За матеріалами порталу Ökolandbau
Добираючи сидерат, потрібно брати до уваги поставлену мету, ґрунтово-кліматичні умови, час висівання та запланований на «зелене добриво» бюджет. Найкраще використовувати сидеральні травосумішки.
Переваги вирощування сидератів різноманітні, як-от:
- поліпшення родючості ґрунту (відновлення його структури, підтримання життєдіяльності ґрунту, захист від ерозії тощо);
- забезпечення елементами живлення (азотфіксація, в тому числі накопичення азоту й базових елементів живлення);
- пригнічення бур’янів, а також зменшення тиску шкідників і хвороб;
- зменшення кількості нематод завдяки біофумігації.
Тобто за допомогою вирощування сидератів можна впливати на прямі та непрямі чинники короткострокової і довгострокової дії.
Правила успішного вирощування сидератів
Висівати сидерати потрібно одразу після збирання врожаю. Так можна краще використати вегетаційний період, вологу, що є у ґрунті, досягти пригнічення падалиці.
Сівба має бути ідеальною, інакше краще не сіяти зовсім. Що краще розвинуться рослини, то краще діятимуть сидерати, тому не варто сіяти абияк.
Важливо ретельно підготувати посівне ложе під основну культуру. Дрібнонасіннєві культури задля формування майбутнього врожаю потребують належної підготовки поля і рівномірного висіву, а також коткування після сівби. Більші витрати на ретельнішу підготовку ґрунту і сівбу згодом виправдаються.
Не заощаджуйте на насінні. Особливо, якщо сидерати вирощують в органічній сівозміні, за якої кошти можна заощадити завдяки відмові від міндобрив і пестицидів. Тому економити на насінні сидеральних, покривних, кормових чи багаторічних культур не є доцільним. Застосування сумішей забезпечує найбільше комплексних переваг для здоров’я ґрунту, насичення його елементами живлення і поліпшення життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Використання дешевшого варіанта, зокрема гірчиці, не справить такого ефекту.
До речі, навіть збільшення норми висіву, приміром, одного компонента – вики для ефективнішого пригнічення бур’янів неминуче зумовить більші витрати.
Суміші кращі за монокомпонентний посів, оскільки частки ґрунту краще поєднуються різними кореневими системами. Ефективним є поєднання рослин, що мають різні типи і довжину кореня, як-от: бобові, хрестоцвіті, гречка, льон олійний, фацелія, соняшник та злаки. Добираючи сумішку, не слід нехтувати таким явищем, як несумісність деяких бобових між собою, наприклад, червоної конюшини та гороху тощо.
Ярі сидеральні культури
Для сидератів, які висівають після збирання озимих культур, вирішальним чинником, крім можливості використати післязбиральну вологу, є доволі тривалий період до закінчення вегетації. За тривалого часу є більше можливості використати потенціал сидератів, які ростимуть довше. Як кажуть у народі: «Один день у липні вартий тижня у серпні та всього вересня».
- Сівба після ранніх попередників, зокрема озимих ячменю, ріпаку:
Сумішка конюшини олександрійської (єгипетської), пажитниці із ярою викою придатна також для використання на корм (можна готувати сінаж після прив’ялювання). Приблизно:
- 13 кг/га олександрійської багатоукісної конюшини,
- 12 кг/га однорічної пажитниці (райграсу);
- 20 кг/га ярої вики.
- b) Для висівання у середині серпні:
Беззлакові сидерати добре вирощувати перед картоплею, але їх не слід включати до сівозмін із горохом:
- 120 кг/га синього люпину;
- 10 кг/га червоної або інкарнатної (багряної) конюшини.
Горохово-викова сумішка як основне зелене добриво має поліпшений розвиток кореневої системи, більшу здатністю накопичувати азот і дуже добре пригнічує бур’яни. Перевагу слід надавати сортам гороху на зелений корм перед сортами на зерно, адже вони утворюють ряснішу зелену масу. Приблизно:
- 90–110 кг гороху на зелений корм;
- 30–40 кг ярої вики. Її можна частково заміщувати кінськими бобами (якщо вони не переважають у сівозміні) та збагачувати вівсом (60–80 кг).
Яру вику можна висівати саму (130 кг/га) або в суміші з редькою олійною та/або гірчицею. Перевагою такого поєднання є висока продуктивність кореневої системи та азотфіксація, відповідно, добрий вихід зелених добрив. До речі, висівання вики у чистому вигляді є доволі витратним через високу вартість насіння. Приблизно:
- 60 кг ярої вики;
- 5–10 кг олійної редьки.
Конюшина персидська (шабдар) (приблизно 20 кг/гa) та/або конюшина олександрійська (одноукісна, приблизно 35 кг/га) у чистому вигляді або в суміші, наприклад:
- персидська конюшина (приблизно 15 кг/гa);
- пажитниця багатоквіткова (приблизно 10 кг/гa);
- фацелія (приблизно 5 кг/гa).
- c) Пізні посіви до кінця серпня
Суміші пізніх строків сівби ще мають достатньо часу, аби сформувати зелену масу. Але водночас їх розвиток залежить від погодних умов. Приблизно:
- 8–10 кг гороху на зелений корм;
- 8–10 кг ярої вики;
- 2 кг олійної редьки;
- 3–5 кг гірчиці;
- 2 кг фацелії
або приблизно:
- 8–10 кг гороху на зелений корм;
- 8–10 кг ярої вики;
- 3–5 кг гірчиці;
- 2 кг фацелії;
- 5 кг соняшнику;
- 5 кг гречки.
Озимі сидерати із висіванням щонайпізніше до кінця вересня
Бобово-злакова сумішка із конюшини, вики та райграсу (пажитниці) утворює потужну кореневу систему і добре азот фіксує азот. Щоправда, така сумішка достатньо дорога. Придатна на зелений корм, здебільшого, на сінаж, Можна згодовувати у свіжому вигляді. Після весняного скошування у травні можна провести обробіток ґрунту для регулювання забур’янення та поліпшення структури ґрунту. Приблизно:
- 18–20 кг інкарнатної конюшини;
- 18–20 кг пажитниці багатоквіткової (райграсу);
- 20 (30) кг озимої вики.
Озима вика як сидерат справляє дію, подібну до бобово-злакової сумішки, добре почувається у тандемі із житом. Приблизно:
- 10–15 кг озимої вики;
- 120–130 кг зеленого жита.
Крім розглянутих прикладів, існує багато варіантів використання індивідуальних можливостей сидеральних культур і сумішок. Варто лише зважати на ґрунтово-кліматичні умови, ретельно добирати культури й інтегрувати у сівозміну.
