Матеріали семінару «Годівля і здоров’я корів» журналу Agroexpert та компанії «Шауманн Агрі»
Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
Одвічна тема правильного менеджменту годівлі та приготування якісних кормів на молочних фермах набуває дедалі більшої популярності за кризових умов у країні. Майже 100 фахівців молочної справи були залучені до прослуховування й обговорення цієї теми під час семінару.
Доповідь Манфреда Пфайфенбергера, консультанта компанії «Шауманн Агрі», який розпочинав семінар, розкривала актуальні питання оптимізації годівлі дійного стада.
Фізіологічний бік годівлі
Попри наявність у більшості господарств високоякісних комбікормів, хорошої сучасної техніки та мотивації робітників, середні надої в молочному тваринництві в Україні все ще далекі від таких показників у країнах Європи. Очевидно, причина криється також і в якості основного корму, оскільки необхідні для продукування молока речовини надходять в організм корови переважно саме із об’ємистими та концентрованими кормами. Причому має значення як кількість, так і якість цих кормів.
Окрім рівня рН рубця, який завдяки належній годівлі має підтримуватися у межах норми (> 6,15), швидкість проходження корму через ШКТ (що швидше, то ліпше) також є важливим пунктом якісної годівлі тварин. На цю швидкість насамперед впливає ботанічний склад зеленої маси: рубець корови швидко перетравлює целюлозу, але лігнін залишається нерозщепленим. Тому фахівцям із годівлі слід разом з агрономами господарства відповідально ставитися до вибору сортів кормових культур: зважати на вміст у них лігніну та швидкість вегетації.
У годівлі високопродуктивних корів також слід звертати увагу на наявність «байпасного» крохмалю і протеїну в кормах.
Будуємо «піраміду годівлі»
Для розрахунку оптимальних раціонів (за методом «піраміди») для дійних корів спочатку слід закласти основу – структуру кормів. Добре структуровані корми забезпечують активну жуйку в корови. Тож слід дотримуватися оптимального співвідношення концентрованих і основних кормів.
Наступний рівень «піраміди» – балансування вмісту енергії і білків корму як у рубці, так і в тонкому кишківнику. І лише коли цей рівень досягнуто, можна зайнятися забезпеченням раціону мікро- і макроелементами та вітамінами. А останнім пунктом («верхівкою») є додавання спеціальних компонентів у корм, приміром добавки для профілактики кетозів у корів.
На жаль, на виробництві часто до складання раціонів підходять навпаки: починають зі спеціальних добавок, не звертаючи уваги на основні компоненти корму («основа піраміди»). Та якщо ця «основа» не закладена, або закладена неправильно, немає жодного сенсу говорити про спеціальні добавки, які хоч і покликані вирішувати певні проблеми, проте за цих умов будуть малоефективними, ще й коштуватимуть додаткових грошей.
Правильний розрахунок тієї кількості корму, яку треба згодувати тваринам, забезпечить оптимальне його споживання. Для цього спочатку варто провести аналіз кормів на вміст поживних речовин. Далі – зробити аналіз їхнього змішування. І якщо ми прагнемо досягти високої продуктивності тварин, маємо тривалий час забезпечувати корів одним й тим самим раціоном. Тварини не мають сортувати корм за фракціями, і обов’язково вони мають бути забезпечені достатньою кількістю кормових місць.
Що поліпшує/погіршує споживання корму
На споживання корму коровою впливають: жива маса тварини (що корова більше, то більше корму вона споживає), її молочна продуктивність, кількість комбікорму та якість основного корму в раціоні.
Краще споживання корму забезпечує сира клітковина, проте гальмує його (блокує роботу рубця) лігнін. Тож у раціоні має бути більше НДК (нейтрально-детергентної клітковини), а не КДК (кислотно-детергентної клітковини). Тобто слід вчасно заготовляти корми: не затягувати зі збиранням кукурудзи на силос, люцерну на сінаж слід скошувати до настання фази цвітіння – у період бутонізації.
Вміст сухої речовини (СР) у загальному раціоні оптимально має становити 45%. Проте його складно буває досягти, оскільки під час закладання кормів погодні умови в Україні часто є несприятливими. Якщо загальнозмішаний раціон має більше 50% СР, корови починають сортувати корм самостійно – вибирають із нього спершу концкорми. Тоді рівень рН в рубці починає знижуватися і у тварини виникає субклінічний ацидоз.
Отже, слід докласти певних зусиль, аби досягти потрібного рівня вологості сінажу. Якщо закладати сінаж зі вмістом СР 25–35%, то її вміст у загальному раціоні буде у межах норми.
Тож ключ до високої продуктивності корів – оптимальне споживання сухої речовини. Найбільше проблем із цим постає у транзитний період – 3 тижні до та після отелення. Тоді у корів виникає дефіцит енергії в кормі, що в подальшому призводить до кетозів. Все, що корова недоотримує на початку лактації, вона намагається надолужити наприкінці лактаційного періоду. І якщо у цей період тварина споживатиме забагато корму, це призведе до ожиріння. Власне, якщо врахувати ці особливості, можна згодовувати однаковий раціон усім коровам. Тоді й у кінці лактації корова вироблятиме багато молока.
Також підвищують споживання корму його смакові властивості – тваринам подобається присмак молочної та оцтової кислот, а також солодкуватий і солонуватий присмак. Слід уникати потрапляння гірких речовин, клостридій, мікотоксинів, комах тощо у корм.
Звертаємо увагу на білок
Ще один важливий пункт – перетравлення білка. Тут варто пам’ятати, що найбільше значення має бактеріальний білок – той, що утворюють бактерії рубця із білка корму. Спочатку бактерії розщеплюють сирий протеїн корму до азоту, і якщо в організмі корови достатньо енергії, цей азот використовується для побудови бактеріального білка. Тож для належної роботи рубця важливо підтримувати баланс між азотом і енергією. Частина протеїну, що не розщепився в рубці, розщеплюється у сичугу.
Неперетравлений білок виводиться з організму тварини транзитом, а перетравлений (nXP) залишається й використовується для продукування молока, росту м’язової тканини. Рекомендовано мати незначний надлишок азоту в рубці, який переробляється потім печінкою в сечовину.
Під час розрахунку вмісту білка в раціоні слід пам’ятати, що соя містить 35% транзитного протеїну, соняшниковий шрот – 20. Тож якщо надій корів становить 20 кг/день, то потребу в транзитному протеїні можна покрити самим лише соняшниковим шротом.
Хайлайт:
Рівень забезпечення організму білком із кормом можна визначати за вмістом сечовини у молоці. Якщо 100 мл молока містить 25 мг сечовини – румінальний баланс азоту оптимальний. Високий вміст сечовини в молоці означає також високий вміст аміаку в рубці і велике навантаження на печінку.
Та зі збільшенням молочної продуктивності слід звертати більше уваги на якість білка в кормі: вводити сою та контролювати білок основного корму. Зазвичай у лабораторіях досліджують вміст азоту в кормі, який потім перераховують на білок. Та більш детальний аналіз може дослідити вміст білка за п’ятьма категоріями (2 неперетравні: А і С та 3 перетравні: В1, В2, В3). Так, зелена маса люцерни має значну кількість В-категорій, що і є фактично чистий білок. За неоптимального силосування цієї маси збільшується вміст неперетравного білка А і зменшується перетравного (В). Під час заготівлі сінажу із застосуванням якісних консервантів можна уникнути збільшення категорії А білка у силосній масі й залишити максимально оптимальним вміст білка категорії В. За дослідження сінажу, заготовленого із додаванням консерванту Бонсілаж, виявили збільшення вмісту транзитного білка на 4%. Що, своєю чергою, дає змогу економити сою і використовувати більш дешевший соняшниковий шрот у раціонах високопродуктивних корів.
Закладання і зберігання – без плісняви та зігрівання
Великою проблемою гігієни корму є плісняві гриби. Корова ніколи не їстиме корм, уражений пліснявою. Однак на практиці, коли ретельно змішані корми потрапляють на кормовий стіл, тварини не мають змоги відібрати собі кращі його «шматки». Тому ще під час закладання зеленої маси слід звертати увагу на її стан і уникати її забрудненості. Для цього слід дотримуватися правильної висоти скошування рослин: для люцерни 10 см, кукурудзи – 30 см.
Під час зберігання корму найуразливішою є верхня частина силосної маси, в шарі якої (часто через занизьку її вологість під час закладання) утворюється пліснява. Цьому можна запобігти, якщо, приміром, на сінаж верхній 20–30-сантиметровий шар зеленої маси закладати вологою, непров’яленою зеленою масою або використовувати спеціальні кислоти.
Ще одна проблема зберігання корму – зігрівання силосної маси, що зумовлює великі втрати енергії в кормі (у такому разі щодня втрачається 10% енергії) та ураження його клостридіями. Також за розпаду білка в силосній масі утворюється масляна кислота й біогенні аміни (знижують імунітет тварини, пошкоджують капіляри тощо).
Процес зігрівання також можна контролювати, адже він виникає внаслідок життєдіяльності дріжджів, наявних у силосній масі. Завдяки вмісту оцтової кислоти консерванти можуть пригнітити розвиток дріжджів. А спеціальні засоби для консервації сприяють оптимальному вмісту оцтової, молочної кислот і пропандіолу (профілактика кетозів), поліпшують якість клітковини корму. Консерванти швидко знижують рівень рН у силосній масі, сприяють утворенню поліпептидів, які попереджують розвиток клостридій.
Слід звертати неабияку увагу на консервант, що використовують для силосування: він має містити лише зареєстровані штами мікроорганізмів (дозволені для застосування). Нині на ринку представлено багато консервантів, які містять велику кількість штамів, однак не всі вони мають реєстраційний номер (відповідно, їхня ефективність не доведена). Перевірити, чи зареєстрований певний штам, можна через Інтернет, увівши вказаний на упаковці консерванту номер.
