Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
Які особливості вирощування жита на сінаж, найоптимальніші строки скошування та умови закладання – про це йшлося у доповіді д-ра Дейва Девіса, експерта у галузі силосування з Великобританії, «Житній силос раннього укосу – ключ до ефективного використання клітковини у раціонах», що лунала під час семінару компанії «КВС-Україна» із тваринництва «Альтернативні види грубих кормів у годівлі високопродуктивних корів».
Кормова стратегія – це спільна робота фахівців господарства над вирощуванням культур, закладанням, зберіганням та згодовуванням кормів. Тож якщо підприємство хоче підвищити молочну продуктивність завдяки кормам, слід детально продумати цю стратегію. І якщо є можливість виробити високоякісний кукурудзяний силос, він буде головним силосованим кормом із злакових культур у господарстві.
Проте для високопродуктивних корів важливими є корми із високим вмістом клітинної стінки в рослинах. Тому якщо можливості господарства щодо заготовлення достатньої кількості кукурудзи на силос обмежені, варто звернути увагу на інші злакові культури, менш вимогливі до умов вирощування та достатньо поживні для худоби. Таким альтернативним кормом може бути зелене жито на сінаж/силос.
Так, одним із позитивних фактів на користь вирощування цієї культури на сінаж є можливість подвійного використання площ, адже після скошування озимого жита поле можна засіяти кукурудзою.
Оптимальний строк скошування – висока поживна цінність корму
За чіткого дотримання часу скошування – початок формування колосу (кінець квітня – початок травня) – корм із жита має відносно високий вміст загальних цукрів (коливається від 58 до 97 г/кг СР), але майже не містить крохмалю і завдяки великій концентрації поживних речовин має, відповідно, високу перетравність у розрахунку з 1 га. Також за таких умов скошування сінаж міститиме достатню кількість енергії (понад 5,5 МДж/кг СР NEL), а сирої клітковини із високою перетравністю – 328 г/кг СР. Оптимальні показники житнього сінажу: вміст СР 30–35% (після прив’ялювання), сирого протеїну – до 20%.
Тобто високоякісний житній сінаж за вмістом енергії прирівнюється до кукурудзяного силосу, а за вмістом протеїну – до люцернового сінажу і при цьому має високу перетравність. Однак отримати такий сінаж можна із жита, скошеного у фазі початку формування колосу: тут будуть високі перетравність та вміст енергії, а врожайність становитиме 20 т/га. Дослідженнями встановлено, що протягом 7 днів у квітні енергетична цінність корму NEL падає із 6,0 до 5,5 МДж/кг СР. Лише через це втрати молока можуть сягнути 0,3–0,4 л/корову/день. Якщо ж збирати жито в пізнішій стадії – молочної стиглості – ми матимемо значно нижчу перетравність, помірний вміст енергії, але вищі врожайність та вміст крохмалю у кормі. Тобто вже йдеться про 2 різні типи сінажу. Та саме для житнього сінажу вміст крохмалю небажаний, позаяк за його вмісту перетравність компонентів клітинних стінок жита буде низькою. У фазі формування колосу врожайність сінажу із жита становить 17–21 т/га, а якість його як корму – найвища.
Щодо самої культури – в світі існує багато спеціальних сортів жита. Деякі з них характеризуються посухостійкістю із високою врожайністю за раннього збирання. Однак різниця між сортами жита не така важлива, як період скошування.
Особливості роботи з кормом із жита
За скошування жита на ранніх стадіях, масу слід обов’язково прив’ялювати. Лише тоді можна досягти вмісту сухої речовини на рівні 30% і вище.
Задля прискорення процесів бродіння й уникнення розвитку небажаної мікрофлори у силосній масі важливо якомога швидше – протягом перших 2-х днів – знизити її рівень рН до 4,6 і нижче (найліпше – до 4). Цього можна легко досягти за допомогою якісних консервувальних засобів (гомоферментативних молочних бактерій). Щільність трамбування має бути не менше 200 кг СР/м3. Для цього потрібно укладати масу невеликими шарами (по 15 см і менше завтовшки).
Небажана мікрофлора може утворитися у сінажі через контамінацію його землею. Відтак через високу зольність корму може виникнути ризик масляного бродіння, інфекційних клостридій та вироблених ними токсинів, високий рівень аміаку (існує небезпека розкладання протеїну). Тому для скошування жита рекомендована висота – 8–10 см.
Однак вміст енергії, протеїну та сухої речовини в корм і зменшується на кожній стадії заготівлі,починаючи зі скошування до згодовування сінажу. Це варто враховувати під час розробки раціонів.
Житній сінаж містить порівняно велику кількість каротину, ніж інші види грубих кормів. Каротин залучений у синтез прогестерону, тож за його нестачі у корів виникають проблеми з органами відтворення (кисти яєчників), погіршується заплідненість, подовжується сервіс-період. Споживання коровами каротину має бути на рівні 400 мг/добу/гол., це еквівалентно споживанню 9 кг/добу/гол. сінажу.
Завдяки високій перетравності клітковини житній сінаж сприяє ефективній роботі мікрофлори рубця: скорочує період вироблення бактеріями тепла в рубці, що допомагає організму корови швидко подолати тепловий стрес.
Важливі переваги житнього сінажу
На відміну від сінажу з бобових, зелену масу жита легше збирати (немає втрати листя), легко ферментувати, її збирають раніше за люцерну, тому є можливість використовувати одне й те саме обладнання на полі в різні періоди. Також таке поле можна використовувати двічі на рік: після жита – кукурудза. Або можна зібрати другий укіс зеленого жита. Попри низький рівень зимових та весняних опадів озиме жито може виживати та давати хороший урожай.
Житній сінаж є джерелом легкоперетравної клітковини (незамінний корм для згодовування під час спеки), містить багато структурованої клітковини (підтримує здоров’я рубця, жуйку, слиноутворення), цукру, протеїну та каротину (вироблення прогестерону).
Аби виробництво молока в господарстві було економічно вигідним, корми для корів мають відповідати таким критеріям:
- Смачний, добре подрібнений але структурований ТМР із легкоперетравних видів основного корму.
- Кукурудзяний силос із високим вмістом енергії.
- Люцерновий сінаж із високим вмістом протеїну.
- Можна ще додати до кукурудзяного силосу та люцернового сінажу високоякісний трав’яний або житній сінаж.
- Консервовані корми мають бути мікробіологічно стабільні (належна ферментація) й здорові (не мають містити патогенів: Clostridia, E. coli, дріжджів, пліснявих грибів та мікотоксинів.)
На найліпших фермах світу годують високопродуктивних корів раціонами із 65% грубих кормів, щороку отримуючи при цьому до 12 тис. л молока від 1 корови.
