Олена Нінуа, Agroexpert (Україна)
Не так давно на українському ринку з’явилася нова нішева ягідна культура – лохина, інтерес до якої обумовлений в першу чергу її надзвичайним смаком та цілющими властивостями.
Герой цього репортажу – Ярослав Мовчун, один із засновників ягідної ферми «Озеряна» в Житомирській області, що спеціалізується на вирощуванні та продажі цієї ягоди. Ми познайомились на заході AgroTalks Day, де Ярослав представляв свій проект як стартап. Саме тоді з’явилося непереборне бажання відвідати цю ферму.
«Десять років свого життя я присвятив автобізнесу, – розповідає Ярослав, розганяючи авто по Житомирській трасі. – Якби 6 років тому хтось сказав би мені, що я стану фермером, вирощуватиму ягоди і продаватиму продукцію через соцмережі – я би ні за що не повірив у це. Однак мій вибір зовсім не випадковий, тому що я завжди хотів займатися чимось дуже цікавим, тим паче, що ця галузь активно розвивається, тут застосовують дедалі більше передових технологій. Я хочу не просто вирощувати, а саме створювати справді хороший продукт. У 2013 р ми придбали першу ділянку і того ж літа приступили до закладки поля».
Експерименти з сортами і «штучні» птахи
Ми приїздимо в маленьке селище Нові Озеряни Житомирської області – тихе, мальовниче, з буяючою зеленню. Незліченна кількість поворотів, і ось перед нами ягідна ферма – будиночок та доброзичливий пес-охоронець. «Ягідник площею поки що менше 1 га, але йде підготовка до закладки поля на новій ділянці в 27 га, – коментує пан Ярослав. – Тут же ми випробовуємо різні сорти, проводимо експерименти з живлення рослин».
Перше, що привернуло мою увагу – це крик якоїсь дикої пташки. На питання «чий це крик?» господар відповів, що це імітація крику сокола. «Найголовніший ворог посадки – це зграї птахів. Стільки шкоди, скільки завдають вони – не здатна завдати жодна хвороба і жоден шкідник. Ми боремося з ними як тільки можемо: користуємося звуковим відлякуванням, натягуємо магнітні стрічки».
Кислий ґрунт – солодка ягода
Ми приходимо на поле й я починаю куштувати соковиту синю ягоду, а Ярослав тим часом розповідає про особливості вирощування: «Лохина росте в торф’яному субстраті, для вирощування потрібно дотримуватися певної кислотності, своєчасно підживлювати, рослина боїться як надлишку, так і нестачі вологи. Для поливу використовуємо автоматизовані системи з датчиками вологості. І звичайно ж – правильне обрізування куща навесні – це основа основ гарного врожаю».
Урожай з перших рук
Запитую про збут. «На ягоди попит є, – відповідає Ярослав Мовчун. – Але не тільки на лохину – питають і про малину, і про ожину. Споживачі вміють рахувати гроші й хочуть купувати якісний продукт. Це і зумовлює інтерес до ягоди. Найчастіше на ринку люди погано знають товар – тому багато хто хоче придбати його перших рук, без посередників. У нас ринок ще довгий час не буде насиченим цим продуктом, тому потрібно відкривати для себе нові ніші».
Ярослав піклується не лише про якість продукції, а й про належний маркетинг – ягода гарно упакована, молодий підприємець веде активні сторінки у Facebook та Instagram. За його словами, це допомагає стати ближчим до споживача і я з цим цілком згодна. 1 кг смачної ягоди разом із доставкою коштує тут 199 грн. Дуже часто Ярослав сам доставляє клієнтам товар.
Окупність проекту
«Фінансова віддача для мене важлива, але я не ставлю це за мету. «Озеряна» для мене – майданчик, де я тестую нові для себе речі, адже намагаюся працювати не за шаблоном. Наразі я лише вкладаю в цей бізнес ресурси і намагаюсь оптимізувати витрати. До речі, всі хто заходять в ягідний бізнес «робити гроші» – якось не швидко їх роблять, помічали?», – розмірковує колишній автопідприємець.
Стосовно переваг і недоліків лохинового бізнесу, Ярослав коментує наступне: «Плюси – це висока маржа, цікава сфера, де потрібно застосовувати багато знань та вмінь. Мінусами є багато зовнішніх чинників, починаючи від погоди й закінчуючи корупцією в країні».
У господарстві вирощують декілька сортів лохини: Блюголд, Блюкроп, Атлантіс, Бригіта, Торо, Патріот та ін. Середня врожайність для молодої посадки – 2–3 кг із кожного куща. Лохина може плодоносити протягом 30–40 років. Урожай, залежно від сорту, збирають від початку липня до кінця серпня. У цей час на «Озеряну» запрошують 2–3 найманих робітника.
Після цієї поїздки у мене лишилися найтепліші враження. Мені здається, що майбутнє України саме в таких сімейних фермах, де цінують традиції, думають про майбутнє та вкладають у справу душу і серце. Коли ти приїздиш сюди – то відчуваєш себе не клієнтом, а старим добрим товаришем, котрий мимохідь потрапив у гості й назбирав собі тут смачної ягоди.
Портрет господарства
ПП Ягідна ферма «Озеряна»
с. Нові Озеряни, Житомирська область. Власник господарства – Валентин Мовчун, співвласник – Ярослав Мовчун.
https://www.facebook.com/ozeryana.com.ua
Із 2013 року вирощують лохину на площі трохи менше 1 га, готують нову ділянку на 27 га.
Мають сорти Блюголд, Блюкроп, Атлантіс, Бригіта, Торо, Патріот. Урожайність молодих посадок становить 2–3 кг із куща.
Продають урожай напряму споживачам та через соціальні мережі.
Кількість постійних працівників – 3.
Характеристика та загальна технологія вирощування лохини
Лохина звичайна (лат. Vaccinium uliginosum), або лохина болотна, належить до родини Вересові. Цей листопадний чагарник росте в помірних і холодних регіонах усієї Північної півкулі – в Євразії ареал виду починається в Ісландії і доходить до Середземномор’я й Монголії, в Північній Америці простягається від Аляски до Каліфорнії. Її найближча родичка – лохина садова (Vaccinium corymbosum) виведена американськими та канадськими селекціонерами й користується величезною популярністю серед садівників на своїй батьківщині. Часом окультурену лохину називають великоплідною американською чорницею.
Однак не всі сорти та гібриди придатні для вирощування в кліматичних умовах України, тому що вони різняться за швидкістю достигання – пізньостиглі встигають дозріти тільки на 30%. Висаджують лохину як навесні, так і восени, але весняна посадка надійніше осінньої, тому що за літній сезон саджанці лохини встигають прижитися на ділянці й зміцніти настільки, що ризик їх підмерзання взимку мінімальний.
Лохина любить сонячні, захищені від вітру, затишні місцини, затінення негативно позначається на якості врожаю. Вона може рости лише на кислих ґрунтах, оптимальний рівень рН – 3,5–4,5. Бажано, щоб ділянка, відведена під посадку, декілька років була під паром, лохина не любить попередників. Тому на добре дренованому торф’яно-піщаному або торф’яно-суглинистому ґрунті вона найкраще продемонструє свій потенціал. Схема посадки має відповідати параметрам техніки, яку будуть використовувати для догляду за насадженнями та збирання продукції. Міжряддя можуть бути від 2,6 до 3,5 м (якщо в майбутньому планується використовувати комбайн для збирання ягід – мінімальна ширина міжрядь має становити 3,2 м). Висаджують рослину в яму розміром 60х60 см, глибиною 50 см на відстані від 0,8 до 1,6 м від сусідньої. Потім готують поживний субстрат – торф, змішаний із тирсою, хвоєю і піском, плюс 50 г сірки для підкислення ґрунту. Коренева шийка має бути занурена в ґрунт на 3 см. Після посадки саджанці поливають, а ґрунт навколо них мульчують шаром тирси, кори, соломи або торфу. Полив дуже важливий для лохини, але він має бути таким, аби корінню вистачало вологи і водночас вона не має застоюватися довше двох діб, інакше кущ може загинути. Поливати лохину слід двічі на тиждень, а найбільше – у липні – серпні, коли на кущах формується майбутній урожай. Нестача вологи негативно позначається не лише на поточному, а й на наступному плодоношенні. Кущі слід підживлювати на початку весни під час сокоруху і набухання бруньок, при цьому органічні добрива категорично протипоказані. Найкраще засвоюються сульфат амонію, сульфат калію, сірчанокислий магній, суперфосфат і сульфат цинку.
