Треба визначитися, у чому полягають ключові інтереси України в подальшій лібералізації торгівлі з Євросоюзом.
На цьому наголошує екс-в.о.Міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева.
У своєму блозі на Європейській правді вона пише, що переважну кількість товарних позицій агропродовольчого блоку Україна може експортувати до країн ЄС за нульовою ставкою імпортного мита.
Для 36 категорій товарів передбачено застосування безмитних імпортних тарифних квот. Це стосується певних видів м’яса, окремих видів молочної продукції, зернових, висівок, меду, цукру, крохмалю, грибів, часнику, солоду, виноградного і яблучного соків, вершкового масла, цигарок, етанолу, яєць тощо.
“Якщо говорити про імпортні тарифні квоти як класичний інструмент торговельної політики, які фактично являють собою дворівневий імпортний тариф та були запроваджені свого часу в рамках СОТ для заміщення нетарифних методів регулювання торгівлі на сільськогосподарську продукцію і які були покликані надати “мінімальний рівень доступу до ринку” розвинутих країн, то свого часу, в рамках Уругвайського раунду перемовин, на початку 2000-х років, вони дали свій позитивний ефект щодо доступу на аграрні та продовольчі ринки”, – стверджує пані Ольга.
На її думку, подібні торговельні інструменти є кроком, який дозволяє ЄС захистити власного аграрного виробника та його добробут. Однак треба зосередитися на аналізі ефективності використання квот українськими виробниками та експортерами – і не стільки з точки зору поточного стану, скільки з точки зору еволюціонування Угоди про ЗВТ та майбутніх перемовин щодо умов її дії.
“Не втомлююся повторювати і наголошувати: до перегляду Угоди у 2021 році вітчизняний АПК має бути підготовлений, ми вже сьогодні маємо робити домашнє завдання. І в даному випадку краще говорити мовою цифр.
Епізод перший. Україна є одним з найбільших світових постачальників меду. У минулому році, найгіршому за три останніх сезони для цього сегмента ринку, країна з 49,4 тис. тонн зайняла п’яте місце у глобальному рейтингу експортерів меду.
Так, минулого року при поставках до ЄС діяли наступні безмитні квоти для меду: основна річна на рівні 5,4 тис. тонн та дві додаткові по 2,5 тис. тонн (1 жовтня 2017 р. — 30 вересня 2018 р.; 1 жовтня 2018 р. — 30 вересня 2019 р.).
За даними Eurostat, загальний обсяг поставок меду з України становив 37,9 тис. тонн, з них через безмитні квоти експортовано 12,2 тис. тонн за ціною 2007 євро/т, а поза квотою — 25,6 тис. тонн за ціною 1935 євро/т плюс імпортний тариф як для інших третіх країн – 17,3%.
З урахуванням дії квоти, шляхом нескладних розрахунків, доходимо висновку, що середнє митне навантаження складає 11,6%.
Епізод другий. Аналогічна ситуація спостерігається і при експорті до ЄС оброблених томатів.
Основна квота – 10 тис. тонн, додаткова – 3 тис. тонн (діє за аналогією з медом: 1 жовтня 2018 р. — 30 вересня 2019 р.). Дані Eurostat оцінюють загальний експорт з України у 40,6 тис. тонн: за квотами – 13,6 тис. тонн, за ціною 746 євро/т, поза квотою – 27,0 тис. тонн, за ціною 672 євро/т плюс імпортний тариф 14,4%. Середньозважений тариф з урахуванням безмитної квоти складає 9,2%.
Але тарифні квоти на такому важливому для українських виробників ринку збуту, як ЄС, що діють чи то за принципом “перший прийшов, перший отримав”, чи то за принципом ліцензування – це не лише нижчий тариф, це ще й опосередкований вплив на наш внутрішній ринок того чи іншого виду продукції, особливо коли йдеться про ринки, де переважають малі виробники.
Тарифна квота може бути однією з причин викривлення цінової ситуації на ринку, провокуючи експортерів на масовані ринкові операції з метою отримання першочергового доступу до обсягів квоти.
Епізод третій. Ще один приклад, на який я хотіла б звернути увагу: тарифна квота на крохмаль кукурудзяний оброблений, яка на 2019 рік складає всього лише 1600 тонн (зі збільшенням до 2000 тонн у 2021 році) і зазвичай вибирається Україною вже в перші три місяці року.
Тариф поза квотою є досить високим (від 8,3% від вартості плюс 8,9 євро/100 кг до 9% від вартості плюс 17,7 євро/100 кг залежно від тарифної лінії). При цьому імпортна тарифна квота на сировину для вироблення крохмалю є більш щедрою.
Відповідно, на мою думку, варто замислитись, чи не є більш доцільним для України з точки зору стимулювання довшого виробничого ланцюга всередині країни говорити з європейськими колегами про можливості модуляцій цих двох квот і розширення можливостей для українського виробника експортувати продукт з доданою вартістю до ЄС?”,- зазначає Ольга Трофімцева.
За матеріалом UkraineFood.org
