Ольга Башинська, завідувач сектору аналізу ризиків, Управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби (Україна)
Карантинна картопляна міль, попри свою назву, може завдавати клопоту не лише картоплярам, оскільки уражує й інші пасльонові культури та тютюн. Особливість її шкодочинності полягає в тому, що ця комаха може уражувати рослини як під час вегетації, так і псувати зібраний урожай у сховищах.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) походить із тропічних гірських районів Південної Америки. Сьогодні цей шкідник широко поширений на всіх континентах. В Україні картопляну міль уперше виявили в 1980 р. в Криму, а пізніше її вогнища з’явилися в інших областях України. Попри застереження радянських, а потім і українських науковців, щодо можливого її розселення по всій країні, вона залишилась південним і частково східним шкідником. Як і в середині 90-х років, сьогодні окремі вогнища картопляної молі зафіксовані в Харківській, Херсонській, Одеській, Донецькій і Запорізькій областях (вогнища в АР Крим, а також на окупованих районах Донецької обл. вітчизняні фахівці не контролюють і в загальній площі зараження не враховують).
Порівняно з минулим роком, площа зараження картопляною міллю зменшилася на 87 га і на початок 2016 р. становила 1691 га.
Харчується не лише картоплею
Ця комаха занесена до списку найнебезпечніших шкідників, які пошкоджують рослини родини Пасльонових (Solanaceae), а також включена до Переліку регульованих шкідливих організмів, списку А2 – карантинні організми, обмежено поширені на території України.
Картоплю міль ушкоджує найбільше, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикорослих пасльонових. Живиться як бульбами, так і листками й стеблами рослин.
Картопляна міль, на відміну від звичного для нас колорадського жука, шкодить не тільки під час вегетації рослин, але й продовжує свій розвиток в сховищах і льохах, де пошкоджує насіннєву та продовольчу картоплю, закладену на зберігання. Відтак бульби стають непридатними до вживання, насіннєві – втрачають свої посівні якості. За високої щільності зараження під час зберігання може виникнути потреба в проведенні додаткових інсектицидних обробок.
Поверхневі та глибокі пошкодження
Особливо «потерпає» рання картопля. За високої щільності шкідника її урожай може бути повністю знищений за 2–3 тижні під час зберігання бульб на відкритому повітрі.
Пошкодження бульб картоплі може бути двох типів. Перший – це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи під самісінькою шкірочкою, яка поступово висихає, осідає й при цьому утворюється помітний рубець. Другий тип ушкодження – утворення глибших ходів у бульбах. Такі ходи зовні майже не помітні, їх можна виявити під час детального огляду, після розрізування бульб.
Пошкоджене листя тютюну стає непридатним для виготовлення сигар. Плоди томатів пошкоджуються не надмірно, але за нестачі «топових» для гусениць кормових рослин, зазвичай після перших заморозків, вони можуть бути єдиним джерелом їхнього живлення.
Може занапастити весь урожай у сховищі
У багатьох регіонах світу під час зберігання картоплі втрати через картопляну міль можуть сягати до 100%. В Україні також спостерігається ця тенденція.
Втрати врожаю картоплі під час зберігання становлять 50% в Ємені і Перу, 86% – в Тунісі, Алжирі та Туреччині, 90% – в Кенії і 100% – в Індії й на Філіппінах. В Єгипті картопляна міль викликає до 100% втрат картоплі на полях, а також у сховищах. У субтропічних регіонах Австралії і Нової Зеландії в окремі роки P. operculella пошкоджує до 80% бульб картоплі, в США (в умовах штату Каліфорнія) – до 25%.
П’ять поколінь у полі та два – у сховищі
Картопляна міль із районів свого поширення мігрує на всіх стадіях розвитку з бульбами картоплі, плодами пасльонових культур, тарою і ґрунтом. Оскільки вона дуже схожа на інших молей-шкідників, точно визначити її вид можна лише в лабораторних умовах за морфологічними ознаками, найголовнішим з яких є будова геніталій самців.
На розвиток картопляної молі зміна сезонів особливого впливу не має. Шкідник розмножується як у полі, так і в теплих сховищах. В умовах Півдня України міль у польових умовах утворює 4–5 поколінь. Тривалість розвитку одного покоління залежить від кліматичних умов і становить від 20 до 60 днів. Потрапляючи в сховища або льохи, шкідник продовжує розвиватись та пошкоджувати картоплю, утворюючи 1–2 покоління.
Одна самка відкладає яйця на 40 картоплинах
У польових умовах шкідник перезимовує в стадії гусениці, або лялечки під рослинними рештками у поверхневому шарі ґрунту, а в сховищах – в усіх стадіях розвитку.
Навесні (в осередках поширення в квітні – травні) вилітають метелики шкідника, літ яких спостерігається до кінця жовтня. Самки відкладають яйця групами або поодинці на листках, черешках, стеблах, неприкритих бульбах, на ґрунті. У сховищах місця яйцекладок в основному – на бульбах (у вічках, тріщинках шкірки, під налиплими грудочками ґрунту та в місцях механічного пошкодження). Одна самка може відкласти 100–300 яєць і заселити яйцями до 40 картоплин. У період збирання врожаю не вивезені з поля бульби метелики можуть заселити протягом доби.
Шлях від бадилля в бульби
Залежно від кліматичних умов, через 3–10 днів із яєць виходять гусениці, які в пошуках поживи активно пересуваються і до початку мінування плетуть невелику павутинку для схованки. Гусениці знищують паренхіму листків, утворюють міни, обплітають листя павутиною, можуть пошкоджувати черешки – і тоді листок гине повністю. Якщо гусениця оселиться у стеблі, то його верхня частина, розташована вище місця пошкодження – відмирає. За такими ушкодженнями стебел можна легко виявити шкідника в польових умовах.
Коли бадилля починає сохнути, гусениці переходять на бульби, особливо ті, які не прикриті ґрунтом, або на інші пасльонові рослини. Далі вони живуть усередині бульб у ходах, забиваючи їх екскрементами.
Залежно від температури розвиток гусениці триває 10–14 днів, у сховищах – 45–70. Гусениці можуть витримувати різкі коливання температури і навіть за промерзання бульб залишаються живими. Також за браку корму вони здатні голодувати до 12–14 днів.
Міль майже не пошкоджує бульби на глибині
За дослідженнями вітчизняних фахівців, у південних регіонах України чисельність картопляної молі на початку кожного сезону низька і в травні – червні шкідник не завдає значної шкоди. Однак на початку серпня зараженість картоплі може сягати 90%. При цьому істотне значення має стан бадилля та глибина залягання бульб у ґрунті. Так, у Криму на картоплі з зеленим бадиллям зараженість бульб становила 4–6,5%, а після його висихання – зростала до 40–50%. Бульби, які перебувають на поверхні ґрунту, уражуються на 85–90%, ті ж що містяться на глибині 5–10 см майже не пошкоджуються.
Попри поширення картопляної молі, в тропічних регіонах світу, за даними вчених, відчутних економічних збитків шкідник може завдати і в районах із середньою температурою в січні -12°С, у липні – вище 19–20°С.
Візуальні ознаки пошкоджень
Картопляну міль можна виявити візуально за характерними ознаками пошкоджених рослин. На листі баклажанів, тютюну, дурману помітні прозорі міни, частіше вони розташовані близько до центральної жилки. На листі картоплі і томатів міни не так помітні, їхні стінки непрозорі. Іноді гусениця живиться в складках молодого листя, не утворюючи міни. На листі перцю мін немає. Сплетення листя павутиною, пошкодження стебел і пагонів найчастіше спостерігається на верхівках рослин. У плоди (томати, перець) гусениця проникає знизу через плодоніжки, зверху – з місця залишку квітки. Крізь тонку шкірку плодів гусениці можуть потрапляти в місця, де плоди торкаються один одного чи поверхні ґрунту або тари. Такі місця на плодах слід оглядати ретельніше, позаяк саме там найчастіше помітні екскременти гусениці.
Щорічні обстеження
Представники Держпродспоживслужби для контролю поширення молі візуально обстежують присадибні ділянки громадян та фермерські господарства, тепличні господарства і складські комплекси й відбирають підозрілі зразки. За можливості слід також застосовувати феромонні пастки (одна пастка на 5 га або на 10 присадибних ділянок, чи на 150 т картоплі в сховищах).
Особливо небезпечним є невеликі вогнища (2–3 уражених рослини) на присадибних ділянках, що не були вчасно виявлені, та які можуть поширитися на сусідні городи або фермерські угіддя. У такій ситуації можливі суттєві матеріальні втрати, особливо якщо на цих територіях вирощують картоплю чи інші пасльонові культури промислово.
Контроль шкідника
Якщо картопляну міль вже виявили, потрібно вжити заходи щодо її контролю, зокрема агротехнічні, біологічні та хімічні.
Агротехнічні заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років. Садити потрібно тільки здорові бульби, глибина їхнього загортання має становити не менше 15 см. Упродовж вегетації необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни, які є резерваторами шкідника. За потреби – зрошення ділянок, його слід проводити переважно дощуванням, яке забезпечує часткову загибель молодих гусениць і водночас не допускає вимивання бульб із землі. Варто регулярно підгортати кущі, щоб бульби нового врожаю перебували під шаром ґрунту не менше 5 см.
Збирати врожай потрібно в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи його висихання. Викопані бульби слід одразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні й дрібні. Також не можна викидати бульби й плоди, уражені картопляної міллю, на звалища, в лісосмуги та інші місця, позаяк шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях пасльонових і розширити межі вогнища. Зберігати бульби рекомендовано за темпери 3–5°С. За таких температурних показників у промислових холодильниках протягом 4–5 місяців зберігання гинуть усі стадії розвитку шкідника.
Хімічні заходи. За обробки картоплі інсектицидами максимальна кратність застосування одного і того самого препарату не має перевищувати 2–3 рази. Обприскувати слід одразу після виявлення метеликів шкідника, не чекаючи появи гусениць. Повторні обробки інсектицидами виконують із інтервалом 10–15 діб, а біопрепаратами – 6–8.
Обробку можна поєднувати з обприскуванням проти колорадського жука
В Україні, в карантинних зонах, де зареєстровані вогнища картопляної молі, метелики вилітають із І до ІІІ декади травня, що збігається з появою колорадського жука, який перезимував. Тому в період вегетації картоплі весняної посадки можна проводити обробки одночасно проти обох шкідників. На полях, де картоплю посадили влітку, обробки проти колорадського жука закінчуються задовго до збирання врожаю, тому тільки 2–3 обробки можна виконати сумісно. Крім цих обробок, слід провести ще декілька (зазвичай 1–2) саме проти картопляної молі, які припадають на кінець серпня – початок вересня. У цей період колорадський жук уже не завдає шкоди, а чисельність картопляної молі досягає максимуму, до того ж підвищується ймовірність заселення бульб картоплі яйцекладками і гусеницями картопляної молі. У цей період боротьба з картопляною міллю є вирішальним заходом збереження врожаю.
Біологічні методи. Під час збирання врожаю картоплі, за високої активності льоту метеликів і розвитку шкідника, слід застосовувати біологічні препарати, як-от Лепідоцид.
На томатах, баклажанах, перці, тютюні більшу частину періоду вегетації використання інсектицидів обмежене, тому контролювати картопляну міль варто в основному біологічними препаратами.
