ЦИКОРІЙ – КУЛЬТУРА БАГАТОВЕКТОРНА

0

Юрій Носенко, НААН України

Вирощування кореневого цикорію доволі поширене в Західній Європі. Площа висіву цієї культури там сягає щорічно понад 60 тис. га. У Франції, наприклад, на кожного жителя вирощують по 200 кг сирого цикорію. В Україні його вирощуванням займаються лише спеціалізовані господарства та окремі аматори. Пропонуємо уважніше придивитися до цієї культури як нішевої.

Цикорій кореневий, або звичайний Cichorium intybus (синонім: петрові батоги) – рослина родини Айстрових.

Цикорій – це цінна технічна, кормова, овочева й особливо лікарська рослина. У дикій природі це багаторічник, а в культурі він має дворічний цикл розвитку і розмножується насінням. У перший рік вирощування цикорій дає м’ясистий коренеплід завтовшки 8–10 см, завдовжки 30–40 см і масою до 800 г. За зовнішнім виглядом коренеплоди нинішніх сортів цикорію схожі на цукрові буряки. Якісний цикорій – бездоганної форми щільні качани із жовтими на кінцях листками. Характерне бліде забарвлення його листя пояснюється тим, що цикорій вирощують у темряві, й що світліше листя, то менше в ньому гіркоти. До речі, фламандці називають цикорій witloof, тобто «білолистий».

Напрями використання

Нині продукти переробки цикорію широко використовують у харчовій, кондитерській, спиртовій і, зокрема, в медичній промисловості. Найціннішою речовиною цикорію є полісахарид інулін, застосування якого в медицині практично безмежне. В харчовій промисловості цикорій використовують здебільшого для отримання спирту. Завдяки ароматичним властивостям та приємному смаку із його коренів виготовляють сурогати кави без кофеїну та інші напої. Його використовують для знищення у ґрунті нематод, висіваючи як попередник для суниць, цибулі, часнику та інших культур.

Цикорій – цінний та лікувальний корм для сільськогосподарських тварин. 100 кг його коренів мають 25,7 кг кормових одиниць (к. од.), тоді як цукрові буряки всього лише 14,5 кг. Листя цикорію дуже добре поїдають тварини як у свіжому, так і в силосованому вигляді. Центнер зеленої маси цикорію містить 27 к. од. та 2,7 кг перетравного протеїну. За вегетаційний період він дає до 5 укосів.

Цикорій є перспективною біоенергетичною культурою. Із тонни коренеплодів цикорію під час переробки можна отримати 100 л спирту-етанолу, який відповідатиме всім вимогам і стандартам. За середньої врожайності 200–250 ц/га отримують 2 т спирту-етанолу (див. табл.). Але за впровадження новітніх технологій виробництва цикорію цей показник можна збільшувати вдвічі.

Для морфології цикорію характерний вміст вуглеводів у формі інуліну, що відносяться до типу складномолекулярних цукрів. Ця рослина цінна не лише з медичної точки зору, а й з технічної, оскільки продукт цикорію нерозчинний у холодній воді, а під дією кислот і відповідної температури полісахариди гідролізуються і переходять у легкорозчинну форму моносахаридів – фруктозу, яку без великих витрат можна легко перевести у форму густого сиропу за рівного об’єму і концентрації в 1,5–2 рази більшої за концентрацію цукру. Інулін легко гідролізується неорганічними й органічними кислотами, а також спеціальним ферментом – інулазою.

Оцукрення маси на основі інуліну може відбуватися за 24 год, тоді як виробництво спирту із крохмалю потребує 60–72 год. Тому витрати на одиницю виробництва спирту в декілька разів менші, ніж для виробництва із крохмаленосної сировини, оскільки відпадає потреба підготовки солоду й немає терміну бродіння.

Біологічні особливості

Цикорій – це багаторічна трав’яниста рослина, має молочний сік, розмножується насінням. Його сходи можуть витримувати заморозки -6…-8°С. Щодо тепла культура невибаглива. Добрі врожаї отримують за достатньої кількості вологи, але рослини порівняно легко здатні переносити деякий період засухи. Цвіте з липня до вересня.

Технологія вирощування

Найоптимальніші для цикорію ґрунти ті, на яких вирощують цукрові буряки. Цикорій кореневий невибагливий до ґрунтових умов і його успішно можна культивувати як на чорноземах, так і на поліських опідзолених та супіщаних ґрунтах із помірно зволоженим нижнім шаром.

За достатнього удобрення цикорій дає добрі врожаї на підзолистих ґрунтах, але заболочені, важкі, із близьким рівнем залягання ґрунтових вод ґрунти непридатні для його вирощування. Цикорій добре реагує на вгноювання та підживлення мінеральними добривами. Утім, гній краще вносити під попередник у кількості 25 т/га, а от за внесення безпосередньо під культуру краще застосовувати перегній. Оптимальне внесення мінеральних добрив: N – 20 – 25 кг/га, Р – 35 – 45, К – 50 – 60 кг/га, а також підживлення у період розвитку: N – 10 – 15 кг/га. У сівозміні цикорій розміщують після зернових колосових культур, гороху по пару.

Обробіток ґрунту під сівбу цикорію кореневого проводять в два етапи: основний – осінній і передпосівний – весняний.

Поле під цикорій має бути ідеально вирівняним і ретельно, як грядка, обробленим.

Удобрення цикорію кореневого нічим не відрізняється від удобрення цукрових буряків. Органічні добрива зазвичай вносять під попередник із розрахунку 40–50 т гною на гектар. Після удобрених озимих під цикорій вносять 100 кг азотних та 100–120 кг фосфорних і калійних добрив (у діючій речовині) на гектар. Найефективніше вносити ці добрива під глибоку зяблеву оранку (75% фосфорних і калійних та 50% азотних).

Під час висівання цикорію у рядки вносять повне мінеральне добриво. Краще для цього використовувати складні добрива із розрахунку 60–80 кг/га. Цикорій позитивно реагує на підживлення азотними добривами, яке бажано проводити після формування густоти рослин із розрахунку 40–50 кг/га.

Підготовка насіння і сівба

Багато авторів публікацій через свою недостатню поінформованість, говорять про те, що у виробництві використовують сорти вітчизняної селекції Ярославський і зарубіжної – Сілезький. Мовляв, вони високопродуктивні.

Слід зазначити, що сорт цикорію кореневого Ярославський виведений понад 50 років тому. Підтримувальної селекції щодо нього та первинного насінництва не ведуть. Сорт за цей час став напівдиким і урожайність коренеплодів ледь сягає 150–200 ц/га.

Інститутом цукрових буряків і його філіалом в Умані (нині Інститут коренеплідних культур) створені нові вітчизняні сорти цикорію кореневого Уманський 90, 95, 96, 97 і 99. Коренеплоди цих сортів жовто-білого кольору, конусоподібної, як у цукрових буряків, форми завдовжки 21–26 см, діаметром 9–14 см, без борозенки. Сорти стійкі до ураження церкоспорозом, придатні для машинного збирання. Вміст інуліну – 17,5–19,0%, урожайність коренеплодів – 420–500 ц/га. За цими сортами ведуть підтримувальну селекцію і первинне насінництво.

Насіння цикорію дрібне, має форму зрізаного конусу завдовжки 2–3 мм і завширшки 1,5 мм. Саме через це ґрунт має бути добре розпушеним, вирівняним і ущільненим, із твердим ложем для насіння на глибині не більше 1,5 см, варто зазначити, що глибина сівби не має бути більшою за 1,0–1,5 см.

Набрякаючи насіння цикорію, поглинає найбільше вологи в перші години, після чого практично починається проростання. Отже, насіння слід висівати у вологий ґрунт. За таких умов сходи з’являться на 5–7-й день. Найоптимальнішим строком сівби є друга половина квітня.

Сіють цикорій буряковими сівалками із нормою висіву насіння не більше 0,8–1,5 кг/га. Період до появи сходів – 12–15 днів.

Догляд за посівами

Формують площі посіву цикорію кореневого двома способами: висівають дражоване насіння спеціальними пневматичними сівалками на задану густоту, а також роблять це вручну. Після появи сходів проводять міжрядний обробіток ґрунту. За формування густоти вручну проривання рослин закінчують до настання фази 4-х справжніх листків, залишаючи відстань у рядку між рослинами 10–2 см, тобто із розрахунку 9 – 10 шт./п. м. Упродовж вегетації культури виконують кілька міжрядних культивацій для поліпшення аерації, знищення бур’янів, створення несприятливих умов для шкідників, які перебувають у ґрунті.

В обох випадках густота рослин на час збирання має бути 140–160 тис./га. Саме за таких умов корені цикорію найбільш вирівняні, міцні і дають найкращий урожай. Протягом усього вегетаційного періоду площі слід утримувати в розпушеному стані та чистими від бур’янів.

Однак доречно відмітити, що боротьбу з бур’янами проводять комплексом гербіцидів, які зазвичай використовують на посівах цукрових буряків. Культура цикорію кореневого стійкіша до гербіцидів і успішно витримує навіть подвійні дози.

Збирання врожаю

Заготовлювана сировина – корені, квітки і трава. Траву збирають у період цвітіння рослин. Збирання коренів цикорію кореневого розпочинають на початку жовтня. До цього часу здебільшого закінчується формування коренеплодів, накопичення в них інуліну й інших полісахаридів та мікроелементів.

Збирають корені бурякозбиральними комбайнами, а на малих площах – вручну. Надземну масу попередньо скошують. Під час збирання слід максимально уникати пошкодження коренеплодів цикорію кореневого, щоб забезпечити їхнє надійне зберігання.

Корені викопують пізно восени із таким розрахунком, щоб закінчити збирання до перших морозів.

Переробка

Сушіння сировини. Після збирання коренів їх доочищають, перевозять у місця переробки та сушіння за температури не більше 50°С. Траву сушать за температури не більше 40°С.

Зберігають корені в овочесховищах або буртах у польових умовах, запобігаючи їхньому підмерзанню. Строки зберігання коренів за таких умов – кілька місяців. Висушені корені та траву зберігають у сухих добре провітрюваних і прохолодних приміщеннях.

Вирощування цикорію кореневого є справою економічно вигідною для господарств усіх форм власності. За урожайності 25 т та ціні реалізації 300 грн/т коренеплодів гектар його посівів забезпечує 4 тис. грн чистого прибутку. А такий показник під силу не кожній нашій культурі.

Найкращі умови для вирощування промислового цикорію це північна частина Хмельницької та Житомирської обл. Продати цикорій можна на цикорієсушильний завод (м. Славута, Хмельницька обл.) До речі, завод здійснює самовивіз цикорію із вашого поля.

1