Спілкувалась Ірина Корчагіна, Agroexpert (Україна)
Найяскравіший спогад дитинства нерадісний. Після війни моя хвора мама назбирала трохи грошей та відправила мене купити трохи вершкового масла. Мені було 6 років. На березі річки Волга був магазин, який ми називали «желєзка». Продавчиня, велика огрядна тітка, я і зараз пам’ятаю, який вона мала вигляд, повернулась до мене спиною, і стала нарізати масло, як я думав. Загорнула його у сірий картонний папір. Я приніс додому, мама його розгорнула і, дивлячись на нього, у неї з очей покотилися сльози. Та тітка ножем зішкребла всю зелену плісняву із поверхні шматка масла і запакувала хлопчику.
Пізніше я зрозумів, що мамині сльози були від неможливості щось змінити.
Був одним із двох відмінників у групі слюсарів у технічному училищі, отримував підвищену стипендію. На другий день навчання нас поставили до станків. Отак і навчались увесь рік в училищі – день за партою, день за станком. Після навчання працював на заводі «Уралмаш», на одному із двох найкращих станків. Там заробив перші гроші, як і годиться, за маршрутним листом.
Мене тричі призивали на службу в армію. Втретє я вирішив перемогти систему. В колишньому СРСР немає жодного офіцера, крім мене, який не маючи ніякої військової освіти (лише строкова служба в армії), вступив в ад’юнктуру, захистив дисертацію, став доцентом і полковником. Я ніколи не навчався військовій справі, не проходив навіть військової кафедри в інституті, бо я там навчався заочно.
Якщо ти хочеш зробити щось неможливе – роби, тоді воно стане можливим. Боїшся програти – ніколи не виграєш.
Мій кондитерський сорт соняшнику Ранок внесли до Реєстру сортів рослин України в 2002 році. За три роки до того на мене вийшов харківський селекціонер. Я мав звання полковника й очолював кафедру. Він прийшов до мене і сказав, що треба рятувати сорти соняшнику, бо інакше їх витіснять гібриди. Я нічого не тямив у рослинництві й селекції, ставив багато запитань, проте відразу прийняв рішення. Закінчив свою військову кар’єру та почав працювати із селекціонерами Інституту ім. В. Я. Юр’єва. За три роки створили скоростиглий сорт кондитерського соняшнику Ранок. Для того, аби якісно почистити насіння, я купив очисне обладнання. І ось із нього замість очищеного почало випадати бите і травмоване насіння. Я зупинив процес. Перебрав усю машину повністю. Із цього і розпочалась моя робота із очищувальним обладнанням.
Мета завжди має бути масштабніше та вище можливостей її реалізації за життя. От тоді рух до неї буде правильним і швидким у твоєму житті. Мета має виходити за межі життя.
Моя мета – дати інструмент аграрію, завдяки якому він може виробити сильне якісне насіння та отримати прибуток. Хочу, аби на кожні 10 тис. га застосовували щадну пофракційну технологію виробництва сильного насіння. Насіннєві заводи не виробляють насіння. Насіння створює селекціонер, агроном, поле. Будь-який насіннєвий завод лише виокремлює із насіннєвого матеріалу насіння більш-менш гарної якості. Завдання насіннєвого заводу – не урожай і не якість. Завдання насіннєвого заводу у нашій широті – підмести у квітні підлогу на складі, де було насіння.
Насіння має бути сильне, але все – рівносильне. Таке насіння сходить рівномірно, посіви – вирівняні, рівноконкурентні з бур’янами. У зернових колосових це – озерненість, кількість зернини у колосі, маса тисячі насінин, – все має бути вирівняне.
Сьогодні фірма «Земля і Воля», вирощуючи гібриди кукурудзи компаній «Сингента» та «Монсанто» очищує та калібрує насіння кукурудзи на моєму обладнанні.
Мої співробітники нині мають погодинну оплату на заводі згідно зі своєю кваліфікацією. Через інфляцію ввели коефіцієнт, який допоміг підвищити зарплатню. Я отримую зарплатню як і головний інженер і начальник виробництва моєї фірми, всі ми одержуємо додатково відсоток від місячного обороту. Бонусна складова майже вдесятеро більша за фіксовану ставку. Мої працівники знають до копійки, скільки я заробляю.
Сьогодні основна значущість людини – це професіоналізм. Якими б не були аргументи проти якогось твердження, виграє той – хто буде більш професіональним у цьому питанні. Тому абсолютно неправильно стримувати затрати на професійний ріст. За невігластво ми платимо набагато більшу ціну. Тому я намагаюсь відвідувати всі можливі конференції та виступати на них, бо там є опоненти, які мають свою точку зору і свій життєвий досвід. Підзарядка, яку ти отримуєш від тих, із ким ти виходиш на контакт – це та основа, на якій ти ростеш.
Коли фермер розповідає мені, що після того, як він почав використовувати мою технологію очищення насіння, він засипав усі сміттєзвалища та почав на них вирощувати сою, то як мені не пишатися тим, що я, умовно кажучи, віртуально засипав звалища і був провокатором його дій.
Предмет моїх останніх гордощів – налагодження виробництва решіт Фадєєва із поперечинками із відстанню, починаючи від 0,5 мм із подальшим кроком 0,1 мм. Дотепер за це не брався жоден виробник обладнання.
Освоїти спочатку внутрішній ринок, а вже потім виходити на зовнішній – це помилка. Ти ніколи не будеш задоволеним тим, яку частку ти займаєш на внутрішньому ринку. Освоювати закордонний ринок варто одночасно, а раптом виявиться, що там умови будуть перспективнішими для розвитку.
Довіра у моєму розумінні стабільніша за любов. Любов може носити ситуативний характер. Довіра – стабільніша. На фірмі в нас довіра. У мене не виникає навіть думки проконтролювати колег, бо глибоко переконаний, що вони навіть не думають мене обманути. Всі карти – на столі. У нас такий спосіб спілкування.
Я ніколи нікого не звільняв. Люди самі йшли. Це дуже цікаво. Йшли ті, хто не зміг влитися у колектив.
Я назвав би чотири основні моменти, які являються основою моїх дій: я повинен пишатися тим, що я роблю, я повинен із радістю говорити про те, яким бізнесом я займаюся. По-друге, мій бізнес має ставити переді мною завдання інтелектуального рівня, які слід вирішувати. По-третє, мій бізнес має затребувати в мені те, що накопилося на моєму життєвому шляху. Було би прикро, якби цього не було, бо це шматок твого життя. По-четверте, я обов’язково повинен мати матеріальну складову, як результат цієї дії.
За все, що я роблю, я беру на себе особисту відповідальність. Я відповідаю за все, що пов’язано зі мною. Навіть коли я вимовляю слово, оцю літеру «я», то вже несу відповідальність. Якщо я за все відповідаю, тоді я керую ситуацією. Ніхто не може бути винен у будь-чому, що зі мною пов’язане.
Нині людство перебуває у надзвичайно цікавому процесі еволюції. На шляху від первісної людини до прекрасної людини в майбутньому. Де ця межа між тваринним та людським у людині, – залежить від кожного індивідуально. Мені дуже цінне у людині людське. Ця межа надто коливається, але вона існує. Оцінюю людину за вмінням контролювати тваринне своїм розумом та інтелектом. Що більше у людині людського – то симпатичніша вона. Інстинкти закладені від природи все одно залишаються, але ти ж контролюй їх.
Людина красива тоді, коли все, що вона робить – робить самовіддано із пристрастю.
Бажання пригнічувати людей – це від тваринного. Колись вважалося нормальним спалювати жінок та єретиків. Коли ти сам собі дозволяєш делегувати право обмежувати свободу іншому, – це від тваринного. Вбивство – це коли ти безкарно можеш обмежити свободу іншого. Дуель – це на рівних. Учасники перебувають у рівних можливостях, навіть благородних. Коли за правоту готові в однаковій мірі заплатити ціною власного життя.
Ринок при всій його жорсткості дає свою об’єктивну оцінку кожному, хто претендує на місце на ньому. Ти можеш фантазувати, чого ти вартий. Але тобі буде наділено за об’єктивним відношенням ринку до тебе.
Якщо зібрати всі гроші світу та поділити на рівні суми між усіма людьми, то через рік все повернеться на свої місця: хто був бідним – стане знову бідним, багатий – багатим, середній – середнім. Легко бути бідним, хворим і негарним. Набагато важче бути багатим, здоровим і красивим. Краса потребує зусиль та роботи над собою – занять спортом, дотримання харчування. Працюй – будеш красивим, а якщо ти і дієш красиво, то в цій гармонії абсолютна краса людини.
Людина має прекрасну властивість подумки вийти із ситуації, яка склалась. Уявімо, що мене оголеного закинули до тюремної камери, в якій навіть немає вікна. Тобто мене фізично позбавили свободи і комфорту, я перебуваю у неймовірно жорстких умовах. Але мене не позбавили можливості мислити. І будучи в такій ситуації, я легко можу уявити собі, що я десь у європейському університеті читаю лекцію сотням людей, які мене слухають, і я щасливий від того, що я можу їм говорити те, що їм цікаво. Я можу собі дозволити так думати. Ніколи ніхто не обмежить мою свободу думати.
Під час відповіді на питання про сенс життя, релігія була надзвичайно зручною. Не треба його шукати – людина народжена за волею Божою, живе за законами Божими, є загробне життя, яке переводить біологічне начало людини на інший рівень спілкування зі Всевишнім. Усе просто. Але релігія поступається і буде й надалі поступатися інтелекту людини, освіті, її способу мислення, розумінню законів природи. Воно бере своє, і ця опора й стійкість, яку раніше забезпечувала релігія, потребує дуже розумних тлумачень філософів. Сьогодні філософія має зайняти те місце, яке звільняється в людини після релігії.
Сенс життя людини полягає в тому, аби вона, перш за все, сама створила для себе умови, які роблять її вільною. Людина повинна бути вільною, вона від народження має повне право на свободу. Свобода – це можливість реалізувати себе по максимуму, і щоби все, що ти робиш і створюєш, було затребуваним, і нічого не лишилось із того, що ти не можеш зробити, та щоби ніщо не лишилося незатребуваним із того, що ти робиш. Ти в будь-якому разі абсолютно соціальна істота. І ти живеш у соціумі. Відтак якщо ти бачиш, що ти максимально себе реалізовуєш і що все, що ти створюєш повністю затребувано людьми, які навколо тебе, – ти вільний. І щоб ця свобода продовжувалась протягом усього твого життя, ти повинен працювати.
Кожна виправлена помилка – шлях до успіху. Не може бути успіху без помилок. Не варто боятися помилок – треба радіти, що вони є. Будь-які вирішені проблеми – це наступна сходинка. Взагалі успіх – це виправлена помилка. І так має бути по життю.
Прийняти чергове рішення, інколи непросте, допомагають особистий досвід та особиста перемога над минулими проблемами.
Часто я був страшенно не згодний із тим, що роблять мої доньки, але ніколи не лишав їх свободи дії. Якщо я наполягаю на якомусь своєму рішенні, то я тоді відповідаю за результат, знімаю із них відповідальність за цей результат. І вони тоді просто-напросто не рухаються і не ростуть. А ріст – це рішення, прийняття цих рішень, помилки.
Молоді побажав би бути більше людьми. Це набувається важко, але можливо. Детермінантою цього у різних долях є три складові – генетична, родинна, тобто виховання до того, як ти самостійно підеш по життю і соціальне середовище.
Мрія є відправною точкою всієї подальшої траєкторії. Мрія дає змогу сформулювати ціль. Є стратегія руху від мрії до цілі. Всі складові процесу мають бути направлені на максимальну результативність. Це означає, що людина, яка йде цим шляхом повинна бути вільною, це означає, що вона повинна приймати рішення і відповідати за них. Кожна людина природою наділена правом бути щасливою. Отож роби так, аби бути щасливим. А це важко. Легше не робити, а чекати нового закону, який полегшить тобі життя.
Життя у своїй сукупності надзвичайно красиве і цікаве. Воно цікаве своєю складністю та неоднозначністю, своєю проблемністю. Щастя, коли ти перемагаєш коротке, потім знову труднощі, і знову перемога, і так постійно. Якби людина не рухалась поетапно, перемагаючи локальні перепони, якби людині показали завчасно, які випробування та завдання на неї чекають, вона би відразу спасувала. А так їй здається щоразу, коли обламуючи нігті вона видирається на плато, думаючи, що на неї чекає рівнина, а розуміє, що попереду теж стіна, більш підвісна і їй доводиться скорювати її, – ось із цього і складається життя. Або залишайся внизу, вибирай!
Леонід Васильович Фадєєв
76 років
Засновник та директор ТОВ «Спецелеватормлинмаш». Ідеолог та розробник щадних технологій Фадєєва очищення і калібрування зерна та виробництва сильного насіння.
Народився у місті Ярославль, нині Російська Федерація. Дитинство пройшло у прифронтовій зоні. У віці 9 років після смерті матері разом із батьком та двома братами переїхав до Свердловської області.
Вивчився на слюсаря-універсала у Свердловському училищі при заводі «Уралмаш». Тричі призивали на службу до Радянської Армії. Під час другого терміну служби у Німеччині захопився авіаційною механікою. Заочно закінчив Казанський авіаційний інститут за спеціальністю конструктор авіаційних двигунів. Був начальником лабораторії газової динаміки у Казанському авіаційному інституті. Служив військовим представником ОКБ дослідного моторного заводу в м. Калуга. Потому закінчив ад’юнктуру Академії ВПС ім. Н. Є. Жуковського, отримав вчену ступінь кандидата технічних наук, став доцентом. Завідував кафедрою конструкції авіаційних двигунів у Харківському інженерно-авіаційному училищі. Має звання полковника. Кандидат у майстри спорту із багатоборства.
У 1995 році волею долі залишив кафедру і пройшов «початкову школу» (або «курс молодого бійця») селекції соняшнику під керівництвом селекціонерів Гуменюка А.Д. та Кириченко В.В.
Співавтор кондитерського сорту насіння соняшнику Ранок. Власник близько 50 патентів.
Одружений, дружина Тетяна Іванівна працює гінекологом. Мешкають у Харкові.
Мають двох доньок та двох онуків.
