Сергій Ніколаєнко, магістр вет. медицини
Важливим інструментом у поліпшенні гігієнічного стану кормів, підтриманні здоров’я та підвищенні продуктивності тварин у сучасному свинарстві є використання кормових підкислювачів. Переважно це органічні кислоти – особлива група хімічних сполук, які містять один чи кілька залишків карбоксильної групи, що забезпечують їхню активність.
Щодо використання їх у тваринництві, йдеться лише про обмежену групу діючих речовин, зокрема, це коротколанцюжкові сполуки, які можуть швидко та легко засвоюватися в травному тракті тварин без завдання шкоди. До таких органічних кислот належать: мурашина, молочна, пропіонова, лимонна, сорбінова та фумарова, а також солі чи ефіри масляної кислоти. На вибір користувача кислоти можна застосовувати у формі порошку або рідини.
Різновиди підкислювачів
Застосування підкислювачів кормів спрямовано на досягнення певних цілей. Так, вплив органічних кислот зумовлює зниження рівня рН корму та стабілізацію кислотності в травному тракті; покращує гігієну кормів та води шляхом їхньої дезінфекції; а також збільшує кількість спожитого тваринами корму завдяки поліпшенню його смакових якостей. Це відбувається завдяки активізації процесу гідролізу білків, стимулюванню росту корисної мікрофлори та пригніченню хвороботворних мікроорганізмів.
До того ж органічні кислоти, які застосовують у тваринництві, різняться за властивостями. Вони характеризуються певною специфічністю дії, що позначається на їхньому використанні. Наприклад, мурашина кислота має сильну антибактеріальну дію. Вона здатна знищувати небезпечних сальмонел та кишкову паличку, а також пригнічувати ріст дріжджів, що зумовлює її широке застосування за рідкого типу годівлі тварин. Водночас пропіонова кислота добре пригнічує ріст пліснявих грибів та дріжджів, завдяки чому її широко застосовують, аби запобігти псуванню кормів, зокрема під час їхнього зберігання. Дуже поширеним підсилювачем корму є молочна кислота, яка має сильну антибактеріальну дію та активно знижує рН корму, чим стимулює його споживання тваринами. Тому її успішно використовують для підкислення кормів для поросят. Порівняно обмежену антибактеріальну дію мають лимонна та фумарова кислоти, які добре знижують рівень рН, зокрема в кормах для поросят. Для пригнічення розвитку пліснявих грибів, дріжджів і бактерій також застосовують сорбінову та бензоєву кислоти.
Окрім застосування продуктів, які містять одну діючу речовину, з успіхом використовують комбіновані препарати. Наприклад, це може бути комбінація з кислот, що консервують та пригнічують ріст мікроорганізмів. Тож це є корисним методом у технології годівлі поросят після відлучення, оскільки в цей період секреція соляної кислоти в шлунку в них ще недостатня. Таким чином, додавання кислот до корму нормалізує шлункову рН і водночас травлення.
Обережно у застосуванні
Під час вибору підходів до управління стадом власник ферми має брати до уваги низку чинників. Так, важливу роль відіграє наявність діючих приміщень свиноферми або придатного майданчика під будівництво нового об’єкту.
Але у будь-якому разі за застосування кормових підкислювачів слід звертати увагу на наявність відповідних резервуарів для їхнього зберігання, дозування та змішування з кормом. Необхідно пам’ятати, що кислоти мають високу корозійну активність, тож уведення їх до старого чи пошкодженого кормопроводу може значно погіршити його стан.
До того ж не варто забувати про летючість деяких препаратів, що потребує особливої уваги під час їхнього зберігання та дозування. Так, наприклад, молочна кислота, порівняно з мурашиною, не летка та характеризується низькою корозійною активністю, що не скорочує термінів експлуатації обладнання та не впливає на ефективність її використання. Застосування підкислювачів у пристосованих приміщеннях із невідповідною організацією кормопроводів слід розглядати критично. Зокрема, варто пам’ятати про можливість хімічних реакцій із виділенням у корми небажаних продуктів із непридатних для застосування підкислювачів матеріалів.
Робота з поголів’ям
За планування замкнутого циклу виробництва – від отримання поросят до реалізації товарних свиней – різні статевовікові групи доцільно розміщувати в окремих приміщеннях для забезпечення якісних санітарно-гігієнічних показників. У разі, коли все поголів’я перебуває під одним дахом, його слід розділити суцільними перегородками, аби унеможливити контакт між тваринами та обов’язково з закріпленням за певними групами окремого персоналу. Такий підхід ставить ще вищі вимоги до організації годівлі та забезпечення гігієни кормів, де підкислювачі знову можуть стати в нагоді.
Тут важливо правильно організувати їхнє дозування та повною мірою використовувати антибактеріальні якості, особливо, якщо дотримання принципу «порожньо – зайнято» не завжди забезпечується. Утім, слід пам’ятати, що надлишок кормових підкислювачів чи надмірна концентрація кислот можуть мати і негативні наслідки. Зокрема, це проявляється у пригніченні корисної мікрофлори кишківника, особливо молочнокислих бактерій. Тож застосування одного препарату та однієї концентрації для різних статево-вікових груп тварин не допускається.
Слід також пам’ятати, що препарати монокислот за властивостями значно відрізняються. На практиці їхнє застосування має бути спрямованим для досягнення певного бажаного ефекту. Для тих, хто добре розібрався у властивостях підкислювачів, існує варіант із комбінацією кислот, що дає змогу мінімізувати їхні окремі негативні властивості.
Важливо розуміти, що результати застосування кормових підкислювачів безпосередньо залежать від виду кислоти – її антимікробної активності, концентрації препарату, його здатності впливати на зміну рН середовища та жорсткості води. А жорсткість води є одним із основних факторів, який може нейтралізувати дію підкислювача і завадити отриманню бажаного ефекту щодо гігієни та травлення.
Підкислювачі та види годівлі
Вагомим аргументом за використання кормових підкислювачів є вид системи годівлі. Так, суху годівлю здебільшого запроваджують на великих підприємствах із власним комбікормовим виробництвом, де практикують дозовану чи порційну годівлю повнораціонними сумішами. Для зберігання комбікорму використовують металічні або ж склопластикові силоси з системою пневмозавантаження та привідною станцією для подавання корму від силосу до приміщення. Силоси можна розміщувати в ряд на одній привідній станції, а сам процес подавання регулювати, використовуючи засувки. Ємність при цьому має бути не дуже широкою і мати конус в 60° для поліпшення сипкості. Тоді корм кормовою лінією подає трос- або ланцюгова шайба. Таким чином, завдяки використанню дозаторів і кормових апаратів можна забезпечити як дозовану годівлю свиноматок, так і годівлю досхочу поросят на дорощуванні й відгодівлі за відносно невеликих затрат сил та часу. Застосування підкислювачів у такому разі може зводитися до певної консервації корму та запобіганню його псуванню в силосах.
Рідка годівля більше придатна для невеликих господарств, оскільки ця система потребує високого рівня гігієни та суворого контролю, адже висока вологість і поживність корму є ідеальним співвідношенням для розвитку шкідливої мікрофлори. Рідку годівлю практикують за наявності спеціального приміщення, в якому облаштовують змішувач та ємності для компонентів корму, в тому числі й підкислювачі.
Сучасні кормові засоби багаті легкоперетравними білками. Тож гостро постає проблема порушень кислотності в травному тракті свиней, що, своєю чергою, провокує «прориви» імунітету у тварин у разі виникнення додаткових стресових факторів і переходу умовно патогенної мікрофлори в патогенну форму. У такому разі використання органічних кислот дає змогу зробити годівлю більш економною і безпечною, поліпшуючи гігієну корму й води. Важливе значення підкислювачі також мають для підтримання гігієни водопроводу та можуть успішно застосовуватися тваринам шляхом споживання ними води.
Отже, підкислювачі відразу працюють у кількох напрямах: вони стримують та пригнічують розвиток шкідливих мікроорганізмів, поліпшують споживання корму й травлення, а також мають певний дезінфікувальний ефект за регулярного їхнього застосування. Великою перевагою цих препаратів є убезпеченність від розвитку резистентності з боку бактерій, порівняно з антибіотиками. Це значно поліпшує їхній успіх у застосуванні. Водночас якісні підкислювачі є надійними та простими у використанні, а їхній позитивний ефект на споживання та засвоєння корму й загалом роботу системи травлення є переконливим аргументом на їхню користь.
