39 років, голова правління корпорації «Сварог Вест Груп», створив Перший національний аграрний кооператив на Хмельниччині
Найяскравіший спогад дитинства пов’язаний з агротехнікою. Якось увечері ми з другом пробрались у колгоспівський комбайн, навіть його завели, але на виїзді з поля нас побачив сторож. Тож місце пригоди ми покидали дуже швидко.
Маємо дуже багато сімейних традицій. Проте найкраща родинна традиція – бути разом, збиратися за круглим столом з приводу і без, підтримувати один одного, брати приклад з старших і бути ним для своїх дітей.
Мій дід був головою колгоспу в селі. Понад усе він любив копирсатися в землі та змалечку привчав своїх дітей, а потім і мене до цієї праці, завжди говорив, що треба любити й плекати землю, бо вона нас годує. Думаю, він був аграрієм до мозку кісток. Хотілось бути схожим на нього – такі люди завжди в пошані і користуються авторитетом. Дідусь заохочував мене до роботи: і морально, і матеріально. Тепер я розумію, що саме це стало початком мого становлення як аграрія, господаря, особистості.
Перший у своєму житті заробіток отримав від дідуся за зібраних колорадських жуків. Ми часто приїжджали в село до дідуся і бабусі на канікули й вихідні, допомагали по господарству. Свій перший дохід я витратив на солодощі для всієї ватаги друзів. Тоді ж зрозумів: якщо хочеш щось мати, потрібно самому на це заробити.
Запорукою будь-якого бізнесу, і не лише агро-, є інновації. Якщо обирати між стабільністю і вдосконаленням того, що маєш, чи рухом уперед і розвитком, я оберу другий варіант. Будь-яка пауза – це повільна смерть бізнесу. Вже сьогодні ми втілюємо нові ідеї, реалізуємо проекти, закладаємо основи, що дадуть можливість створити аграрний бізнес нового покоління за допомогою тих технологій, яких світ досі не бачив.
Людина не може бути щасливою, якщо її оточують нещасні люди. Як би прикро це не звучало, проте переважна більшість українців саме такою і є. Маса співвітчизників емігрує за кордон через безробіття й низький рівень життя.
Українцям важко обрати лідера, але об’єднуватися, коли це потрібно, вони вміють. Через це 2 роки тому ми прийняли рішення відродити кооперативний рух, який завжди приносив успіх країні. Сьогодні один із важливих моментів кооперації – це інновації та сучасні технології, що вже покращують добробут людей, полегшують працю та вирішують питання бідності.
Моя мета на наступні 10 років – створити гідні умови життя і праці та зробити все, щоб сільське господарство стало основою для відродження й розвитку економіки України.
Якщо раніше мені приємно було отримувати нагороди, то нині головне задоволення приносить відчуття потрібності. Усе, над чим я працюю, покликане приносити користь суспільству. Буває, черговий проект настільки мене захоплює, що я практично не маю і хвилини вільного часу. Парадокс, але саме у такі моменти я відчуваю себе насправді щасливим. Тоді я чітко усвідомлюю, що щастя не в матеріальних цінностях, а в можливості змінити світ.
В історії України було багато успішних кооперативів, але таких масштабних, як у нас, ще не було. За основу ми взяли об’єднання, яке колись створив Андрей Шептицький, відродили та осучаснили його. Відродження унікальної речі – колись забутої кооперації, як на мене, це прорив і той драйвер, що виведе Україну в світову спільноту не як країну третього світу, а як абсолютно рівнозначного гравця всіх ринків. Адже, незважаючи ні на що, АПК був і залишається провідною галуззю економіки України: сільське господарство становить 12% ВВП країни, кожен п’ятий українець працює у цій сфері, у 2015 р. частка продукції у зовнішній торгівлі досягла 38%.
Найважливіше в роботі – це синергічний ефект. Коли нова команда генерує нові ідеї, відкриває нові горизонти і втілює в життя те, що хтось вважає фантастикою. Це драйв. Це те, що надихає, спонукає розвиватися й не дає стояти на місці.
У людях мене найбільше захоплює здатність до безперервного процесу вдосконалення і робота над собою. Зміни – це частина мого характеру, рутина не для мене. Я поважаю людей, що генерують ідеї і роблять бізнес не заради грошей, а задля поліпшення благополуччя й добробуту людей.
Перший і основний принцип у моїй роботі – відповідальність перед рідними, колегами і підлеглими (в тому числі – соціальна). Другий – командна робота, адже без когорти однодумців ти нічого в житті не досягнеш. Останній – третій принцип – це гармонія, коли те, що ти робиш знаходить відгук у серцях та душах людей.
Багато подорожую. Це і бізнес-поїздки для чіткого окреслення векторів діяльності, і можливість зібратися з думками. Кожна країна – унікальна. Однак, дивлячись на досягнення та успіхи інших країн, щоразу переконуюсь: на фоні них Україна має величезний потенціал. У такі моменти розумієш, як же насправді багато нам дано. Гордий з цього.
Агросектор – кермо економіки України, а тому фахівці тут повинні бути амбітними й перспективними. Якщо сьогодні вже вдається ламати стереотипи молоді щодо непрестижності роботи в сільському господарстві, то зовсім скоро ми підкріпимо статус найтехнологічнішої годувальниці світової спільноти.
У житті необхідно захищати тих, кого любиш, у роботі – те, що робиш. Сприймаючи все як данину, можна це все і втратити. Я особливо гостро відчуваю відповідальність за професіоналізм своєї команди, яка втілює разом зі мною сміливі проекти, за землю моїх предків, котру мені довірили у користування, за таланти моїх однодумців, що заряджають позитивом й бажанням рухатись уперед. Ось головний путівник на моїй політичній стежці.
Українським політикам не вистачає злагодженості дій. Бо коли мова керівництва держави йде про спільну працю, вкотре переконуєшся, що там де два українці – там три гетьмани.
Аграрне лобі – це не тільки відстоювання інтересів агробізнесу, а й лобі України як житниці Європи.
Вітчизняна політична система не має жодного професійного лобі, як це, до прикладу, у країнах Європи. Виною всьому історичні події: занадто довго ми були під гнітом, занадто важко тепер позбутися клейма рабства у своїй свідомості. Враховуючи, що це – еволюційний процес, його неможливо оминути, можна лише пришвидшити. І після 25-ти років незалежності, не бачачи суттєвих зрушень з боку системи, ми з командою однодумців вирішили взяти ініціативу єднання українців навколо національної ідеї у свої руки.
Агробізнес сьогодні – це не лише поле чи ферма, а й сотні тисяч людей, дотичних до сільського господарства: промисловці, виробники, переробники. Це перспектива кожного з нас.
По життю відчуваю незриму підтримку та заступництво вищих сил. Переконаний, що віра допомагає нам долати всі негаразди та перешкоди, знаходити рівновагу й баланс між роботою та особистим. На метафізичному ж рівні головне – не випасти з колообігу безкінечних потоків енергії. Нею мене наповнюють діти: син та донечка. Вони – моє все.
Андрій Гордійчук
39 років. Народився в Новоград-Волинському Житомирської області. Половина родини – педагоги. Тому в школі навчався добре, любив географію і фізику, ніколи не боявся дискутувати з однокласниками та вчителями. В Полтавській торговельній академії (нині – Полтавський університет економіки і торгівлі) здобув спеціальність «Економіка управління в АПК». Після закінчення вишу почав працювати в агрофірмі «Волинь» на посаді економіста-організатора, а згодом очолив це підприємство. У 2003 р. став заступником голови правління із сільськогосподарського виробництва ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат». Через 3 роки очолив корпорацію «Сварог Вест Груп».
Цьогоріч разом із командою однодумців (понад 5000 спеціалістів) святкує вже 10-ту річницю від дня заснування корпорації. Є ключовим ідеологом відродження кооперативного руху в Україні, очолює Перший національний аграрний кооператив. Заснував інноваційний холдинг Human Transparency Innovation, Фундацію «Аграрна наддержава».
Був депутатом Шепетівської районної ради, двічі – Хмельницької обласної. З минулого року є членом президії Аграрної партії України. Ініціатор низки благодійних проектів, меценат. Одружений, виховує доньку й сина. Любить займатися спортом, подорожувати і куховарити.
