Світлана Дерев’янко, канд. екон. наук, доцент, Ірина Дигодюк, магістр, НУБіП України
Роботодавцям потрібно заздалегідь прослідкувати за дотриманням вимог трудового законодавства на своєму підприємстві. Щоб запобігти вчиненню зловживань особою, уповноваженою на проведення перевірки, варто фіксувати дії контролюючих органів усіма можливими способами, включаючи відеофіксацію.
За порушення інших вимог трудового законодавства, таких як необґрунтована відмова у прийнятті на роботу (вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України); вимагання під час прийняття на роботу відомостей та документів, подання яких не передбачено законодавством; порушення обмежень спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації в разі установлення таких обмежень власником; порушення вимог щодо випробування під час прийняття на роботу деяких категорій осіб; заборони вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, порушення порядку розірвання трудового договору з підстав, передбачених трудовим законодавством, умов відсторонення від роботи, вимог щодо відпочинку працівників (ненадання перерв, вихідних днів, залучення до роботи в святкові та неробочі дні), вимог щодо порядку вивільнення працівників; порушення гарантій працівників за покладення на них матеріальної відповідальності, порядку притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; порушення власником або уповноваженим ним органом обов’язку проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце; переведення на іншу роботу без згоди працівника; недотримання двомісячного строку щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці; недотримання норм тривалості робочого часу, гарантій для працюючих інвалідів, жінок та неповнолітніх громадян; ненадання перерв для обігріву й відпочинку деяким категоріям працівників за певних умов праці; ненадання або порушення порядку надання відпусток; виплата заробітної плати рідше двох разів на місяць; невиплата компенсації працівникам щодо втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати; непроведення коригування середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100; недостовірний облік виконаної роботи та/або бухгалтерський облік витрат на оплату праці; непроведення обов’язкових медоглядів накладається санкція у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (3200 грн).
За затримки виплати заробітної плати більше ніж на місяць (порушення встановлених строків виплати заробітної плати), правопорушення буде кваліфікуватися відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП і застосовуватиметься штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (9600 грн).
Строки давності обкладання штрафами
Стаття 265 КЗпП не визначає строки давності для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства. Відповідно до ч. 3 цієї статті штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями, і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України. Це означає, що на ці штрафи не поширюються вимоги щодо їх стягнення, встановлені ст. 270 Господарського кодексу України, а саме застосування штрафів протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через рік з дня порушення. Отже, посадові особи, які уповноважені на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, мають право прийняти рішення про накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП, незалежно від дати вчинення правопорушення та/або дати його виявлення.
Розміри штрафів залежно від кількості працівників
Чи можуть двічі оштрафувати за одне й те ж порушення? Ст. 265 КЗпП прямо передбачено, що у разі виплати зарплати нижче мінімальної, а також за недотримання гарантій і пільг працівникам, передбачених законодавством про військовий обов’язок та мобілізацію, штраф накладається за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Тобто, якщо на підприємстві двоє працівників отримують нижче мінімальної заробітної плати, то штраф становитиме не 32 000, а 64 000 грн і т. д. Такий самий принцип діє й у разі виявлення на підприємстві працівників, з якими неоформлені трудові відносини, і зарплата виплачується «в конверті» – штраф у розмірі 96 000 грн накладається за кожного працівника окремо.
Водночас за інші правопорушення, незалежно від кількості працівників, щодо яких вони були вчинені, штраф накладається у фіксованому розмірі. Зокрема розмір штрафу за порушення строків виплати зарплати не залежить від кількості працівників, яких стосується порушення. Про це йдеться у Листі Держпраці від 04.01.2017 р. №54/4.1/4.1-ДП-17: «У разі виявлення порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, незалежно від кількості працівників, яких стосується порушення, тривалості порушення та кількості випадків порушень застосовується штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виявлення порушення (9600 грн)».
Законодавча база накладання та контролю за сплатою
Механізм накладення штрафів посадовими особами Держпраці на суб’єктів господарювання та роботодавців визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509. У зв’язку з тим, що 1 січня 2017 р. набув чинності ЗУ №1774, який делегує органам місцевого самоврядування повноваження у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також накладання штрафів за його порушення, Кабінет Міністрів України розробив проект постанови «Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою затверджено низку документів, спрямованих на врегулювання здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення. Проектом планується затвердити:
– порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення;
– порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення;
– методичні рекомендації щодо забезпечення здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, об’єднаних територіальних громад повноважень, передбачених ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»;
– положення про порядок видачі посадовим особам виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад посвідчень інспектора праці.
Контролювати будуть інспектори праці
Державна регуляторна служба (ДРС) не погодила початковий проект Постанови Кабінету Міністрів України щодо перевірок дотримання трудового законодавства. Доопрацьований проект Постанови надано на повторне погодження ДРС. Планується, що державний контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюватимуть інспектори праці шляхом проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення й об’єднаних територіальних громад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Кримінальна відповідальність
За порушення трудового законодавства передбачено ще й кримінальну відповідальність, притягнути до якої можуть лише органи прокуратури. Рішення про відкриття кримінальної справи за фактами грубих порушень трудового законодавства приймають саме прокурори, а притягувати до відповідальності за Кримінальним кодексом України чи ні – вирішують суди.
Перевірку підприємств прокуратура проводить не в плановому порядку, а лише після звернень громадян або за фактом скоєння того чи іншого порушення, про які можуть повідомити інспектори згаданих вище контролюючих органів.
Досить часто порушення підпадає як під адміністративну, так і кримінальну відповідальність. У таких випадках адміністративне стягнення накладають тоді, коли порушення трудового законодавства не визнали грубим (а отже, не йдеться про кримінальну відповідальність). Тож які порушення законодавства про працю підпадають під кримінальну відповідальність?
Види шрубих порушень трудового законодавства
За незаконне звільнення працівника з роботи із особистих мотивів чи в зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (ККУ) передбачено штраф від двох тисяч до трьох тисяч нмдг (34 000–51 000 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років; якщо це відбувається щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда чи вчинені повторно – штраф від трьох тисяч до п’яти тисяч нмдг (51 000–85 000 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців (ч. 2 ст. 172 ККУ). При цьому під іншим грубим порушенням законодавства про працю розуміють будь-яке інше (крім незаконного звільнення) порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило чи могло порушити право працівника на працю: незаконне залучення до понаднормових робіт чи робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці осіб, яких до них не можна залучати (наприклад, неповнолітніх, вагітних і жінок із дітьми до 3 років), ненадання відпустки, незаконне переведення на іншу роботу, залучення до роботи у вихідні та святкові дні, невидання наказу про звільнення та/або невидача трудової книжки звільненому працівнику, незаконне притягнення до матеріальної відповідальності, невиконання службовою особою рішення суду щодо поновлення працівника на роботі тощо. У кожному окремому випадку потрібно вирішувати, чи є порушення грубим.
Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства (установи, організації) незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою, або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою карається штрафом до 50 нмдг (до 850 грн), або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або арешт на строк до 6 місяців, чи обмеження волі на строк до 2 років (ч. 1 ст. 173 ККУ). Коли зазначені дії були вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України штраф складатиме від 50 до 100 нмдг (850 – 1700 грн), або обмеження волі на строк до 3 років (ч. 2 ст. 173 ККУ).
Безпідставна невиплата зарплати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за 1 місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності карається штрафом від 500 до 1000 нмдг (8500 – 17 000 грн), або виправні роботи на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, а коли вони вчинені внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати зарплати, стипендії та іншої встановленої законом виплати – штраф становитиме від 1000 до 1500 нмдг (17 000 до 25 500 грн), або обмеження волі на строк до 3 років, чи позбавлення волі на строк до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ч. 2 ст. 175 ККУ).
Варто пам’ятати, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї вона здійснить виплату заплати, стипендії та інших встановлених законом виплат чи іншої встановленої законом виплати громадянам (ч. 3 ст. 175 ККУ).
