Ольга Башинська, завідувач сектору аналізу ризиків, Управління фітосанітарної безпеки, Держпродспоживслужби (Україна)
Серед хвороб рослин, що занесені до «Переліку регульованих шкідливих організмів, обмежено поширених в Україні», бактеріальний опік плодових (збудник – бактерія Erwіnia amylovora (Burill) Winslow et al.) без перебільшення можна вважати найважливішою і найнебезпечнішою, адже господарями збудника бактеріального опіку є понад 170 видів рослин із 28 родин.
Крім цього, цей патоген за короткий проміжок часу здатен знищувати плодові насадження на значних площах, що становить реальну загрозу для великих промислових яблуневих і грушевих садів, а також плодорозсадників. Економічні збитки виражаються не лише в зниженні врожаю, хворобі плодових дерев та їх повній загибелі, але й у затратах на викорчовування та відновлення садів.Найчастіше уражуються рослини родини розоцвітих (Rosaceae). Високочутливими до бактеріального опіку є 8 родів: кизильник (Cotoneaster), глід (Grataegus), айва (Cydonia), яблуня (Malus), груша (Pyrus), горобина (Sorbus), піраканта (Pуracantha), странвезія (Stranvesia).
Ареал поширення
Згідно з даними Європейської та Середземноморської організації захисту рослин (ЄОЗР), вогнища бактеріального опіку зареєстровані майже в усіх європейських країнах (крім Фінляндії) та Туреччині. В Азії – в Ізраїлі, Лівані, Туреччині, Йорданії та Ірані; на Африканському континенті – в Єгипті, Алжирі, Марокко.
Сприятливі кліматичні умови для розвитку хвороби й існування дикорослих рослин-господарів створюють серйозну небезпеку для Середземноморського регіону. Збитки, що завдає хвороба, тут досить відчутні., Чутливі до бактеріального опіку сорти груш (Passe Crassane, General Leclerc та ін.) зазнають серйозних втрат і мають тенденцію до виродження. Збитки, яких хвороба може завдати в екосистемах регіону, непередбачувані.
В Україні хвороба відома з 1999 р., коли її вперше виявили в Чернівецькій області. Станом на 01.01.2017 р. карантинні режими щодо бактеріального опіку плодових встановлені в господарствах Волинської, Кіровоградської та Рівненської областей. Загальна площа зараження E. amylovora в Україні становить 23,7 га.
Біологічні особливості
Збудник захворювання відносно стійкий до умов зовнішнього середовища. Встановлено, що на сонячному світлі в краплинах ексудату бактерія гине лише через 22 год, а без світла зберігається в ексудаті понад два місяці. За сприятливих умов у ґрунті бактерії зберігають свою життєздатність не більше 38 днів, у зрізаних пагонах залежно від умов – 3–29 днів.
Опік квітів – перша типова ознака прояву бактеріального опіку, що зазвичай з’являється навесні в період цвітіння плодових дерев. Квіти в’януть, засихають, змінюють забарвлення від коричневого до чорного. Уражені квіти можуть опадати, але частіше вони залишаються на рослині. Інфекція від квітів передається на сусідні листки і гілочки. Інколи ураження квітів може призвести до втрати цілої гілки чи дерева.
Протягом декількох днів інфекція поширюється пагонами на 15–30 см або більше від місця ураження. Інфіковані пагони змінюють забарвлення від світло- до темно-коричневого на яблунях та від темно-коричневого до чорного на грушах.
Листки можуть інфікуватися після того як бактерії потрапили до них безпосередньо через продихи або поранення вегетавної маси, які були завдані комахами, градом, вітром. Уражені листки залишаються на гілках, окремі гілки або цілі дерева здаються ніби обпаленими вогнем, звідси й назва хвороби – «опік плодових». Верхівки пагонів засихають і закручуються.
Плоди (особливо молоді) також чутливі до збудника захворювання. Недозрілий плід може інфікуватись через природні пори, ранки або плодоніжку від сусіднього плода чи квітки. Захворювання плодів особливо інтенсивно розвивається після дощів із градом. Плоди стають коричневими та чорними. Часто з ураженого плоду виділяється липка рідина від молочного до янтарного кольору (бактеріальний ексудат).
Найсприятливішими умовами для розвитку захворювання є відносна вологість 80% та температура повітря 18–29°С. Улітку внаслідок підвищення температури повітря розвиток захворювання сповільнюється.
Основними переносниками збудника опіку плодових на невелику відстань є комахи (бджоли, оси, мухи, джмелі та фітофаги-попелиці, галиці тощо). Захворювання може передаватись під час окулірування дичок, на що слід звертати особливу увагу під час використання прищепного матеріалу інших сортів плодових дерев. Між районами та країнами бактеріальний опік плодових поширюється із зараженим садивним та прищепним матеріалом.
Навесні (в період цвітіння) за сприятливих погодних умов бактеріальний опік плодових може спричинити значне зниження врожаю, а інколи й призвести до повного його знищення. Крім того, відмирання пагонів, гілок зумовлює втрату врожаю в наступному році, а іноді й загибель дерев. Перебіг розвитку інфекції настільки швидкий, що навіть за вжиття негайних заходів після першого виявлення симптомів неможливо зберегти дерева і вони гинуть. Економічні втрати при цьому можуть бути надзвичайно великими. Зазвичай ураження плодових насаджень досягає 20–50%, при цьому від 10 до 20% хворих дерев гине. Високих затрат потребують роботи із виявлення і локалізації нових вогнищ бактеріального опіку, а також заходи хімічного та біологічного контролю хвороби у місцях її поширення. Дотримання суворих карантинних вимог для країн-експортерів фруктів призводить до зростання собівартості виробництва плодів.
Слід зазначити, що Е. amylovora це один із тих шкідливих для рослин організмів, які занесені в переліки карантинних організмів більшості міжнародних і регіональних організацій захисту рослин та окремих країн. Тож він є карантинним, а отже, забороненим до ввезення для всіх країн ЄС, Молдови, Росії, Білорусії, Туреччини, Китаю та інших.
Стратегія захисту
У захисті плодових культур від бактеріального опіку плодових найбільше значення мають вчасне виявлення, прогнозування появи та розвитку інфекції у зонах підвищеного ризику. Для вчасного виявлення хвороби потрібно проводити моніторинг плодових насаджень. Встановлено, що симптоми захворювання можуть проявлятися в трьох періодах вегетації рослин: цвітіння, інтенсивного росту молодих пагонів та осіннього посиленого сокоруху. Ці періоди фітосанітарні інспектори обов’язково враховують під час планування проведення обстежень плодових насаджень.
Для обмеження чисельності хвороби фахівці пропонують інтегровану програму хімічних заходів у поєднанні з поліпшенням санітарного стану садів, підрізуванням, викорчовуванням, підживленням дерев і використанням стійких або толерантних сортів. У Північній Америці обприскування стрептоміцином у період цвітіння дає досить добрий ефект. У Європі стрептоміцин заборонено до використання у сільському господарстві, тому випробовують інші хімічні препарати, такі як Фламеквін, Касугаміцин, Фосетил. Для стримування розвитку бактеріального опіку плодових рекомендуються обробки мідьвмісними (купрумовмісними) препаратами з інтервалом у 5 днів, із періоду відкриття 5%, 50%, 100% квітів.
В Україні на території вогнища в Рівненській області (Березнівський р-н) з метою його локалізації та ліквідації проводили такі заходи:
– упродовж одного вегетаційного періоду (травень – жовтень) із моменту виявлення Е. amylovora знищили всі уражені дерева (викорчували та спалили 11,7 тис. шт. саджанців);
– дворазова обробка з посиленими дозами внесення мідьвмісних препаратів (Медян Екстра, 3,5–4 л/га);
– проводили поліпшення санітарного стану саду – обрізували дерева з обов’язковою дезінфекцією робочих інструментів (усі секатори, лопати, технічні засоби) дезінфікували 3–5% розчином мідного купоросу.
– наступного року в фазі «спляча брунька» на вогнищі провели обробку яблунь препаратами Медян Екстра (3,5 л/га) + Аплаут (2 л/га).
Наступні обробки проводили:
– через 11 днів – Актара (0,15 л/га) + Косальт (2 л/га);
– через 13 днів – Мерпан (2,5 кг/га) + Стробі (0,2 кг/га) + Моспілан (0,25 кг/га);
– через 5 днів – Казумін (3 л/га) + Каліпсо (0,2 кг/га).
Також власник ділянки, де були виявлені уражені «опіком» дерева, обробляв сад фунгіцидами (Терсел, Делан, Стробі, Топсін) та інсектицидом Моспілан (для знищення комах-переносників).
Профілактичні методи
Для профілактики можна викорчовувати дикорослі плодові дерева і глід, які можуть бути носіями інфекції. До превентивних заходів також відносять вибір стійких сортів. Сучасні сорти яблуні та груші мають різну ступінь сприйнятливості до ураження бактеріальним опіком. Імунних сортів немає. За різними даними сприйнятливі до опіку сорти яблуні: Айдаред, Джонатан, Гала, Женева, Апорт, Спартан, Чемпіон, Березневе, Витязь. Середньо- і малосприйнятливі (середньо- й малочутливі) сорти: Джонаголд, Ампір, Боско, Голден делішес, Ред делішес, Кортланд, Пауларед, Пінова, Жигулівське, Красиве, Вишневе, Мрія, Мелба.
Дерева груші уражуються сильніше, ніж яблуні. Серед сортів іноземної селекції найбільш сприйнятливі: Генерал Леклерк, Дуранду, Тріумф Пакгама, Санта Марія, груша Вільямса та ін. (Сметник, 2003). Відносно стійким є сорт Конференція, що займає найбільші площі в країнах Західної Європи.
З існуючих заходів боротьби жоден не дає повної гарантії оздоровлення зараженої плантації, тому основними елементами запобігання поширенню бактеріального опіку плодових є використання здорового садивного матеріалу і своєчасне виявлення вогнищ інфекції.
Завезення до України садивного матеріалу плодових дозволяється тільки за наявності фітосанітарного сертифікату країни-експортера, після проведення фітосанітарної експертизи в одній із українських фітосанітарних лабораторій.
Поради фітосанітарних інспекторів
Фахівці – державні фітосанітарні інспектори, задля знищення вогнищ бактеріального опіку плодових та запобігання його подальшого поширення рекомендують вживати такі заходи:
- Викорчування і спалювання рослин у насадженнях, де всихання дерев досягає більше як 30%. Якщо зараження менше, допускається видалення окремих уражених гілок (під час випилювання уражених гілок захоплюють здорову тканину на 20–40 см нижче видимої межі ураження). Обов’язкова дезінфекція садових інструментів 10% розчином мідного купоросу, 70% метиловим спиртом або 10% розчином гіпохлориту натрію – NaOCl та дезінфекція зрізів 1% розчином мідного купоросу й обмазка їх садовим варом або емульсійної фарбою (Бєляєв, 1998).
- Видалення дикорослих рослин-господарів, особливо глоду і кизильнику, що ростуть на відстані ближче як 500 м від саду.
- Боротьба з комахами-переносниками.
- Відмова від літніх операцій у заражених насадженнях.
- Використання антибіотиків у період цвітіння в осередках поширення інфекції. Однак до «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» антибіотики не внесені.
- Для зниження розвитку інфекції та профілактики нових заражень застосовують хімічний метод. Сучасні фунгіциди, крім мідьвмісних, не впливають на збудника опіку (Paulin, Lachaud, 1984; Сметник, 2003). За загрози поширення бактеріозу в насадженнях обробки мідьвмісними препаратами проводять, починаючи з фенофаз «зелений конус» до закінчення активного росту однорічних пагонів із інтервалом 10–14 днів.
