів.

Повнораціонні суміші будь-якого складу і/або концентровану суміш можна отримати в центрі з приготування кормів чи на комбікормовому заводі залежно від потреб фермера.

Задля забезпечення високої молочної продуктивності худоби Ізраїль імпортує близько 50% інгредієнтів, що використовують у виробництві повнораціонних сумішей (зокрема ячмінь, кукурудзу, інші злакові). Також ввозять корми з високим вмістом глютену – борошно з бавовняної макухи, кормове борошно з насіння і макухи соняшнику, арахісове, пір’яне й рибне борошно. Сюди ж належать деякі субпродукти з високим умістом протеїну і волокон: сухе зброджене зерно з розчинними речовинами, а також кукурудзяний глютеновий корм. Крім того, імпортують соєві боби, які використовують як сировину для повнораціонних кормів.

Питання 4. Як здійснюють контроль якості кормів у країнах ЄС?

Розглянемо це питання на прикладі Німеччини, де у 2005 р. був ухвалений Кодекс про продукти харчування, товари першої необхідності та корми. Основна мета його прийняття – приведення німецького законодавства у відповідність до стандартів ЄС. Поштовхом до цієї реформи слугували продовольчі скандали, які набули на той час широкого розголосу. Згідно з цією реформою наразі контроль за якістю кормів здійснює Федеральне відомство із захисту прав споживачів та безпеки продуктів харчування (Bundesamt für Verbraucherschutz und Lebensmittelsicherheit), яке підпорядковане Федеральному міністерству продовольства та сільського господарства.

У своїй роботі відомство керується принципом «реакція шляхом попередження». Оскільки багато харчових скандалів були спричинені неякісними кормами, відомство особливо ретельно здійснює нагляд у цій сфері: координує виконання відповідних національних та європейських контрольних програм; перевіряє заяви щодо допуску кормових добавок і дієтичних кормів, складає та постійно оновлює перелік допущених та/або зареєстрованих підприємств – виробників кормів, а також веде перелік визначених прикордонних контрольно-пропускних пунктів для ввезення певних кормів.

До того ж у Німеччині функціонує Федеральний інститут оцінки ризиків (Bundesinstitut für Risikobewertung), одним із головних завдань якого є наукова оцінка та комунікація ризиків, які можуть нести в собі корми. Інститут не здійснює нагляду за додержанням норм і стандартів, проте бере участь у процедурах допуску товарів на ринок. Незалежність результатів та комунікації ризиків є золотими правилами діяльності інституту. Саме тому інститут не може, згідно з вимогами законодавства, залучати для здійснення своєї роботи кошти від приватних підприємств чи інших представників економіки. З цією ж метою інститутом були розроблені та ухвалені правила незалежності його наукового персоналу. Інститут здійснює комунікацію своїх оцінок навіть незалежно від політики, незважаючи на його підвідомчість Федеральному міністерству продовольства та сільського господарства, іншими словами – наукова оцінка ризиків не є предметом відомчого нагляду. Завдяки цьому високоякісні результати діяльності інституту слугують орієнтиром не лише для споживачів, але й для політики, економіки, журналістів, громадських організацій тощо.

Купити грубі корми фермери можуть на спеціалізованих інтернет-порталах (на кшталт ebay) або в друкованих аграрних виданнях, де розміщені об’яви про продаж та актуальні ціни.

Ціни на прийняті в торгівлі, придатні до зберігання корми за оптової пропозиції зі сховища, євро/т без ПДВ   Джерело: портал proplanta.de

Ціна продажу2017
25-й тиждень
20.06.2017
2017
1-й тиждень
03.01.2017
2016                        2-й тиждень
12.01.2016
Сіно
(малі пресовані тюки, 1-й укіс)
140,00–160,00
Ø148,00
140,00–160,00
Ø148,00
144,00–200,00
Ø168,00
Сіно
(круглі тюки, 1-йукіс)
70,00–140,00
Ø111,67
70,00–140,00
Ø111,67
140,00–160,00
Ø153,33
Сіно
(квадратні тюки, 1-йукіс)
80,00–150,00
Ø121,67
80,00–150,00
Ø121,67
150,00–180,00
Ø166,67
Солома
(малі пресовані тюки)
90,00–110,00
Ø100,00
100,00–110,00
Ø105,00
110,00–140,00
Ø125,00
Солома
(круглі тюки)
70,00–100,00
Ø85,83
60,00–100,00
Ø81,67
80,00–120,00
Ø101,67
Солома
(квадратні тюки)
80,00–100,00
Ø91,00
70,00–100,00
Ø90,00
90,00–120,00
Ø106,67