Василь Усатенко, ветлікар (Україна)
На свинотоварних підприємствах, особливо повного, замкнутого циклу, передбачено постійний рух поголів’я. Свиней необхідно переводити з одного відділу в другий – із поросності на опорос, із підсосу на дорощування, з відгодівлі на відвантаження для транспортування на забій. У надсучасних системах ці процеси намагаються максимально автоматизувати, але у більшості підприємств без людського втручання обійтись наразі неможливо.
Перегін свиней – це зазвичай повсякденна робота для працівників, які доглядають тварин, від швидкості та належного її проведення часто може залежати ефективність використання робочої сили, збереження здоров’я поголів’я та мінімізація стресу свиней.
У людей і свиней різна психологія
Свиня не завжди йде туди куди її направляють погоничі, це зазвичай викликає у тварини навіть певний супротив. Чому так відбувається? У свиней, вкрай рідко, буває мотивація рухатись уперед: добровільно та цілеспрямовано ходять лише навчені кнурі-плідники та пробники. Люди та свині бачать світ по різному – там, де людина не бачить перешкод, свиня вбачає загрозу: наприклад за виходу тварин із темного приміщення на освітлений простір.
Технологічний процес має певні часові обмеження, в яких мають відбуватися переміщення тварин, тому працівникам потрібно діяти чітко, з найменшими затратами часу: так, відвантаження їх на транспорт має бути швидким, аби тварини не отримували травм. Для того, щоб мінімізувати труднощі й запобігти ускладненням під час переміщення тварин (прискорити процес, уникнути зайвого стресу для тварин та полегшити роботу працівників) використовують спеціальні допоміжні інструменти – палиці-поганялки, шокери, щити. Інколи (поодинокі випадки) для тварин, що впираються або через хворобу не можуть самостійно рухатись, використовують мотузяні канати та возики. Більшість із цих інструментів реалізують у спеціальній торговельній мережі, але часто виготовляють із підручних матеріалів.
Найпопулярніші – палиці-поганялки
Палиці-поганялки різних модифікацій, напевно, найдавніший і найпоширеніший інструмент у роботі зі свиньми. Втім, палиця в жодному разі не має слугувати ударно-каральним інструментом, а радше – це подовжувач руки, що більше направляє тварин, аніж б’є. Легкими штурханцями палицею по спині або боках тварини можна примусити її пришвидшити рух або змінити його напрямок, помахами перед рилом або торканнями до тулуба можна спонукати свиню до задкування або розвертання.
Для палиць-поганялок краще брати шматки тонкостінних пластикових труб (не гумових!) завдовжки до 1 м – вони легкі, вільно згинаються, під час удару не травмують тварин, створюють гучний звук. До того ж у разі переламування зберігають цілісність, не утворюючи гострих скалок, за потреби їх можна легко помити, продезінфікувати або й замінити, вони є безпечними для тварин та доступні за ціною. Дерев’яні палиці бажано не застосовувати, оскільки вони часто призводять до травм під час ударів та поштовхів. До того ж, у разі розтріскування та перелому, вони можуть поранити як погонича, так і свиню. Важливо й те, що дерево має пористу структуру, через що легко накопичує бруд та важко очищається.
Взагалі недопустиме використання металевих прутів та труб, якими навіть за незначних маніпуляцій можна завдати серйозні травми тваринам.
Сучасні палиці-поганялки у вигляді весел та тріскачок створені таким чином, щоб максимально підвищувати шумовий ефект і зменшувати силу удару завдяки легкому пустотілому кінцю або гнучким пелюсткам. Їх можна вдало використати під час перегону свиноматок та кнурів – найслухняніших категорій свиней. За перегону тварин на дорощування або відгодівлю вони малокорисні: свині цих категорій занадто активні, щоб реагувати на звук тріскачок.
Заважає раціонально використовувати палиці-поганялки стереотипне ставлення до поведінки свиней робочого персоналу: людина за непокори тварини налаштована посилювати удари з більшою частотою по вразливих ділянках тіла, виправдовуючи це впертістю свиней. Утім, правильніше було б змінити тактику (використати щит, зменшити перепони на шляху, виконати обхідний маневр).
Неоднозначні електрошокери
Попри те, що ставлення до електричних шокерів серед свинарів радикально різне – від повного неприйняття, до переведення його у ранг предметів першої необхідності – їх широко застосовують у свинарстві. Якщо інші інструменти можна використовувати, не завдаючи болю свиням, то принцип роботи шокера полягає саме у спричинені тварині за допомогою електричного розряду нестерпних болючих відчуттів, які «стимулюють її» рухатись уперед. Відтак саме елемент болю ставить під сумнів корисність використання шокера.
Конструкції шокерів бувають різні, але суть їх зводиться до одного – джерело живлення, корпус-ручка та жалючі електроди. Зазвичай передбачений вимикач та запобіжник, що зменшує ризик випадкового шокування робітників. Робота шокера (в окремих конструкціях) супроводжується характерним тріском, який «досвідчені» свині теж можуть сприймати, як команду до руху. Електричний шокер – це складне технічне пристосування, що потребує уваги та догляду: слід своєчасно заряджати акумулятор чи замінювати батареї, видаляти бруд із робочих елементів, вчасно лагодити дрібні поломки, слідкувати за станом електродів. Шокер категорично не можна використовувати як ударний інструмент.
Коли працівник отримує електричний шокер, він швидко звикає до «болючої блискавки», яку тримає в руках, і використовує її навіть у тих випадках, коли можна обійтись менш стресовими методами. Не всі тварини витримують електричний удар терпляче, у деяких швидко внаслідок больового шоку настає нервове виснаження та симптоми гострої сердечної недостатності, а за деяких субклінічних хвороб (хронічний перикардит або бронхопневмонія) застосування шокера може викликати навіть загибель. Важливим недоліком у використанні шокера є також підвищена небезпека для працівників від випадкового удару цим пристроєм.
Підняти щити!
Найефективнішими та водночас універсальними з-поміж усього асортименту обладнання цього типу є поганялкові пластикові щити прямокутної форми, різних розмірів. У господарствах бувають спроби зробити щити для перегону свиней із дерева, фанери або пластикових елементів різного походження, але, безперечно, найефективнішими є промислові моделі.
На перший погляд, це простий інструмент, але для раціонального використання варто знати кілька його особливостей. Зазвичай щит роблять із міцного та водночас пружного пластику, складається він із двох спаяних частин, при цьому один його бік гладенький, а другий – зі своєрідними ребрами жорсткості, що надають конструкції міцності й потужності. У верхній та бічній частинах зроблені вирізи, за які зручно триматися під час роботи, а в кутках (не у всіх моделей) – округлі отвори (напевно, їх можна використовувати для з’єднання кількох щитів у єдину загорожу).
Принцип роботи щита полягає в створені перепони для свиней, витісненні їх у потрібному напрямку, захисті працівника від небажаного контакту з твариною. Їх можна також використовувати як ударно-штовхальний засіб: важливо те, що щитом важко вдарити тварину так, щоб травмувати (завелика площа дотику). Непогано слугує щит для створення «гучної стіни» – щитом вдаряють по стінах, підлозі, а то й просто плескають по ньому долонями.
Однак важливо пам’ятати, що щит під час експлуатації може швидко ламатися, тоді частки пластику відпадають і становлять небезпеку травмування як тварин, так і працівників.
Переганяючи свиноматок та кнурів ліпше розвернути щит ребрами жорсткості до себе (кнур або свиноматка, впершись рилом у заглибини, може перекинути щит), а відлучених поросят та відгодівельних свиней зручніше штовхати пласкою поверхнею від себе, позаяк ребра щита під час штовхання можуть боляче тиснути на коліна погонича.
Навіть працюючи з таким пристосуванням упродовж кількох років, відкриваєш нові можливості його використання. Так, приміром, під час перенесення щита однією рукою краще його взяти з особливим захватом, не за верхню частину отвору, а за нижню – центр тяжіння його зміститься у вигіднішу точку, щит не зачіплюватиметься за підлогу. Ще один метод підвищення ефективності цього інструмента – за використання його в цеху дорощування варто закріпити на ньому шматок ланцюга, який під час руху гуркотітиме, відлякуючи поросят. Людина, яка майстерно володіє пластиковим щитом, здатна впевнено контролювати кілька тварин одночасно.
Для складних випадків
Не можна оминути увагою й такі пристосування, як возики різноманітних конструкцій, що є на більшості свинокомплексів і приходять на допомогу в різних ситуаціях – наприклад, під час переміщення підсисних поросят чи видаленні з приміщення проблемних (хворих) свиней. Так само завжди на підхваті мають бути фали або мотузяні канати завдовжки 2–3 м та достатньо широкі, щоб не врізатися в шкіру тварин чи руки працівників. Їх використовують для хворих свиней, не здатних самостійно рухатись або надзвичайно впертих (зляканих).
У надзвичайних випадках мотузяні канати накладають на путові суглоби задніх кінцівок тварини та зусиллями кількох людей перетягують їх у потрібному напрямку. Слід пам’ятати, що такі перетягування використовують тоді, коли інші методи не виправдали себе – приміром, коли вибракуваний кнур боїться подолати невідому для нього перепону (ваги) або відгодівельна свиня відмовляється пройти останні кілька метрів до відвантаження на машину.
На практиці трапляються зовсім несподівані та одночасно достатньо ефективні інструменти для перегону свиней, які вигадують звичайні працівники. Так, поганялки-тріскачки роблять зі звичайних пет-пляшок, в які кидають кілька камінців і закріплюють на довгий тримач. Якщо свиноматка вперто не виходить зі станка, її можна виштовхати, надягнувши відро на морду. Можливо, саме в таких творчих пошуках народжуються принципово нові інструменти для ефективного підкорення свиней.
