Марія Ярошко, вет. лікар, магістр МВА
Сучасна галузь свинарства інтенсивно розвивається: розширюється генетичний потенціал тварин (що дає їм змогу проявляти вищу відгодівельну продуктивність), поліпшується якість м’яса. Відповідним чином посилюються вимоги до раціонів, які мають повністю задовольняти потреби тварин у поживних речовинах та забезпечувати високу якість отриманої продукції.
Сучасні умови ведення тваринницького виробництва потребують складання високопоживних та висококонцентрованих раціонів, придатних до використання на товарних підприємствах із великою кількістю продуктивних тварин. Це висуває додаткові жорсткі вимоги до якості та властивостей окремих компонентів раціону. Потреба у точній збалансованості годівлі змушує ретельно обирати кормові добавки. Неефективність добавок стає неприпустимою розкішшю, як з точки зору додаткових витрат, так і недоотриманого результату.
Задля ліпшого засвоювання корму
Досвід останніх років показує, що використання у раціонах свиней підкислювачів корму стає поширеною практикою на багатьох господарствах. Такий підхід є зрозумілим, бо пов’язаний із відповідними умовами роботи на сучасних фермах. Так, застосування підкислювачів має допомагати у досягненні багатьох важливих завдань у свинарстві, зокрема кращої засвоюваності корму, пригнічення хвороботворної мікрофлори, поліпшення загального самопочуття тварин.
Позитивний ефект від використання кислот слід насамперед пов’язувати з поліпшенням кормових раціонів. Постійно спостерігається зміна поживності раціонів, особливо для високопродуктивних тварин. Так, корми із високим вмістом протеїну, що є важливим для доброї відгодівельної продуктивності, водночас значно збільшують кислотозв’язувальну здатність раціону. Відтак погіршується загальне перетравлення корму та засвоєння поживних речовин. Найбільшою мірою цей ефект проявляється у молодняку, особливо під час зміни годівлі, зокрема протягом періоду відлучення та дорощування.
У маленьких поросят травна система ще не повністю розвинута, відповідно, вони не можуть повністю перетравлювати корм. Це великою мірою пов’язано із виділенням у шлунку соляної кислоти у зв’язаному вигляді, що негативно впливає на її активність. Так, виділеної кислоти в них просто недостатньо для того, щоб кормова маса повністю набухла та перейшла від властивої їй лужної реакції до кислої. Проте це вкрай необхідно, бо лише у стійкому кислому середовищі шлунку (із показником рН на рівні 3,5) травні ферменти можуть діяти на повну силу, зумовлюючи максимальну ефективність перетравлення та використання поживних речовин.
Для гігієни корму
Внаслідок недостатньої перетравності частина корму виводиться з організму транзитом, більше того, часто викликаючи проноси, здебільшого у підсисних та поросят під час відлучення. Поряд із цим зростає ризик розвитку патогенної мікрофлори, зокрема кишкової палички та сальмонел, які для свого інтенсивного розвитку потребують, відповідно, високого лужного показника рН на рівні 6,0–8,0.
Збудники можуть потрапляти до організму свиней із кормом внаслідок його поганого гігієнічного стану. Якщо, звісно, після цього під час перетравлення не буде створено належних умов для їхньої дезактивації, адже патогени здатні швидко розмножуватися та завдавати значної шкоди здоров’ю й продуктивності тварин. Використання кормових підкислювачів у раціоні має допомогти здолати зазначені проблеми. Водночас деякі підприємства розчаровуються у використанні підкислювачів, оскільки не бачать результатів. Для розуміння причин недостатньої дієвості підкислювачів корму доцільно детальніше розглянути їхній склад та напрям дії.
Особливості кормових підкислювачів
Варто знати, що підкислювачі корму досить різні за складом. Їхня відмінність полягає в певному компонентному складі, концентрації або ж у співвідношенні окремих складників Якщо говорити про потребу зниження показника рН корму як для поліпшення його перетравлювання, так і для пригнічення розвитку небажаних мікроорганізмів, то досягти цього можуть допомогти саме кислоти, а не їхні солі.
Завдяки проведеним дослідженням стало зрозуміло, що до складу препаратів-підкислювачів слід вводити органічні кислоти, для яких характерний високий ступінь електролітичної дисоціацій. До того ж ці кислоти мають бути типовими для середовища шлунково-кишкового тракту тварин. Утім, лише частина органічних кислот знайшла раціональне використання в годівлі домашніх тварин, зокрема це коротколанцюгові сполуки, які можуть швидко засвоюватися в травному тракті.
Зниження показника рН ґрунтується на процесі дисоціації кислоти із відповідним виділенням вільних іонів водню. За дисоціації солей вільні іони водню не виділяються, відтак зниження показника рН не відбувається.
Різні комплекси кислот
До того ж слід відмітити, що найкращий ефект щодо зниження рН у травному тракті можна отримати насамперед від застосування комплексу із фосфорної, мурашиної та фумарової кислот. Комплексний підхід тут відіграє дуже важливу роль, бо кожна із цих кислот піддається дисоціації у певних відділах кишківника за різних показників кислотності, відповідно, вони здатні допомогти у регулюванні кислотності кормових мас під час їхнього просування шлунково-кишковим трактом.
Власне, мурашина кислота ефективніша за інші кислоти, вона здатна знижувати показник рН корму та буферну ємність його лужних компонентів, поліпшує використання в організмі азоту, кальцію та фосфору. Відтак комплексний підхід до застосування зазначених кислот дає змогу уникнути можливості розвитку проблем у процесі перетравлення, тож нехтувати ним не варто.
Водночас, якщо найбільшу небезпеку становить розвиток небажаної мікрофлори, то слід звернути увагу на інший набір інгредієнтів, зокрема, на мурашину, сорбінову та оцтову кислоти. Ці кислоти є добрими консервантами, не чинять негативного впливу на якість та властивості корму і до того ж мають високу антимікробну активність, що дає змогу ефективно пригнічувати та знешкоджувати небажані/шкідливі мікроорганізми.
Мурашина кислота протидіє розвитку в шлунково-кишковому тракті бактерій та дріжджів, особливо сальмонел і різних видів кишкової палички. Антимікробна дія є важливою властивістю органічних кислот, що досягається завдяки проникненню кислоти через клітинну мембрану до мікроорганізму та розщепленню її там на аніони та катіони. Далі катіони забезпечують зниження показника рН й активують цілий каскад хімічних реакцій, внаслідок чого мікроорганізм гине через втрату енергії. Аніони, своєю чергою, можуть викликати порушення засвоєння амінокислот, зупинку важливих біохімічних реакцій, що також призводить до загибелі збудника. Отже, антимікробна дія кислот відбувається в кількох напрямах, що забезпечує надійний результат. До того ж на відміну від антибіотиків у мікроорганізмів не розвивається резистентність до дії органічних кислот, що є важливим аспектом для їхнього майбутнього ширшого використання у тваринництві.
Запобігання пліснявінню корму
Окрім протимікробної дії, від підкислювачів також можна отримати протигрибний ефект. Його забезпечують пропіонова, оцтова, сорбінова та бензойна кислоти, причому дві останні ефективно діятимуть лише в комплексі, на що також варто звертати увагу. Розвиток грибів, особливо пліснявих, у кормах для свиней є великою проблемою на багатьох тваринницьких комплексах із невідповідними умовами зберігання корму. Слід розуміти, що кормові підкислювачі не здатні повністю виправити ситуацію, коли внаслідок псування корми стають непридатними для згодовування. Застосовувати в такому разі препарати і дивуватися або скаржитися на їхню низьку ефективність не варто. Підкислювачі можуть допомогти подолати незначне обсіменіння корму, повернути ж зіпсований корм до його нормального стану не є їхнім завданням.
Солі кислот для ферментів і мікрофлори
Одним із завдань цільового використання підкислювачів корму є активація утворення ферментів підшлункової залози, кишківника та шлунку. У такому разі може бути достатньо не кислот, а й їхніх солей (зокрема, масляної, молочної та лимонної кислот). Активація утворення ферментів покликана забезпечувати кращу перетравність поживних речовин корму. Однак це ще не означає, що перетравлені корми достатньо добре засвоюватимуться.
Тут підкислювачі також можуть допомогти, а саме завдяки поліпшенню стану ворсинок епітелію тонкого кишківника, в якому й відбувається засвоєння поживних речовин. Від стану всмоктувальної поверхні ворсинок безпосередньо залежить всмоктування поживних речовин організмом. Тож якщо вони пошкоджені або обтяжені часточками неперетравленого корму, добре засвоєння корму просто неможливе.
На стан ворсинок позитивно впливають молочна, масляна та яблучна кислоти. Тож коли у тварин є проблема зі всмоктуванням поживних речовин, кормовий підкислювач має містити відповідні інгредієнти.
Окрім шлунку та тонкого кишківника, підкислювачі здатні позитивно впливати й на інші відділи травного тракту. Так, у товстому кишківнику здорових свиней має бути відповідна характерна для них мікрофлора, яка сприяє засвоєнню певних поживних елементів та запобігає розвитку патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Найефективніше для стабілізації корисної мікрофлори є використання у складі підкислювачів молочної кислоти, яка до того ж поліпшує споживання корму, має сильну антибактеріальну дію та низьку корозійну активність.
Підкислювачі слід застосовувати обережно
Використання органічних кислот у чистому вигляді є доволі проблематичним. Це пов’язано насамперед із хімічними властивостями кислот, які можуть вступати в реакції з лужними компонентами раціонів, утворюючи при цьому неактивні комплексні сполуки. Зокрема, кислоти можуть зв’язуватися із вітамінами Е, А та Д у преміксах, суттєво нейтралізуючи їхню дієвість, навіть за дотримання рекомендацій щодо застосування.
Окрім цього, в результаті нормальної хімічної дисоціації у водному середовищі шлунку кислоти можуть втрачати свої антимікробні властивості, зберігаючи при цьому властивість змінювати кислотність. До того ж практичне використання органічних кислот є доволі обтяжливим для персоналу, потребує додаткових умов забезпечення безпеки праці та викликає незворотну корозію металевого обладнання. Слід також пам’ятати, що надмірне використання кормових підкислювачів може негативно вплинути на корисну мікрофлору кишківника тварин, зокрема на молочнокислі бактерії.
Отже, роль різних кислот та їхніх солей у складі підкислювачів корму визначена. Чому ж підприємства зазнають невдачі або стикаються зі складнощами під час їхнього використання? На жаль, доволі часто це пов’язано із недостатністю інформації про склад продукту без відповідного визначення точного співвідношення окремих компонентів та зазначення їхньої форми – кислота чи сіль. Відтак унеможливлюється цілеспрямоване застосування тих чи інших препаратів саме за виявлення певної проблеми. Універсальний підхід, своєю чергою, є також дуже бажаним. Однак і тут не можна бути впевненим, що у всіх комплексних препаратах міститься саме необхідний збалансований склад діючих речовин, особливо коли йдеться про дешеві неперевірені препарати.
Різні окремі органічні кислоти мають неоднакові властивості, через що їхнє застосування доцільно вивчати та оцінювати у кожному конкретному випадку. Водночас, поєднуючи найкращі властивості окремих кислот, можна досягти бажаного синергічного ефекту щодо засвоюваності корму та ефективного впливу на бактерії, гриби та дріжджі.
На жаль, часто спеціалістам господарств прийняти рішення самостійно не вдається, лишається довіритися рекомендаціям консультантів, орієнтуватися на власний досвід або приклади із сусідніх господарств, а також на надійність компанії-виробника. Звісно, коли такий підхід спрацьовує – це добре, але надійніше точно знати, що саме ви вводите до раціону продуктивних тварин.
