Андрій Челомбітко, Ольга Башинська, Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва і розсадництва Держпродспоживслужби
Серед європейських країн рак картоплі вперше було виявлено та описано в 1888 р. в Австро-Угорщині. З часом збудника цього грибного захворювання знайшли в країнах, що спеціалізуються на виробництві картоплі в різних країнах світу, в тому числі в Азії, Африці та Океанії.
Викликає рак картоплі збудник – Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival, головний господар – картопля (Solanum tuberosum). За потрапляння в ґрунт патоген швидко накопичується і через 2–3 роки уражує більшість рослин на полі. Відтак увесь урожай стає непридатним для реалізації, а оскільки гриб довго зберігається в ґрунті, то багато років на цій ділянці не можна буде вирощувати картоплю та інші рослини на експорт. На присадибних ділянках рак особливо шкодочинний, бо за беззмінного вирощування картоплі, особливо сприйнятливих сортів, він може спричиняти повну втрату врожаю.
Симптоми ураження
Симптоми ураження – нарости на бульбах, столонах, кореневій шийці, а за значного розвитку захворювання – на стеблі, листках і квітках. На бульбах, переважно поблизу вічок, виростають невеликі гладенькі й світлі горбики, що перетворюються потім у характерні бородавчасті нарости і зовні дещо нагадують плоди цвітної капусти. Їхній розмір може бути від дрібної горошини до величини, що перевищує розмір самої бульби. На бадиллі симптоми зазвичай непомітні, хоча рослини можуть бути ослабленими. Маленькі зелені нарости також утворюються в місцях надземних бруньок, біля основи стебел. Нарости, що формуються в ґрунті, білого кольору, на надземних частинах рослин – зелені. До закінчення вегетації картоплі вони темніють, загнивають і розкладаються. Коріння картоплі не уражується.
Якщо урожай картоплі вирощено на зараженій ділянці, збудник «житиме» в бульбах і під час їхнього зберігання, адже ракові нарости розвиваються на бульбах у сховищах та погребах. Раннє інфікування молодих бульб, які розвиваються, призводить до того, що вони стають дуже спотвореними й губчастими.
Умови життєдіяльності
- endobioticum – це внутрішньоклітинний паразит, гриб, який не утворює міцелію. Джерело інфекції – зимові або літні зооспорангії за допомогою яких гриб зберігається і поширюється в природі. Навесні, в умовах достатнього зволоження, за температури вище 8°С, зооспорангії проростають зооспорами, які й заражають бульби або столони, проникаючи в них через вічка або механічні пошкодження. Тому так важливо для посадки відібрати цілі бульби картоплі з не порушеною шкіркою.
Сприятливими умовами для розвитку гриба є холодне літо з середньою температурою 18°C або нижче і річною кількістю опадів не менше ніж 700 мм. Хвороба не розвивається в районах, де температура ґрунту на глибині 10 см досягає 24–25°С, а якщо температура буде вище 30°С, спорангії повністю втрачають свою життєздатність.
Після потрапляння на тканину господаря (картоплі) зооспора розчиняє клітини епідермісу і проникає всередину рослини. Внаслідок життєдіяльності збудника уражені й прилеглі до них клітини розбухають, збільшуючись у розмірах у 5 і більше разів, а гриб, що в них міститься, утворює літній зооспорангій, із якого виходять численні зооспори. Ці зооспори заражають навколишні клітини рослини-господаря й знову закладають літні спорангії. Рослинна тканина сильно розростається, створюючи характерний зовнішній вигляд ракових наростів. Цикл розвитку раку картоплі триває 12–14 діб і за сприятливих умов відбувається постійно під час усього вегетаційного періоду. До кінця вегетаційного періоду картоплі нарости загнивають, ушкоджуючи здорову частину бульб. Вони ж і продукують товстостінні так звані зимові зооспорангії, котрі завдяки щільним оболонкам можуть залишатися життєздатними протягом 30 років та розносяться в ґрунті личинками різноманітних комах, водою, їх виявляють на глибині до 50 см. За формою спорангії сферичні, товстостінні, ввігнуті з одного боку, діаметром близько 50 мкм. Злипаючись із мікрочастками ґрунту, вони утворюють грудочки діаметром 0,1–2 мм. Їх добре видно під мікроскопом за 100–200-кратного збільшення.
Характер поширення
Найчастіше рак картоплі поширюється із зараженими насіннєвими бульбами або з зараженим ґрунтом, який прилип до бульб чи сільськогосподарської техніки. Зооспорангії не перетравлюються в шлунку тварин і можуть поширюватися з гноєм.
Природне ж поширення хвороби досить повільне. Доведені факти потрапляння збудника на чисті поля з паводковими водами, а в межах вогнища за допомогою вологи спори гриба можуть поширюватися на відстань не більше ніж 1 м. Вітром спори можуть розноситись, якщо гнилі бульби висихають на полі. Також є дані про поширення збудника дощовими черв’яками, однак також лише на короткі відстані.
За міжнародної торгівлі збудник переноситься на інфікованих бульбах картоплі або в ґрунті, самостійно або з рослинами, з місцевості, в якій рак картоплі реєстрували раніше. У практиці вітчизняних фітосанітарів зафіксовані випадки, коли зооспорангії раку картоплі було виявлено на культурі, яка жодним чином не могла стати рослиною-господарем хвороби – полуниці.
Практика боротьби
В усьому світі S. endobioticum вважається важливим карантинним шкідливим організмом і входить до переліків регульованих шкідливих організмів семи світових організацій захисту рослин, у т.ч. у перелік карантинних організмів країн ЄС. Завдяки обмеженому природному поширенню його досить успішно вдається контролювати в багатьох країнах (у т.ч. і в Україні). Суворий фітосанітарний контроль і обов’язкове вирощування стійких до хвороби сортів дало змогу повністю знищити патоген у деяких країнах Європи. Так, згідно з Директивою 69/464/EEC, інфікована хворобою зона має бути оточена безпечною територією, достатньою за розміром для того, щоб запобігти поширенню збудника раку картоплі. Ділянку вважають інфікованою, якщо знайдено принаймні одну уражену патогеном рослину.
Однак на практиці ліквідація вогнища раку може тривати дуже багато років, оскільки гриб зберігається в ґрунті десятиліттями.
Встановити наявність збудника раку картоплі можливо шляхом аналізу зразків ґрунту і рослин картоплі, які мають характерні ознаки. Хоча на уражених бульбах стійких до раку сортів картоплі симптомів хвороби може не бути, або вони будуть дуже незначними, тому точно встановити наявність спор раку картоплі можливо лише в фітосанітарній лабораторії.
Після виявлення карантинного організму (в т.ч. раку картоплі) відповідно до Закону України «Про карантин рослин» на території, де він був діагностований, запроваджується карантинний режим, зокрема, забороняється вивезення картоплі з метою реалізації з населених пунктів, що мають вогнища хвороби, у вільні від цього захворювання райони та за межі країни. Заборонено використовувати насіннєву картоплю з заражених господарств для вирощування у вільних від зараження територіях (дозволено тільки для переробки на підприємствах, розташованих у межах заражених районів). Також заборонено використовувати гній із населених пунктів та господарств, на території яких виявлені вогнища патогену.
На сьогодні до Переліку пестицидів і агрохімікатів, офіційно дозволених для використання в Україні, не внесений жоден хімічний або біологічний препарат, що може бути використаний для боротьби з раком картоплі, адже оболонка зооспорангія S. endobioticum настільки щільна, що діюча речовина фунгіциду просто не може через неї проникнути. Тому єдиним дієвим способом викорінення хвороби на заражених ділянках залишається висаджування стійких сортів і сівозміна.
Найголовнішими агротехнічними заходами у боротьбі з раком картоплі є:
– використання насіннєвих бульб хорошої якості, ракостійких сортів картоплі;
– дотримання сівозміни, яка включає ротацію культур і чистий пар;
– просторова ізоляція насінницьких посівів картоплі (поля, на яких вирощують насіннєвий матеріал, мають перебувати на відстані не менше ніж 1 км від виробничих полів або присадибних ділянок);
– на ділянках, де виявлений збудник, восени під час збирання картоплі всі уражені бульби і рослинні рештки потрібно спалювати;
– у вогнищах хвороби на корм худобі можна використовувати тільки варену картоплю.
Нині є достатньо великий асортимент вітчизняних та іноземних сортів, стійких як до звичайного, так і до агресивного біотипів хвороби. Найвідоміші сорти: Повінь (ранній), Слов’янка (середньостиглий), Дніпрянка (ранній), Розара (ранній), Беллароза (ранній), Ажур (середньостиглий), Дивень (середньостиглий), Сатурна (середньостиглий), та ін. Також рекомендується проводити зміну сорту картоплі не рідше одного разу на 4–5 років. На зараженій ділянці слід щорічно проводити ретельне обстеження. Якщо під час огляду рослин серед них були виявлені рослини з ознаками зараження, потрібно терміново змінювати сорт картоплі.
Зменшення концентрації патогену на уражених ділянках можливе також шляхом обробки бульб парою, спалювання рослинних решток або їх закопування чи обробки гашеним вапном.
Профілактичні заходи
Аби запобігти зараженню, слід купувати насіннєву бульбу лише в офіційних виробників, посіви яких регулярно перевіряють та активно цікавитись у постачальників походженням картоплі, щоб виключити можливість завезення її з заражених зон. Огляд поширення карантинних організмів (у т.ч раку картоплі) із вказанням районів, де є карантинні обмеження, щорічно оновлюється і розміщується на офіційному сайті Держпродспоживслужби.
Крім цього, будь-який громадянин може звернутись до фітосанітарної лабораторії свого регіону з проханням про проведення експертизи картоплі чи ґрунту. За певну вартість можна встановити наявність чи відсутність цього небезпечного захворювання на власній земельній ділянці чи у придбаній бульбі. Повний перелік державних фітосанітарних лабораторій оприлюднено на сайті Держпродспоживслужби.
