Штефен Хой, проф. Інституту розведення і генетики домашніх тварин Університету в Гіссені (Австрія)
Невеликі ферми або відділки рідко застосовують станції автоматичного напування телят. Здебільшого групи з телятами однакового віку замалі для використання автонапувалки на повну потужність. Двері, що гойдаються, можуть стати вирішенням цієї проблеми.
Групу телят із випоюванням зі станцій автоматичного напування слід формувати за віком і масою. Інакше важчі або старші телята відганятимуть нижчих за ієрархією тварин від соски. За невеликих розмірів стада з безперервними отеленнями інтервали між народженнями телят тривають від декількох днів до тижня. Тому різниця у віці телят однієї групи може бути значною. Через це кожна група телят потребує власної автоматичної напувалки. Однак це пов’язано з великими витратами для господарства.
Та якщо станція для випоювання телят молоком буде обслуговувати 2 групи тварин, кошти можна заощадити. Технічно це стало можливим завдяки дверцятам, що гойдаються: вони пропускають до напувалки телят із обох боків почергово (відчиняються з двох боків). Для цього слід розташувати 2 групи телят одного віку в боксах поряд одна з одною, а такі двері дають змогу водночас обом групам використовувати станцію автонапування. Така теорія. Втім, на практиці одне молочне господарство під науковим супроводом перевірило цю систему.
Навчання на фіксованій дверці
Телятник у господарстві складається з 3 бухт по 16 м2із глибокою підстилкою, групових іглу й двох автонапувалок, які розподіляють бухти (див. рис.). Кожнустанцію можуть використовувати водночас 2 групи тварин, що розміщені поряд, завдяки дверцятам, які гойдаються.
Маленькі телички після народження провели 2 тижні в індивідуальних іглу. Після цього їх перевели в групові – по 4–6 телят із різницею у віці максимум 4 тижні.
Коли наймолодша група телят привчалася до споживання молока з автонапувалки (напр., бухта 1), дверцята зафіксували. Потім заповнили бухту новою групою тварин, які, як і бухта 1, привчалися споживати молоко зі станції. Далі групу телят із бухти 1 перевели в бухту 2, і відкрили дверцята станції 2 для обох груп (в обох груп був доступ лише до автонапувалки 2). У бухту 1, що звільнилася, запустили іншу групу телят. Загалом у дослідженні задіяли 4 групи (19 голів) телят. Вийшло 3 цикли по 2 групи на кожній автонапувалці.
Чи достатньо часу для пиття?
Завдяки тому, що групи були маленькі й стабільні, майже в 80% телята заходили в автонапувалку спокійними і не заважали одне одному. З позиції гуманного утримання тварин – це вагомий результат. У менше 1% усіх випадків колеги по бухті заважали теляті, яке саме мало пити молоко з соски, тож, звісно,воно зазвичай виходило зі станції. Тут не виникало проблем, якщо відганяли тварину, яка в цей час молоко не пила.
Хоча одна станція автонапування обслуговувала 2 групи телят, тварини одного віку часто одночасно підходили до напувалки. Лише між групами була різниця. Кількість відвідин станції залежно від групи була від 10 до 22 разів/тварину/добу. Найчастіше телята заходили в станцію вранці, після обіду і ввечері. А в молодших групах на початку згодовування всієї групи в автонапувалці спостерігали незначне зменшення відвідин станції, втім, через кілька днів кількість відвідин знову збільшилася. Вона постійно була достатньою для загального споживання молока тваринами, навіть якщо телята спочатку не мали досвіду поводження з дверима, які гойдаються. У старших групах уже на початку спільного використання ними однієї автонапувалки не спостерігали жодних змін у поведінці тварин. Наприкінці періоду випоювання кількість відвідин телятами станції значно скоротилась, позаяк вони поступово відлучувалися від молока і переходили на споживання іншого корму.
Чи ефективні дверцята, що гойдаються
Частка «спокійних» відвідин молодшими телятами станції без перешкод колег становила 75%, що було значно нижче, ніж у старших телят (83%). Висока кількість таких відвідин пов’язана з відносно малими розмірами груп (від 4 до 6 тварин). Оскільки одна станція годувала телят як зі старшої, так і з молодшої групи, виявили, що молодшим тваринам частіше заважали доросліші. Частка відвідин, коли заважали телята з сусідньої групи, у тварин молодшої групи була на 5,9% більшою, аніж у старшій групі (2%). При цьому важливо, що молодші телята здебільшого могли відстояти своє місце біля напувалки й не дати виштовхати себе зі станції. Лише у 0,6% усіх відвідин автонапувалки були випадки, коли телятам заважали саме під час споживання молока. Загалом лише 40% спроб завадити телятам молодшої групи були успішними, а у старших групах цей показник сягав 60%. Молодшим телятам заважали старші з сусідньої групи частіше, аніж навпаки – молодші старшим. Що більше тварин годували на одній станції, то частіше були випадки виштовхування телят, які в цей час не мали споживати молока, тож час годівлі та водночас завантаженість станції зростали.
На добові прирости телят, яких годували завдяки автонапувалкам із дверцятами, що гойдаються, не вплинуло. Наприкінці періоду випоювання вони становили в середньому 1100 г/добу. Ці результати показують, що такі дверцята вельми придатні для використання станцій автоматичного напування телят у невеликих стадах.
