33 роки, керівник з розвитку бізнесу Probstdorfer Saatzucht в Україні, Росії, Азербайджані, Казахстані та Хорватії. Планував бути адвокатом для російськомовних бізнесменів у Австрії, шість місяців стажувався в Москві. Вісім років тому зацікавився родинним бізнесом із насінництва та торгівлі зерном і запустив роботу компанії в Україні.
Батьки вкладали у мене із сестрою багато часу, знань, енергії. З дитинства займаюся спортом. Гірські лижі, великий теніс, біг, гра в гольф – більшості навчився ще в дитячому віці. Батьки вважали, аби діти не мали часу на дурниці, слід максимально їх завантажувати.
У трирічному віці став на лижі. Було холодно і нудно, не вмів управляти своїм тілом. З часом набрався досвіду, набув упевненості та полюбив цей вид спорту. Тепер же це одне із моїх найбільших хобі, в тому числі позатрасове катання off piste, коли ти їдеш по незайманому снігу крізь ліс. Відчуваю при цьому свободу, там немає людей, траси, – ти знаходиш свій власний унікальний шлях. Люблю підійматися на гору, відчуваю необмеженість. Три дні, які проводжу в горах, дають мені тривалий заряд енергією, відчуття наповненості.
Родинний бізнес був частиною повсякденного життя сім’ї. Дід Фріц заснував компанію після війни. Моя мама працювала у бізнесі, але права голосу не мала. Набула його лише після смерті дідуся, 1988 р.
Мені було 10 років, коли Австрія стала частиною Євросоюзу. Вся робота нашої компанії була зав’язана на стару систему. Ми добре заробляли, але ринок лишався закритим. Раптово все змінилося і компанія справді втратила частку ринку. Наступні 10 років я спостерігав як батьки змінювали структуру підприємства та підлаштовували її під умови вільного ринку.
У п’ятому класі гімназії почав вивчати російську мову. Можна було обрати між французькою, російською та старогрецькою. Спочатку я зупинився на французькій, адже ази мав ще з дитинства та нею добре розмовляла моя бабуся, яка жила в Альпах на кордоні зі Швейцарією. Директор та вчитель російської, монах отець Боніфацій розповіли про перспективи знання російської. Я прийшов на пробний урок і лишився. Вдома всі були шоковані. Вчив російську в школі, був двічі за обміном у Росії, жив у сім’ях. Півроку вивчав російську в інституті ім. О. С. Пушкіна в Москві.
Про життєвий вибір
Ніколи не хотів працювати у родинному бізнесі. Цікавився психологією та людьми, які мають психологічні відхилення. Утім, щоб стати психологом, треба було навчатися медицині, це мене зупинило.
Отримав диплом юриста у Віденському університеті. Не бачив себе адвокатом у великій компанії. Хотів мати свою маленьку практику.
Вмів завжди налагоджувати зв’язки із потрібними людьми. Так знайшов собі піврічну юридичну практику в Росії.
У Москві працював із дуже складним німецьким адвокатом. Він виявився хорошим вчителем життя, найскладнішим начальником, якого я дотепер зустрічав у житті. Був дуже вимогливим і давав одразу відчути, що ти нічого не знаєш. Я працював там тільки два місяці, але багато навчився від нього хорошого, а також того, як не варто робити.
Зрозумів, що у Росії не чекають австрійського адвоката. Вони і так були самодостатні там на місці. Набагато цікавішою нішею видавалась робота адвокатом для росіян у Відні.
Рішення працювати у сімейному бізнесі прийняв самостійно. Але цей перехід був поступовим. Мені подобається моя робота, я почуваю себе комфортно. Адже це рішення насправді належало мені.
Щоб зосередитися на дисертації з права, попросив у віденському офісі нашої сімейної компанії вільний кабінет. Це було паперами. Перше, що я зробив – навів там лад, далі пішов знайомитися зі співробітниками. Дисертацію не написав, а натомість захопився роботою компанії. А той завалений кабінет став для мене символом змін, які я ініціював. Сьогодні наш офіс у Відні виглядає зовсім інакше, ніж вісім років тому. У нас все відкрито, працює багато молоді.
Три роки я перебував у фірмі на посаді помічника адвоката, аби отримати дозвіл на адвокатську діяльність. Але фактично я працював у компанії і займався її справами. Згодом у нас виникла можливість розширити роботу в Україні. Батьки мені запропонували очолити цей напрям, бо я вільно розмовляв російською. Хоча тоді я навіть не міг пшеницю відрізнити від ячменю.
Про відповідальність
Коли вперше був в Україні, не мав страху, оскільки не мав чого втрачати. Згодом ми взяли на роботу колегу, яка розмовляла німецькою та була агрономом за освітою.
Один із партнерів хотів зареєструвати на себе в Україні наші австрійські сорти, тоді я вперше відчув відповідальність за компанію та ризик, що ми можемо втратити частку бізнесу. Ми поспілкувалися з партнером і попросили повернути нам усі папери. На щастя, все обійшлося і ми порозумілися.
Я зі Східної Австрії, там люди завжди були гнучкіші внаслідок впливу сусідніх країн. Але не можна рівняти всі народи, які раніше входили до Габсбурзької імперії. Адже всі різні та мають різний менталітет, потребують різних підходів.
В Україні з людьми можна домовитися. У вас є проблеми в системі, в офіційних структурах. Але самі люди вельми відкриті та добре пристосовуються до змін.
Після того, як я почав працювати в Україні, набув звичку запізнюватися на зустрічі. Австрійцям пояснюю, що затримуюсь. Також тут зрозумів, що у бізнесі правила мають бути гнучкими. Звісно, в розумних межах.
Як юрист, я розглядаю право як своєрідний фільтр з огляду на його вплив на різні ситуації. Маю зізнатися, що в Україні цей вплив є меншим, тобто проблеми тут вирішують суто по-українськи. Я лише можу дати пораду, але щодо детального пояснення питань на місці, я покладаюсь на своїх українських співробітників.
Як родинна компанія ми даємо співробітникам дуже багато простору, можливість самостійно приймати рішення та відповідати за результат.
Про менеджмент
Для мене набагато важливішим є те, що я можу довіряти співробітнику, ніж його вихідні знання ринку насіння. Маю довіру до людей, які працюють в українському офісі.
В абстрактному сенсі мені вдалося перенести модель ведення бізнесу із Австрії в Україну. Звісно, з місцевою адаптацією.
Раніше я дуже часто бував в Україні, щонайменше раз на місяць. Тепер тут, у «ДУНАЙ АГРО», маємо хорошу команду. Можу з впевненістю сказати, що мої колеги створили на місці бренд. Сьогодні нас тут добре знають. Мої нинішні візити в Україну більше присвячені стратегічному плануванню та внутрішнім питанням, аніж продажам.
Як керівник я не повинен знати все і не соромлюся у цьому зізнатися. Тому я завжди дослухаюся до колег, які знаються на конкретних питаннях. Я намагаюся відчувати, чи справді мої співробітники розуміють один одного. Якщо я бачу, що ситуація розвивається у неправильному напрямку, тоді вмішуюсь та намагаюся коригувати.
У родинному бізнесі я поступово переходжу від оперативних до стратегічних завдань. Ще три-чотири роки тому для мене трейдинг був улюбленим напрямом, адже я запустив торгівлю органічним зерном, цей бізнес щороку ріс та розвивався.
Нині мені дуже подобається насінницький бізнес. Тоді як трейдинг спирається на вміння працювати з людьми, в насінництві, крім навичок домовлятися, значення має також продукт.
Про бізнес в Україні
За перший рік роботи в Україні виділив два можливих варіанти роботи. Ми могли б мати лише одного співробітника на місці або навіть у Австрії. Реєстрували б сорти і продавали еліту й супереліту. Другим варіантом, який ми врешті обрали, було заснування тут компанії, реєстрації сортів, їх розмноження та продаж насіння.
Ми працюємо здебільшого з сортами. Цей бізнес прямо пов’язаний із селекціонером та сплатою йому роялті. Культура дотримання цієї схеми в Україні наразі ще не відпрацьована.
Перевагою насіння нашої компанії є те, що селекційна станція розташована в умовах, подібних до українських. Тому наші сорти озимих добре придатні для вирощування в Україні, як-от: за холодної безсніжної зими, середньорічної кількості опадів 350–500 мм, посушливого літа.
Через 5 років наше портфоліо в Україні буде насиченішим, нами вже цікавляться багато іноземних партнерів. Ми будемо фокусуватися і надалі на тих культурах, з якими працюємо вже зараз. Навряд чи ми продаватимемо кукурудзу, адже її пропозиція і так є високою. У нас добре виходить працювати із пшеницею, ячменем та соєю.
Наш підхід до роботи ґрунтується на принципі довгостроковості. Партнери й клієнти це розуміють та зав’язують із нами тривалу співпрацю. Насіння першої репродукції продаємо в основному через дистриб’юторів та напряму великим господарствам. В Україні розмножуємо супереліту, еліту і першу репродукцію.
Про досвід
Не став іншою людиною за період роботи в Україні. Утім, здобув новий досвід та навички.
Зараз краще розумію своїх батьків, ніж раніше. Ми менше сперечаємося, тому що родина, яка працює разом, повинна поважати один одного. Моя мама багато часу приділяє зараз онукам. Коли ми збираємося разом, а я розмовляю про роботу, ніхто мене не хоче слухати.
Натхнення для роботи я не потребую, мене захоплює те, чим я займаюсь.
На різних етапах життя я набирався досвіду від різних людей. Якщо ти з відкритими очима йдеш по життю, то бачиш багато людей, які можуть бути прикладом.
Важливо тримати в житті якісний баланс між приватним та професійним життям. І я сподіваюся, що буду й надалі таким же відкритим, як і зараз. Не хотів би втратити цю рису.
Українським аграріям побажав би стабільності. Щоб вони могли планувати свою роботу та своє життя щонайменше на п’ять років.
Фелікс Ґон
33 роки
Народився у Відні в родині, яка володіла сімейним бізнесом. Батько, Махаель Ґон, за освітою хімік, працював у нафтохімічній компанії, нині очолює насіннєвий напрям у родинній компанії. Мати, Марія Маутнер-Ґон, дипломований юрист, відповідає за фінансові питання сімейного бізнесу. Родині належить група копаній Fritz Mauthner Handelsges.m.b.H. & Co. KG, яку в 1946 р. заснував дід Фелікса – Фріц Маутнер. Група компаній включає селекційний та насіннєвий бізнес у Австрії (Probstdorfer Saatzucht GesmbH & CoKG) із представництвами та дочірніми компаніями в Румунії (Probstdorfer Saatzucht Romania s.r.l.), Словаччині (Probstdorfer Slovakia s.r.o.), Чехії (Prosev s.r.o.), Угорщині (Karintia Kft.) та Україні (ТОВ «ДУНАЙ АГРО»), компанію з продажу насіння кормових культур та кормів (HESA Saatengroßhandel Ges.m.b.H. & Co Nfg. KG); трейдинг засобами сільськогосподарського виробництва та зерновими (Emmerich Lechthaler & Co Handelsgesellschaft m.b.H. & Co KG, Schmöger GmbH Agrar- & Mineralölhandel, Michael Hofer GmbH & Co KG), органічними зерновими (MauthnerBio), пивоварним ячменем (Agro Trading Europe GmbH) тощо.
Фелікс мав безтурботне дитинство. Дуже багато часу проводив із сестрами і бабусями. З дитинства багато займається спортом, із трьох років катається на гірських лижах, з чотирьох – грає у теніс. У юнацькому віці почав бігати та грати в гольф.
Батьки не тиснули на вибір професійного шляху на користь родинного бізнесу. Юнак вивчився на юриста у Віденському університеті, півроку стажувався в Москві, планував бути адвокатом для російськомовних бізнесменів у Австрії. Під час роботи над дисертацією винаймав кабінет в офісі сімейного бізнесу. У цей час проявив інтерес до справ компанії, у 2010 р. почав тут працювати помічником юриста. Невдовзі компанія прийняла рішення розширити бізнес в Україні, Фелікс погодився очолити цей напрям завдяки тому, що знав російську мову. Заснував із партнерами дочірню компанію ТОВ «ДУНАЙ АГРО», яка нині зареєструвала та продає сорти таких культур: соя, ячмінь, пшениця, ріпак, гібриди соняшнику та інше. Всього в українському офісі працює 8 співробітників.
Пан Фелікс нині відповідає за стратегічний розвиток бізнесу в Україні, Росії, Азербайджані, Казахстані та Хорватії. З 2011 р. очолює ініційований ним же напрям із торгівлі органічними зерновими MauthnerBio. Паралельно з роботою здобуває ступінь МВА з економіки у Лондоні.
Має молодшу на півтора роки сестру Верену, котра є дипломованим юристом і адвокатом. Уже два роки займається в компанії трейдингом пивоварного ячменю.
Фелікс проживає у Відні зі своєю дівчиною Крістіною, молодшою на 5 років, фармацевтом за освітою. Колекціонує комікси, полюбляє французькі фільми та смачне вино. Крім рідної німецької розмовляє англійською, російською та французькою мовами, в школі вивчав латинь, хотів би вивчити ще угорську.
