Ольга Башинська, завідувач сектору аналізу ризиків, Управління фітосанітарної безпеки, Держпродспоживслужби (Україна)
Віспа включена до списків карантинних організмів багатьох країн світу та є однією з найшкідливіших хвороб сільськогосподарських рослин. Свого часу це захворювання майже на 100% знищувало культурні сливи в цілих районах Болгарії, а в Україні ставала причиною викорчовування і спалювання величезної кількості чудових плодових дерев у промислових садах, а також на присадибних ділянках.
Віспа (шарка) сливи є серйозною небезпекою для абрикосів, слив та персиків у багатьох країнах Європейського та Середземноморського регіонів, де вона відсутня або виявлена на дуже обмежених площах. Крім того, наявність вогнищ хвороби в країні створює труднощі для експорту сертифікованого садивного матеріалу. Ураження рослин збудником віспи призводить до погіршення якості й зменшення кількості плодів, передчасного осипання і, як наслідок, потреби знищення заражених дерев. Залежно від кліматичних умов, сорту рослин та штаму вірусу втрати врожаю становлять від 5 до 100%.
Основні рослини-господарі віспи – це види роду Слива (Prunus), які утворюють плоди, зокрема абрикос, персик, алича, слива. Що стосується вишні, то багато дослідників у лабораторних умовах штучно заражали вірусом віспи різні її види, але інфекція залишилася локальною і вірус не поширювався. Мигдаль також може уражуватись, але симптоми на ньому проявляються слабко.
Вірус інфікує більшу частину диких і декоративних видів роду Prunus. Чутливі види цього роду широко вирощують на саджанці та підщепи та використовують для виробництва плодів у всій Європі, зокрема й в Україні.
На сливі домашній (Prunus domestica) ця вірусна інфекція може спричинити передчасне обсипання плодів, водночас як на японській сливі (Prunus salicina) і персиках будуть помітні плями-кільця на плодах, а на абрикосах – значна деформація та недорозвинення плодів .
Плоди черешні (Prunus avium) також можуть передчасно обсипатись, а на листі розвиваються хлорозні й некротичні плями у формі кільця або отворів
«Досьє» ворога
Збудник віспи слив – Plum pox virus входить до групи потівірусів (potivirus), має ниткоподібну форму. Інтенсивність прояву хвороби посилюється за похмурої і теплої погоди (18–20°С). У разі підвищення температури повітря (25–28°С) симптоми віспи слив майже не проявляються. За підвищення денної температури до 32°С і вище внаслідок уповільнення процесів розмноження концентрація вірусу в рослинах значно зменшується. Однак це не призводить до його загибелі.
Вірус має різні за патогенністю штами: звичайний, вишневий, молдавський, німецький, голландський. Їх розрізняють на основі симптомів, отриманих під час штучного зараження трав’янистих рослин-індикаторів.
Передається вірус віспи сливи механічною інокуляцією (щепленням), насінням та комахами, а от під час контакту рослин між собою – ні (на відміну від бактерій), також не встановлено перенесення збудника віспи за допомогою пилку.
Умови зараження
Успішно вірус поширюється від інфікованих дерев за допомогою комах-переносників, зокрема це попелиці: люцернова (Aphis craccivora Koch.), бобова, або бурякова (Aphis fabaе Scop.), зелена цитрусова (Aphis spiraecola Patch.) геліхризова (Brachycaudus helichrysi Kalten.), сливова опилена (Hyalopterus pruni Geoff.), зелена персикова (Myzodes persicae Sulz.), хмельова (Phorodon humuli Schrank). Потенційно інші види попелиць також можуть переносити вірус віспи слив, однак наукового підтвердження цьому немає.
Загальна кількість інфікованих дерев у саду безпосередньо залежить від кількості крилатих форм попелиць у весняно-літній період. Дорослі комахи роблять пробні проколи або живляться ураженим листям. Улітку попелиці здатні мігрувати на трав’янисті рослини, які ростуть у садах, і повертаються на плодові дерева для відкладання зимуючих яєць. Встановлено, що попелицям потрібно лише 2–3 години живлення на інфікованій рослині для того, щоб вони були здатні поширювати вірус на здорові дерева.
Після зараження рослин інкубаційний період триває від 2–3 місяців до 1 року. Зовнішні ознаки хвороби на рослинах зазвичай проявляються на 9–11 місяць із моменту зараження. Швидкість поширення вірусу шарки сливи в садах залежить від відстані між здоровими деревами й джерелом інфекції. Доведено, що на площі діаметром 100 м навколо окремого інфікованого дерева протягом 10 років було інфіковано від 48 до 100% дерев. Однак сливові дерева, які росли на відстані 500 м від вогнища інфекції, залишалися здоровими.
Ареал поширення
Уперше вірус віспи виявили в Східній Європі (Болгарія), звідки хвороба поширилася в більшість країн Європи та на інші континенти.
У 1994–1998 рр. експерти проаналізували значення віспи сливи для європейського виробництва кісточкових. Визнано, що хвороба є особливо небезпечною в районах плодівництва Центральної і Східної Європи. Протягом останнього десятиліття віспа сливи поступово поширилася в деяких середземноморських країнах, таких як Єгипет, Іспанія й Португалія. Також про неї повідомляли з Південної Америки (Чилі, 1998).
В Україні осередки віспи слив були зареєстровані в кінці 1970-х – початку 1980-х років. Тоді загальна площа зараження становила трохи більше 100 га. Поступово хвороба займала нові території і в 1995 р. площа зараження збільшилася до 4070 га.
Станом на початок 2017 р. площа карантинного режиму щодо віспи слив становить 3998,68 га. Хвороба поширена в 4-х областях України: Закарпатській (найбільше – 3956 га), Львівській, Одеській та Тернопільській (див. табл.). Слід зазначити, що найбільша кількість заражених хворобою насаджень сконцентрована в приватному секторі. Наприклад, у Закарпатській області цей показник становить 88%. Такий стан зумовлений насамперед небажанням громадян допускати державних фітосанітарних інспекторів на свої ділянки для проведення моніторингу. Крім цього, знищення заражених дерев зазвичай вартісні й компенсаційні виплати не можуть покрити всіх витрат.
Різких змін у динаміці поширення хвороби в 2017 р. не прогнозують. Можливе незначне зменшення площ під карантином завдяки знищенню заражених насаджень, а також ревізії старих карантинних вогнищ.
Симптоми ураження
Ознаки хвороби можна спостерігати на листках і плодах. Особливо чіткі вони на листках у вигляді хлоротичних плям, смуг, кілець, розміром від 2–3 до 10–15 мм (проявляються навесні). Уражені плоди мають різноманітні за кольором плями й кільця.
На листках сливи найтиповішими ознаками цієї хвороби є кільцеподібні плями. У другій половині літа симптоми на листках стають майже непомітними. У одних сортів плями і кільця набувають зеленого кольору, водночас як інша частина листкової пластинки жовтіє. Ці ознаки називають «протилежною» віспою. У інших сортів ознаки проявляються у вигляді хлоротичної і некротичної плямистості. На плодах утворюються численні борозенки, плями, смуги, кільця та дуги, які можуть бути як поверхневими, так і заглибленими в м’якоть. Розвиток тканини в цих місцях припиняється, утворюються поглиблення дугоподібної й округлої форм, що нагадують віспу. В місцях ураження тканина ущільнена, має іржавий колір, її консистенція слизувата, частково відмерла, заповнена камеддю. Уражені плоди передчасно дозрівають і обпадають (за 2–3 тижні до збирання). Вони несмачні та непридатні для вживання в їжу (як у свіжому, так і в переробленому вигляді).
Зовнішні ознаки на листках абрикоса проявляються у вигляді жовтого візерунка в формі кілець, жовтих смуг уздовж жилок. Із настанням спеки ознаки іноді зникають, на уражених ділянках листка часто утворюються некротичні плями. Залежно від сорту плями на плодах можуть бути світло-жовтими з зеленим центром або некротичними і зануреними глибоко в м’якоть.
На листках персика та нектарина з’являються хлоротичні плями, жилки світлішають. Листкові пластинки починають звужуватися з верхньої частини й набувають характерної форми. Зовнішні симптоми помітні протягом короткого періоду, після чого перебіг хвороби набуває (прихованої) форми. Уражені плоди деформуються, їхні кісточки мають бліді кільця і плями. Загальні ознаки хвороби на плодах подібні до симптомів на сливі, їх інтенсивність залежить від ступеня сприйнятливості сорту рослини.
Ризики зараження
У разі щеплення зараженим матеріалом, ознаки ураження віспою на різних культурах проявлятимуться в різний час. Хвороба на сприйнятливих персиках, де використано щеплення брунькою або частинкою кори (сhip-budding), з’являється через 6–8 тижнів. За весняних і літніх щеплень симптоми вірусу на сіянцях персика проявляються через 17–21 день, на сіянцях абрикоса – через 10, на сіянцях слив сортів Пожегача й Угорка звичайна – через 30–50 днів. Після щеплення зеленим черешком ознаки спостерігаються протягом місяця, а за осінніх щеплень – через 7–9 місяців із моменту зараження. Через 2–3 роки інфекція поширюється від первинно уражених дерев.
У разі міжнародної торгівлі віспа слив поширюється з ураженим садивним і прищеплювальним матеріалом кісточкових порід (слива, вишня, черешня, персик, абрикос, нектарин), який надходить із заражених регіонів країн поширення хвороби.
Ризик можливого поширення хвороби залежить виключно від фітосанітарних заходів, що застосовують під час виробництва садивного матеріалу. Останній має надходити з сертифікованих розсадників, із регіонів, де захворювання відсутнє. Всі імпортні саджанці, живці та ін. садивний матеріал можна ввозити в Україну лише в супроводі фітосанітарного сертифіката країни, де він був вирощений. На території нашої країни імпортні саджанці перевіряють у фітосанітарних лабораторіях на наявність карантинних організмів, у т. ч. і віспи слив. За виявлення карантинної хвороби – партію саджанців повертають назад або знищують.
Попередити та запобігти
Для своєчасного виявлення шарки слив, локалізації та ліквідації вогнищ захворювання слід регулярно проводити обстеження всіх кісточкових культур у плодівницьких господарствах та присадибних ділянках. Насамперед уважно потрібно оглянути посадки, закладені імпортними саджанцями, а також дерева, щеплені імпортними живцями. Оскільки візуальна діагностика захворювання досить складна, спочатку потрібно обстежити посадки сливи чутливих сортів.
Важливе значення для запобігання поширення хвороби має обстеження розсадників. Усі розсадники і розплідники, які вирощують та реалізують садивний і прищепний матеріал рослин-господарів віспи, варто обстежити. В розсадниках оглядають усі дерева, в інших господарствах, на великих площах – не менше 20% дерев; на ділянках менше 3 га – 25–50% дерев; на присадибних ділянках – 100%. Обстеження проводять двічі на рік: через 21–28 днів після цвітіння (оглядають симптоми на листках) і в період дозрівання плодів.
У карантинних зонах (зони, де є осередки віспи слив) на території України рекомендується замінювати сприйнятливі сорти стійкими і толерантними, а також бажано садити дерева, які не є господарями вірусу Plum pox potyvirus. У зоні часткового зараження обов’язкове знищення уражених дерев радикальним методом із негайним спалюванням викорчуваних дерев, дезінфекція інвентарю, знищення порослі та сисних комах-переносників.
Із сортів сливи найбільшу чутливість (сприйнятливість) до віспи мають: Угорка звичайна, Валор, Діана, Дряновська, Кюстендільская синя, Граф Алтан. Високо- і середньостійкі до захворювання сорти: Анна Шпет, Ажанска, Монфордска, Тулі Тімпуріу, Достаток, Ашатан, Опал, Жовта великоплідна, Ренклод Альтана, Ренклод фіолетовий, Онтаріо, Софійське диво, Стенлей та ін.
