Опалення плюс вентиляція у відділенні для опоросу та дорощування
Сергій Ніколаєнко, магістр вет. медицини
Найскладнішим є досягнення оптимального температурного режиму у відділенні для опоросу через конфлікт між потребами двох зовсім різних за фізіологічним станом вікових груп
За правильного налаштування систем вентиляції та обігріву вони можуть максимально ефективно доповнити одна одну, знизивши енерговитрати до мінімуму. Як цього досягти, розглянемо у цій статті.
Комфортна температура запобігає виникненню різноманітних стресових факторів, пов’язаних як з перегрівом, так і з переохолодженням, що, своєю чергою, дає змогу максимально реалізувати закладений у тваринах генетичний потенціал.
Для отримання оптимальних показників у холодну пору року тваринницькі приміщення потребують опалення, а в період літньої спеки основне навантаження лягає на систему вентиляції. Однак, крім цього, слід пам’ятати, що свині є доволі витривалими тваринами, вони добре пристосовуються і до спеки, і до холоду. Негативно на них діють здебільшого різкі перепади температури протягом доби, на які організмові важко оперативно реагувати, і саме вони характерні для нашої кліматичної зони. Отже, весна й осінь стають для наших тварин періодом постійного стресу, що призводить до погіршення конверсії кормів і до зниження продуктивності стада.
Особливості опалення приміщень за розподілення за статевовіковими групами свиней зумовлені специфічними потребами організму в різні періоди життя. Для свинарства останнім часом пропонують багато різних варіантів для обігріву приміщень, і кожен власник має сам визначитися з вибором, орієнтуючись на потреби і можливості саме його господарства.
Розглянемо найпоширеніші.
Вибір систем опалення
1) Централізоване водне опалення. За цієї системи використовують котли, які нагрівають воду в системі, що функціонує у всьому приміщені з тваринами. Котли для опалення можна застосовувати газові (на природному чи скрапленому газі), твердопаливні (на дереві, пелетах, вугіллі, соломі тощо) чи масляні (на оливі та мазуті). У кожному окремому випадку котли розміщують згідно з вимогами пожежної безпеки і за потреби обладнують додатковою вентиляцією.
Джерелом/провідником тепла в такій системі слугують: дельта або твін труби, 2,5-дюймові труби опалення, теплі підлоги й килимки для поросят, аква-соляри та звичайні радіатори для опалення.
Дельта та твін труби виготовляють із алюмінію, рівень тепловіддачі на 1 м п. становить 150 – 200 Вт. У приміщенні їх зазвичай встановлюють уздовж стін на висоті 60 – 80 см від підлоги, іноді їх монтують під кормовим проходом чи під перфорованим каналом. Проте цього разу їхня ефективність знижується, оскільки нагріте повітря втрачатиметься через змішування із припливним. Водночас цієї проблеми можна уникнути, використовуючи навіси з різних ізолювальних матеріалів. До переваг дельта та твін труб можна віднести можливість швидкого досягнення в приміщенні оптимальної температури. Недоліками ж являються їх порівняно висока вартість, схильність до корозії через високий вміст у повітрі приміщення аміаку і великі втрати тепла, що за протяжності їх понад 12 м робить неможливим досягнення бажаного рівня тепловіддачі.
2,5-дюймові труби опалення мають товщину стінок у 3 мм і тепловіддачу у 120 Вт/м. Через порівняно більший діаметр вони пропускають через себе більший об’єм води, що, відповідно, ускладнює регулювання системи. Їхніми недоліками можна назвати більш складний монтаж та ускладнене регулювання, а перевагою – меншу вартість і те, що їх можна монтувати на висоті 30 см від підлоги. Це за правильного планування дає змогу за використання навісу створити зональний обігрів як для новонароджених поросят у родильному відділенні, так і у відділі дорощування.
Теплі підлоги й килимки для поросят за наявності системи опалення використовують для обігріву родильного відділення та інколи поросят на початку дорощування. Рівень тепловіддачі на 1 м п. у них становить 120 В/м. Зазвичай їх не використовують у приміщенні як основне джерело тепла. Обладнання для обігріву підлоги розподіляють на 2 типи: відкритий і закритий. Відкриті системи прокладають під пластиковою чи решітчастою підлогою із 3-гранного профілю. Закриті – являють собою решітчасту підлогу із 3-гранного профілю. Килимки для поросят, які підігріваються, монтують у бухтах або ж станках опоросу, в гнізді для поросят чи в одному з кутків, який надалі стає місцем для відпочинку тварин. Перевагою цього обладнання вважають рівномірне розподілення тепла, а вагомим недоліком – швидке забруднення, доволі складний і дорогий монтаж та велику складність ремонту за виходу з ладу. Окрім того, за використання в приміщенні нижньої витяжки повітря значна частка тепла втрачатиметься марно.
Аква-соляри слугують для створення зонального обігріву для новонароджених та поросят на відгодівлі. Іноді їх можна використовувати для обігріву будиночків для різних статевовікових груп свиней у екологічних свинарниках. Аква-соляри працюють за принципом темного теплового випромінювання на основі водяного опалення. Під час використання аква-солярів утворюється мікрокліматична спецзона в місці відпочинку тварин, що сприяє оптимальному розвитку поросят. Крім того, аква-соляри заощаджують електроенергію та знижують загальну температуру в приміщенні. Також вони, порівняно з іншими системами обігріву, можуть значно знизити собівартість виробництва. А завдяки прохолодній температурі в приміщенні утворюється менша кількість шкідливих газів. До недоліків цієї системи слід віднести її порівняно високу вартість.
Радіатори встановлюють на стіни приміщення на висоті 80 см від підлоги. Їхнє використання потребує попередніх розрахунків, оскільки за їхньої недостатньої кількості вони створюють лише локальні теплі зони і не забезпечують рівномірного прогрівання повітря в приміщенні.
Газові обігрівачі працюють шляхом спалювання газу безпосередньо в приміщенні. Вони здатні швидко нагріти приміщення до необхідної температури, їх часто використовують для швидкого висушування приміщень після проведення планових мийки, очищення і дезінфекції. Газові обігрівачі характеризуються високою мобільністю, простотою в експлуатації та універсальністю в застосуванні. Ключовим недоліком такої системи є утворення під час згоряння вуглекислого газу та пари, що потребує посиленої вентиляції і призводить до зниження ефективності обігріву.
2) Інфрачервоні газові обігрівачі переважно використовують у приміщеннях для дорощування поросят, оскільки вони найефективніші саме за локального використання. Ці обігрівачі відносно прості в монтажі й експлуатації, не створюють протягів та придатні для обігрівання місць відпочинку поросят. Проте вони мають низку недоліків: забруднення повітря продуктами горіння, доволі дорогі в ремонті й потребують постійної уваги, оскільки через високу запиленість приміщень часто виходять з ладу.
3) Вентиляторні конвектори також працюють завдяки спалюванню газу. З них до відділень із тваринами нагріте повітря подається через перфоровані труби з оцинкованої жесті. Подавати повітря слід, враховуючи припливну вентиляцію. Перевагою вентиляторних конвекторів є те, що повітря нагрівається за межами станків, і так унеможливлюється вплив пилуватості в приміщенні на роботу нагрівального пристрою.
Підбір вентиляційних систем
Враховуючи наявну систему опалення, варто також максимально ефективно налаштувати і систему вентиляції. Припливна вентиляція в ідеалі має забезпечувати рівномірне змішування припливного та нагрітого повітря, не утворюючи протягів, і сприяти підтриманню в приміщенні постійного температурного режиму.
Однак також слід передбачити варіант створення інтенсивного потоку припливного повітря для того, щоб в літній період за вимкненого опалення запобігти перегріванню тварин. Такі умови забезпечуються за використання комбінованої припливної вентиляції, яка включає в себе як перфоровану підвісну стелю та врізані в неї припливні клапани. Саме ці клапани дають змогу клімат-комп’ютерові, або ж за його відсутності обслуговуючому персоналу вручну, підтримувати постійну температуру в тваринницьких приміщеннях на необхідному рівні завдяки регуляції інтенсивності притоку повітря і роботи витяжок.
За правильного налаштування обох систем вони можуть максимально ефективно доповнити одна одну, знизивши енерговитрати до мінімуму.
Дилема у родильному відділенні
Найскладнішою є організація оптимального температурного режиму для тварин у відділенні для опоросу. Це пов’язано з тим, що тут виникає конфлікт між потребами двох зовсім різних за фізіологічним станом вікових груп. З одного боку, температура в приміщенні має бути комфортною для свиноматок, і тут слід враховувати той факт, що організм матері внаслідок опоросу переходить у більш активну фазу. Внаслідок посиленого молокоутворення організм свиноматки інтенсивно виділяє тепло й перегрівається. Отже, велика, фізіологічно сформована тварина потребує комфортних для неї 18 – 20°С. За таких умов свиноматка спокійніша, а отже, більше лежить і піднімається лише для прийому корму та тамування спраги, зменшуючи цим ризик задавлювання поросят.
Водночас поруч зі свиноматкою перебувають новонароджені поросята, які в перші дні свого життя мають від’ємний енергетичний баланс організму і потребують комфортних для них 28–30°С, а в перші кілька днів навіть 32–40°С. Така температура дасть змогу все спожите молозиво й молоко використати для максимального росту та розвитку, а не конвертувати в енергію, щоб зігрітися.
Тож виникає дилема – як на доволі обмеженій частині приміщення створити дві такі кардинально різні температурні зони. Відповідь доволі проста – потрібно розділити станок чи бухту опоросу на дві ділянки. Перша і, безперечно, більша буде орієнтована на потреби матері, тож загальна температура в приміщенні має бути в межах від 16 до 22°С. Цей температурний режим має забезпечуватися злагодженою роботою опалювальної і вентиляційної систем. Тому припливну вентиляцію розміщують таким чином, щоб потік свіжого повітря опускався до голови свиноматки, оскільки здебільшого на весь підсисний період вона залишається зафіксована в станкові для опоросу і має змогу лише вставати й лягати.
Водночас для поросят слід створити свою зону комфорту, яка зазвичай розміщується в одному з кутків, або вздовж однієї зі стін бухти опоросу. Підлога в такому місці має бути за можливості суцільною і з термостабільного матеріалу (гумовий килимок, суцільна пластикова підлога), що дасть змогу поросятам комфортно лежати і зберігати тепло. Далі створюють зональний обігрів такої зони.
Зональний обігрів поросят
Найпростіший варіант – це використання інфрачервоної лампи, яку підвішують зверху над гніздом поросят. Вона доволі недорога й проста у використанні, але поряд із тим має свої недоліки. Зокрема, недостатній ефект підігріву для поросят зумовлений дуже обмеженою площею обігріву лампи, яка є практично тільки під самою лампою, далі тепло швидко розсіюється. Відповідно, найбільшу користь від обігріву отримують поросята, які займають місце прямо під лампою. Зазвичай це місце достається найактивнішим та найсильнішим із них, а не слабким, яким насправді тепло більш потрібне. Таким чином, що більше незваженим є гніздо і різними за розміром та розвитком поросята, то менш ефективно діятиме таке джерело обігріву. Якщо ж до того лампа підвішена зависоко чи занизько, то отримати користь від неї взагалі не вдається нікому.
Іншим варіантом обігріву поросят є описані вище теплі килимки. Щоправда, вони забезпечують обігрів лише з одного боку, внаслідок чого поросята постійно перевертаються й непокояться. Крім зазначених вище переваг і недоліків, слід нагадати про негативний вплив таких систем обігріву гнізда поросят на розміщену поруч свиноматку, оскільки теплове випромінювання слугує для неї джерелом дискомфорту, а отже, постійного стресу.
Наступним і мабуть найкомфортнішим для гнізда поросят є облаштування будиночку для поросят чи обігрівального навісу. Це дає змогу відокремити гніздо поросят у межах бухти опоросу, звівши вплив на свиноматку до мінімуму, створити для самих поросят максимально комфортні умови з підтриманням постійної температури і знизити втрати енергії. При цьому поросята швидко розуміють де їм найкраще й більшість часу проводять саме під навісом або в будиночку, багато сплять, підходять до свиноматки тільки поїсти, що зводить ризик задавлювання до мінімуму. Доведено, що завдяки використанню цієї системи обігріву можливо додатково зберегти до відлучення щонайменше 1 порося.
Комфорт на дорощуванні
Не менш важливою і складною можна назвати організацію роботи систем обігріву й вентиляції у відділенні дорощування. Слід враховувати той факт, що в перші дні перебування в цьому відділенні поросята підпадають під дію цілої низки стресових факторів: зміна умов утримання, відлучення від матері, різка зміна годівлі, перегрупування і, як наслідок, боротьба за місце в новій групі. Все це стає причиною загибелі найслабших поросят у цей період, тож нашарування додатково неправильно організованого опалення й недоліки в роботі системи вентиляції можуть катастрофічно вплинути на виживаність слабших поросят у відділенні дорощування та на подальший ріст і розвиток всієї групи загалом.
Правильно прораховані опалення й вентиляція дають змогу не лише зберегти життя відлучених поросят, а й вплинути на гігієну приміщення, інтенсивність споживання кормів і подальшу поведінку тварин. Під час розрахунків площу відділення слід умовно розділити на 3 частини: 1) зона відпочинку – де тварини, відповідно, мають спати й відпочивати. Саме на неї має бути спрямовано максимальне подавання тепла системою опалення, потік теплого повітря, теплове випромінювання чи облаштування над нею обігрівального навісу, який або сам слугуватиме джерелом теплового випромінювання, або утримуватиме тепло в цій частині приміщення. 2) зона годівлі – в ній розташовують кормовий апарат чи корито із кормом. Саме на неї бажано спрямувати потік припливного повітря, а вплив системи опалення мінімізувати, оскільки відчуття прохолоди стимулюватиме апетит. 3) зона випорожнення – тут зазвичай на стінах обладнують соскові поїлки. Це місце буде найбільш брудним і вологим. Це природно, що тварини саме тут справлятимуть свої фізіологічні потреби і саме на цій зоні потрібно сконцентрувати увагу під час організації системи витяжок.
В умовах коли вартість енергоносіїв постійно зростає, ефективний менеджмент системи опалення та вентиляції на підприємстві набуває дедалі більшого значення для зниження собівартості виробленої продукції і підтримання оптимальних фізіологічних кондицій поголів’я.
