Засновник та керуючий партнер компанії BAKER TILLY
Народився в місті Ашхабад Туркменської РСР, де мій батько служив на кордоні. І, якщо можна так сказати, я прожив там до 4-х місяців. А виріс у місті Охтирка Сумської області.
Дитинство було загалом щасливе і радісне. Все літо я проводив не в піонерських таборах, а на озерах, у лісі, з велосипедом. З огляду на те, що я ріс за радянських часів, у сім’ї не було надто багато грошей. І хоча батьки були звичайними «трудівниками соціалістичної праці», моє дитинство завжди було з іграшками. Батько постійно купував нам якісь «штучки». Ті ж конструктори, як дефіцитний продукт, у дитинстві в мене також були. У нас могло не бути ковбаси і масла, але іграшки у мене були завжди.
Перші гроші заробив улітку, коли мені було 12–13 років, – працював у колгоспі на елеваторі. Перша ж робота з повним працевлаштуванням – наладчик швейного обладнання на фабриці.
Ніколи не був комсомольським активістом, класним заводієм, а стабільно займав місце шкільного трієчника. Захоплювався музикою: в середині 80-х сім’ї військових, які поверталися з Німеччини або Чехії, привозили звідти аудіо- та відеомагнітофони, альбоми Depeche Mode, А-ha, Duran Duran. У Радянському Союзі це було практично недоступно. І військові містечка, такі як Охтирка наприклад, у цьому сенсі були своєрідними центрами західної культури. І у мене було коло друзів, із якими ми спілкувалися.
У військовому училищі, коли виникало відчуття несправедливості, я міг піднімати маси на протестні рухи.
Наша компанія почала працювати з сільським господарство тоді, коли це нікому ще не було цікаво. Ми бачили, що вже створюються досить великі сільськогосподарські корпорації. Але на них дивилися як на такий собі чорно-сірий ринок – було незрозуміло як цей бізнес працює і як розвиватиметься далі.
Військова освіта дуже допомагала в питаннях менеджменту, прийнятті рішень, побудові систем тощо. Вивчаючи економіку і бізнес, я усвідомлював, що багато вже знаю завдяки військовому училищу.
Мені подобаються люди, з якими цікаво спілкуватися. В принципі, дуже часто мій клієнтський портфель формується не завдяки бажанню заробити, а шляхом комунікацій. Якщо мені цікаво з людьми, навіть якщо це не приносить доходу, я завжди з ними із задоволенням спілкуюся.
У людях найбільше ціную відкритість, чесність і любов до тієї справи, яку вони роблять. З такими людьми завжди цікаво, вони відкрито говорять про свої проблеми, з ними є що обговорити. Вони горять своїм бізнесом або тією справою, якою займаються.
Подорожую багато, як по роботі, так і в рекреаційно-розважальних цілях. Не можу сказати, що мене конкретно вражає в якихось країнах. У мене просто є такий собі персональний рейтинг країн з точки зору туристичної привабливості особисто для мене. Я не дуже люблю міста, бігати по музеях тощо. Я отримую задоволення тоді, коли навколишнє середовище максимально віддаляє від повсякденного життя. Люблю країни, в яких більше природних пам’яток, ніж архітектурних або культурних.
Тому в моєму персональному рейтингу номер один – це Ісландія. Там просто все по-іншому: різноманітність ландшафтів і всіх цих північних особливостей. Водоспади, льодовики, гейзери, фантастичні озера, розломи, чорний базальтовий вулканічний пісок. Неймовірні пейзажі на відносно невеликій території. В Ісландію я готовий повертатись завжди, попри те, що вже був там двічі та багато чого встиг побачити.
Мені дуже подобається ПАР у жовтні – це не пляжний сезон, а така собі весна, коли розквітають фантастичні квіти. Все зовсім інакше, ніж ми звикли.
Я люблю далекі атоли в океані, куди ми їздимо на риболовлю. По суті, там маєш прямий контакт із космосом: обмежена кількість людей на великій території і далеко від усіх комунікацій. Це дуже-дуже круто.
Думаю, в силу нашого радянського минулого, коли ми були в замороженому стані 70 років, ми пропустили дуже багато всього, що відбувалося в світі. Я б не розглядав це як «чому наша країна може навчитися в інших». Я вважаю, що країна – це люди, які в ній живуть і які її створюють. Тому ті, хто їздять закордон, повинні навіть не вчитися, а бачити ті ніші й можливості, які вже розвинені в інших країнах, але вільні в Україні. І отримувати досвід для того, щоб реалізувати свій потенціал в Україні.
Україна нині в хорошому сенсі є заповідником демократії, яка виражається в усьому. Перш за все, в останніх виборах. Це найяскравіший прояв демократії, якого, насправді, дуже складно досягти в умовах інших країн із усталеними там політичними балансами.
Бажаю людям, які приходять в аграрну галузь, відходити від колгоспної парадигми. Тому що сьогодні сільське господарство – це високотехнологічний бізнес, в якому спочатку необхідно вибудовувати правильні бізнес-системи та закладати майбутнє на етапі входу. Незалежно від розмірів – фермер із невеликою кількістю землі або аграрна корпорація – це бізнес, який підпорядковується певним правилам. І в ньому є місце і для творчості, і для впровадження найсучасніших технологій, і можливість стати успішним. Тому побажання – не перетворювати це в колгосп.
Найбільше в роботі мені подобаються люди, з якими я працюю: як всередині компанії так і за її межами. Тому що я працюю тільки з тими, з ким мені цікаво, роблю тільки те, що мені цікаво. Зрозуміло, що так було не завжди. Ми змінюємося і змінюються пріоритети.
Коли починаєш бізнес – основне завдання зробити так, щоб він вижив, і ти чіпляєшся за будь-яку роботу. Потім починаєш розуміти, що не вся робота приносить гроші й задоволення. Коли ти не отримуєш задоволення від роботи або проекту, то дуже часто це як бомба сповільненої дії. Потім, коли твій бізнес розвивається, досягає певної стабільності, ти починаєш думати критеріями ризику і цінностями цього бізнесу. Що варто робити, а що – ні.
Я дуже радий, що перебуваю в стані, коли можу робити те, що мені подобається. І це дає ще більше можливостей для розвитку.
Можливо, я буду банальним, але насправді, й гадаю що небезпідставно, я пишаюся командою, яка є в нашій компанії: партнерів, менеджментом, колективом, атмосферою, тими проектами, які ми робимо, нашим становищем на ринку.
Я не можу сказати, що у мене в житті були якісь гуру, які мене направляли. Дуже багато доводилося і доводиться робити інтуїтивно. Якщо ж говорити з точки зору повчання, то я для себе це формулюю так: на кожному етапі розвитку завжди були клієнти, які вірили в наші можливості, тобто в те, що ми можемо це зробити. І довіру цих людей я несу через усе своє бізнес-життя.
Те, що я роблю нині, перебуває поза рамками професії. Я вчуся у своїх клієнтів і допомагаю їм знаходити відповіді на ті питання, які вони самі не можуть для себе ідентифікувати або навіть сформулювати. Я не можу сказати, що я аудитор або фінансовий консультант. Мені подобається те, що я роблю. Іноді мені імпонує механічна робота, я люблю щось помайструвати і мені приносить це багато задоволення: інколи дуже приємно відключати мізки – це своєрідний кайф.
Ми живемо в настільки динамічному світі, що зміни не залежать від наших бажань. Сьогодні стабільності немає в принципі. Напевно, в тому розумінні, в якому ми сприймали стабільність 30 років тому, її вже не буде. В силу швидкого розвитку технологій людина повинна ставати більш адаптивною до змін у світі.
Хотів би я простої стабільності, як раніше, – ні. Мені цікаві ці змінювані умови: вони драйвують, постійно тримають у ресурсному стані, а виклики змушують шукати нові рішення. Мені складно відповісти, що я хотів би змінити додатково. Оскільки дуже часто ми навіть не керуємо цим процесом.
Сім’я – це найнадійніше джерело енергії, яке доступне людині. Тому енергію черпаю з дому. Діти – це батарейки, які можуть дати як копняка, так і заряд енергії.
Я досить збалансовано живу. Тому, сподіваюся, готовий до будь-яких змін, які нам може принести життя.
Мій життєвий баланс складається з трьох частин. Найбільш цілісна і неподільна – це сон. Я вважаю, що цією частиною життя жертвувати не можна. Друга – це розвиток. Сюди я відношу роботу й навчання. Третя частина – це радощі життя: сім’я, захоплення, друзі.
Олександр Почкун
Має більше 19-ти років досвіду в наданні аудиторських послуг, управлінні проектами, юридичній експертизі, податковому і фінансовому консалтингу.
Виріс у Охтирці на Сумщині. Вивчився на радіоінженера у Київському вищому зенітному ракетному інженерному училищі ім. С. М. Кірова. Здобув диплом магістра з фінансів Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. У 1999 році заснував аудиторську компанію Baker Tilly в Україні та є її керуючим партнером і членом міжнародної мережі Baker Tilly International.
Має професійне членство у таких організаціях: Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України; Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів; Спілка аудиторів України; Американська палата; Європейська Бізнес Асоціація; Торгово-промислова палата Великобританії; Президія УКАБ («Український клуб аграрного бізнесу»); Правління Фонду Східна Європа; консультативна рада Agroxy; рада директорів Multiplex Holding; віце-президент, член Ради директорів, голова фінансового комітету Спілки українських підприємців.
