Cтворення продукції, яка б мала матеріальну та соціальну цінність усередині країни та за кордоном, замість масового виробництва та експорту сировини, налагодження сталих ланцюгів доданої цінності за участі між усіма учасниками процесу, – такими є ключові ідеї Української продуктової долини (Ukrainian Food Valley), роботу над створенням якої почали на базі Києво-Могилянської бізнес-школи.
Ініціативна група проекту розпочала відбіркове навчання серед зацікавлених учасників українського аграрного ринку, які пізніше ввійдуть до так званої національної agri-food-«збірної» України. Учасники двомодульного навчання, серед яких, до речі, є представник редакції журналу Agroexpert, вивчають схеми та принципи роботи кластерів і екосистем, налагодження ланцюгів (мереж) створення цінності, досліджують потреби та особливості українських аграрних ринків і вивчають досвід роботи продуктових долин за кордоном. Під час першого навчального модуля з Нідерландів завітав Бернольд Кемперінк, директор з іноземних інвестицій Agro-Food, Cleantech & Renewable Energy, який був одним із ініціаторів та учасників запуску першої в світі Food Valley NL. Нині пан Кемперінк відповідає за інвестиції і міжнародну діяльність в agri-food секторі Food Valley та секторі Cleantech & Energy. Бере активну участь у налаштуванні концепції Food Valley й інших успішних глобальних бізнес-кластерів, як-от: Health Valley і E-mobility Cleantech cluster.
Три роки на вивчення потреб ринку та п’ять – на запуск проекту
Роботу над створення Food Valley в Нідерландах почали в 2001 році. За словами Бернольда Кемперінка, поштовхом стало розуміння, що традиційні продовольчі регіони країни використовують лише 10% свого потенціалу. За три роки ініціатори проекту опитали працівників 1500 фермерських господарств, наукових установ та ІТ-компаній та визначили найбільш нагальні проблем, які заважають їм розвиватися. Перший бізнес-план розвитку агропродовольчого кластера, який мав об’єднати різних гравців ринку, написали 2004 року. Із опитаних потенційних учасників до кластера долучилися лише 150 компаній. Ядром Food Valley в Нідерландах став університет Ваґенінген, як осередок новітньої аграрної науки та досліджень. Зараз голландська продуктова долина об’єднує 2600 компаній та вийшла за межі 30-кілометрового радіусу навколо університету. До речі, офіс Food Valley відкрили лише після п’яти років роботи проекту. З персоналу в проекті спочатку працювали дві особи – директор та керівник, ще чотири різних фахівці допомагали на добровільних умовах із занятістю 2–3 дні на тиждень.
Схема створення ланцюгів доданої цінності
Бернольд Кемперінк розповів, що на початку проекту найпростіше виявилося залучити компанії з однаковими потребами, які були зацікавлені працювати разом для створення продуктів, на які є або може виникнути попит. Різниця між класичними кооперативами та кластерами продуктової долини полягає в тому, що тоді як учасники кооперативів є виробниками однотипної продукції, приміром молока, суниці тощо, то кластери об’єднують різних гравців у ланцюзі створення продуктів і в результаті отримують рівний прибуток для кожного учасника цього процесу.
Коли підприємства обирають кластерну модель співпраці, а не відокремлене виробництво та потім продаж через трейдерів, вони заощаджують багато коштів. Усі процеси стають ефективнішими, адже партії товарів, вироблених у кластері, є більшими, отож учасники кластера отримують кращу ціну за стабільно велику кількість продукції. Витрати на виробництво є меншими завдяки більшим обсягам виробництва. Таким чином, малі підприємства стають конкурентнішими, заробляють більше, відповідно, отримують можливість інвестувати в спільну переробку. Вони переходять на інший рівень — створюють готові товари із доданою вартістю, а не просто виробляють і продають набагато дешевшу сировину.
Джерела фінансування Food Valley NL
Food Valley в Нідерландах спочатку фінансувалася за рахунок добровільних внесків зацікавлених компаній сумами від 150 євро від приватних осіб та 3500–4000 євро від компаній. Також проект підтримали з місцевих бюджетів чотири державних установи, які розташовані поблизу університету Ваґенінген. До речі, сьогодні таких установ уже 8.
Щодо України, експерт радить почати з невеликих проектів, які спиратимуться на незначне фінансування. Не слід, за його словами, розраховувати на державну підтримку.
Індивідуальний егоїзм є каменем спотикання
Бернольд Кемперінк, директор з іноземних інвестицій Agro-Food, Cleantech & Renewable Energy був одним із ініціаторів та учасників запуску першої в світі Food Valley NL
«Food Valley більш цікава для малих підприємств», – вважає пан Бернольд. Хоча за його словами для України продуктова Долина є цікавою і для великих виробників. «Адже кластер – це ніби точка входу для компаній, яких ще не знає світовий ринок», – запевнив експерт. Наріжним каменем створення кластерів, що може бути актуальним і для України, є індивідуальний егоїзм учасників ринку, які переконані у власній самостійності та унікальності. Досвід Нідерландів можна вивчати, але модель створення Food Valley має бути індивідуальною. «Ми зі свого боку можемо лише консультувати Україну в цьому питанні та побажати ініціаторам Ukrainian Food Valley не втрачати сил і натхнення, бо справа, яку ви замислили, потребує титанічних зусиль та віри в успіх», – сказав Бернольд Кемперінк. Також він порадив розпочати з кластера за участі лише декількох компаній, що розвивали б технології, маркетинг, займалися продажами та виходом на ринок. Подібно до голландської моделі доцільно ділитися досвідом проектами, які взаємодіють між собою. Для ефективних комунікацій українським гравцям варто навчитися дивитися ширше і почати співпрацювати з іншими компаніями та користуватися маркетинговими інструментами. І найголовніше – об’єднувати поєднуване з непоєднуваним.
Опубліковано у №4 (105)/2017 журналу Agroexpert
Ірина Корчагіна, Agroexpert (Україна)
