РРСС: прийняти виклик

0

Томас Фогльмайр, ветлікар за спеціалізацію «Cвині», ветклініка «Траункрайс» у м. Рід (Австрія)

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней – значуще захворювання у свинарстві. Воно спричинює порушення у відтворенні тварин і хвороби дихальних шляхів. Симптоми цієї хвороби часто розпізнати важко. Утім, завдяки налагодженому менеджменту й відповідним заходам біобезпеки можна контролювати ситуацію.

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней (РРСС) – те, чого побоюються свинарі. Це захворювання, спричинене вірусами, тому воно не піддається лікуванню медикаментами.

Якщо РРС виникає в господарстві вперше, типові симптоми майже завжди очевидні. По-перше, це порушення у роботі системи відтворення (прохолости, аборти, мертвонароджені або слабкі народжені поросята), по-друге, часті випадки слабкості й запалення легень поросят після відлучення. Попри це, розпізнати виникнення саме РРС у стаді вкрай важко. Інколи всі типові симптоми проявляються водночас і дуже явно. Клінічна картина хвороби може коливатися між слабкими формами перебігу з майже непомітними симптомами та дуже агресивними і з великим відсотком загибелі тварин. Здебільшого має пройти декілька тижнів, поки стануть видимі всі масштаби хвороби.

Приміром, спочатку може зрости відсоток прохолостів та зрідка – кількість абортів. Трохи пізніше у поросят на відлученні може з’явитися кашель. Така підступна, інколи «прихована» картина, ускладнює й економічну оцінку збитків від РРС.

Причини, чому РРСС є такою різноплановою хворобою:

  1. Різні варіанти вірусів РРС та їхніх генотипів мають, відповідно, різні хвороботворні властивості: часто видимою стає «лише» одна грань, залежно від типу вірусу.
  2. Коінфекції, що різняться за регіонами, як-от: грип, стрептококоз або хвороба Глессера: коли часто фермери спочатку спостерігають прояви вторинної інфекції із запаленням суглобів або проносами. А РРС, як основний чинник, на початку залишається непоміченим.
  3. Різні структури підприємств із різними заходами у менеджменті чи гігієні: помилки у системі «порожньо-зайнято» або спільне розміщення поросят на відлученні зі свинями на відгодівлі чи ремонтними свинками – для розмноження збудників РРС це найліпші умови.
  4. Імунний статус стада: поголів’я, що попередньо було інфіковано (випадково) або вакциновано, за нового потрапляння збудника РРС реагує зовсім по-іншому, аніж «недосвідчене» стадо.

Симптоми нового спалаху

Якщо стадо вже раз контактувало з РРС, симптоми здебільшого проявляються на поросятах на дорощуванні й відгодівлі. Зокрема це: лихоманка, респіраторні захворювання та порушення в розвитку, високий відсоток падежу, частішають вторинні інфекції, спричинені бактеріями (пронос, запалення легень, менінгіт і сажа поросят).

Спочатку помічають, що свині стали споживати менше корму або навіть зовсім відмовляються від нього. При цьому тварини поводяться неспокійно, і цей неспокій посилюється. Це може призвести до агресивної поведінки і, як наслідок, появі канібалізму серед свиней.

Якщо РРС виникає постійно (хронічно), погіршується продуктивність стада. Свині гірше набирають масу, конверсія корму зростає, а відгодівля триває довше. Через затяжний перебіг хвороби такі стада потребують підвищеного використання медикаментів для лікування вторинних захворювань. Міжнародні дослідження показують, що РСС «коштує» приблизно 210 євро/свиноматку/рік та 4–12 євро/порося.

Підтвердження РСС

Порося, що кашляє, інфіковане вірусом РРС? Чи це збудник РРС призвів до аборту в свиноматок? Або за проблемами зі здоров’ям тварин на фермі криється щось інше? На ці запитання зможуть дати відповідь результати лабораторних дослідів. За РРС можна підтвердити наявність як самого вірусу, так і антитіл у крові, спермі та слині свиней. Для правильної постановки діагнозу слід відбирати і надсилати «правильні» проби. Вірус РРС можна виявити і в легенях інфікований тварин через декілька тижнів. А в крові або спермі він підтверджується лише періодично.

Доведення наявності антитіл важливе для практиків.  Антитіла в крові – підтвердження того, що організм тварини вже контактував зі збудником. Перші антитіла в крові можна виявити через 7–14 днів після зараження. Утім, варто пам’ятати, що антитіла утворюються як за інфікування, так і після вакцинації. Після зараження тварини РРС кількість антитіл (титр) зростає досить швидко. Потім упродовж 4–6 місяців він стабільно знижується. Він може спуститися за межу, коли його можна підтвердити, або залишиться роками легким для виявлення. Визначення титрів РРС – це завжди як моментальний знімок. Вони дають конкретну інформацію про актуальну ситуацію з РРС лише тоді, коли отримане повторне підтвердження у тих самих тварин через 3–4 тижні (парні проби крові).

Обережно з підтвердженням наявності антитіл у поросят на відлученні. Антитіла, які порося пасивно отримало від своєї матері з молозивом, по-різному визначаються в крові тварини (поросята до 6–9 тижня життя).

Діагностика РРС за допомогою жувальних мотузок є більш ефективною. Для цього бавовняні мотузки на 20–30 хв залишають у бухті з тваринами. Зазвичай 60–70% свиней контактують із мотузками, при чому під час жування на мотузці залишається їхня слина. І саме вона придатна для лабораторно-діагностичного підтвердження антитіл та вірусу РРС. До того ж поросята і тварини на відгодівлі полюбляють гризти бавовняні мотузки. Таким чином, із малими витратами можна дослідити окремих тварин і групи на ураження РРС. За використання бавовняних мотузок слід зважати на таке:

  • Ремонтні свинки, основні свиноматки і кнурі сприймають мотузки по-різному. Якщо тварини зовсім не проявляють зацікавленості, ліпше повернутися до взяття проб крові.
  • Для визначення статусу стада (для цього також варто взяти проби в основних свиноматок і кнурів): взяття проб крові є обов’язковим заходом.
  • Нинішні тестові системи ще не на 100% достовірні та іноді можуть показати неправильний позитивний результат у негативному за РРС стаді.
  • Якщо корм, який згодовують тваринам під дослідженням, містить плазму крові (наприклад поросята на відлученні), це також може призвести до неправильного позитивного результату.

Контролювання РРС

Перші кроки для контролю РРС – поліпшення гігієни і менеджменту господарства. Гігієна підприємства, або біобезпека, запобігає потраплянню вірусу РРС у свинарник. Рух тварин, персоналу та транспорту має відбуватися за зрозумілими і чіткими правилами. Санпропускники, рампи для завантаження, утилізація трупів та місця для миття транспорту – лише декілька пунктів контролю, які слід ретельно перевіряти під час оцінки гігієнічного стану господарства. Перенесення збудника РРС повітрям також можливе у регіонах із великою щільністю свиногосподарств.

Стабільним стадо може бути тоді, коли в ньому не проявляються клінічні захворювання. Стадо основних свиноматок може бути таким тоді, коли позитивні на РРС-антитіла свиноматки народжують негативних на РРС-антитіла і вірус поросят. Аби досягти такого статусу, слід визначити й виключити моменти виникнення інфекції поголів’я. А такі моменти завжди виникають, коли інфіковані тварини-носії вірусу контактують із незахищеними (імунологічно «недосвідченими») тваринами.

В основному це трапляється у 4 випадках:

  1. Купівля і введення в стадо ремонтних свинок/кнурців, коли невідомий їхній статус за РРС. Тут важливо дотримуватися біобезпеки і проводити карантин тварин.
  2. Неоднорідний імунний статус усередині всього господарства: тварини, яких утримують у різних відділках господарства, мають різної інтенсивності контакт зі збудником. Тут йдеться про «негативні за РРС субпопуляції». За контакту завжди виникають нові інфекції і затягування їхнього перебігу.
  3. Перенесення вірусу між поросятами на відлученні й тваринами на відгодівлі можливе передусім за неконтрольованого перемішування багатьох груп тварин різного віку або різного походження.
  4. Передача вірусу свиноматкою до її незахищених поросят.

Статус стада може залишатися тривалий час стабільним лише тоді, коли віруси не переносяться від інфікованих свиноматок їхнім незахищеним поросятам. Якщо цього не забезпечити, слід завжди зважати на те, що інфіковані поросята-сисуни можуть стати носіями нової хвилі інфекції.

Застосування підібраної індивідуально для господарства вакцини може трохи полегшити ситуацію з поширенням захворювання. Вакцини – це допоміжні речовини у контролі РРС і рідко – єдине можливе вирішення проблеми РРС.

Свиногосподарства постійно оздоровлюють від РРС. Це дає нові можливості для вдосконалення заходів охорони здоров’я тварин. Завдяки уникненню втрат і зменшенню витрат на медикаменти зростає продуктивність та ефективність виробництва.