Сергій Ретьман, Тетяна Неверовська, Ольга Шевчук, Інститут захисту рослин НААН України
Попри милий зовнішній вигляд, мишоподібні гризуни залишаються небезпечними шкідниками, насамперед у Лісостепу та Поліссі, а останніми роками й у областях зони Степу. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і несуть загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.
В Україні серед мишоподібних гризунів переважають полівки (скрізь звичайна, у південному Степу гуртова) та миші (скрізь – лісова і хатня, польова здебільшого в Поліссі та Лісостепу, курганчикова в Степу та у південному і центральному Лісостепу). Звичайні місця резервацій мишоподібних – це багаторічні трави, лісосмуги, скирти.
Найтиповіші представники «клану» мишоподібних
Сірі полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Підраховано, що п’ять пар полівок в абсолютно оптимальних умовах можуть за рік дати до 6 мільярдів звірків. За живої маси дорослої полівки 30 г маса батьків на початку року становитиме 300, а їхнього приплоду в кінці року – 130 т. За добу вони можуть повністю з’їсти урожай пшениці у фазі колосіння на площі 30 тис. га. Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. В їхньому живленні основне місце займає зелений корм (підривають зерно, виїдають сходи). Також полівки пошкоджують буряки, картоплю, моркву, посіви конюшини, перегризають стовбури молодих дерев. У несприятливих умовах за голодування серед полівок спостерігається канібалізм, який природно виправданий.
Якщо в жовтні на площах озимої пшениці нараховувати 3 жилих колонії полівок на 1 га (по одній парі дорослих полівок у кожній), то за сприятливих погодних умов і достатньої кількості корму протягом зими та весни від їхнього потомства до червня наступного року може наплодитися близько 600 полівок, які здатні повністю знищити посіви.Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.Лісова миша зустрічається в лісах, лісосмугах, чагарниках, на полях.Жовтогорла миша мешкає в лісах Карпат, Полісся й Лісостепу.Польова миша (житник) найпоширеніша в Поліссі та Лісостепу, на півдні – в річкових заплавах. Тримісячна самиця житника вже здатна до розмноження.
Курганчикова миша більш поширена на сході й півдні. Щороку вона дає до 7 виплодів. У живленні курганчикової миші переважає насіннєвий корм, зелені вона майже не споживає. Восени миші збирають великі запаси корму на зиму і споруджують над ними земляні курганці (переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів) – купки (до 5–10 кг) колосків, мишію, суцвіть кормових трав, пізніх бур’янів тощо, що ростуть навколо нори, дбайливо складених горбиком і прикритих шаром землі. Кожен курганець споруджує одна пара мишей і лише тоді, коли для них на полях є досить поживи. В дощову погоду запаси в курганці проростають і зелені горбики видно здалеку. Під час зяблевої оранки вони руйнуються. Збільшення чисельності гризунів цього виду є результатом недбалого господарювання на землі, а саме: втрати врожаю під час збирання, поверхневий чи нульовий обробіток ґрунту, нехтування зяблевою оранкою, порушення сівозміни.
Милі й небезпечні
Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Навесні розмноження розпочинається за середньодобової температури повітря 5°С. За середньодекадної температури повітря вище 22°С та нижче 5°С розмноження припиняється. Проте за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг, полівки в полях розмножуються і взимку, під снігом.Масові спалахи цих шкідників у південних областях спостерігаються через 5–10 років, у Лісостепу – через 4–5. Поріг шкідливості для мишоподібних гризунів становить 3–5 колоній на гектар. За його перевищення спостерігаються відчутні втрати врожаю. За чисельності 10 жилих колоній на 1 га втрати зерна можуть досягати 7,2%, а за вищої чисельності – до 18% (Бабич Н. В., 2002). За спалахів масового розмноження гризунів на окремих полях, де їх чисельність досягала 50–60 колоній/га, втрати врожаю озимої пшениці становили 30–40% (Шляховий М. О., Гарнага М. Г., Дурбак А. М., 2000). Втрати врожаю від мишоподібних гризунів залежать від показників шкідливості на окремих культурах. Так, на озимих зернових втрати в осінньо-зимовий період пов’язані з поїданням ними пророслого зерна, а також з підвищеною риючою активністю, за якої рослини пшениці можуть загинути. З’їдені полівками у фазі кущіння листя та стебла згодом, якщо провести якісну обробку проти шкідників або за вимирання популяції з будь-яких інших причин, відновлюються. Навесні, після виходу рослин у трубку, регенераційна здатність пшениці знижується. Якщо діяльність полівок не зупинити в цей період, колос, закладений на пошкоджених рослинах, відставатиме в розвитку. В стадії молочної стиглості шкідники підгризають стебло й виїдають зерно в колосі. Проте в період дозрівання посівів полівки частіше вибірково знищують стебла пшениці, що відстали в розвитку, і бур’яни, завдяки чому їхня шкодочинність знижується. Таким чином, втрати врожаю в більшій мірі визначаються кількістю колоній, що залишилися на полі в квітні – травні (Яковлев А. А., Бабич Н. В., 2003). Велику небезпеку створюють мишоподібні гризуни (миші, пацюки) й під час зберігання зерна. За даними ФАО, у світі ними з’їдається приблизно 5% зерна. За рік 1 пацюк може знищити до 22 кг зерна. Крім прямої шкоди, вони псують мішки, брезент, інвентар, забруднюють зерно. Мишоподібні гризуни (миші й пацюки) здатні переносити збудників різних небезпечних для людини та домашніх тварин інфекційних хвороб, зокрема лептоспіроз, токсокароз, туляремію, сказ. Умови для поширенняСередня чисельність гризунів останніми роками на озимій пшениці й ріпаку становила 0,6–2 колонії/га, але на площах озимої пшениці в центральних та західних областях Лісостепу та подекуди Степу відмічали осередки з підвищеною щільністю популяції шкідників – до 4–7 колоній/га. В багаторічних травах, неорних землях середня чисельність 1,5–4,5 колонії/га, але практично повсюдно були осередки, де чисельність їх сягала 6–16 колонії/га, що перевищує поріг шкідливості в 2–3 рази.
У вегетацію 2017 року умови для розвитку шкідників склалися оптимальні, тому відбувалося значне їх поширення, розмноження практично на всіх площах посівів зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.
На сьогодні шкідники зосереджуються на неорних землях, пасовищах, садах, лісосмугах, на площах багаторічних трав. Середня чисельність гризунів допорогова – 1–2 жилих колоній/га, максимальна їх концентрація в західних та подекуди в центральних областях на пасовищах і багаторічних травах – до 3–5 жилих колоній/га (Київська, Кіровоградська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Волинська обл.).
Із кінця серпня відзначено початок заселення гризунами сходів ріпаку. За помірних температур та вологи кількість жилих колоній зростатиме, міграція гризунів на посіви озимих продовжуватиметься, тому існує висока ймовірність того, що надалі щільність мишоподібних гризунів зростатиме. Для стримування чисельності шкідників необхідне систематичне обстеження, визначення видового складу мишоподібних для проведення ефективного та вчасного захисту полів, що забезпечить збереження посівів та урожаю озимих культур.
Найнесприятливішими чинниками, що спричинюють загибель гризунів, є ранні (до снігу) морози, утворення льодової кірки на полях, різкі зимові відлиги і посушливі весна й літо.У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна й якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища. Контроль
Рішення щодо проведення захисних заходів на конкретному полі приймають на основі регулярних обстежень угідь в осінній і весняний періоди. Важливо розуміти, що небезпека втрат врожаю напряму залежить від фази динаміки популяцій гризунів і того, що в кожному господарстві умови для розмноження гризунів можуть різнитися. Приймати рішення треба по конкретному полю, з огляду на:
- ознаки переважання у видовому складі полівок (погризи рослин; трава, затягнена до нірок);
- щільність житлових колоній і нір на 1 га;
- загальний рівень заселеності угідь у господарстві;
- щільність поселень на прилеглих угіддях;
- якщо можливо – дані щодо інтенсивності розмноження.
Непрямим показником розмноження є збільшення житлових колоній і нір, виявлене за результатами регулярних обстежень.
Облік чисельності гризунів у сільськогосподарських угіддях проводять, підраховуючи жилі колонії на виділених ділянках 0,25 га (100×25 або 50×50м) чи на прямолінійних маршрутах за діагоналлю 1000 м завдовжки (1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) та 5 м (0,5 га) завширшки. На площі до 200 га закладають один маршрут або ділянку. Для визначення кількості жилих нір та колоній у другій половині дня притоптують усі виходи в 10 колоніях, а вранці наступного дня підраховують відкриті виходи та визначають кількість жилих колоній і нір. За 3–5 колоній на гектар слід приступати до захисту посівів.
Ефективним засобом контролю гризунів є застосування родентицидів. В Україні дозволені для використання родентициди на основі таких діючих речовин: · антикоагулянти непрямої дії – похідні кумарину (бродіфакум, бромадіолон, флокумафен) та сполуки індандіонового ряду (ізопропілфенацин, дифенацин). Ці речовини впливають на згортання крові, підвищують проникність капілярів, що призводить до крововиливів у внутрішню порожнину. Загибель гризунів настає на 3–8 добу з моменту отруєння. Завдяки розтягнутому періоду дії, умовно-оборонний рефлекс на засіб у щурів і мишей не спостерігається. Летальну дозу гризуни отримують уже після одноразового поїдання принади;· біопрепарати на основі бактерії Salmonella enteritidis var. issatchenko, що є збудником мишачого тифу. Випускається у формі зернової принади. Препарат має чітку вибіркову патогенність. За його поїдання гине до 95% гризунів протягом 4–15 днів. Перебуваючи у тісному контакті одна з одною, миші швидше поширюють смертельну хворобу серед здорових особин, що підвищує ефективність застосування препарату.Варто пам’ятати, що застосовуючи родентициди, слід зважати на видовий склад гризунів, пору року, особливого значення надаючи домінуванню шкідників на кожному полі. Так, найкращою принадою для мишей, що живляться насінням рослин, є зерно пшениці; для полівок узимку – лише зерно, проте влітку, в спекотну погоду, більш ефективними є соковиті рослинні принади. Однак іноді (особливо взимку на озимій пшениці з густим і високим травостоєм) ефективність зернової принади у захисті від полівок може бути дуже низькою, адже молоді полівки, що народжуються взимку, зерном не живляться і тому зернової принади уникають. Проти польової миші зернові отруєні принади неефективні, через те, що вона, поїдаючи зерно (зокрема пшеницю), завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить у собі найбільше отрути. В таких випадках у зерновій принаді слід 10 – 15% зерна замінювати на свіжу подрібнену моркву або буряк. Ефективним проти цього гризуна може бути також застосування принад на основі антикоагулянтів.
Систематичне обстеження, вчасний захист полів від мишоподібних гризунів забезпечать збереження посівів та урожаю сільськогосподарських культур.
