Олена Нінуа, Agroexpert (Україна)
Виростити урожай – це, звісно, подвиг, але зібрати його за мінімальних втрат – це взагалі мистецтво. Навіть за дотримання всіх технологічних вимог, у тому числі заходів захисту, наприкінці вегетації лімітуючим фактором є своєчасне та якісне збирання врожаю, адже цей процес може ускладнитись через різноманітні чинники. В таких випадках природу «кваплять» десикацією – штучним висушуванням рослини.
Аграрії вже зібрали пшеницю й ріпак, але на полях ще залишилися кукурудза, соняшник і соя. Якщо з’явилася потреба проведення десикації на цих культурах – як правильно провести цей захід?
Соняшник
Головна вимога до збирання соняшнику – це зібрати врожай без збитків за мінімальних ресурсних витрат та зберегти чистоту поля для вирощування наступних культур у сівозміні, при цьому не поступившись якісними показниками. Надійне зберігання насіння соняшнику забезпечується за вологості не більше ніж 8%. Для півдня країни оптимальна вологість насіння для початку збиральної кампанії – 14–15%, а для регіонів із менш сприятливими умовами – 15–18%. Оптимальний строк збирання врожаю настає за умови, коли 20–25% рослин мають жовте і жовто-буре забарвлення кошиків, інші – бурий колір. На цьому ступені стиглості вологість насіння знижується до 12–13%, кошиків – до 70–75%, стебел – до 60–70%. Однак завжди існує «але». По-перше, навіть якщо асиміляційні процеси припинилися, вологість частин кошика приблизно на 30–50% вища ніж насіння, а отже, під час збирання врожаю воно може знову ввібрати зайву вологу. По-друге, накопичення маси насіння та олії в соняшнику завершується через 35–40 днів після масового цвітіння (фаза фізіологічної стиглості R-9) і якраз у середині цього періоду вологість починає інтенсивно зменшуватись. Це може призвести до погіршення зв’язку насіння з кошиками, що означає самоосипання та самообмолот. Особливо великі ці втрати після сильного вітру та інтенсивних дощів. Завдяки десикації рівномірно зневоднюються всі частини рослини, зокрема ущільнюються кошики, що запобігає осипанню найважчих насінин. Величина кошика також відіграє суттєву роль, оскільки більші кошики висихають повільніше, а комбайн погано обмолочує сиру масу.
Десикація не лише підсушує соняшник, а й знищує бур’яни. Це, відповідно, спрощує збирання, підвищує якість урожаю, зменшуючи його втрати на 30–50%. До того ж цей технологічний прийом дає змогу розпочати збирання врожаю в середньому на 8–12 днів раніше. Якість і олійність насіння після десикації зазвичай дещо підвищуються завдяки прискоренню дозрівання відсталих у розвитку рослин та зниженню витрат жирів і вуглеводів на дихання у підсушеного насіння. Також штучне підсушування біологічної маси забезпечить припинення розвитку білої, сірої гнилей, фузаріозу й фомопсису. У роки з епіфітотійними спалахами десикацію доцільно проводити за умови пожовтіння зворотного боку кошиків і появи на них перших проявів хвороби, але не раніше ніж вологість знизиться на 40–42% в один термін, без перерв, щоб локалізувати осередки зараження в полі та попередити розповсюдження хвороби.
Як правильно визначити терміни для десикації? Починаючи з фази R-7, колір кошика поволі починає змінюватися з зеленого на жовтий. Втрата вологи починається з появи коричневих країв на верхній частині приквітка, задня частина кошика набуває характерного «лимонного» забарвлення. Далі коричневі лінії розходяться вниз з боків приквітків, а коли ті повністю побуріють, вологість насіння коливатиметься в межах 30–35%. З цього моменту можна братися до десикації. Листки, розміщені біля кошика, також мають бути сухими. Деякі фахівці радять дочекатися вологості соняшнику 20–25%.
Кукурудза
Десикація кукурудзи – технологічний елемент, який застосовують на гібридах і сортах, що дуже повільно віддають вологу (ранньо- й середньостиглі групи) та у разі, якщо погодно-кліматичні умови були недостатньо сприятливими для формування врожаю оптимальної вологості. Вибір десикантів та їх застосування в посівах кукурудзи в оптимальні терміни дає змогу регулювати передзбиральну вологість зерна до технологічно обґрунтованих кондицій, забезпечує зниження витрат енергоресурсів та збільшення прибутку з гектара. В процесі вологовіддачі зерна чітко виокремлюються два етапи з принципово різною динамікою, при чому критична вологість зерна, що викликає їх зміну, становить близько 40%. Перший етап пов’язаний із фізіологічними процесами, які залежать від зовнішніх чинників, перш за все від температурного режиму повітря, а другий – від його вологості.
Якщо вегетаційній період був прохолодним, то підвищене теплозабезпечення наприкінці не компенсує загальний дефіцит тепла. Вегетативні частини рослини з високим вмістом вологи віддають її повільніше, що створює перешкоди для механізованого збирання врожаю.
Спостереження показують, що зерно вбирає вологу, тоді як для фрагментів ніжки і стрижня качана характерна її десорбція. До того ж для механізованого збирання врожаю вологість зерна не повинна перевищувати 30%. При цьому істотним є ризик травмування сирого зерна, внаслідок чого може втрачатися значна частина продукції під час обмолочування, очищення та післязбиральної доробки. Через низку фізіологічних особливостей (значний габітус рослин і складна провідна система) для кукурудзи найліпше застосовувати препарат, що може переміщуватися з листя в тканини інших вегетативних органів і качана. Сигналами для старту десикації є прожилкове пожовтіння верхніх двох листків культури, вологість зерна £ 36%, наявність у зернівці «чорної точки», яка дуже чітко помітна при основі зернівки. В цей період маса 1000 насінин близька до максимуму і рух пластичних речовин у зерні припиняється. Як десикант для кукурудзи доцільно використовувати препарати на основі гліфосату, які починають діяти на 10–14-й день після обробки. При цьому вологість зерна зменшується на 4–5%, вологість стебла в середньому на 8%, стрижня – на 6%, ніжки качана – на 10%, унеможливлюючи обмін вологою між цими частинами рослин. Таким чином, ефект може становити 8–10%.
За словами Сергія Красновського, продакт-менеджера відділу кукурудзи компанії KWS, десикація ефективна лише за раннього її застосування, коли температура повітря достатньо висока. «За таких умов вологість зерна може знизитись до 7-8% дуже швидко, – запевняє фахівець. – Однак надалі вологовіддача уповільнюється і може вирівнятися з вологістю поля, на якому не проводили десикацію. Десикацію кукурудзи вигідно застосовувати за високої ціни на ранній урожай зерна. Немає жодної економічної вигоди проводити десикацію в серпні, а збирати врожай у жовтні, наприклад». Також, експерт запевняє, що десикацію неефективно проводити в жовтні, коли середньодобова температура опускається нижче +15°С, адже, десикант не впливає напряму на вологовіддачу зерна, а просто висушує стебло і обгортку качана. Для віддачі вологи зерном, потрібна висока температура.
Соя
На рішення щодо проведення десикації сої може впливати багато чинників. Найчастіше до цього вдаються через велику забур’яненість поля (лобода, осоти, берізка польова, гірчаки, гумай тощо). Для порівняння: вологість чистих посівів становить приблизно 14%, тоді як забур’янених – 17–20% за однакових кліматичних умов. Сортові особливості також відіграють неабияку роль. Детермінантним сортам притаманне нерівномірне достигання, і тому дуже важливо уникнути осипання достиглих бобів у той час, коли «побратими» ще не встигли дозріти. Припинення вегетації у пізніх сортів може припасти на осінню негоду. До того ж часто існує потреба звільнити поле від попередника якнайшвидше. Інколи вегетація сої «штучно» подовжується через «побічний» ефект фунгіцидів (група стробілуринів, приміром, відтерміновує старіння листків і тим самим подовжує процес наливання зерна).
Якщо рішення про десикацію вже прийняте, то коли варто її розпочати? Накопичення сухої маси і поживних речовин у бобах уповільнюється між фазами R6 (вологість насіння 60%) та R6.5. При цьому припиняється процес плодоношення й росту. У стадії R6.5 насіння акумулює у собі 50% сухої речовини, його вологість становить 50%, листя потроху починає сохнути та обпадати. В стадії R7 зерно накопичує 100% сухої речовини, а вологість становить 40%. Відтепер боби вже припинили поглинати поживні речовини. Саме в цей час і варто починати вносити десикант, оскільки він пришвидшить природні процеси, не впливаючи на якісні показники зерна. Якщо застосувати його раніше, у фазі R6, це може нашкодити урожаю – з 1 га можна втратити до 3 ц. Візуально це проявляється в побурінні бобів (хоча б один біб на рослині має досягти фази R7) майже на всьому полі та твердості зернівки. Як десиканти на сої використовують гліфосат, дикват або глюфосинат амонію.
«Обробка препаратами на основі диквату діє на сою найшвидше, – коментує Сергій Анішин, керівник відділу агроконсалтингу, компанія «Украгроком». – Приступати до збирання врожаю треба через 1–3 дні після закінчення строку очікування (зазвичай 6 днів), інакше існує ризик розтріскування та осипання бобів, особливо під час випадіння опадів». До того ж, за словами пана Сергія дикват запобігає плюсклості насіння. Пізніші строки характерні для гліфосату (10–14 днів) та глюфосинату амонію (10–12 днів). На насінницьких посівах краще використати глюфосинат амонію, оскільки ця речовина на відміну від гліфосату підсилює відтік поживних речовин до зерна та не впливає на енергію схожості.
Гречка
Дозрівання гречки протікає неодночасно і триває від 20 до 40 днів. Стиглі зерна дуже швидко осипаються, а листки і стебла при цьому зберігають доволі високу вологість. Збирають гречку прямим або роздільним методом. За прямого комбайнування частина зерен все одно лишається зеленою, а за підсушування воно втрачає свою масу. За роздільного збирання насіння підсихає повільно і поступово, а пластичні речовини продовжують надходити із скошених стебел. Вологість зерна знижується на 12–16% (М. Т. Митянін). Проте існують і недоліки такого методу, адже його доцільно застосовувати лише в суху погоду. Адже в умовах підвищеної вологості валки повністю не висихають, якість урожаю і його втрати збільшуються, внаслідок повторного проростання насіння. Завдяки десикації можна скоротити витрати на сушіння гречки, не вдаватися до роздільного методу збирання, провівши його в оптимальні терміни. Десикацію зазвичай проводять за 2 тижні до збирання, коли 70% коробочок побуріли, рекомендованими до використання препаратами. Обприскування контактними речовинами потребує відмінного покриття рослин робочим розчином. Через особливості морфології культури для десикації краще використовувати системні препарати.
Чим же обробити?
В Україні як десикант дозволені солі гліфосату, дикват та глюфосинат аммонію. Кожна з цих речовин має свою специфіку дії, переваги і недоліки.
Гліфосат є «псевдодесикантом», оскільки це гербіцид суцільної дії і він не висушує рослину, а вбиває її, зупиняючи всі життєво необхідні процеси в її організмі. Як речовина групи препаратів з системними властивостями, гліфосат проникає в тканини і з сокорухом переміщується до кореня, зупиняючи синтез амінокислот. Перевагами є знищення бур’янів, унеможливлення повторного відростання і продовження вегетації, припинення розвитку деяких патогенів.
Недоліками застосування гліфосата для десикації є залежність від стану рослини (для активного транспорту флоемою рослина має активно вегетувати і не відчувати стресу), вплив на схожість насіння (якщо під час обробки воно було недозрілим), тривалий період дії, вплив температури (за температури нижче 14°С препарат діє повільніше). За обробки гліфосатом вегетативна маса висихає поступово і рівномірне, однак на генеративні органи він діє дуже слабко.
Дикват, на відміну від попередньої речовини, впливає лише на ті клітини рослини, з якими безпосередньо взаємодіє. Руйнуючи кутикулу, речовина проходить низку окислень та метаморфоз у рослинній клітині, зрештою перетворюючись на перекис водню, що окислює ліпіди клітинних мембран. Мембрани руйнуються, вивільняючи її вміст. Таким чином волога безперешкодно випаровується з листка – саме це й обумовлює швидкість дії. Переваги – швидкий ефект, безпечність для насіннєвих посівів (не впливає на схожість), поліпшення фітосанітарного стану (токсична дія на патогени та деяких шкідників). Недоліки – потреба у великій кількості води в робочому розчині задля максимального покриття культури, дія виключно на наземні частини рослини, необхідність швидкого збирання врожаю через ризик осипання, залежність від температури та вологості повітря.
Процес окислення диквату активується сонячним світлом, тому за сонячної погоди його дія швидша. Що пізніше настає його контакт зі світлом, то глибше дикват може проникнути. Оскільки відбувається процес випаровування – низька вологість повітря сприяє ефекту десикації, тоді як висока – його сповільнює. Дія диквату не поширюється на багаторічні бур’яни, котрі з легкістю можуть відновити вегетацію. Таким чином, якщо поле, оброблене дикватом, «перестоїть», то ефект від десикації знівелюється і вона втратить економічну доцільність.
Механізм дії глюфосинат амонію відрізняється від інших тим, що «труїть» рослину надлишком аміаку, блокуючи фермент глютамінсинтетазу. Рослина не може зв’язати цей аміак, через що починає утворюватися етилен. Відтак фотосинтез зупиняється і настає загибель клітин. Серед переваг – відносна швидкість дії, подвійний ефект (десикація плюс гербіцидний контроль), можливість використання в насінницьких посівах, немає втрат урожаю внаслідок самообмолоту. Недоліком є залежність від погоди.
Кожен аграрій повинен сам розуміти, чи вдаватися до десикації, чи ні. В будь-якому разі цей технологічний прийом не може бути панацеєю, оскільки залежить від величезної кількості чинників, що визначають його доцільність. Однак це не означає, що цьому питанню не варто приділяти увагу.
Плашка1
Коментар експерта
Ігор Тарушкін, керівник відділу регіонального маркетингу, компанія «Байєр»: + фото Тарушкин.jpg
– Особливістю дії глюфосинату амонію є інактивація ферментів синтезу глютаміну – глютамін-синтетази, швидке призупинення фотосинтетичної СО2 – фіксації (протягом 2–8 год), порушення функцій клітинних мембран унаслідок накопичення аміаку. Речовина не впливає негативно на схожість насіння. Обприскування соняшнику проводять у фазі повної стиглості за досягнення вологості насіння 33–37%, сої – у фазі ВВСН 79–81 (за Феру-Кавінессом – R7–R7,5) – 65% побуріння від загальної кількості бобів (вологість 30–35%). Препарат знижує вологість насіння соняшнику до 12–15%, сої – 14–16%. Повний ефект дії препарату – залежно від погодних умов – 10–14 днів. Препарат діє швидше гліфосату, але повільніше ніж дикват. Дія препарату суттєво послаблюється за умов температури вище 30°С, або вологості нижче 60%, слід уникати обробки рослин, зволожених дощем або росою. Мінімальний період між обприскуванням і наступними опадами – 6 годин. Висока інтенсивність сонячного випромінювання сприяє підвищенню ефективності препарату. Кінцевий ефект не залежить від періоду доби використання.
