Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
Заготовити якісний корм та забезпечити належні умови його споживання – важлива частина всієї роботи у кормовиробництві. Проте не менш важливо й розуміти, що саме являє собою цей корм.
На семінарі компанії «КВС-Україна» із тваринництва «Альтернативні види грубих кормів у годівлі високопродуктивних корів» консультант із годівлі, к. с.-г. н., Геннадій Бондаренко виступив із доповіддю «Нові підходи в оцінці якості силосованих кормів. Приклади із практичної годівлі», під час якої детально розповів як правильно «читати»результати аналізів кормів та на які саме показники слід звертати увагу. Адже деякі зазначені в аналізах речовини відіграють вирішальну роль лише на виході (на молочній продуктивності), проте у розрахунках раціонів це важко побачити.
Лабораторія від лабораторії різниться
Спочатку за певними критеріями слід обрати лабораторію, де проводитиметься аналіз(наявні методику й устаткування). Зазвичай вітчизняні лабораторії досліджують проби кормів на 5–10 основних показників. Переважно це суха речовина, сирі протеїн, жир, клітковина та зола, рН корму й органічні кислоти. Та, приміром, енергетичну цінність лабораторії можуть розраховувати по-різному, тож результати одного й того самого зразка корму можуть не збігатися.
Щодо методики аналізів, то за визначення вмісту кислотно- і нейтрально детергентної клітковини (КДК і НДК) вплив має також вміст сирої золи в кормі. Тому американські лабораторії визначають вміст НДК вже скорегований на вміст сирої золи.
На що ще досліджують корми
Окрім вмісту справжнього, чистого протеїну, лабораторії в США визначають і вміст «карамелізованого» – залежного від вмісту НДК і КДК, що особливо важливо для білкових кормів. Роблять також і аналіз кінетики – стадії перетравлення клітковини за різні проміжки часу в рубці. Це дає змогу визначити кількість неперетравних решток клітковини, по суті «тирси», у ШКТ тварини. Неперетравна за 30 годин перебування в рубці клітковина залишатиметься там баластом, створюватиме у тварини відчуття ситості та заважатиме подальшому споживанню корму. Тож якщо чітко знати скільки перетравної НДК, а з нею й баласту в рубці потрапляє із кормом, компонуючи корми за перетравністю клітковини, можна розкрити потенціал рубця і споживання сухої речовини.
Також можна тестувати кукурудзяний силос на перетравність крохмалю за 7 год у рубці. Ці показники в основному залежать від самих гібридів кукурудзи. Бажаним для якісного силосу вважають рівень від 75% перетравності крохмалю за 7 год.
Не останню роль для якості корму відіграє й вміст у ньому мінеральних речовин. Адже для уникнення проблеми гіпокальціємії у новотільних корів важливо контролювати вміст калію в раціонах сухостійних корів. Також під час силосування люцерни калій перешкоджає зниженню рН силосної маси, тому слід контролювати як внесення калійних добрив на поля, так і схильність сортів рослин до поглинання цього елемента.
Основні показники для ферментації корму: рН, молочна, оцтова, масляна кислоти. Проте американці додатково досліджують ще вміст пропандіолу (спирту, що утворюється від дріжджового бродіння).
Більшість лабораторій, окрім аналітичних показників, дають ще й розрахункові: чиста енергія лактації, приростів тощо. Можна також визначити продуктивну дію корму: кількість молока, що теоретично можна отримати з 1 т сухої речовини корму. Така методика дає нам змогу зрозуміти якість заготовленого силосу.
«Ідеальний» за якістюкорм цілком реально заготовити й українським молоковиробникам. Однак найоптимальніше буде згодовувати кукурудзяний силос разом із люцерновим та житнім сінажами. Тут останній також може «потягатися» за поживністю зі своїми популярними «побратимами».
Так, своїм досвідом роботи з житом на сінаж поділилося «ФГ ім. Івана Франка», що на Волині. Належно відібрані проби цього корму надіслали до незалежної лабораторії у США. Дослідження показало, що вміст у кормі сухої речовини становив 22%, сирого протеїну – 17,6%, НДК 46,6%. При цьому перетравність НДК була 74,9%, що підтверджує високу якість такого корму саме як джерела легкоперетравних вуглеводів. До того ж «тирси» було лише 10,5%. Це дає змогу коровам споживати сінаж такої якості у великих об’ємах, що підвищує споживання СР. Проте дещо знизив якість отриманого житнього сінажу вміст сирої золи, який сягав 14,6%.
Утім, на вміст золи великий вплив справили погодні умови. Сіяли жито в господарстві 10–12 вересня із нормою висіву 55 кг/га, попередник – кукурудза. Загалом із 1 га зібрали 26,6 т підв’яленої маси.
А з 1 т сухої речовин такого сінажу господарство може отримати 1334 кг молока. Серед типових джерел легкоперетравної НДК житній сінаж можна прирівняти до спиртової барди, однак коштує він менше, і в силах господарства мати його у постійній наявності.
Через несприятливі погодні умови цьогоріч господарство було змушене відмовитися від люцерни – всі поля переорали, тому великі надії покладають на житній сінаж і кукурудзяний силос. Наразі згодовують приблизно 18 кг житнього сінажу на голову і, до речі, надої молока тримаються на рівні попередніх періодів.
Результати аналізу ефективності кормів показали, що використання сінажу з жита разом із кукурудзяним силосом і люцерновим сінажем у загальнозмішаному раціоні сприяє зменшенню неперетравних залишків корму в рубці, чим підвищує споживання сухої речовини корму та постачає достатні для організму обсяги легкоперетравних вуглеводів.
