Вплив неякісного корму на здоров’я великої рогатої худоби

0

Підготувала Анна Назаренко, за матеріалами доповіді В. Лотоцького на 3-му модулі АгроШколи «Кормозаготівля: сіно, сінаж, силос»

 

Процес заготівлі якісного корму зазвичай буває складним. А от отримати неякісний корм господарство може напрочуд легко – лише одна незначна помилка у технології. Відтак згодом це може вилитися у великі проблеми зі здоров’ям дійного стада.

Прикро, але практично кожне господарство в Україні має достатньо досвіду із заготівлі саме неякісного корму. Втім, навіть за наявності найліпшої кормозаготівельної техніки, дотримання технології та застосування найякісніших консервантів завжди існує небезпека на виході отримати неякісний корм.

Мікроорганізми «допомагають» отримати неякісний корм

За поганого трамбування зеленої маси туди потрапляє кисень, що сприяє утворенню поживного середовища для мікроорганізмів. Розвиток небажаної мікрофлори в силосній масі спричинюють також наявні рештки ґрунту, надмірна волога (опади або ґрунтові води) тощо. Найпоширенішими «шкідниками» якісного корму в господарствах є клостридії та різного виду гриби.

Неправильне зрізування (забирання) силосної маси призводить до потрапляння кисню вглиб силосу. У такому кормі швидко розвиваються токсигенні та нетоксигенні плісняві гриби, дріжджі. Частину з них побачити неозброєним оком майже неможливо.

Унаслідок порушення технології закладання маси пізніше в силосі підвищується вміст масляної кислоти. Найпоширенішим «виробником» масляної кислоти в кормі є клостридії. Окрім того, що вони споживають і погіршують якість тих поживних речовин (цукри, білок), які визначають цінність корму для худоби, вони ще й завдають шкоди організму тварин тим, що продукують токсини та масляну кислоту.

Розвитку клостридій у кормі сприяє рівень рН більше 5,0, вологість понад 65%, високий вміст сирої золи в масі, а також підтоплення силосних ям або траншей ґрунтовими водами. Останнім часом кількість випадків ураження худоби цими патогенами інтенсивно зростає: воно проявляється у злоякісному набряку, емкарі, ботулізмі. Часто причиною можуть слугувати просто неблагополучні погодні умови під час закладання силосу чи сінажу.

Якщо в ураженому кормі наявні непатогенні штами клостридій, негативним наслідком цього є лише збільшення вмісту масляної кислоти (допускається 0,01% від СР або 50 г масляної кислоти/гол.). До речі, в якісному кормі її не має бути взагалі. Появу цієї кислоти в кормі можна легко відчути за специфічним запахом – і не варто чекати на лабораторні аналізи.

Унаслідок згодовування такого корму в корів виникає клостридіальний кетоз. Це захворювання спричинює те, що у процесі своєї життєдіяльності клостридія розщеплює наявний у кормі білок, утворюється аміак, який знищує мікрофлору ШКТ тварини. Характерним для цього захворювання є те, що хворіють на нього корови не лише відразу після отелення, а й через 2 або більше місяців після нього. Проявляється це високим умістом кетонових тіл у крові, загальним виснаженням, проносами, енофтальмом (западання очей), гіпофункцією яєчників, кістозами та полікістозами. Запліднюваність тварин за згодовування кормів із високим вмістом масляної кислоти дуже низька – до 35%, крім того, зростає рівень ембріональної смертності. Масляна кислота є гепатотоксичним продуктом – негативно впливає на печінку, викликаючи смерть гепатоцитів та їхню жирову дистрофію.

Дуже часто таку ситуацію можна спостерігати у відділеннях сухостою. Через те, що сухостійні корови молока вже не дають, господарства економлять на них та згодовують їм корми низької якості, часто з високим вмістом масляної кислоти. Отже, кетози після такої годівлі у цей період, народження слабких телят, а також низька молочна продуктивність корів після отелення – запрограмовані.

Патогенні ж штами клостридій залишають після себе велику кількість токсинів, що викликають серйозні захворювання не лише у корів, яким згодовували уражений корм, а й пізніше – у телят. Так, на практиці спостерігали стрімкі прояви нервових порушень, пухлин (злоякісний набряк) у маленьких телят – класична форма гострого клостридіозу.

Важливо не забувати: основне джерело патогенних клостридій у кормі – сира зола. Вона потрапляє в зелену масу під час занизького скошування чи із землею, приміром, у силосній траншеї, якщо останню неналежно підготували до кормозаготівлі.

Після грибів у кормі залишаються токсини

Як і клостридії, гриби також можуть виробляти токсини. До того ж наявні вони не лише у грубому кормі, часто ураженою мікотоксинами є зернова група кормів. Якщо в господарстві якість годівлі на високому рівні, то організм корів за допомогою мікрофлори рубця легко справляється з тією невеликою кількістю токсинів, що потрапила з кормом. Та, на жаль, цього неможна сказати про більшість наших господарств, де потерпають саме годівля й якість кормів.

Гриби потрапляють у корм лише з повітрям і розмножуються там за аеробних умов. До цього призводять будь-які помилки під час трамбування або накривання силосної маси. За наявності будь-якого виду грибів у кормі, у процесі їхньої життєдіяльності вони використовують поживні речовини корму і деякі з них ще на заміну виробляють мікотоксини. За різними дослідженнями, через вміст грибів у кормі втрачається мінімум 20% (і аж до 70%) поживних речовин.

Токсигенними є 3 роди грибів: Aspergillus, Penicillium, Fusarium.

  • Аспергіли – найпоширеніші гриби, які можуть перебувати у силосі, сінажі, а також сіні та соломі. Вони продукують афла- й охратоксини – за згодовування ураженого ними корму в корів виникають аборти. Доведено, що ці токсини можуть проявляти канцерогенну дію, а також здатні виділятися з молоком. Тому за згодовування молока від хворих корів, уражуються і телята. Крім цього, ці гриби викликають, власне, аспергильоз. Він проявляється захворюванням дихальних шляхів (найчастіше уражуються легені): бронхіти, запалення легенів, отити. За гострого перебігу хвороби терапевтичного ефекту майже немає, і тварина виснажується й гине за 3–5 діб. Адже зазвичай за бронхітів використовують антибіотики, загальнозміцнювальні препарати, проте вони жодним чином не впливають на аспергіл.

Збудник потрапляє у дихальні шляхи разом із пилом. Та небезпечний він ще й тим, що викликає спільні для тварині людей хвороби. Найменшим злом із них є алергічні реакції. Тому слід ретельно перевіряти корми, а особливо сіно й солому на наявність у них грибів (їх видно неозброєним оком).

Діагностувати аспергільоз дуже легко, кожна лабораторія в Україні може це зробити. Наявність аспергили у кормі чи соломі, ще не означає, що тварини хворі на нього. Тому для підтвердження діагнозу варто віддавати до лабораторії й патматеріал – для виявлення наявності друз гриба.

 

  • Фузаріози викликають гриби роду Fusarium. Вони не мають жодного відношення до технології зберігання корму, адже з’являються на рослинах ще в полі: коли в період початку цвітіння злакових спостерігається багато опадів. Із розвитком цього гриба на рослинах уже навчилися успішно боротися. Однак, якщо ситуацію запустити, якість зерна значно знижується, тому автоматично його починають згодовувати худобі.

Токсичність фузарій не залежить від інтенсивності ураження ними. Проте найнебезпечнішим токсином фузарій є ДОН (дезоксиніваленол) та вомітоксин. Перший має виражений імуносупресивний вплив: тварина стає чутливою до різних збудників. За дуже великих його концентрацій у печінці хворих тварин утворюються невеликі вогнища некрозу. Побічний вплив усіх грибів на корм – зниження його смакових властивостей, через що тварини такий корм не споживають. ДОН має дію, подібну до жіночих гормонів (естрогенів), у рубці ця дія нейтралізується. Але у молодняку зі слабко розвиненим рубцем можна спостерігати набряк вульви, навіть ознаки тічки. У дорослих корів може проявлятися некроз вульви.

 

  • Пеніцилін – велика група грибів, що продукують пеніцилінову кислоту, патулін. Вони є найпоширенішими та не мають вираженого патогенного впливу на організм тварини. Проте ці гриби негативно впливають на діяльність мікрофлори ШКТ худоби, викликають розлади травлення. Через це продуктивність тварин зменшується.

 

 

  • Становлять небезпеку для худоби й інші гриби, наявні у кормах: Claviceps purpurea (ріжки) на житі (викликають ерготизм). Вони виділяють речовини-вазоконстриктори, що викликають звуження кровоносних судин, порушення кровотоку, ламініт, ембріональну смертність, стимулюють збудливість мускулатури матки.

 

  • Гриб Stachybotrys alternaus живе у соломі й сіні, виявляють украй рідко. Визначити його доволі легко – дає чорний наліт. Захворювання викликає сам гриб: утворюються виразки, некрози на слизовій оболонці ротової порожнини, стравоході, починається інтенсивна слинотеча, порушення функцій нервової та травної систем. На патрозтині – виражений геморагічний діатез.

Та не всі гриби є абсолютно небезпечні для тварин і людей. Приміром, пухирчаста сажка (Ustilago zeae) на кукурудзі вважається безпечною навіть для вживання в їжу.

Боротьба з негативним впливом грибів і токсинів у кормах

На ринку існує багато препаратів, які можна використовувати для профілактики або боротьби з наслідками згодовування ураженого патогенами корму. Найскладніше боротися із токсинами – особливо афлатоксином, який може також викликати значне збільшення соматичних клітин у молоці.

Важливо пам’ятати, що велика кількість токсинів деактивується в рубці великої рогатої худоби. Сорбенти мікотоксинів не можуть вибірково забирати з корму токсин, не зв’язуючи при цьому вітаміни й інші корисні речовини. Тому за ситуації, коли господарство все ж змушене згодовувати тваринам неякісний корм, важливо чітко визначити який саме гриб чи токсин у ньому міститься, аби ефективно застосувати відповідні сорбенти. Такий корм бажано змішувати з чистим кормом. До того ж за згодовування коровам сильно ураженого грибами (особливо пеніцилінами) або масляною кислотою корму в молоці з’являються інгібітори, що знижує його якість. Та найпростіше – дотримання правильної заготівлі, зберігання та згодовування корму і тоді ви маєте шанс уникнути певних проблем.

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here