Олена Попюк, завідувач агролабораторії ТОВ НВК «Ірлен»
Останнім часом фітосанітарний стан агроценозів значно погіршився у зв’язку з перенасиченням сівозмін, порушенням системи обробітку ґрунту, застосування добрив і засобів захисту від шкідливих організмів. Як наслідок, підвищується резистентність до пестицидів, з’являються нові мутагенні форми, забруднюється довкілля.
Для успішної боротьби з хворобами, шкідниками і бур’янами, уникнення шкодочинної дії, необхідні знання їхньої біології, особливостей розвитку й живлення, взаємовідносин із навколишнім середовищем.
У аграріїв досить часто виникає питання, де зберігаються збудники хвороб та за яких умов відбувається зараження с.- г. культур. Тож ми спробуємо дати відповіді на ці запитання і розповісти про основні резервації патогенів, особливості їхнього розвитку та охарактеризувати шкодочинну діяльність.
Грибні захворювання можуть поширюватись за допомогою потоків повітря, води, комах, тварин і господарської діяльності людини. Збудники хвороб, залежно від виду, зберігають свою життєздатність роками в ґрунті, на насіннєвому матеріалі, рослинних рештках, бур’янах, проміжних господарях.
Насіння
Із насінням передається до 60% хвороб рослин. Велике значення в поширенні хвороб і розширенні їхнього ареалу має завезення ураженого насіннєвого матеріалу, де часто патогени зберігаються як механічні домішки. За сильного зараження таке насіння втрачає схожість, тобто стає непридатним для використання в якості посівного матеріалу. За слабкого ураження знижується енергія його проростання, затримується поява сходів і розвиток рослин, відтак рослини – ослаблені, у зв’язку з чим різко зменшується не тільки урожай, але й погіршується його якість.
Уже на початку запліднення, невидимі неозброєним оком, збудники хвороб поселяються в насінні. Навіть якщо воно ще не посіяне в землю, вже потребує допомоги. Для збереження продуктивності всіх органів майбутньої молодої рослини, необхідно усунути внутрішню інфекцію, що «спочиває» в насінні до висіву та знищити збудників хвороб, що прилипли до його оболонки.
Ґрунт та рослинні рештки
Ґрунт є основним резерватором і джерелом інфекції для більшості збудників грибкових захворювань. У деяких життєвий цикл частково пов’язаний з ґрунтом – у ньому накопичуються і зберігаються спори, відбувається їх проростання, пошук рослини-господаря і його інфікування (види іржастих, сажкових грибів, збудники склеротинозів та ін.). З ним пов’язана діяльність ґрунтових організмів, багато з яких можуть пошкоджувати коріння рослин і призводять до ураження їх фітопатогенними грибами. Деякі з них здатні переносити спори грибів та заражати ними рослини, наприклад кліщі, нематоди, комахи, найпростіші й ін. Життєдіяльність фітопатогенних організмів безпосередньо залежить від особливостей ґрунту, його вологості, мінерального складу, кислотності, забезпеченості елементами живлення, біологічних особливостей паразита, пори року, попередників і багатьох інших умов.
Важливим джерелом інфекції є рослинні рештки, прикладом слугують гриби роду Fusarium, які можуть тривалий час існувати сапрофітно. На рештках фітопатогенні гриби можуть зберігатися не тільки у вигляді спор, але й активного міцелію, здатного заражати коріння рослин у безпосередній близькості від залишків, а іноді і на значній відстані від них. Наприклад, було встановлено, що зараження коренів проростків ячменю чи пшениці грибом Bipolaris sorokiniana можливо в ґрунті на відстані до 1,5 см від місця зберігання рослинних залишків (насіння або шматочки соломинок), попередньо інокульованих цим грибом (Дуриніна К. П., Веліканов Л. Л. 1984 р.).
До особливостей ґрунтових грибів слід віднести також наявність серед них стійких стадій, які перебувають у стані спокою, що дозволяє їм виживати в несприятливих умовах тривалий час. Ці гриби вирізняються також високим ступенем мінливості, завдяки чому вони легко адаптуються до несприятливих умов.
Бур’яни та проміжні господарі
Серйозну загрозу посівам несуть бур’яни. Вони є не лише прямими конкурентами і антагоністами культурних рослин, але й проміжними господарями багатьох видів фітопатогенних грибів, у тому числі кореневих паразитів. Наприклад, дикорослі злаки – пирій, тонконіг лучний, вівсюг, лисохвіст, материнка й інші – уражуються фітопатогенами з родів Fusarium, Pythium, Curvularia, Rhizoctonia, Bipolaris, Gaeumannomyces graminis, Cercosporella herpotrichoides. При цьому небезпека для посівів культурних рослин зростає ще тому, що бур’яни часто хворіють у легкій формі, без видимих симптомів і являються резерваторами інфекції для культурних рослин.
Висновки
У фітопатологічній практиці часто бувають випадки, коли зовнішні симптоми декількох хвороб збігаються, а причини їхнього виникнення й збудники різні. Тому для визначення хвороби, крім візуального огляду ураженого насіння, потрібно зробити спеціальне дослідження з метою виявлення збудника. Аби знизити негативні наслідки, слід вчасно і правильно визначити вид патогену та його ступінь ураження.
Така ситуація значною мірою пов’язана з тим, що раніше налагоджена система захисту рослин нині порушена. Й до того ж саме як систему її застосовують здебільшого лише епізодично. Першочерговим завданням є знищення або різке зменшення резервації шкідливих організмів до початку розвитку уражуваних ними рослин, тобто профілактика захворювань.
