Ольга Сидоренко, Agroexpert (Україна)
Традиційна Міжнародна конференція «Зерно Причорномор’я: вітер змін», організована агенцією «УкрАгроКонсалт», на початку квітня в Києві зібрала більше 700 делегатів із понад 450 компаній з 55 країн світу.
Якість vs кількість
Зростання прибутку завдяки збільшенню обсягів виробництва й експорту більше неможливе. Для збільшення маржі необхідні принципово інші підходи: експорт технологій, зростання конкурентоспроможності, зміна структури інвестицій. Про це говорив генеральний директор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов.
«Збільшення частки країн Причорномор’я в загальному обсязі світової пропозиції зерна до 22–23% (аналогічний показник мають лише США) – велике досягнення аграріїв цих країн. Експерти з Бразилії, що оцінюють ринок кукурудзи, вже включають Україну в ТОП-4 експортерів цієї культури», – зауважив доповідач. Зрозуміло, з урахуванням девальвації гривні це сприяло збільшенню прибутків сільгоспвиробників в Україні (в національній валюті), дозволило перетворити аграрне виробництво в капіталомістке, активно імпортувати передові технології (купувати машини та обладнання в основному за власний кошт).
Андреа Каньолаті, представник Grain Services (Італія), зосередив увагу на тенденції збільшення ВВП, зростанні боргових зобов’язань країн-лідерів світової економіки, низьких цінах і низькій ліквідності аграрної продукції. Нова ситуація на ринках потребує нових стратегій, серед яких – врахування зростаючого попиту на органіку. Так, попит на безглютенову продукцію останнім часом збільшився в Італії на 10%, у США – на 27%.
Олексій Ступак, представник «Креді Агріколь Банк», додав, що інвестиції у виробництво органічної продукції вигідні вже сьогодні. Якщо звичайна соя коштує 350–370 євро за тонну, то органічна – вже 500–590.
«Східний вітер, західний вітер. Дональд, Ши, Володимир та інші»
Серед основних факторів впливу на аграрні ринки – політика лідерів Китаю і Росії, з одного боку, й США – з другого. Про це йшлося під час експресивної презентації французького економіста Філіпа Шальмана. Свій виступ він розпочав з фрази: «Не вірте точним цифрам, які вам підсовують економісти. Вони брешуть!» Краще вивчати тенденції. Економічний історик за фахом звернув увагу на так званий суперцикл: 2006–2014 рр. – спад активності практично в усіх сферах економічної діяльності під час кризи 2007–2008 рр. із подальшим підйомом, нарощуванням обсягів виробництва до докризового рівня і відносною стабілізацією економічних показників. «Але суперцикл закінчився, і тепер доведеться мати справу з досить тривалим періодом низьких цін, зокрема й на сільгосппродукцію», – зазначив пан Шальман. Наступного цінового буму, на думку аналітика, слід очікувати до кінця 2020-х рр., коли вирішальним фактором світових аграрних ринків стане зростання попиту на індійському і/або африканському сегменті.
Торкнувшись теми геополітики професор закликав «стежити за Дональдом і Ши». Вітер із Заходу та Сходу змінюється: ефект Трампа, пост Брексіт, нуль зростання в Японії, вибори в Європі. Країни, що розвиваються теж нестабільні: Китай чекає на з’їзд комуністичної партії, Бразилія – живе від кризи до кризи. «Партія в Китаї сказала, що буде ріст економіки на 6,5% і це буде! За останні 30 років вони продемонстрували зростання 10%!».
Аргентинське танго vs український гопак
Аргентинець Леандро Пьєрбаттісті розповів, що в 2016/17 МР спостерігається істотне порівняно з минулим роком зростання посівних площ (із 34 до 36 млн га), врожаю зернових (із 111 до 125 млн т) та експорту зернових і олійних (із 82 до 93 млн т). При цьому в період стагнації (з 2010/11 до 2015/16 рр.), коли діяли експортні мита й квоти, темпи зростання були значно нижчими.
«Малі обсяги виробництва в жодному разі не означають низький рівень експорту», – підкреслив Леандро. Слабкість внутрішнього споживання зумовлює високий експортний потенціал деяких зернових і олійних. Так, питома вага внутрішнього споживання кукурудзи щодо обсягу виробництва становить 30%, соєвого борошна – 9%, соєвої олії – 33%, тоді як аналогічні показники в Бразилії – 72%, 52 і 80%, а в США – 84%, 84 та 90% відповідно. “Дорогі американці, вам аргентинське зерно має бути цікавим не менш як причорноморське, бо воно превалює на ринку в інший період».
Збирати врожай в Аргентині починають із березня. Бразильська кукурудза на 93% ГМ, українська вже продана. Тому конкуренція висока, але для всіх знайдеться частка в певний час. Єдине питання – важко прогнозувати обсяги продажів помісячно з Аргентини через високу залежність від курсу валют.
Однією з ключових проблем є недотримання відповідної сівозміни (сою по сої сіяли через високу рентабельність), що спричинило ріст резистентності бур’янів. 92% земель в оренді навіть без договорів і на мінімальний термін – 1 рік. Тому контролювати сівозміни на державному рівні наразі неможливо.
Іншою проблемою є логістика, а саме нестача складських потужностей. Але аргентинці на відміну від бразильців можуть використовувати рукави для зберігання зерна, адже кліматичні умови дають змогу це робити.
Спікер також наголосив на потребі інвестицій у логістику. Варто поглибити русла річок для руху кораблів, збудувати дороги для траків (83% перевезень). За повного завантаження портових потужностей Аргентина в 2016/17 рр. здатна експортувати до 108 млн т продукції рослинництва (проти прогнозу в 90 млн т), у тому числі до 100 млн т зернових і до 8 млн т олії.
Відтак проблеми аргентинців дуже нагадують українські, чи не так?
Тріумф Причорноморського регіону: як надовго?
Експорт зерна з Причорномор’я становить майже четверту частину світового обсягу експорту зернових. Про це розповідала Єлизавета Малишко, експерт «УкрАгроКонсалт».
За минулі 5 років обсяги виробництва й експорту зернових у Росії, Україні та Казахстані суттєво збільшились. Якщо в 2012 р. експортували, відповідно, близько 16, 22 і 6 млн т зерна, то в 2016 р. ці показники становили вже 37, 40 і 9 млн тонн. Утім, у 2017 р. доповідач прогнозує деяке зниження цих показників: Росія – 113, Україна – 61 млн тонн.
На світовому ринку спостерігається тенденція щодо підвищення попиту на зернові, особливо в країнах Африки. Так, до 2025 р. попит на пшеницю і кукурудзу в Азії зросте на 10%, в Африці – на 19% (пшениця) і 26% (кукурудза) порівняно з нинішніми показниками. Частка продовольчої пшениці в Росії стабільно становить 77–87%, у Казахстані – 96–85%, в Україні ж коливається навколо позначки в 50% (за підвищення врожайності зменшується частка продовольчого зерна).
Характеризуючи шляхи підвищення конкурентоспроможності, пані Єлизавета зазначила чотири напрями: якість, ціна, валюта, інформація.
Вона відзначила прогрес у розвитку портової інфраструктури, як у Росії, так і в Україні, при цьому в Україні процеси розвиваються динамічніше. Теоретичний показник обсягу портової перевалки з 2012 по 2017 рр. в Україні зріс із 40 до більш ніж 60 млн тонн.
На руку експортерам і девальвація української валюти, показник якої становив у січні 2017 р. 70% щодо його рівня у січні 2014 р.
Серед основних трендів 2016–17 МР доповідач назвала: відносну макроекономічну стабільність, зростання ролі АПК в економіці країни, податкові зміни, а також збільшення тарифів на перевезення вантажів.
Цього сезону Росія експортує 36,8 млн т зерна. Про це заявив у своєму виступі Дмитро Рилько (ІКАР, РФ). За його прогнозами, обсяг експорту пшениці становитиме 27,5–28 млн тонн. Оцінюючи якість пшениці, доповідач відзначив велику кількість пшениці 4 класу і фуражної і навіть тієї, що проросла.
Російська пшениця домінує в Єгипті, представлена в країнах Південно-Східної Азії й Африки, а також займає нішу, що виникла в результаті зменшення експорту французької пшениці. Прибуток російських фермерів після 2013 р. суттєво збільшився внаслідок девальвації національної валюти.
«Експорт пшениці з країн Причорномор’я перевищив аналогічний показник США майже вдвічі, країн ЄС – в 2,7 рази», – заявив експерт SGS Group Management Ltd (Швейцарія) Геннадій Шульга.
Він також підкреслив, що країни Причорноморського басейну домінуватимуть у світовій торгівлі пшеницею в наступні роки, а «значення Чикаго в світовому процесі ціноутворення на пшеницю буде зменшуватися».
Істотне зростання експортного потенціалу країн Південної Америки призведе до структурних змін на світових ринках. На його думку, до 2020 р. істотно скоротяться позиції США як «світового власника запасів зерна і сої».
Якість пшениці країн Причорномор’я наближається до кращих світових показників. Близько 88% пшениці Казахстану мають показник протеїну на рівні 13% і більше, близько 66% пшениці України – від 11,5 до 13%.
У 2016 р. проти 2015 збільшилася кількість представлених Україною на експорт зернових і олійних без ГМО. Так, частка соєвих бобів із негативним вмістом ГМО підвищилась із 6,5 до 10% загального обсягу експорту, частка кукурудзи – з 60,7 до 77,7%, насіння ріпаку – з 9,94 до 28,7%.
У Казахстані спостерігається зростання обсягів виробництва й експорту олійних за скорочення аналогічних показників у зерновому секторі. Про це повідомив представник компанії «Зернові & Олійні», Казахстан, Віктор Асланов.
Останніми роками спостерігається повільне, але невпинне збільшення посівних площ, зокрема під соняшником, і особливо під льоном. Площі під цією культурою зросли з 384,3 тис. га в 2013 р. до 720 тис. га в 2017. Аналогічні показники для соняшнику: 822 і 900 тис. га. Частка Казахстану в світовому обсязі виробництва олійного льону становить 20% (Росія і Канада – по 21%, Китай – 14%, США – 8%, Україна – 3%).
Спостерігається позитивна динаміка експорту льону та соняшнику : 2014–15 – 103 і 53 тис. т, 2015–16 – 177 і 86 тис. т, 2016–17 – 226 і 128 тис. т відповідно. Водночас має місце скорочення експорту зерна й борошна: 2015–16 – 8,6 млн т, 2016–17 (прогноз) – 7,8 млн тонн.
У 2017/18 МР посівні площі й урожай основних зернових і олійних в Росії, Україні та Казахстані порівняно з 2016–17 МГ несуттєво скоротяться. Такий прогноз озвучив Марк Ліндеман (USDA). За його даними, урожай пшениці в Україні (включно з Кримом) зменшиться з 26,8 до 26 млн т, ячменю – з 9,9 до 7,5 млн т, кукурудзи – з 28 до 27 млн т, соняшнику – з 13,8 до 12,5 млн тонн. Тільки сою очікує незначне зростання – з 4,3 до 4,5 млн тонн. Аналогічні тенденції будуть властиві РФ і Казахстану.
Експерт також спрогнозував в Україні зменшення посівних площ під ячменем (3,1–2,5 млн га), кукурудзою (4,3–4,2 млн га), соняшником (5,2–5,7 млн га). Під пшеницею площі зростуть із 6,5 до 6,6 млн га, під соєю – з 1,8 до 2 млн га.
Фахівець також зазначив падіння на 5% порівняно з рекордом минулого року врожайності пшениці до рівня 3,94 т/га. Передбачається, що цьогоріч Україна збере 26 млн т пшениці.
Аналізуючи показники прибутковості основних сільськогосподарських культур в Україні, доповідач зазначив, що найприбутковішим є соняшник (51%), 27% прибутку приносять кукурудза, ріпак і соя. Прибутковість пшениці – 16%, ячменю – 10%.
«Південно-Східна Азія та Африка – головна надія виробників зерна»
Країни Африки і Південно-Східної Азії обумовлюють збільшення попиту на світових ринках зерна – саме така думка представника компанії UBS, Сінгапур, Уейна Гордона.
Експерт окреслив кілька тенденцій світового споживання, серед яких:
- у країнах із високим рівнем доходів зростає споживання продуктів тваринництва;
- у країнах, що розвиваються (Індія), збільшується споживання пшениці завдяки витісненню рису;
- в Індонезії та Африці зростає споживання основних зернових культур.
Дефіцит зерна в Африці швидко підвищується внаслідок збільшення попиту, однак брак придатних земель для настільки ж швидкого збільшення виробництва робить імпорт єдиним рішенням продовольчої проблеми. Ще одна тенденція – Індія демонструє феноменальне зростання імпорту рослинної олії, основну частину якого становить пальмова.
На думку пана Гордона, Україна збільшить експорт зерна і насіння олійних культур у найближчі десять років – підвищення врожайності, поліпшення інфраструктури й збільшення інвестицій сприятимуть зростанню експорту як мінімум на 6 млн тонн.
Під час заключної дискусійної панелі генеральний директор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов відзначив, що Чорноморський регіон і Україна зайняли й зуміли утримати значну частку глобального експортного ринку зернових культур. Це сталося завдяки інтенсифікації виробництва та зростанню капіталомісткості аграрного сектору. З іншого боку, аграрії орієнтуються сьогодні на кількісне збільшення врожаю, проте їхні стратегії мають фокусуватися на зростанні ефективності бізнесу, вивченні зовнішніх ринків і закріпленні на них, пошуках додаткових джерел фінансування (банківський та державний капітал).
