Як живеться французьким курям?

0

Олена Нінуа, Agroexpert (Франція)

Гіслайн Пієт, власниця сімейного птахівницького бізнесу, розповіла переможцям конкурсу «Кращий молодий агроном» про секрети виробництва смачного м’яса.

– Насправді вам пощастило, адже виробники дуже рідко пускають відвідувачів на виробництво, – посміхається Гіслайн. – У нашій країні надзвичайно суворі вимоги до якості продукції і відповідний контроль.

Ми вдягаємо спеціальні костюми, бахіли і вирушаємо оглядати птахокомплекс. Звісно, він маленький, не порівняти з нашими вітчизняними промисловими потужностями! З часом ми розуміємо чому.

– Щороку ми вирощуємо 120 тис. курей, – коментує пані Гіслайн. – Це елітна продукція високої якості. Такі продукти майже не мають відповідників за кордоном. Ми постачаємо курятину до місцевих ресторанів, а також вона йде на експорт до Великобританії, Бельгії, Данії, Іспанії. Звичайне промислове виробництво передбачає набагато більшу кількість птиці на 1 м2 – 25, а у нас 11. Це, звичайно, впливає на характеристики продукції. Приміром, за промислового виробництва шкірка товща.

Таких господарств у Гіслайн три. Хазяйнує разом із чоловіком, братом та сином. Кожну партію курей вирощують у середньому 12 тижнів, після чого приміщення закривають на 1 місяць санітарної перерви.

Як живеться французьким курям?

Одноденних курчат постачають із інкубаторів інших членів кооперативу Маїсадур, до якого належить і господарство Гіслайн. Десь у той час проводять і вакцинації проти хвороб. Коли молодняку минає 6 тижнів, вони можуть виходити надвір та перебувають на вільному випасі. На питання, чи існує загроза зараження птиці від диких родичів, господарка відповідає, що саме вільний випас є запорукою міцнішого імунітету її курей. На її думку, таким чином можна збільшити життєві сили і посилити природний опір організму до різноманітних патогенів. У звичайних промислових умовах кури можуть інфікуватися навіть через вентиляцію, внаслідок замкнених умов. Ще один із механізмів захисту – це те, що господарі штучно не пришвидшують ріст птиці, як це зазвичай роблять у промислових умовах.

Звісно, за вільного випасу курам дошкуляють хижаки – лисиці, тхори, борсуки, хижі птахи. Загалом втрати спостерігаються протягом перших двох тижнів життя (до 1%). Надалі, до кінця перебування курей на пташнику, технічна смертність теж дорівнює 1%. Проте хижаки окремо додають 2–3% втрат, особливо в ті періоди, коли у них з’являється потомство й вони стають активнішими. Остаточну кількість курей рахують на забої. Зазвичай птицю утримують у пташнику до 93 діб. Самиць забивають на 12–14-му тижнях, коли вони ще не досягли статевої зрілості.

Вікна у пташнику відкриваються автоматично, залежно від температури всередині приміщення. Вдень птиця перебуває переважно на відкритому просторі, у пташник заходять увечері, після чого господарі оглядають приміщення і закривають. В якості підстилки на бетонній підлозі використовують солому, тому що вона легка в утилізації та комфортна для курей, захищає їх від вологи.

Подача корму теж автоматична. Раціон розробляють фахівці кооперативу і він змінюється залежно від віку птиці – спочатку молодняку потрібні протеїни, потім важливіша енергетична цінність корму. Господарі повинні дотримуватися вимог стосовно годівлі – жодних ГМО, кісткового борошна та антибіотиків.

Щоб отримати право на державні дотації, слід чітко дотримуватися суворих критеріїв. Усі учасники ланцюга виробництва мають спеціальні регіональні сертифікати якості, котрі гарантують дотримання відповідних стандартів на кожному етапі виробництва. Приміром, знак якості вимагає, аби птицю забивали від 91-го дня. Її вбивають електричною напругою. Перед цим обов’язково відбирають зразки на сальмонельоз. Усю партію перед забоєм оглядає ветеринар. Окрім цього, існують системи незалежного контролю, що додатково перевіряють відповідність усім вимогам.

 

– У нас приблизно 190 га землі, де ми вирощуємо кукурудзу, багату на крохмаль, яка йде на корм для курей, зелену стручкову квасолю, кукурудзу та соняшник на насіння, – розповідає пані Гіслайн.  – Курячий послід ми скиртуємо, а потім використовуємо як добриво на кукурудзяних полях. Також ми вирощуємо цесарок, каплунів і пулярок.

Як живеться французьким курям?