Проносні захворювання новонароджених телят (діарея)

За матеріалами компанії Bioveta, a. s.

Проносні захворювання є головною причиною загибелі новонароджених телят. Найтяжчий перебіг вони мають у перші чотири тижні життя, а найзгубніша форма захворювання спостерігається впродовж двох тижнів після народження.

Зі збільшенням віку телят сприйнятливість до інфекцій шлунково-кишкового тракту швидко знижується, утім, може зберігатися й у подальші декілька тижнів і навіть місяців. Зазвичай причиною виникнення діареї є збудники інфекційних захворювань, а от у її профілактиці важливу роль відіграють чинники догляду за тваринами та зоотехнічні заходи.

Наприклад, щороку в Європейському Союзі протягом одного місяця після народження гине близько 3% від загального числа новонароджених телят. Переважна більшість випадків загибелі викликана шлунково-кишковими захворюваннями. У тваринницьких господарствах, критично уражених кишковими інфекціями, втрати серед новонароджених телят нерідко досягають 15%

Зазвичай розрізняють два основні типи діареї:

1) зумовлена годівлею (аліментарна)

2) інфекційна (див. таблицю)

Головні інфекційні агенти

Утім, на практиці часто трапляється, що харчовий дисбаланс може зумовлювати схильність телят до інфекцій. Це означає, що обидва типи діареї взаємопов’язані й підсилюють один одного.

Сприятливі чинники

Ризик виникнення діареї у перші кілька тижнів після народження зростає у разі:

• поганого стану імунітету теляти (вміст Ig у плазмі нижче 10 г/л);
• високого інфекційного тиску в середовищі (неналежна зоогігієна або недостатня дезінфекція);
• невідповідного харчування (перегодовування, погана якість або раптова зміна в годівлі);
• стресу з інших причин (важке транспортування, температурний шок тощо).

Вікова схильність:

• вік 0 – 5 днів – діарея здебільшого пов’язана з інфікуванням бактеріями Escherichia coli;
• вік 5 – 15 днів – найчастішою причиною стають рота- та коронавірусні інфекції;
• кокцидіоз та криптоспоридіози частіше виникають у групі старших телят.

У разі інфекцій на другому і третьому тижнях життя загибель є вже рідшим явищем, але якщо не звертати на них уваги, телята стають слабкішими, погано ростуть та часто бувають апатичні. Якщо теля потрапляє у таку ситуацію, рідко одужує повністю. Більшість телят після тяжких форм діареї вже не в змозі розвиватися так добре, як неуражені тварини, а крім того, перехворілі особини є значно уразливішими до інших хвороб, зокрема пневмоній. Телиці (первістки) страждають від ускладнень під час першого отелення.

Клінічні симптоми

Перші ознаки наближення загрози діареї можна спостерігати вже під час годування. Якщо молоде теля не відчуває голоду – це сигнал проблеми. Інші симптоми, що вказують на небезпеку появи діареї:

• сухі губи;
• густий слиз із ніздрів;
• дуже цупкий кал;
• часткова або цілковита втрата апетиту (відмова від молока);
• сонливість, апатія й підвищення ректальної температури (> 39,5°С).

Якщо у теляти з’явився будь-який із цих симптомів, для профілактики можна частково зменшити кількість молока для напування. Хоча виникненню діареї це, напевно, не допоможе запобігти, але тварина матиме кращі шанси на швидке одужання.

Поступово випорожнення стають із помітно більшою кількістю води. Кал телят під час проносних захворювань може містити в 5–10 разів більше води, ніж зазвичай. Випорожнення дуже рідкі й водянисті, часто мають виразний неприємний запах і незвичайне забарвлення (жовте, біле). За глибокого ураження слизової оболонки кишківника вони містять також слиз і кров. За кишкових інфекцій, викликаних ентеропатогенними (EPEC) чи ентеротоксигенними (ETEC) бактеріями E. coli, у телят може початися раптовий жовто-коричневий рясний пронос.

Із загостренням хвороби послідовно спостерігають залежно від тяжкості інші симптоми:

• відмова тварин від корму;
• дуже рідкі, водянисті випорожнення;
• зневоднення (запалі очі, жорстка шерсть, втрата еластичності шкіри);
• холодні кінцівки (гіпотермія);
• значна слабкість і утруднене вставання;
• цілковита нездатність вставати.

Терапія

Регідратація

Найсерйозніший наслідок діареї – зневоднення організму, тому лікування має бути спрямовано насамперед на відновлення оптимального балансу рідин. Якщо теля здатне стояти, спочатку можна застосувати пероральну терапію для регідратації. Комерційно доступні пероральні розчини для регідратації скомпоновані для встановлення правильного рівня електролітів та енергії і мають на меті відновлення нормального фізіологічного метаболізму теляти.

Телята з діареєю зазвичай частково або навіть цілковито втрачають здатність засвоювати молоко. Діарея може погіршити проходження неперетравленого молока шлунково-кишковим трактом, що сприятиме розмноженню небажаних кишкових бактерій. Тому існує загальна рекомендація замінити молоко, частково або цілком, розчинами для пероральної регідратації.

Нещодавні дослідження показали, що на самому початку діареї теля слід годувати нормальною добовою дозою молока, а потім уводити розчини для пероральної регідратації. Кислотність або лужність цих розчинів здатна вплинути на їхню ефективність. Лужні розчини можуть завадити нормальному травленню молока в сичузі, тож їх не варто давати протягом трьох-чотирьох годин після напування. Натомість, кислі розчини можуть допомогти під час травлення білка й їх можна вводити безпосередньо після годування молоком (приблизно за 15 – 20 хв).

Кількість молока залежно від тяжкості стану може бути зменшено до обсягу базальної потреби: 1,8 кг/добу для теляти з масою тіла 25 кг, 2,7 кг/добу для теляти із масою тіла 35 кг і 3,4 кг/добу для теляти масою 45 кг. Крім того, кількість напувань рекомендовано збільшити до трьох або чотирьох на день (об’єм зменшити відповідно до кількості напувань), щоб примусити теля випивати більшу кількість рідини.

Якщо телята відмовляються споживати розчини для регідратації попри зменшення кількості молока і збільшення частоти годування, для напування слід використати шлунковий зонд. Якщо теля має симптоми тяжкого зневоднення (втрата води в організмі перевищує 8% маси тіла), електроліти й антибіотики слід вводити парентерально. Дегідратовані телята, зокрема в дуже важкому стані, зазвичай добре реагують на внутрішньовенне введення електролітів. Якщо теля не здатне триматися на ногах, необхідно застосовувати повільну внутрішньовенну регідратаційну терапію (до 5–8 л розчинів через крапельницю впродовж 24 год за допомогою введення внутрішньовенного катетера). Можна, наприклад, також використовувати ізотонічний розчин бікарбонату натрію (13 г/л) у дозуванні 100 мл/кг живої маси або ізотонічні електролітичні розчини з глюкозою 5–8 мл/кг/год протягом 20–24 год.

Профілактика

• обмежити дію інфекційного середовища на новонароджених телят (ізоляція та дезінфекція)
• суворе дотримання принципів загальної гігієни тварин і біологічної безпеки
• підвищувати неспецифічну резистентність новонароджених телят (якісне молозиво, імунокоректори)
• додавати якісний колострум під час молочного вигодування телят до 14 днів життя
• специфічний імунітет проти основних збудників діарейних захворювань посилити регулярною вакцинацією матерів на пізніх термінах тільності ефективною та високоякісною вакциною (необхідно регулярно вакцинувати всіх матерів у стаді)