Ольга Башинська, Департамент фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України
Стрига жовта (наук. назва Striga lutea Lour., син. Striga asiatica (L.) Kuntze) паразитує на кореневій системі рослин. Уражує, зокрема пшеницю, овес, жито, сорго, просо, суданську траву, кукурудзу, рис, цукрову тростину тощо. Паразитує на бур’янах таких родів, як сорго, плоскуха, пальчатка, гречка. Озимі зернові не уражує.
Вплив на рослини та економічні втрати
Найбільшої шкоди ураженій рослині стрига завдає у перший місяць вегетації, коли, утворює численні м’ясисті підземні пагони. Їхня кількість може сягати 500 на одній рослині. Потім пагони виходять на поверхню ґрунту, розвиваються стебло, листки, і рослини стриги переходять на напівпаразитичний спосіб життя, синтезуючи частину органічних речовин самостійно. Дуже уражені стригами культурні рослини виглядають як під час сильної посухи, їхній стан не поліпшують навіть опади або поливи. Листки в’януть, жовтіють, затримується ріст рослини, згодом вона гине. Навіть після загибелі рослини-живителя стриги здатні цвісти й плодоносити. Залежно від ступеня ураження, втрати врожаю можуть сягати 40 – 100%.
Шкідливість стриг проявляється у прямому зниженні врожайності сільськогосподарських культур. Часом угіддя, сильно уражені цим бур’яном, повністю виводять із землекористування.
У США стригу жовту вважають агресивним інтродукованим видом. За офіційними повідомленнями, вперше вогнища S. lutea були відмічені в 1955 році у штатах Північна й Південна Кароліна, де згодом стрига зайняла площу в 75 тис. га. Застосування карантинних обмежень і програм із локалізації та ліквідації вогнищ бур’яну допомогло зменшити площу зараження до 4 тис. га.
У країнах Африки, звідки й походить S. lutea, фермери змушені полишати поля, заражені бур’яном. Із усієї площі сільськогосподарських угідь континенту, 2/3 земель розташовані у зоні поширення стриги. Щорічні втрати від бур’яну становлять близько 7 млрд доларів США. Аналогічна ситуація спостерігається в деяких районах Індії.
Недавні дослідження свідчать, що в Малаві від S. lutea постраждали понад 1 млн га посівів кукурудзи (80% врожаю), а в Анголі більше 250 тис. га.
Загальні втрати врожаю різних культур у заражених областях на півдні Індії становлять 21%. Середні втрати кукурудзи через жовту стригу в Малаві досягли 28% для заражених областей і 4,5% для країни в цілому.
Життєвий цикл та характеристика паразита
Стрига жовта належить до кореневих напівпаразитів, бо має зелене листя, але не має кореневої системи. Розмножується насінням, одна рослина S. lutea, залежно від розмірів, може утворити від 5 до 500 тис. насінин. Одразу після дозрівання проростає лише близько 5% насіння, решта перебуває 15–18 місяців у стані спокою, під час якого відбувається його фізіологічне дозрівання. Оптимальною для проростання є вологість ґрунту 20–30%. Насіння здатне переносити низькі температури в зимовий період та тривалий час залишатися життєздатним. У ґрунті воно може зберігатися до 20 років і не втрачати здатності до проростання.
Проростає насіння стриги під впливом кореневих виділень (інгібіторів) рослини-живителя, якщо розміщене не далі ніж за 3–4 мм від її молодих корінців. Після проростання корінці стриги ростуть у напрямку коріння живителя. За контакту з коренями клітини паразита починають виділяти фермент, який розм’якшує або розчиняє стінки тканин ураженої рослини.
Гаусторії паразита досягають живильних судин ураженої рослини, і далі стрига живе як паразит. Після виходу пагонів на поверхню ґрунту й утворення зелених листків стрига може самостійно синтезувати органічні речовини, але продовжує використовувати мінеральні солі й воду ураженої рослини. Корені стриг позбавлені кореневих волосків, тому не засвоюють поживні речовини з ґрунту. Їхня роль зводиться до встановлення тісного зв’язку з корінням рослини-живителя. Відомо, що не всі рослини, кореневі виділення яких стимулюють проростання насіння стриги, згодом уражуються нею. Стійкими є бавовник, соя, арахіс, соняшник, рицина. Причинами стійкості цих рослин може бути те, що ферменти паразита не здатні розчиняти стінки тканин, або вміст клітин не достатній для нормального живлення молодого проростка стриги.
Рослини стриг можуть рости й розвиватися на різних типах ґрунтів, але придатніші легкі. У дослідах, що проводили у США, було встановлено, що стрига жовта нормально розвивалась і паразитувала на кукурудзі на 12 типах ґрунтів, зразки яких були відібрані у Північній та Південній Кароліні за винятком лише важкого глинистого ґрунту.
Оптимальна глибина проростання насіння – 5–8 см, оскільки в цьому шарі ґрунту зазвичай розташована основна маса коренів рослини-господаря.
Ураження коренів культурних рослин відбувається за 2–3 тижні після сівби. А за 3–8 тижнів після прикріплення до коріння над поверхнею ґрунту з’являється біле напівпрозоре стебло паразита. Пізніше у стеблі утворюється хлорофіл, воно зеленіє, з’являються листки і далі стрига веде спосіб життя напівпаразита. За місяць після проростання вона зацвітає, а ще за місяць може дозріти насіння. Висота рослин стриг коливається від 15 до 50 см.
Життєвий цикл стриги (за мінімальної температури близько 20°С) триває 90–120 днів. Доведено, що довжина світлового дня не має значного впливу на ріст, розвиток і шкодочинність паразита.
У країнах, де стрига дуже поширена, вона зустрічається і на неорних землях, паразитуючи на дикорослих злакових травах. На деяких засмічених ґрунтах запас насіння стриги у верхньому шарі ґрунту становить 3,5 млн шт./м2. Основна кількість насіння зосереджена в орному шарі ґрунту (0–30 см).
Способи поширення стриги
Від материнської рослини насіння розноситься на далекі відстані вітром, водою, на вовні тварин, пір’ї птахів, одязі людини, поверхні машин, колесах автомобілів і сільськогосподарської техніки, з кормами, урожаєм сільськогосподарських культур тощо. Тому, раз потрапивши у новий регіон і акліматизувавшись, стрига може дуже швидко розселитися. Насіння S. lutea може бути занесене на територію України із зерном злакових культур із країн її поширення.
Фітосанітарний ризик і заходи контролю
Кількість опадів у зонах поширення стриги жовтої коливається від 450 до 1000 мм на рік. Такі опади характерні і для деяких регіонів нашої країни. Так, у західних районах України річні суми опадів сягають 600 мм і більше, а на північному сході – 550 мм. На межі лісостепової та степової зон вони змінюються від 550 до 450 мм. На півдні степової зони, узбережжі Чорного й Азовського морів їх ще менше – 400–350 мм за рік.
Основним фактором для акліматизації стриги є високе теплозабезпечення у період вегетації. У США, крім штатів Північна і Південна Кароліна, дослідженнями доведено перспективи поширення і шкодочинності стриги ще в 10-ти штатах зернового поясу країни, де вирощують кукурудзу, сорго, пшеницю та інші злакові.
Наведені дані, а також результати аналізу фітосанітарного ризику, допускають, що потенційний ареал цієї та інших видів стриг в Україні займатиме територію південної частини країни: від Одеської області на заході до Запорізької і частини Донецької областей на сході.
Для попередження завезення S. lutea необхідно ретельно інспектувати об’єкти регулювання (вантажі, матеріали, транспортні засоби). Заборонено ввезення на територію України зерна й продуктів його переробки із зон ураження стригами. Місце виробництва продовольчого, фуражного й технічного зерна та продуктів його переробки має бути вільним від стриг. Ця умова має бути відображена в імпортному карантинному дозволі й підтверджена у фітосанітарному сертифікаті.
За надходження насіннєвого й садивного матеріалу з країн поширення стриг огляд необхідно робити особливо ретельно. За виявлення плодів (коробочок), насіння або вегетативних органів стриг усю партію слід повернути постачальникові.
Необхідно систематично проводити обстеження земель:
- узбіч та схилів основних автомобільних і залізничних магістралей; територій станцій, якими перевозять сільськогосподарську продукцію;
- пунктів ввезення, приймання, зберігання та використання імпортного насіннєвого матеріалу, а також прилеглих до них територій (у радіусі 3 км).
Обстеження варто проводити наприкінці липня, у період цвітіння бур’яну. Особливу увагу під час обстеження території на виявлення рослин стриг слід приділяти дикорослим злаковим травам і посівам зернових культур.
Контролювати засмічені рослинами стриг сільськогосподарські угіддя надзвичайно складно. Усі уражені рослини необхідно вирвати разом із паразитом і спалити. За виявлення вогнища на орних землях, проводять обробку гербіцидами.
Американські фермери під час ліквідації вогнищ S. lutea знищували паразита за допомогою післясходових гербіцидів (у т.ч і 2,4-D). Застосування проти стриг препаратів на основі дикамби (д.р. dicamba) до появи сходів може бути ефективнішим. Однак вони дорожчі, ніж 2,4-D, і можуть зашкодити культурам із широкими листками, що взаємопов’язані з паразитом.
У країнах, де стриги дуже поширені, на засмічених полях висівають сорти сорго й цукрової тростини, стійкі до паразита.
Повернення культур, що уражуються стригою, на засмічені насінням бур’яну поля можливе лише через 9 років.
