Віталій Ходаніцький, канд. біол. наук, Олена Ходаніцька, канд. с.-г. наук, Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН (Україна)
Як і раніше, найважливішою культурою на теренах України є озима пшениця. Попри те, що вона має високу екологічну пластичність, добре пристосовується до різних умов вирощування, проте її рослини значно збільшують продуктивність за внесення азотних добрив, особливо в критичні фази вегетації.
На початкових етапах розвитку озимини найбільший вплив на посів мають: запаси продуктивної вологи, температура ґрунту і повітря, поживний режим ґрунту. В посушливу осінь, як це було торік, низка господарств Вінницької області змушені були сіяти пшеницю в пізні строки – з кінця вересня й до середини жовтня. Це призвело до того, що в посівах основна кількість рослин увійшла в зиму в фазі шильця або декількох листочків. Такі рослини зазвичай не мають достатньої стійкості проти несприятливих умов зимівлі. Зима 2016/17 рр. була досить суворою. Особливо екстремальні умови спостерігалися в січні, коли від’ємні температури досягали 16–18°С за майже повної відсутності снігового покриву. Саме тому в цьому році, порівняно з минулим, значно більше посівів, які перебувають у незадовільному стані та потребують пересівання.
Друге підживлення визначає продуктивність посіву
Перше підживлення озимини по мерзлоталому ґрунту сприяє здебільшого швидкому старту вегетації, інтенсивному відновленню рослин після зими. Внесення ж азоту в фази – весняного кущіння до початку трубкування стимулює збільшення кількості продуктивних пагонів і подальше наростання їхньої вегетативної маси. Важливість другого підживлення озимини полягає в тому, що фактично в цей період формується майбутній урожай: залежно від кількості вологи й азоту закладаються продуктивні стебла, з початком трубкування починають формуватися зачатки колоса. Багато вітчизняних і закордонних дослідження свічать, що структурні показники (кількість продуктивних стебел на 1 м2, кількість зерна з 1 м2 та маса 1000 зерен) неоднаково визначають майбутню продуктивність посіву. Найтісніша кореляція з величиною врожайності спостерігається для кількості продуктивних стебел на 1 м2, а цей показник формується саме у фазі кущіння й початку фази трубкування. Фактично, застосування добрив у наступні фази вегетації впливатиме на продуктивність уже сформованого стеблостою і не призведе до утворення нових повноцінних структурних елементів.
Оптимальна доза добрив? За результатами листкової діагностики!
Найвища ефективність другого підживлення досягається тоді, коли його проводять на IV етапі органогенезу. Перед його проведенням посіви слід обробити гербіцидами, щоб не допустити поглинання азотних добрив бур’янами і зниження їхньої ефективності. Якщо по мерзлоталому ґрунту під озимину внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення застосовують приблизно 40–60%. Оптимальну дозу добрив у цей період бажано встановити за листковою діагностикою. Наприкінці кущіння – на початку фази трубкування вміст азоту в рослинах має становити 3–5% на суху речовину. В період від закінчення кущіння до початку колосіння озима пшениця поглинає особливо велику кількість азоту – за окремими даними до 100 кг/га. Тому на збіднених ґрунтах друге підживлення доцільно розбити на два внесення по 25–30 кг/га азоту. Небажаними є надмірні кількості мінеральних добрив, оскільки це викликає утворення великого числа недогонів, що затримує дозрівання та погіршує якість зібраного врожаю. Надмірна кількість продуктивних стебел уповільнює рух повітря в посіві, це призводить до затримки води на рослинах після опадів, унаслідок чого збільшується розвиток грибних хвороб.
Вологість ґрунту визначає ефективність підживлення
Плануючи час другого підживлення пшениці, агроном насамперед повинен звертати увагу на вологість ґрунту. Чисто механічно добрива можливо внести за будь-якої сприятливої погоди, проте в суху погоду внесення гранульованих туків або рідких добрив має набагато меншу ефективність порівняно з оптимально вологим ґрунтом. За достатньої кількості вологи амонійний та нітратний азот промивається на належну глибину і є максимально доступним для рослинного організму. За недостатніх запасів вологи перевагу надають локальному прикореневому підживленню. Проводять його за допомогою зернових сівалок уздовж посівів. За такого способу внесення добрива потрапляють у зволожений ґрунт у зоні розміщення кореневої системи, при цьому одночасно відбувається аерація та розпушування ґрунту, видаляються відмерлі рештки й частково знищуються бур’яни, поліпшується фітосанітарний стан ценозу.
Форма добрив – це важливо! Переваги, недоліки та особливості застосування
Здебільшого азот у цей період вносять поверхневим розкиданням у формі аміачної селітри, проте можливе позакореневе внесення карбаміду. За наявності відповідного обладнання вигідно застосовувати КАСи, які вносять трубками безпосередньо між рядки задля зниження пошкодження рослин у посівах.
Аміачна селітра – швидка дія + висока ефективність
Найбільш поширеним та ефективним добривом на озимій пшениці в період інтенсивного її росту є аміачна селітра (застосовують у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України). Це водорозчинне фізіологічно слабокисле швидкодіюче азотне добриво, яке містить NH4 і NO3 у співвідношенні 1:1. За своїми властивостями аміачна селітра позитивно впливає на засвоєння низки інших елементів живлення: калію, кальцію, марганцю. Нітратна складова цього добрива інтенсивно поглинається в теплу погоду, проте за надмірних опадів легко вимивається в глибші горизонти ґрунту. Амонійний азот добре засвоюється рослинами і за низьких температур. Він сприяє розвитку коренів, пришвидшує кущіння, інтенсифікує поглинання фосфору, бору, сірки. Також амонійна форма азоту доступніша на лужних ґрунтах.
Аміачна селітра як добриво для весняного підживлення ефективніша на 15–20% порівняно з карбамідом. Вона вигідна за використання на ґрунтах, багатих на основи (чорноземи, сіроземи), при цьому навіть часте застосування селітри не викликає різкого збільшення кислотності ґрунту. Її недоліком є підвищена гігроскопічність. Для підживлення аміачну селітру слід використовувати в дозі 35–50 кг/га д.р. поверхневим розкиданням. За достатньої вологості поверхневого шару ґрунту гранули швидко розчиняються, чим досягається швидка дія добрива.
Карбамід – оптимально для листкового підживлення
Рослини можуть засвоювати азот у трьох формах: амонійній, нітратній і амідній. Карбамід (сечовина) – гранульоване добриво з найвищим вмістом азоту (46%) серед твердих добрив, містить амідну форму азоту. Особливістю сечовини є те, що амідна форма азоту може засвоюватись безпосередньо листками рослин, тому її можна використовувати як для міжрядкового, так і для позакореневого підживлення в пізні фази вегетації рослин задля поліпшення якості продукції. Амідна форма азоту не вимивається, тому вона перспективна в регіонах із підвищеною вологістю і на зрошуваних полях. Найвищий економічний ефект від використання цього добрива спостерігається за позакореневого листкового підживлення.
Позакореневе підживлення сечовиною доцільно проводити разом із пестицидами та мікроелементами в одному розчині, цей захід знижує негативну дію засобів захисту на рослини. До того ж позакореневе внесення сечовини навіть за концентрації 3% не викликає опіків рослин. За внесення сечовини безпосередньо в ґрунт її необхідно своєчасно загортати, інакше не уникнути втрат через випаровування аміаку. Втрати азоту можуть досягати до 70%. У процесі виготовлення сечовини, якщо добриво перегрівають, утворюється біурет, за надлишкової кількості якого пригнічується розвиток рослин. Величина концентрації біурету, за якої проявляється токсичний ефект, коливається в досить широких межах. Проте якщо концентрація його в сечовині перевищує 1,6–2,0%, продуктивність рослин починає знижуватись, а за вмісту 3,0–5,3% – відбувається різке зниження врожайності. Для різних марок сечовини (А, Б) допустимий вміст біурету не має перевищувати 0,6–1,4%. З віком рослин чутливість до біурету знижується, найбільше його негативний вплив проявляється на ранніх етапах розвитку рослин. На токсичність біурету впливає також спосіб внесення сечовини. У разі внесення на певну глибину ґрунтового профілю токсичність біурету навіть за високих концентрацій майже не проявляється, оскільки він швидко розкладається в ґрунті.
КАС – комплексна дія всіх форм азоту
Найповнішим азотним добривом є КАС. Це водний розчин різних азотних добрив (35,4% карбаміду, 44,3% селітри, 19,4% води, 0,5% аміачної води). КАС не містить вільного аміаку, проте наявність амонійної форми передбачає мінімальне загортання цього добрива. Собівартість азоту в КАС нижча відносно твердих добрив, оскільки втрати його під час внесення не перевищують 10% порівняно з гранульованими добривами, де втрати можуть сягати 30–40%. Внесення КАС більш технологічне, адже рідкі добрива вносяться рівномірніше і не потребують затрат ручної праці під час перевантаження. Застосування КАС добре компонувати з одночасним внесенням пестицидів та мікроелементів у бакових сумішах. Це дає змогу знизити кількість виходів техніки в поле. В друге підживлення за застосування КАС із засобами захисту рослин, регуляторами росту в період виходу в трубку разова доза азоту не має перевищувати 30 кг/га д.р. У цей період на озимих зернових культурах розчин КАС слід розбавляти водою в співвідношенні 1:2, а за сумісного внесення з пестицидами та мікроелементами – 1:3 або 1:4 для зниження ризику опіків.
За підживлення розчинами КАС вносять усі форми азоту, які споживають рослини. В ґрунті рослини поглинають іони амонію та нітрати. Азот в амідній формі відразу не може засвоюватись рослинами, оскільки для його трансформації в аміачну форму за допомогою уробактерій необхідний певний час та відповідний температурний і водний режими ґрунту. Азот сечовини, яка входить до складу КАС, у ґрунті під впливом уробактерій перетворюється з амідної форми в амонійну, утворюється карбонат амонію. Ця амонійна форма азоту разом із частиною амонійного азоту аміачної селітри та аміачної води піддаються процесам нітрифікації. Оптимальною температурою для нітрифікації є 25оС, тоді як за зниження її нижче 10оС цей процес майже не відбувається через несприятливі умови для нітрифікуючих бактерій. Також на процес нітрифікації впливає рН ґрунту: висока кислотність пригнічує життєдіяльність нітрифікуючих бактерій. Це потрібно враховувати під час вибору конкретного виду добрив, які по-різному впливають на кислотність ґрунту. Внаслідок нітрифікації амонійна форма азоту переходить у нітратну, яка є рухливішою і за надмірних опадів вимивається. Проте за нинішніх низьких рівнів опадів у весняний період, нітрати здебільшого не вимиваються й швидко поглинаються рослинами. Таким чином, у разі застосуванні КАС у друге підживлення рослини пшениці повною мірою забезпечуються доступним азотом. Кожна з трьох форм азоту, які входять до складу добрива, будуть доступні для рослин за різних грунтово-кліматичних умов. Так, наприклад, за недостатньої температури й низького рівня нітрифікації кореням у великій кількості буде доступний амонійний азот. Із літературних джерел відомо, що за знижених температур перевагу в засвоєнні має саме амоній. Інакше зі зростанням інтенсивності нітрифікації утворені нітрати також забезпечуватимуть рослини достатньою кількістю азоту. КАС доцільно застосовувати, коли запаси продуктивної вологи у верхньому шарі ґрунту стрімко зменшуються, а температура повітря при цьому, як було сказано вище, не перевищує 10°С (але не нижче 0°С).
