Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
Не дарма, певно, американці називають люцерну «альфа-альфа» (перша з перших). За дотримання технології її вирощування й заготівлі ця культура може стати головною у годівлі тварин на молочній фермі.
Та саме у вирощуванні й заготівлі люцерни наші тваринники часто припускаються помилок. Озброїтися знаннями у «поводженні» з люцерною, дізнатися про деякі цікаві факти та поспілкуватися з експертами можна було під час низки фахових регіональних семінарів «Один день годує цілий рік», організованих компанією «Йозера» у Харківській, Дніпропетровській, Волинській, Вінницький, Київський областях.
Кожен семінар було розділено на 2 частини: вирощування і заготівля. Стосовно останнього етапу – все зрозуміло: зоотехніки часто й ночують біля силосної ями, аби все тримати під контролем. А ось що робити на полі, адже там має все контролювати агроном?.. Та успіх у «люцерновій справі» закладається ще з поля.
Вирощування люцерни – зоотехнік на полі
З чого почати свою роботу на полі зоотехнікам з кормів, про це розповів Василь Бугайов –завідувач відділу селекції кормових культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН. Зазвичай у господарстві під час виділення угідь для вирощування кормові культури перебувають не в пріоритеті. Але під час вибору поля під люцерну найбільшу увагу приділяйте: кислотності ґрунтів (ідеально – 6,5–7,5), структурності, рівню залягання ґрунтових вод (глибше за 2 м від поверхні). Дізнатися про профіль певних земельних ділянок можна в архіві Укрземпроекту. Орієнтиром оптимальних для вирощування люцерни полів є кукурудза – це найліпший її попередник.
Наступний етап: вибір сорту. Наразі пропозицій сортів люцерни на ринку багато, як іноземних, так і вітчизняних. Важливо, аби всі вони були адаптовані до умов господарства. І вирішальним показником є клас спокою сорту – фотоперіодична реакція рослини на добовий ритм освітлення (тривалість дня та ночі). Що коротша фаза спокою, то швидше рослина пробуджується після зимівлі, коли подовжується світловий день. Та весняні приморозки можуть становити неабияку небезпеку для таких посівів. Для регіонів України рекомендовані сорти з 3–4 (середній) класом спокою. Ідеально, коли на день весняного рівнодення (22 березня) або ±2 дні рослини вже відростають.
Ще важливі особливості люцерни щодо стійкості до хвороб та вилягання, інтенсивність відростання рослин, кущіння та інші. Важливо вносити органічні добрива під культуру-попередник. Та найголовнішим є баланс між кількістю та якістю маси, адже люцерна – це перш за все кормова культура, її цінність полягає саме в її якості/поживності. Тому оптимальним терміном скошування є початок фази бутонізації. Визначити цю фазу можливо, прощупуючи пальцями горбики на рослині. Це бутони, що формуються, але їх ще не видно ззовні. У цей період рослина має ще велику кількість протеїну, трохи вуглеводів і відносно низьку – клітковини.
Після збирання з полів
Правильно виростити люцерну на полі – половина справи. Заготівля її на сінаж також потребує певних знань та контролю. Які процеси і чому відбуваються під час силосування, на що вони впливають та як ними керувати – про це розповідав Франк Кюхенмайстер – спеціаліст компанії Josera GmbH & Co. KG (Німеччина).
Відомо, що втрати маси починаються з поля, але й під час закладання сінажу не завжди вдається їх уникнути. 15% втрат загальної силосованої маси (фізичні втрати) – це норма. Але найгірші – втрати якості, які відбуваються під час ферментації.
Процес силосування – доволі простий сам по собі: бактерії перетравлюють вуглеводи із рослин і створюють кислоти, знижується рН маси. Але сам процес потребує дотримання 4-х умов, якщо одна з них не виконана – якість сінажу втрачається.
- Вміст сухої речовини (або вологість) у масі, отриманої з поля. Силосування загалом можливе за вмісту СР 20–60%, але ідеальний вміст – 33–35%.
- Наявність бактерій: якомога більше корисних мікроорганізмів, які ферментують масу, й якнайменше шкідливих, котрі заважають процесам ферментації.
- Для корисних бактерій потрібен цукор. Вони переробляють легкодоступні вуглеводи у кислоти.
- Остання умова – анаеробне середовище. В ідеалі – слід забезпечити повну відсутність кисню в силосованої масі.
На початку закладання рН маси становить близько 6 (це кислотність самих рослин із поля), мета – досягти зниження рН до 4,5 або й менше за оптимально короткий час. «Спеціалістами» зі швидкого зниження рН у сінажі вважають гомоферментативні (молочнокислі) бактерії. Але водночас на рослині є й інші мікроорганізми (гриби, дріжджі тощо). Тому мета закладання –правильне трамбування маси: приміром, якщо останню партію люцерни привезли надвечір, то трамбувати слід не довше 1 години, накрити її плівкою на ніч і продовжити закладання вже вранці. Якщо ж трамбувати всю ніч, маса пружинить та всмоктує кисень, який сприяє життєдіяльності шкідливих бактерій.
Позитивний вплив на процес бродіння чинять і гетероферментативні бактерії. Вони виробляють оцтову кислоту, яка за даними досліджень, попри загальноприйняту думку, у невеликій кількості в сінажі не впливає на смакові якості корму, але сприяє кращому його закисленню і, що важливо – запобігає повторному нагріванню маси після відкриття траншеї. Окрім того, гетероферментативні бактерії у процесі своєї життєдіяльності додатково виробляють пропандіол. Тому за певних умов цілком доцільно використовувати консерванти як лише з гомоферментативними, так і в комбінації з гетероферментативними бактеріями. Важливо розподілити консервант рівномірно по всій поверхні маси або вносити його аплікатором у масу ще під час збирання з поля. Бактерії не можуть рухатися в масі, єдине, що вони можуть – розмножуватися на тому місці, куди потрапили.
Якщо під час першого укосу пішов дощ, вміст СР до дощу ще не досяг бажаного, а опади прогнозують ще впродовж декількох днів – ліпше забрати масу з поля і закласти її, можна застосувати консерванти. Адже що довше чекати, то більше поживних речовин і енергії просто вимиються з рослин водою. 1 день коштує втрати 0,1 МДж NEL, 0,2% протеїну, а також цукрів, а вміст клітковини підвищується на 0,5%.
І останній, але не менш важливий етап – правильне й ретельне накриття силосної ями/траншеї, а також точне, акуратне забирання/зрізування готового сінажу. Все це допоможе отримати максимальну вигоду з кормів у вигляді високих надоїв молока та відмінного здоров’я худоби.
