Вольфганг Прайссінгер, Гюнтер Пропстмайер та Сімоне Щерб, дослідники з годівлі Інституту годівлі тварин та кормовиробництва Сільськогосподарської палати землі Баварія (Німеччина)
Якщо застосовувати для відгодівлі тварин імпортовані білкові корми, це значно здорожує виробництво. Дослід із відгодівлі свиней, проведений Сільськогосподарською палатою землі Баварія, показує, що високу продуктивність на відгодівлі можна отримати й з малим вмістом сої в раціоні.
Можливість зменшити потребу закуповувати екстракційний соєвий шрот із-за океану полягає у скороченні його обсягів і доповненні раціон тварин необхідними амінокислотами з відповідних мінеральних добавок та сумішей. Мета дослідження – показати, що із вмістом екстракційного соєвого шроту в раціоні – 10%, або 25 кг/гол., для свиней на середині відгодівельного періоду допомагає зберігати довкілля і ресурси. На практиці, однак, поширені раціони з понад 16% екстракційного соєвого шроту на відгодівлі. Тобто у господарствах усе ще витрачають 40 кг і більше екстракційного соєвого шроту на 1 відгодівельну свиню. Втім, цю кількість кормів, а заразом й витрати можна зменшити.
Дослід із годівлі провели у Навчально-дослідницькому фаховому центрі в Шварценау. Мета – досягти 120 кг живої маси свиней на відгодівлі. Для цього 192 гол. свиней розділили на 2 відгодівельні групи: одній давали стандартний корм, другу утримували на раціонізі зменшеним вмістом сої. Відгодівлю розділили на 3 періоди: з 30–60 кг ЖМ (початок відгодівлі), 60–90 кг ЖМ (середина) і до 90–120 кг ЖМ (кінець відгодівлі). Тварини на початку досліду були в середньому у віці 81 день і важили 34 кг. У кожній групі було по 50% жіночих і 50% кастрованих чоловічих особин. Корм тварини поїдали із довгої годівниці з сенсорним керуванням. Перехід на фазу середини і кінця відгодівлі для всіх тварин проводили в один і той же час. Свиней зважували щотижня.
Раціони досліду базувалися на змішаних злакових із додаванням екстракційного соєвого шроту з 48% вмістом сирого протеїну та мінеральної добавки. Обидва застосовані у дослідженні мінеральні корми, за винятком амінокислот, мали однакові компоненти і добавки. Частка соєвого шроту в раціоні для 2 групи була на 3–3,5% меншою, аніж у 1 групи зі стандартним раціоном.
Відгодівельна продуктивність і витрати кормів
Процес відгодівлі свиней із 34 до 119 кг ЖМ проходив на високому рівні. Упродовж усього періоду в стандартній 1групі було досягнуто 911 г добових приростів, а у 2 групі – 884 г ( табл.2). У 1 групи була перевага в 27 г, яку також підтвердили статистично. Втім, різниці у споживанні корму обома групами не виявили.
Через зменшення кількості соєвого шроту в раціоні витрати сої зменшилися з 35,3 до 26,4 кг. Це означало економію майже 9 кг, або 25%/гол. Забезпечення амінокислотами було співставним, цього досягли завдяки дорогому мінеральному корму. Показники витрат кормів, спожитої обмінної енергії, а також ефективності годівлі та енергії суттєво не відрізнялися.
Зменшення кількості сої не вплинуло на показники забійної продуктивності. Як забійна маса, розділ туші, так і частка м’яса й жиру в туші були ідентичними з 1 групою. Важлива для оплати за тушу м’язова частка в обох групах була на високому рівні – 58,7%. Тож на неї скорочення кількості сої в раціоні негативно не вплинуло.
Завдяки меншому вмісту сої в раціоні вдалося зменшити виділення азоту в довкілля – з 4,36 до 4 кг/гол., тобто на 8%. Розширене і збільшене забезпечення амінокислотами в 2 групі збільшило вартість мінерального корму порівняно зі стандартною групою на 10 євро/ц. Проте зменшилися витрати на корми завдяки меншому вмісту в них соєвого шроту на 0,29–0,40 євро/ц корму, або на 1 євроцент/кг приросту.
Висновки
Більше місць для відгодівлі на 1 га, нижчі витрати на корми і вплив на довкілля говорять «за» годівлю тварин раціоном із меншим вмістом сої. Тож такі раціони доцільно вводити в стандартний процес відгодівлі у свиногосподарствах.
