Док. Екхард Мейєр, Федеральна служба сільського господарства, навколишнього середовища та геології в Саксонії (Німеччина)
Зі зростанням вартості протеїну годівля свиней стає дедалі витратнішою. Втрати тварин, зумовлені проблемами годівлі , у високопродуктивному стаді не прийнятні. Критичні точки гігієни кормів починаються ще з поля і значною мірою пов’язані із комбікормовою установкою чи цехом та системою кормороздавання.
Гігієна кормів –це значно більше, ніж технічні можливості очищення кормороздавальних установок, вонаґрунтується на всьому менеджменті годівлі та зберіганні кормів. Зерно у сховищі чи силосних баштах не стане кращої якості від того, яким його туди завезли із поля. Сухий корм у годівниці досить часто за мікробіологічними показниками може бути ідентичним із показниками вихідних компонентів, але набагато складніше це у разі рідкої годівлі. Та для обох типів годівлі високий статус гігієни слід забезпечувати насамперед у період зберігання компонентів.
Гігієна корму починається з поля
Вміст сухої речовини та здатність компонентів до зберігання, а також забруднення складників корму відіграють головну роль у подальших гігієнічних властивостях корму. Технологічно правильне збирання врожаю із подальшими забезпеченням належної вентиляції та охолодженням, якісного очищення зерна від пилу й інших домішоктаконсервування кислотою (або без його застосування) – це перший і водночас найважливіший крок до гігієни кормів, особливо у свинарських підприємствах.
Підготувати складські площі для зберігання кормових компонентів насипом відносно просто, однак можливості автоматичного забирання складників корму за такого типу зберігання обмежені. Тому господарства все частіше будують силосні башти для зберігання зернових, сої та змішаного корму, а також побічних продуктів. Застосовувати кормові компоненти, що легко псуються, варто лише тоді, коли є можливість завезти і зберігати із забезпеченням відповідної їхньої якості. Сховища для підлогового зберігання слід ретельно очищати і дезінфікувати та проводити обробку проти довгоносиків щонайменше раз на рік. Консервування кислотами в такому разі надасть певні переваги: під час збирання врожаю забезпечує швидкість процесу і поліпшує цінність корму. Однак позитивний вплив кислот на тварин, а також можливий відсоток вологості зерна, яке підлягає консервуванню (˃21%), обмежені.
Особливості ємностей для зберігання
Якщо компоненти зберігають насипом, такі сховища часто відкритідля гризунів, птахів та шкідників, якімають легкий доступ до корму, чого загалом не слід допускати. Але навіть у закритих силосах сухі та сипкі продукти можуть уражуватися грибами або пошкоджуватися кліщами. Через конденсат на стінах ємностей злипаються частки пилу,особливо чималі його грудочки «виростають» на завантажувальних патрубках, болтах та/або шершавих стінках. Якщо силоси не спустошити повністю перед новим заповненням, то залишки можуть бродити тижнями, а то й місяцями та псувати весь корм, що потрапляє у годівниці свиней. Ризик утворення конденсату тим вищий, що більшою є різниця температур між навколишнім середовищем та вмістом силосів і що вищою є теплопровідність будівельного матеріалу силосів (краще застосовувати пластик, аніж метал). Перший крок до забезпечення гігієни ємностей – це встановлення їх усередині приміщення. Якщо є потреба встановлення силосів зовні, то краще розміщувати їх із північного боку приміщення. Другим кроком до поліпшення гігієни є максимально швидкий обіг корму: оптимально– короткі строки зберігання (менше тижня). Для зберігання готового корму краще будувати більшу кількість невеликих силосів із високою частотою зміни корму, ніж одну-дві великі ємності, у яких корм лежить місяцями.
Зверніть увагу на систему вивантаження
У гігієні кормів значну роль відіграє також саме обладнання комбікормових установок та система вивантаження. У місці переходу між тілом силосної башти та випускним отвором може затримуватися корм, особливо, якщо форма лійки досить пласка (˂ 20°). Тоді сипка маса вивантажується тонким струмочком, а з країв зсипається повільно або не сиплеться взагалі. Тому ще під час вибору обладнання слід звертати увагу на те, щоб градус нахилу стінок випускного отвору мав достатню крутизну або силосні башти були оснащені додатковим примусовим механізмом спорожнення ємностей. Що стосується матеріалу, то поліестер забезпечує кращі гігієнічні показники порівняно з металом, оскільки він має не лише більш гладеньку поверхню, а й ліпші ізолювальні властивості. Однак існують певні обмеження щодо розмірів силосів із такого матеріалу (зазвичай їх обсяг не більше ніж на 30 т), а силоси більшого розміру будують здебільшого з металу. Якщо такі силосні ємності розташовані зовні й пневматично наповнюються кормовими компонентами борошнистої консистенції за високої температури (утворення пилу), то в такому разі одночасно поєднується кілька факторів можливого псування корму.
Заповнення ємностей
Механічне наповнення силосів елеватором або ланцюговим транспортером краще, ніж завантаження компресором, оскільки так утворюється менше пилу. У разі використання змішаного корму додається ще небезпека сепарації. Та навіть попри заповнення ємностей компресором, радше щоб це була невелика кількість або одна вентиляційна труба більшого діаметра(циклон), аніж багато маленьких (наприклад над опорними стійками ємності), оскільки швидкість виходу повітря тут незначна. Дуже дрібні (борошнистої консистенції) компоненти важчі, ніж грубий чи гранульований корм, який до того ж справляє ефект очищення під час випадіння із силосу. Корм стає дуже пилоподібним за вмісту значної кількості пшениці. До цього призводять не лише дрібні решета із малими отворами (˂ 3мм) у молотковій дробарці, а й насамперед сильне спрацювання молотків (довше перебування компонентів у дробарці). Своєчасна заміна молотків заощадить електроенергію й зменшить відсоток дуже дрібних часток.
Ревізійні люки
Усі типи силосних башт мають бути оснащені ревізійними люками, причому їх слід розташовувати так, щоби максимізувати безпеку людей. Тому люк для обслуговуючого персоналу краще розміщувати у лійці або над нею, щоб працівники мали ліпшу опору під ногами. Дослідження з різних галузей свідчать, що головними передумовами для проведення регулярних і радше обтяжливих для персоналу заходів є певний «мінімальний комфорт» для роботи,через що ними часто нехтують. Для якісної гігієни корму важливим заходом є регулярне очищення силосних ємностей. Проте донині це здійснюють механічно, вручну або струмом водиіз наспинного розпилювача. Сухе очищення мітлою є ефективнішим за очищення водою, за якого на 100% неможливо уникнути утворення грудочок та досягти повного висихання поверхонь ємностей. Найвища ступінь механізації з очищення силосних башт на сьогодні – це роботи які можуть очищати внутрішні стінки силосів в автоматичному режимі.
Навіть коли основні умови виконані, слід пам’ятати про головні передумови високого статусу гігієни компонентів корму.
Систематична оцінка
Спочатку треба реально оцінити якість складників корму. Орієнтовні йграничні показники найважливіших мікроорганізмів наведені у таблиці. Критичним показником для дріжджів та молочнокислих бактерій наразі є кількість 107, для загального мікробіологічного забруднення –108.
Щоб розробити можливі відправні точки для поліпшення статусу гігієни установок, необхідно знати відповідь на декілька запитань: чи мікроорганізми заносяться із компонентами корму, чи розвиваються переважно вже у самих установках. Для цього кормові компоненти досліджують на забруднення ще до початку їхнього завантаження,а готові проби корму – у комбікормовому цеху і потім у годівницях.На сьогодні з точки зору можливих втрат поживних речовин важливими є склад колоній мікроорганізмів комбікормових установок, частота їхньої роботи, а також склад корму. Раціони із речовинами, які легко ферментуються, такими як синтетичний лізин, найбільш уразливі. Тому слід звертати особливу увагу на годівлю високопродуктивних свиноматок в цеху опоросу.
Висновок
Передумова належної гігієни кормів розпочинається ще в полі, і значною мірою під час закладання складників корму на зберігання. Де криються причини підвищених показників забрудненості кормів, можна встановити, якщо взяти необхідні проби й провести детальний аналіз.Основний шлях занесення мікроорганізмів у годівниці здебільшого це самі корми. До них належать також побічні продукти, які варто застосовувати лише в тому разі, якщо вони мають належну якість і є можливість забезпечити хороші умови для їхнього зберігання.
