Гайнріх Кляйне Клаусінг, д-р,
Геннінг Гестернкорн, маг., консультанти з годівлі (Німеччина)
Зменшення застосування антибіотиків у свинарстві – мета, яку має підтримувати громадськість. За допомогою корму є змога запобігти поширенню захворювань шлунково-кишкового тракту поросят і свиней на відгодівлі.
Хворих тварин слід лікувати – звичайне правило сьогодення. Та не за кожної зміни консистенції й кольору калу поросят або тварин на відгодівлі варто лікувати їх антибіотиками. У багатьох випадках це результат порушення в ШКТ балансу між бактеріями, що сприяють травленню, і хвороботворними із найбільшою концентрацією останніх у задньому відділі тонкого та товстому кишківнику. Тобто йдеться про дисбіоз або дисбактеріоз, на відміну від еубіозу – стабільного, збалансованого складу мікрофлори в кишківнику. За дисбіозу ветлікар може і не встановити явних збудників діареї в стаді під час аналізу калу.
Якщо дисбалансу мікрофлори кишківника не вдалося уникнути, це може призвести до захворювань тварин із серйозними ускладненнями – проносами. Прикладами з вирощування поросят є спричинені E. coli випадки проносів та набрякової хвороби. У свиней на відгодівлі ще додаються проноси, спричинені лавсоніями і брахіспірами. Сам дисбіоз (рис.) негативно впливає на перебіг процесів травлення, зокрема на всмоктування (абсорбцію) поживних речовин у кишківнику. Наслідками дисбіозу є втрата тваринами апетиту, низькі добові прирости і підвищені витрати корму на 1 кг приросту.
Аби сприяти нормальному еубіозу і за можливістю уникнути виникненню дисбіозу, слід враховувати певні чинники годівлі:
Якість корму
Цінна та чиста сировина високої якості – основа стабільної роботи кишківника. Тож саме на цьому аспекті має ґрунтуватися концепція годівлі. Задля якомога меншого забруднення корму хвороботворними грибами й мікробами важливими є умови його зберігання. Не варто недооцінювати також важливість очищення зернових, що забезпечує кормову якість. Найчастіше у кормі виявляють мікотоксини зеараленон, ДОН, Т2, фумонізин і охратоксин А. У роки з високим забрудненням корму мікотоксинами рекомендують використовувати домішки, що зв’язують токсини, аби забезпечити нормальну роботу ШКТ і обміну речовин. Серед них ліпше надати перевагу продуктам, які сприяють обміну речовин у печінці. Також це має сенс і з позиції захисту організму від забруднення бактеріальною отрутою.
Перетравлення поживних речовин – вирішальне
Уміст поживних речовин у кормі завжди має забезпечувати потреби свиней у певній виробничій фазі. Особливо важливо це для збалансованого перетравлення, а з ним – і для продуктивності тварин – перетравність поживних речовин. Раціони слід складати на основі перетравних у тонкому кишківнику амінокислот аби не перевантажувати задні відділи кишківника неперетравним протеїном, що може призвести до розвитку потенційно небезпечних бактерій (клостридій).
Додавайте ензими і кислоти
Ензими, приміром фітази із рослинних джерел, є стандартною домішкою до корму в технологіях сучасного вирощування поросят і відгодівлі свиней для поліпшення перетравлення фосфору, як і застосування ксиланази, глюканази або маннанів для розщеплення некрохмальних полісахаридів (НКП). Також певні органічні кислоти, як-от мурашину або молочну, на багатьох господарствах використовують для стабілізації процесів травлення (передусім у шлунку).
Природні рослинні стабілізатори для кишківника
Аби підтримати здорову мікрофлору в ШКТ і сприяти перетравленню поживних речовин, часто використовують природні стабілізатори для кишківника. Вони ґрунтуються на застосуванні вторинних складових рослин, спеціальних комбінацій середньоланцюгових жирних кислот (С4-С12) і пребіотиків (клітинні стінки дріжджів або інулін). Пребіотики – неперетравні поживні речовини, які слугують кормом для корисних бактерій кишківника. Вторинні складові рослин – це екстракти з таких рослин, як орегано (душиця), перець або кориця. Ефективні компоненти – це, наприклад, феноли, поліфеноли, ефірні олії, таніни, гострі та гіркі речовини, алкалоїди або сапоніни. Задля цілеспрямованого вивільнення цих рослинних компонентів у тонкому і товстому кишківнику, вони закладені у матрицю жирів. Завдяки комбінації з жирними речовинами і пребіотиками забезпечується альтернатива: якщо для антибіотиків основним завданням є скорочення кількості збудників захворювань, то природні стабілізатори мають цілеспрямовано підтримувати бактерії кишківника, що сприяють травленню, в окремих його відділах, особливо в задньому відділі тонкої й у товстій кишці.
Найвища мета – оптимальний баланс у: гармонія в кишківнику
Нові концепції годівлі спрямовані на те, щоб уникнути дисбалансу кишкової мікрофлори. Тому під особливою увагою – критичні періоди відлучення поросят і переведення їх на відгодівлю –у цих відділеннях ветеринари для лікування тварин найчастіше використовують певні антибіотики. Практичний досвід показує, що значне зменшення їхнього використання можливе за застосування зазначеної вище концепції годівлі. Відтак кожному фахівцю зі свинарства рекомендовано ретельно і критично оцінити власну систему годівлі та відповідно її відкорегувати.
