Віталій Ільченко: «Бізнес не пробачає зупинок та перепочинку»

0

Записала Ірина Корчагіна

42 роки. Власник групи компаній Ukravit

У 27 роки придбав компанію з продажу імпортних агрохімікатів. За рік ініціював повне імпортозаміщення виробництвом в Україні та зробив компанію єдиним вітчизняним виробником ЗЗР, що виробляє всю продукцію на місці.

Віталій Ільченко

Народився та виріс у Києві. Після народження перший рік жив у Бердичівському районі. Канікули проводив у дідусів і бабусь. Батьки тата жили на хуторі, дід був лісником. Батьки мами – вчителями, мали величезну домашню бібліотеку.

Батько Володимир очолював комунальне обслуговуюче підприємство зі знищення тарганів і побутових гризунів. Нині є директором «Фабрики агрохімікатів», яка входить у групу компаній Ukravit. Мама Лариса практично все життя пропрацювала технологом на молокозаводі.

Віталій у школі був відмінником та дуже компанійським хлопцем. Дуже добре вивчив англійську мову. Мріяв стати дипломатом. У 1992 році відступився від цієї мети, бо зрозумів нерівні права порівняно з дітьми дипломатів на вступ у Інститут Міжнародних відносин в університет Т. Г. Шевченка. Закінчив інститут міжнародних відносин у торговельно-економічному університеті, спеціальність – «Менеджмент ЗЕД».

Після інституту працював у медично-виробничій компанії «Профдезінфекція» у відділі маркетингу та зовнішньо-економічної діяльності.

У 2000 році почав працювати у компанії «Укравіт» менеджером із продажу імпортних засобів контролю побутових шкідників та гризунів, відповідав за реєстрацію, розмитнення й продажі. За кілька місяців призначили директором. Ініціював відкриття напряму з продажу препаратів для с.-г. галузі. Власники запропонували викупити компанію. З 2001 по 2003 рр. придбав «Укравіт» повністю. У 2004 році почали власне виробництво, після відвідування виставки у Польщі оснастили власну лінію пакування. У 2005 році в Черкасах побудували та запустили «Фабрику агрохімікатів». Першим препаратом власного виробництва став інсектицид Вітал Лідер проти колорадського жука. У 2010 році опанували виробництво мікродобрив, регуляторів і стимуляторів росту. З 2013 року «Укравіт» експортує свої препарати у Молдову та Грузію. На імпорт припадає 10% продажів компанії. Частка українського ринку під ЗЗР виробництва ГК Ukravit дорівнює 8%.

Всього у групі компаній Ukravit працює більше 350 співробітників. Компанія має власну футбольну команду. Пан Ільченко є почесним президентом ФК «Черкаси-Дніпро».

Має молодшого на 4 роки брата Євгена.

У минулому році Віталія Ільченка названо «Аграрієм року-2016».

Любить рибалити, подорожувати з сім’єю. Із дружиною Лілією у шлюбі 15 років. Познайомились на весіллі у друзів. Дружина працює заступником директора компанії «Укравіт Агро». Разом виховують двох дітей: 10-річного Микиту та 4-річну Ніколь. Проживають у Києві.

Про дитячі роки

Моє дитинство пахне лісом та пригодами. Смакує свіжовикачаним медом та парним молоком. Дитиною кожне літо проводив на хуторі на дві хати в лісі у діда і баби. Дідусь по татовій лінії був лісником, бабуся доглядала велике господарство, готувала дуже смачні пироги.

Обіцяв бабусі купити трактора, як виросту. З хлопчаками бігали на танкову бригаду неподалік, каталися на всіх танках, БТР-рах. Як дитина, був тоді дуже щасливим.

Перший досвід читання отримав у величезній домашній бібліотеці. Її мали батьки моєї мами: дідусь був директором школи, а бабуся вчителькою. Тобто канікули у них були для мене продовженням школи. Мав прочитати, а потім переказати. А це своєю чергою пробуджувало жагу до знань. Із книг, які запам’яталися: «Хіба ревуть воли як ясла повні» П. Мирного, перечитував її кілька разів. До цього була «Як гартувалась сталь» М. Островського.

Змалку був привчений до сільської праці. У дідуся лісника дуже багато допомагав по господарству, рибалив.

Батько виховував мене у строгості. Це загартувало мій характер. Одного разу я прийшов із вулиці з обгорілим чубом, то батько подумав, що я курив та дав мені прочуханки, хоча він сам був курцем. Після цього я ніколи в житті навіть цигарки до рук не взяв.

Перші заробітки мав з продажу ягід та городини на узбіччі траси Вінниця – Київ. З  шести-семи років допомагав у цьому бабусі. Страшенно собою пишався. Мав по 50 копійок заробітку з проданого. Витрачав на кіно та морозиво, відчував себе заможною людиною. Пізніше почав відкладати на мопеда. Грошей назбирав, але так і не купив, бо батьки переконали, що це небезпечно. Їздив на велосипеді. Як виріс, то вже і не хотів мопеда чи мотоцикла, «перегорів».

У школі був одним із лідерів, знався з бунтарями, але був відмінником. Любив жартувати, був компанійський. Охоче навчався, мені добре давалися всі предмети. Маю математично-природничий склад розуму, найбільше цікавили предмети, де потрібно було застосовувати логічне мислення. Вчителі підсаджували мене до «двієчників», аби підтягнув їх.

За контрольну встигав розв’язати обидва варіанти і давав усім списувати. Коли вчителі зрозуміли, як класу вдається отримувати гарні результати, мене почали виганяти перед контрольними роботами з класу, аби розуміти реальний стан знань учнів. Найчастіше це траплялося на хімії, біології, математиці.

Відмовився від переведення до математичного класу. Боявся перетворитися на одного з хлопців у великих окулярах із товстими скельцями, які там навчались.

Віталій Ільченко: «Бізнес не пробачає зупинок та перепочинку»

Про створення своєї справи

Зі школи мріяв бути дипломатом. Хотів подорожувати світом, знати іноземні мови. Для цього добре готувався до вступу, відмінно опанував англійську. Утім, виявилося, що не мав жодних шансів вступити в Інститут міжнародних відносин в університет Т. Г. Шевченка, бо там навчались тільки діти дипломатів.

Отримав диплом економіста менеджменту з зовнішньо-економічної діяльності  Інституту міжнародних відносин у торговельно-економічному університеті. Для вступу треба було добре знати англійську.

В інституті зацікавився фармацевтикою. Розумів перспективність виробництва ліків для людей. З точки зору бізнесу – це «вічний» напрям. Але складний та дорогий для входження на ринок. Компанії, які працюють на ньому вже давно, є великими і не раді новачкам.

В «Укравіті» починав менеджером. У 2000 році компанія торгувала імпортними препаратами для боротьби з побутовими шкідниками, гризунами. Це був час бурхливого розвитку ринків завдяки зовнішньо-економічній діяльності. Моїми обов’язками тоді були реєстрація, розмитнення і продаж продуктів. Того ж року мене призначили директором. У компанії тоді фактично працювали 3 чи 4 особи.

Виявив, що препарати проти гризунів, які ми продавали, мають попит у сільському господарстві.  Запропонував тодішньому власнику розвиватися у цьому напрямі, а він мені натомість – викупити компанію. Продовжили продавати ті продукти, що й раніше, та паралельно працювати із фермерами, у чому мали шалений успіх.

За два роки повністю викупив «Укравіт». У 2000-их було багато дефіцитів у країні, чимало товару імпортували. З постачальниками вдавалося домовитися про відтермінування платежу. Почали перемовини з банками про кредитування. З 2003 року нас знали і фінансували. Тоді вже розвиток пішов більш стрімко. Бізнес компанії зростав щороку майже вдвічі.

Про розвиток

Те, що ми імпортували раніше, почали з 2005 року виробляти самі. Підшукали в Черкасах майданчик під виробництво. Стартували з препаратів для побутових гризунів та шкідників. За рік до того – відкрили напрям для дачників та городників. Ще за рік запустили власну лінію фасування у дрібну упаковку.

Поступово робили імпортозаміщення, виробляти дедалі більше препаратів. Попит зростав, з’являтися запити на інші препарати, які ми не виробляли до цього. Так ми почали збільшувати портфоліо. Поступово із дачників та фермерів ми перейшли на професійних виробників сільськогосподарської продукції. Для того, аби доставляти клієнтам товар у всі регіони, тижнями були за кермом і причепом розвозили замовлення.

Наразі портфоліо компанії «Укравіт» налічує понад 140 продуктів. Нині це найбільша кількість препаратів одного виробника в Україні. Ми намагаємося надати комплексне забезпечення. Якщо сільгоспвиробник купує продукти різних виробників, коли виникають проблеми у посівах, то йому складно знайти їх причину.

Назву «Укравіт» успадкували від попередніх власників, ми її зберегли і розвиваємо.

Про досвід

Першій кредит для бізнесу отримали  завдяки моїм знанням англійської мови. Домовилися в Китаї з постачальниками про товарний кредит на 1 млн доларів.

Можу назвати себе по життю ризикованою людиною. Намагався завжди довіряти людям. У багатьох випадках це допомагало бізнесу, але бували ситуації, коли багато втрачав і треба було починати з початку.

Я вважаю себе добрим і відкритим, по життю такий собі «свій хлопець».

Багато навчився на власних помилках. Це допомогло збагнути, що маємо розвивати та збільшувати команду, щоб балансувати у роботі. Зрозумів, що потрібно не лише довіряти, але і захищати бізнес юридично.

Свої досягнення пов’язую із досягненнями компанії. Найбільше з них те, що ми зуміли перевести на власне виробництво ЗЗР, які до того Україна 100% імпортувала.

Віталій Ільченко: «Бізнес не пробачає зупинок та перепочинку»

Про плани

У найближчих планах – відкриття науково-дослідного інституту в Черкасах. Цей центр є вкладом «Укравіту» в розвиток України. Тут буде вестися робота за всіма напрямами, які пов’язані з сільським господарством: хімія, біологія, медицина, відновлювана енергетика. Це буде майданчик для розпізнавання та старту цікавих і перспективних проектів. Розробки втілюватимуть в Україні та за кордоном. Ukravit на загальних умовах буде одним із багатьох замовників.

Для запуску НДІ вивчали досвід подібних проектів у Нідерландах, Швейцарії. Акредитуємо його як міжнародну науково-дослідну установу, аби співпрацювати з іншими за кордоном. Науково-дослідну базу інституту вже високо оцінили навіть іноземні вчені.

Науковці зможуть працювати тут постійно, або на проектній основі. Так хочемо мотивувати вчених усередині країни, а також наукових емігрантів. Адже провідні іноземні компанії значно розвинулися завдяки тому, що переманили українських вчених. Ми ж хочемо мотивувати їх повернутися назад та запропонувати привабливіші умови. Вже є перші запити.

Через п’ять років бачу себе в Україні, а Ukravit – відомою компанією в нашій країні та у світі.

Про родину

Прикладом по життю багато в чому був батько. Він був правильним, відповідальним і авторитетним. Його всі поважали. Він очолював комунальне підприємство, але він робив справді все правильно, прагнув розвитку і його завжди ставили в приклад. Багато колег приїздили до нього постійно навчатися.

Дружина – один із моїх найбільших помічників. Вона блискучий бухгалтер і фінансист. Тоді як мені ліпше про щось домовитись, їй же краще вести паперову роботу, працювати  з податковими службами. Дружина дійсно мене доповнює.

Не уявляю себе  десь поза Україною. Хоча отримував багато різних вигідних пропозицій для роботи і проживання за кордоном. Але я та вся моя сім’я любимо Україну.

Про мотивацію та команду

Щодня йти на роботу і працювати надихає те, як люди поряд зі мною ставляться до спільної прави. Це наш колектив та партнери, з якими ми співпрацюємо. Нам дуже цікаво те, чим ми займаємося, нас це заряджає. Нас об’єднує прагнення розвиватися разом у своїй країні.

Конкуренція із великими іноземними агрохімічними компаніями стимулює. Частка українського ринку за міжнародними компаніями становить понад 80%, а наша частка – 8% цього ринку за 18 років. У досить складному бізнесі ми стали успішними попри серйозну світову конкуренцію.

У минулому році отримав звання аграрія року. Номінували з подання губернатора Черкаської області. Нагороду вважаю заслуженим визнанням роботи всієї команди. Ми перетворили Україну з імпортера на експортера ЗЗР. Однак це не привід спочивати на лаврах. Цього року ми збільшуємо виробництво і плануємо розширимо географію експорту.

Аби працювати в Ukravit, треба мати почуття патріотизму, бажання розвивати Україну та українську компанію.  Мати стимул розвиватися фахово, вчитися. Поважаємо у молодих амбітне бажання стати кращими фахівцями у своїй галузі.

У компанії схвалюємо здоровий спосіб життя. Ми навіть маємо премію для тих, хто кидає палити. Треба витримати цілий рік. Уже близько 60 співробітників відмовились від цієї шкідливої звички. Якщо людина «зривається», то платить штраф у подвійному обсязі отриманої премії.

Найголовніше для успіху – любити свою роботу, вірити в те, що ти робиш. Вкладати енергію у свою справу. Робота є великою частиною життя, слід завжди ставити собі мету і робити все, щоб її досягти, а потім кидати наступний виклик. Має бути постійний рух уперед, щоб не зупинитися, не розслаблятися, тому що бізнес такого не пробачає.