За матеріалами компанії Bioveta, a. s.
Йдеться про поширене захворювання тонкої кишки свиней, що може виникати в усіх категорій тварин. Проте найважчий перебіг відзначається переважно в поросят-сисунів або відлучених.
Характеристика
Збудник – ротавірус (сімейство Reoviridae), може мати надзвичайно різну видову специфіку. За допомогою імунофлюоресценції або тесту ELISA ротавіруси можна розділити на 7 відмінних за антигенами груп (A–G). У поросят найчастіше виокремлюють ротавіруси груп A, B, C та E. Ротавіруси складно культивувати на тканинних культурах, вони надзвичайно стійкі до впливу довкілля й більшості звичайних засобів дезінфекції.
Ротавіруси вирізняються стабільністю, і за рН 3–9 й температури близько 20°С виживають у фекаліях до 9 місяців, у порожніх сараях – до 3 місяців. Цим зумовлене їхнє тривале виживання поза організмом господаря і захворюваність упродовж року на діарею ротавірусної етіології з ускладненим усуненням інфекції у постраждалих господарствах.
Епізоотологія
З огляду на зазначені вище властивості можна припустити, що серед свиней ротавіруси циркулюють постійно. У господарствах із ензоотичним перебігом свині захищені від гомологічної серогрупи. Поросята в цих господарствах можуть отримати антитіла через молозиво, яке захищає їх до віку 3–5 тижнів.
Від дорослих свиней загалом вірус не передається, але свиноматки перед опоросом часто починають виділяти вірус у фекаліях – серйозне джерело інфекції для поросят. Незахищені поросята найчастіше інфікуються у віці 7–14 днів. Ротавіруси причетні до діарейних захворювань свиней приблизно в 14%, причому цілковито переважають штами серогрупи А.
Поросята заражаються перорально, коли ссуть молоко з забрудненої молочної залози, до того ж в умовах щільного контакту із зараженими екскрементами свиноматок. У 1 г фекалій може бути до 10 000 000 вірусних часток. Дуже часто ротавірусні інфекції пов’язані з одночасною дією ентеропатогенних штамів бактерії Escherichia coli (ETEC), що зрештою призводить до величезних економічних втрат під час розведення поросят.
Втрати рідини, солей, білків та розлад ресорбції поживних речовин під час діареї призводять до високої смертності, зокрема наймолодших поросят, внаслідок ендогенного ацидозу та метаболічного колапсу організму. У молодняку й старших поросят підвищена сприйнятливість до вторинних, зокрема бактеріальних, інфекцій, що разом з мальабсорбцією спричинює подальшу загибель або сповільнення і зупинку росту тварини.
Клінічні симптоми ротавірусних кишкових інфекцій
Ротавіруси атакують ворсинки ентероцитів у тонкому кишківнику (дванадцятипалій та тонкій кишках) і викликають їхню часткову атрофію, мальабсорбцію й осмотичну діарею. Інфіковані поросята приблизно семиденного віку за 12 – 24 год захворюють на тяжку водянисту діарею, причому фекалії бувають жовтими або сірими з білими пластівцями неперетравленого молока. Діарея зазвичай триває 2–5 днів зі значною втратою рідини й енергії, також спостерігають блювоту, швидку втрату маси і скуйовджену шерсть. Смертність наймолодших поросят досягає 50–100%. У старших поросят смертність, як правило, невисока, якщо інфекція не ускладнюється бактеріями ЕТЕС. Перебіг захворювання буває найважчим у першоопоросних гніздах (племінних свинок).
Діагностика
Визначення вірусного збудника діареї важливе для оцінки інфекційної ситуації і подальших профілактичних заходів у конкретному господарстві. Застосовується зокрема: швидкий орієнтовний тест вимірювання рН фекалій безпосередньо у свинарнику (реакція кисла) – виокремлення вірусу з ідентифікацією серотипу за допомогою електронного мікроскопа у спеціалізованій лабораторії – радіоімуноаналіз (РІА), імунопероксидазовий тест (IP), ELISA (dg.kits), ЗТ-ПЛР – серологічне дослідження з огляду на ензоотичний перебіг у господарствах має тільки обмежене значення.
Лікування
Слід дбати головним чином про пероральну або парентеральну компенсацію втрати твариною рідини шляхом застосування електролітів, бікарбонатів та глюкози (підшкірно, внутрішньочеревно). Антибіотики слугують тільки для пригнічення розмноження бактерій, оптимально – після визначення чутливості до них. Крім того, можна застосувати пероральне введення молозива від імунізованих свиноматок й інших зміцнювальних засобів: препаратів заліза, імунокоректорів та вітамінів. Від ротавірусних кишкових інфекцій специфічного лікування не існує!
Профілактика
1) Неспецифічна: передусім ретельне забезпечення оптимальної температури – 30–34°C (у холодних і вогких умовах швидко розмножуються насамперед ETEC). Позмінне заповнення приміщень для опоросу свиноматок («порожньо-зайнято»). Рекомендовано виконувати належні роботи з правильної організації простору приміщень: частково або повністю ґратчаста підлога, регулярні й ефективні режими дезінфекції та ретельне дотримання решти принципів біобезпеки.
2) Специфічна імунопрофілактика = вакцинація: Кількість антитіл у молозиві та молоці залежить від імунного стану свиноматки, і її можна скоригувати за допомогою вакцинації. Тож успішно застосовують вакцинацію поросних свинок та свиноматок за допомогою інактивованої комбінованої вакцини. Відтак за умови належного та достатнього годування колострумом та молоком імунізованих матерів поросята перебувають під захистом аж до відлучення.
Серологічне обстеження свиноматок:
Титри нейтралізувальних антитіл, встановлені в сироватці крові свиноматок на момент вакцинації, ревакцинації та опоросу
| Свиноматка, номер | Титр нейтралізувальних антитіл на ротавірус, виявлений у сироватці крові свиноматок |
||
| Під час вакцинації | Під час ревакцинації | Під час опоросу | |
| 115 (1) | <4 | 1:64 | 1:512 |
| 116 (2) | <4 | 1:32 | 1:1024 |
| 117 (3) | <4 | 1:64 | 1:512 |
| 118 (4) | <4 | 1:64 | 1:256 |
| 119 (5) | <4 | 1:32 | 1:512 |
| 120 (6)* | <4 | <4 | <4 |
| 121 (7)* | <4 | <4 | <4 |
* – невакциновані свиноматки (контроль)
У поросят щеплених матерів у період спостереження, а саме в інтервалі від народження до кінця дослідження, не було виявлено змін у стані здоров’я. У групах контрольних поросят, народжених від нещеплених матерів, у перший (або другий) день із моменту інфікування було виявлено симптоми ентерального захворювання, що проявлялося спочатку у відмові від корму, блюванні та діареї тривалістю три-п’ять днів із подальшою загибеллю або ж забиттям поросят.
Моніторинг екскреції ротавірусув фекаліях після випробування зараженням
У групі поросят, народжених від вакцинованих матерів, було виявлено вірус у калі тільки у 8 із 41 тварини, причому тільки на другий і третій день після зараження. Для всіх контрольних поросят, народжених від невакцинованих матерів, наявність вірусу у виділеннях було встановлено з першого до другого дня після зараження, причому за весь період до самого кінця дослідження.
| Свиноматки | Кількість поросят, у яких було виявлено ротавірус у випорожненнях після зараження, із загального числа народжених та інфікованих |
| Гнізда вакцинованих матерів | |
| 1 | 1 / 8 |
| 2 | 2 / 9 |
| 3 | 3 / 9 |
| 4 | 0 / 7 |
| 5 | 2 / 8 |
| Гнізда невакцинованих матерів | |
| 6 | 7 / 7 |
| 7 | 9 / 9 |
ВИСНОВОК
Нейтралізувальних антитіл на ротавірус під час першої вакцинації вакциною Rokovac Neo не було виявлено ані у вакцинованих, ані у контрольних свиноматок. У вакцинованих свиноматок під час ревакцинації, протягом 28 днів після вакцинації, виявлені титри нейтралізувальних антитіл, у пропорції 1:32 та 1:64. Під час опоросу в цих свиноматок було виявлено нейтралізувальні титри антитіл уже в значеннях від 1:256 до 1:1024.У контрольних, невакцинованих, свиноматок за цей період не було виявлено нейтралізувальних антитіл на ротавірус. У поросят, народжених від матерів, вакцинованих тестованою партією вакцини, симптоми діареї після зараження не спостерігали.
У всіх поросят від нещеплених матерів інфікування суспензією, що містить ротавірус, викликало характерні симптоми захворювання, що проявляються спочатку в анорексії і блювоті, а пізніше діареї з подальшим летальним кінцем. Тільки у 8 із загальної кількості поросят від вакцинованих матерів було виявлено короткочасне виділення вірусу в калі. На противагу цьому, в усіх 16 поросят від свиноматок, що не були вакциновані, з першого або другого для після інфікування до кінця моніторингу виявлено масивну екскрецію ротавірусу до довкілля.
