Олексій Орлов, керівник аграрного бізнесу, канд. c.-г. наук
У цій статті ми розглянемо різні фактори, що призводять до загибелі посівів озимих у зимовий період, заходи, що дають змогу знизити ризик їх загибелі, рекомендації щодо сучасної агротехніки, а також фінансові механізми зниження ризиків під час вирощування озимих культур.
Чому пшениця не перезимувала?
Незалежно від використовуваної технології вирощування посіви пшениці та інших озимих культур (жита, ріпаку, ячменю) можуть входити в зиму ослабленими і недостатньо розвиненими, гинути в зимово-весняний період під впливом різних стресів, викликаних кліматичними факторами: низькі температури, а найчастіше – внаслідок дії декількох несприятливих чинників.
Вимерзання – це загибель рослин під впливом негативних температур. Озима пшениця гине за температури –16–18°С на глибині вузла кущіння. Морозостійкі сорти витримують -19…-20°С. Стійкий сніговий покрив захищає рослини від морозів. За глибини снігу 15 см озима пшениця здатна витримати морози до -33°С, за 3–4 см – -20…-26°С. Температура на глибині вузла кущіння в такому разі буде близько -15°С. Таким чином, за наявності снігового покриву 10 см озима пшениця зможе легко перезимувати. В умовах різкоконтинентального клімату без снігового покриву рослини часто гинуть від різких коливань температур (вдень – плюсові температури, в нічний час – мороз). У пошкоджених рослин листки набувають жовтого забарвлення й згодом знебарвлюються. Вузол кущіння і коріння знебарвлюються, втрачають тургор, пізніше буріють та загнивають.
Випрівання. Зазвичай рослини гинуть від випрівання, коли сніг випадає на ще не промерзлу землю, тобто на рослини, що ще вегетують. Витрачаючи поживні речовини на процеси дихання, вони виснажуються і гинуть. Ослаблені рослини сильніше пошкоджуються згодом сніговою пліснявою (Fusarium nivale) та борошнистою росою (Erysiphe graminis). Загибель відбувається за температури на глибині вузла кущіння 0°С через 90–100 днів (В. А. Мосійчук, І. М. Петунін). Проти випрівання рекомендується коткування снігу, після його випадання восени на талу землю. Сніг ущільнюється і ґрунт швидше промерзає. За наявності рослинних решток на поверхні ґрунту ймовірність випрівання вища.
Вимокання. Спостерігається переважно у місцях, де затримується вода – пониженнях рельєфу. Відтак рослини гинуть від нестачі кисню. Пшениця залежно від стадії розвитку і температури може витримувати затоплення 8–14 днів. Удень сніг, що накопичується в таких місцях, тане, а вночі вода замерзає й утворює крижану кірку, яка вбиває рослини.
Крижана кірка. В останні роки в зоні Степу це дуже поширене явище, що призводить до повної або часткової загибелі посівів. Крижана кірка утворюється внаслідок чергування відлиг із морозами. Під час відлиги сніг повністю або частково тане. За подальшого похолодання вода, що утворилася від танення, замерзає на поверхні та в верхньому шарі ґрунту, а в лід вмерзають рослини пшениці й гинуть. Навесні, за часткового сходження снігу, кірка формується на поверхні ґрунту, в блюдцях і низинах рельєфу. Є сівалки, які висівають насіння в борозенки і таким чином рослини знаходяться в поглиблених рядках. У деякі роки такі посіви вимерзають, оскільки в поглибленнях накопичується вода, яка замерзає вночі. Для боротьби із крижаною кіркою застосовують щілювання (ґрунт швидше вбирає воду) та снігозатримання. Внесення мінеральних добрив по мерзлоталому ґрунту також частково сприяє захисту рослин від крижаної кірки.
Випирання спостерігається здебільшого за різких перепадів добових температур ранньою весною або в «лютневі вікна». За чергування замерзання-відтавання ґрунт осідає, відбувається розрив кореневої системи, вузол кущіння оголюється і випирає над поверхнею ґрунту, згодом рослини гинуть від пошкодження вузла кущіння морозом або від розриву коренів.
Видування відбувається за відсутності снігового покриву або на схилах за сильного вітру. Верхній шар ґрунту здувається, вузли кущіння оголюються. У низинах рослини присипаються ґрунтом і гинуть згодом. Якщо на полі залишається стерня або використовують технології No-Till або Strip-Till, то ризик видування суттєво знижується. Також зменшенню негативного впливу цього чинника сприяє проведення активного або пасивного снігозатримання.
Масова загибель посівів. Раз у 3–10 років спостерігається часткова або повна загибель посівів озимої пшениці в зимовий період. Наприклад, в останні роки в континентальній зоні Європи через посуху в осінній період багато посівів озимої пшениці увійшло в зиму (2016–2017 рр. і 2012–2013 рр.) в ослабленому стані або в фазі шильця. Несприятливими для озимої пшениці були зими 2002–2003 рр., 2009–2010 рр., коли в зоні Степу сталася масова загибель посівів.
Запобіжні заходи
Вирівнювання полів. Вирівнюючи поверхню поля, ми перешкоджаємо утворенню вимоїн і калюж у поглибленнях за танення снігу, адже згодом у таких місцях рослини вмерзають у кригу й гинуть. Утім, цей агрозахід можливий тільки на рівнинній місцевості, тож здебільшого рельєф перешкоджає проведенню вирівнювання полів.
Якісний обробіток ґрунту з вирівнюванням поверхні поля під сівбу – якщо поле оброблено недбало, то рівномірні сходи отримати нереально, незалежно від використовуваної технології. Плюс – у нерівностях поля накопичується вода, за танення снігу рослини там гинуть. У таких місцях поля потім заростають бур’янами і не дають урожаю. Тому слід приділяти велику увагу якісному обробітку ґрунту.
Щілювання, руйнування плужної підошви – це один із найефективніших прийомів, що перешкоджає накопиченню води в пониженнях рельєфу. Зазвичай після проведення щілювання вода, що утворюється за танення снігу, швидко йде в глибші шари ґрунту. До того ж цей агрозахід сприяє накопиченню зимової вологи у ґрунті та підвищенню врожайності не тільки озимої пшениці, але й інших культур сівозміни. Щілювання рекомендується проводити мінімум раз на три роки.
Сівба зимостійких сортів. Усі сорти озимих культур мають різну стійкість до дії низьких температур. Це обумовлюється генетичними відмінностями. Зимостійкі сорти накопичують восени у вузлах кущіння більше олігосахаридів і амінокислот (глутамінова кислота, пролін, аспарагін). Олігосахариди згодом перетворюються в цукри (сахароза та ін.), які підвищують стійкість рослин до негативних температур у зимовий період.
Сівба тільки якісним, протруєним насінням. Рослини, отримані з такого насіння, більш життєздатні. Якщо насіння протруєно якісно, то рослини не хворіють і входять у зиму здоровими, що, своєю чергою, позитивно впливає на перезимівлю й на стартовий розвиток після неї.
Наявність достатньої кількості техніки, добра підготовка та хороший менеджмент забезпечують якісний і швидкий висів у дуже стислі терміни, поки в ґрунті є волога після дощів, а відтак – отримання дружних сходів і добрий розвиток рослин восени, що дуже важливо для подальшої перезимівлі.
Висівання сівалками, які не залишають борозенок у ґрунті – в таких борозенках накопичується вода під час танення снігу, за нічних морозів вона замерзає і рослини гинуть.
Створення якісного насіннєвого ложа – це рівномірне розподілення вологи і рівномірні й дружні сходи, а отже, добра перезимівля.
Пряма сівба без обробітку ґрунту (No-Till) або з мінімальним обробітком (Mini-Till, Strip-Till) – часто восени вологи в ґрунті дуже мало і немає можливості отримати сходи, якщо проводити стандартний обробіток ґрунту. У зоні Степу осінні дощі змочують тільки верхній шар ґрунту – 5–6 см, а в нижніх шарах вологи немає. За стандартного обробітку ґрунту волога випаровується, що негативно впливає на схід рослин. Особливо це важливо за сівби озимини після пізніх просапних культур (сої та кукурудзи).
За висіву в сухий ґрунт – обов’язкова обробка спеціальними препаратами-стимуляторами, які перешкоджають передчасному проростанню насіння й передчасній загибелі його в ґрунті.
Дотримання, рекомендованих для тієї чи іншої кліматичної зони, оптимальних термінів сівби. Бажано щоб рослини озимої пшениці увійшли в зиму в хорошій фазі розвитку, бути добре розвиненими і не перерослими. Якщо терміни сівби дотримано, то рослини входять у зиму в оптимальній фазі розвитку. За даними О. І. Носатівського, озима пшениця краще зимує, коли рослини входять у зиму, маючи 3–4 стебла. У цій фазі пшениця накопичує достатню для перезимівлі кількість поживних речовин, має розвинену кореневу систему й надземну масу. Щоб рослини встигли сформувати до зими 3–4 стебла, їм необхідно вегетувати восени 50–55 днів. Кращі строки сівби – за середньодобової температури 14–17°С, адже за затяжної теплої осені – рослини можуть переростати. Для профілактики переростання можна вносити препарат Модус, 0,4 л/га, у фазі початку кущіння пшениці. Не можна використовувати цей препарат на рослинах, які перебувають у стані стресу (посуха, температурний стрес від дії низьких температур, після внесення гербіцидів).
Створення страхових перехідних фондів насіння. Частина очищеного та елітного насіння, підготованого для висівання (не протруєного, оскільки протруєння знижує схожість насіння за його тривалого зберігання), має зберігатися кілька років. У разі вимерзання і загибелі посівів озимих культур такі насіннєві фонди використовують для сівби в наступному році. Зазвичай щороку такі фонди оновлюють – тобто насіння зі страхового фонду висівають, а для закладання на наступний рік використовують свіже насіння поточного року врожаю.
Осіннє внесення рекомендованих норм добрив. Поживні речовини мають міститися в ґрунті в кількості, необхідній для повноцінного осіннього розвитку. Велике значення має рядкове внесення фосфорних добрив під час сівби. За внесення фосфорних добрив у рядки збільшується кількість кореневих волосків, коренева система рослин краще розвивається, що сприяє збільшенню зимостійкості. Рекомендована норма суперфосфату – до 20–30 кг діючої речовини P2O5/га. Наприклад, за внесення 0,5 ц/га суперфосфату в рядки прибавка врожайності залежно від типу ґрунту може становити 3–5 ц/га. Також рослини мають бути повністю забезпечені азотом із осені, особливо по непарових попередниках та бідних ґрунтах. Рекомендована норма восени – 50 кг діючої речовини N/га. Азот сприяє активному розвитку рослин восени. Але надлишок цього елемента призводить до переростання рослин та їх подальшої загибелі взимку.
Стерня, що залишається на поверхні поля, сприяє снігозатриманню і кращій перезимівлі рослин. Солому ліпше збирати й сіяти з використанням технологій No-Till та Strip-Till.
Дотримання системи захисту від шкідників та хвороб в осінній період. Восени на посівах озимих часто зустрічаються шкідники сходів – різні хлібні мухи, совки і т. ін. Треба своєчасно проводити польову діагностику на наявність цих шкідників і обприскувати посіви за їх виявлення. Добре зарекомендувала себе бакова суміш: Фастак (0,1–0,2 л/га) + Бі-58 (0,7–1,0 л/га). За наявності сисних шкідників краще використовувати системні препарати (наприклад Коннект, 0,4–0,5 л/га). Дуже актуальна проблема для Полісся і західних областей України – мишоподібні гризуни. В деякі роки спостерігається навіть масове знищення посівів озимих культур восени та у зимовий період. Для боротьби з гризунами можна використовувати родентициди: Шторм (по 1-й таблетці в нору) чи Бактеронцід (0,5 ч. л. у кожну нору, 1–4 кг/га залежно від чисельності гризунів). Принади слід розкладати тільки після закінчення вегетації озимих культур, тому що в зеленому листі вегетуючих рослин міститься вітамін К, який є антидотом – мишоподібні гризуни поїдають зелене листя і не гинуть.
Обприскування в осінній період препаратами на основі гумінових кислот також сприяє кращій перезимівлі рослин. Гумати варто застосовувати тільки, якщо сходи ослаблені та на бідних ґрунтах (їх можна використовувати в одній баковій суміші з інсектицидами) та за достатньої кількості поживних речовин у ґрунті (наприклад обприскування посівів Гуміфілдом, 50 г/га).
Фінансові інструменти
Попри всі агротехнічні заходи, що зможуть допомогти знизити ймовірність загибелі посівів у зимовий період, необхідно також передбачати під час фінансового планування і за довгострокового бізнес-планування ризик повної загибелі посівів – один раз у п’ять років. Якщо це зробити, то загибель посівів і пов’язані з цим додаткові витрати вже не будуть для вас несподіванкою. Також рекомендується страхувати посіви озимих культур. Нині таке страхування вартує 1–3% від суми витрат на озиму пшеницю, понесених до початку весняної вегетації (залежно від страхової компанії). Якщо пшениця загинула, страхова компанія компенсує ці витрати. Таким чином, основними фінансовими інструментами для зниження ризиків щодо озимих культур є:
- внесення в багаторічний бізнес-план загибель озимих (у зоні Степу) раз у 5–6 років;
- багаторічний бізнес-план з передбаченням зниження врожайності озимих культур раз у 3–4 роки;
- страхування посівів озимих культур від загибелі в зимовий період;
- планування коштів на пересівання навесні просапними культурами – вже з осені;
- фінансове моделювання відсоткового зниження рентабельності й прибутковості вирощування озимих культур у разі їх часткової або повної загибелі та порівняльний аналіз із прибутковістю вирощування інших сільськогосподарських культур. На підставі даних цього аналізу й аналізу сівозмін приймається рішення про вирощування найприбутковіших культур і доцільності пересівання озимих за їх часткової загибелі;
- інвестування в посіви озимих культур, розташованих у різних ґрунтово-кліматичних зонах.
Таким чином, існує ціла низка методів, які дозволяють значно знизити ризики загибелі озимих культур у зимовий період. Використання цих методів особливо актуально зараз, в епоху нестабільності кліматичних умов.
