Чи втримає зерно Причорномор’я лідерські позиції?
Якими будуть ринки зернових в Україні та світі, які глобальні та локальні ризики існують для українських агровиробників і на які культури роблять ставку підприємства – про це та багато іншого йшлося на конференції «Зерно Причорномор’я-2016» 20–21 квітня у м. Києві.
Конференцію розпочали із обговорення загальної ситуації на зерновому ринку, фокусуючись одночасно на чотирьох найважливіших регіонах: Причорномор’я, ЄС, США, Південна Америка. Початок присвятили проблемам посилення глобальної конкуренції і факторам росту світового аграрного ринку. «Причорномор’я – регіон значних ризиків, як глобальних, так і локальних, однак підвищення ефективності державного управління та поліпшення бізнес-менеджменту здатні зробити його одним із найприбутковіших», – підкреслив директор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов. За його оцінками, серед глобальних ризиків, що впливають на економіку регіону, є падіння цін на продовольство та переоцінка темпів подальшого розвитку Китаю. У таких умовах деякі країни застосовують політику протекціонізму, що свідчить про загальносвітову тенденцію до регіоналізації економіки.
Надвисокі прибутки знизяться
Проаналізувавши особливості розвитку такої тенденції на прикладі економік високорозвинених країн, пан Феофілов торкнувся ризиків країн Чорноморського регіону, серед яких – політична нестабільність, валютні та торгові війни, низький рівень інвестицій і споживання, брак структурних реформ, небезпека ескалації військових конфліктів. Крім того, він зупинився на маржинальному парадоксі: явищі, за якого девальвація національних валют, яку використовують для стимуляції експорту, призводить до того, що прибутки від експортної діяльності залишаються надвисокими навіть за глибокої економічної кризи та високому рівні ризиків. Відтак за результатами 2015 р. уже наступного сезону надвисокі прибутки знизяться, або матимуть суто «бухгалтерський» ефект, вважає Сергій Феофілов.
Китай робить ставку на самозабезпечення
Щодо перспектив попиту на аграрну продукцію, то «Китай спроможний змінити всю систему глобальної торгівлі», – заявив фахівець компанії McLarty Аssociates США Ерік Трахтенберг. Він відмітив значне зростання споживання зернових у цих країнах. Аналізуючи структуру сільськогосподарського виробництва та споживання у Китаї, доповідач дійшов висновку, що головними тенденціями наразі є зростання попиту на сільгосппродукцію високої якості з боку переробників та споживачів внутрішнього ринку, а також перетворення країни на наймасштабнішого світового виробника сільгосппродукції.
Цього року мали місце недопоставки кукурудзи з України до Китаю, – зазначила Єлизавета Малишко, експерт зернового ринку, «УкрАгроКонсалт». Правляча комуністична партія цієї країни поставила за мету самозабезпечення країни
Внутрішнє споживання зерна знижуватиметься
За результатами 2015/2016 МР, за словами Єлизавети Малишко, у структурі експорту зерна 57% становила фуражна пшениця, що є абсолютним рекордом за останні 4 роки. Щодо країн-імпортерів, то скоротились поставки до Туреччини, Африки і Пакистану, натомість зросли до Таїланду, Індонезії, ЄС. Із нових країн, до яких ми експортуємо зерно, з’явились Індія та Гонконг. Немає серед покупців Японії, на яку робили ставку українські експортери. Експерт вважає, що треба розширяти ринки експорту, позаяк внутрішнє споживання як продовольчого, так і фуражного зерна й надалі знижуватиметься.
У 2015/2016 МР рекордний експорт зерна
«Попри незначне скорочення виробництва зернових, Україну в 2015/2016 МР чекає рекордний експорт зерна», – зазначила Єлизавета Малишко. За її словами, експорт пшениці може становити 14,8 млн т, завдяки чому Україна збереже за собою шосте місце в рейтингу світових експортерів цієї культури. Пані Малишко звернула увагу присутніх на основні тенденції сезону 2015/16 рр. в Україні, серед яких – скорочення врожаю зерна у 2015 р., рекордний рівень експорту (в т.ч. борошна), зміна географічної структури, а також рекордна дохідність виробництва зерна (досягнута завдяки курсовій різниці гривні до долара на момент сівби та збирання врожаю). Експерт також повідомила, що основними тенденціями сезону 2016/17 рр. можуть стати скорочення врожаю озимих культур на користь ярих, припинення тенденції нарощування експорту, а також подальше скорочення поголів’я худоби та птиці. Крім того, пані Малишко додала, що цього сезону відбулось скорочення площ посівів під усіма озимими, а стан посівів – найгірший за останні 4 роки. Близько 13% посівів озимих не зійшло взагалі. Тому очікується зменшення врожаю зерна у 2016/2017 МР до 57–57,5 млн т, експорт передбачається на рівні 32–33 млн т.
Експорт кукурудзи
У 2016/17 МР можливе скорочення обсягів імпорту кукурудзи країнами ЄС із 12,5 (сезон 2015/16 рр.) до 10 млн т, переконаний Магнус Келлерман, представник фірми BayWa. Однією з основних причин цього експерт вважає зростання власного виробництва цієї культури (завдяки підвищенню врожайності) на 7 млн т (до 65,2 млн т). Також пан Келлерман звернув увагу на той факт, що європейську кукурудзу досі частково витісняли із виробництва країни-експортери, зокрема й Україна, яка з жовтня 2015 р. по травень 2016 р. експортувала 11,9 млн т кукурудзи, 6,43 млн т із яких – до ЄС. У своїх прогнозах на 2016/17 МР експерт зазначив також відмінний стан посівів пшениці та ячменю у країнах ЄС і підкреслив, що тамтешній експорт пшениці цього сезону може перевищити показник у 30 млн т, а експорт ячменю скоротиться, порівняно з попереднім сезоном, на 2,8 млн т і становитиме 6,2 млн т через зниження імпортних потреб Китаю.
Південна Америка відвойовує втрачені позиції
Загалом на конференції багато говорили про регіони Південної Америки, які останніми роками знову завойовують колись втрачені позиції. Зокрема, Маркос Рубін, експерт Agroconsult, Бразилія, сказав, що посівні площі під кукурудзою в Бразилії за останні 8 років утримуються практично на стабільному рівні, а площі під соєю постійно зростають. Так, за його словами, якщо у 2008/2009 МР під кукурудзою було зайнято 14,3 млн га, а під соєю 21,7 млн га, то в сезоні 2015/2016 рр. площа кукурудзи становила 16,2 млн. га, а сої – 33,6 млн га. Аналогічні процеси відбуваються й в Аргентині: обсяг зменшення площ під кукурудзою у 2015–16 МР відповідно до попереднього сезону був 5%, тоді як зростання площ під соєю за цей же період становило 2%. До речі, саме Аргентина може стати головним конкурентом України на світовому ринку щодо зернових, вважає Геннадій Шульга, фахівець SGS Group, Швейцарія. Основною причиною цього він назвав скасування експортних мит у цій країні, що робить привабливим реалізацію зерна за її межами. Також Аргентина збирається відновити свої позиції у світі й стосовно соняшнику. Раніше цю країну зі світового ринку витіснили Україна та Росія. Наразі відміна мит у Аргентині стимулює виробників до вирощування цієї культури, переконана Юлія Гаркавенко, експерт ринку олійних культур, «УкрАгроКонсалт».
Площі під соняшником зростуть до 6–6,2 млн га
«Серед тенденцій виробництва олійних в Україні – підвищення обсягів їх внутрішньої переробки», – повідомила пані Гаркавенко. За її словами, нинішні потужності переробки – 15 млн т щороку, а до 2020 р. очікується, що вони становитимуть близько 20 млн т. Доповідач також відзначила фактор зростання цін на олійні на внутрішньому ринку у лютому 2016 р. порівняно із вереснем торік. За цей період ціна на соняшник зросла на 37,8%, сої – на 25,6, ріпаку – 17,7%. «Соняшник – сьогодні найбільш маржинальна культура. Маржа вирощування цієї культури цьогоріч перевищувала 300 дол./га. Тому очікуємо збільшення площ під соняшником до понад 6 або 6,2 млн га. Відтак уперше соняшникові площі перевищать пшеничні», – підкреслила вона.
Зростає експорт бобових
В Україні слід очікувати суттєвого збільшення валютних надходжень від експорту бобових – на рівні 70–100 млн дол. у 2020 р. порівняно до 10,4 млн дол. у 2014 р., заявила Голова «Співтовариства виробників і споживачів бобових в Україні» Антоніна Скляренко. Уже сьогодні, за її словами, спостерігається тенденція значного зростання посівних площ під бобовими з 2000 по 2013 р., а саме: під горохом – із 1200 до 1300 тис. га, під сочевицею – з 700 до понад 900 тис. га, під соєю – з 1000 до 1800 тис. га.
Росія
На одній із сесій конференції обговорювали питання експортного потенціалу, якості та логістики зерна країн Чорноморського регіону. «Через деякий час експорт стане вирішальним фактором зернового ринку Росії, перевищивши обсяги виробництва зерна для внутрішнього споживання, зокрема комбікормів», – про це сказав Директор ІКАР (Російська Федерація) Дмитро Рилько. За його словами, нарощувати обсяги виробництва аграріїв спонукала потреба імпортозаміщення, особливо в галузях свинарства та птахівництва, що потягло за собою збільшення обсягів вирощування вітчизняного фуражного зерна. Оцінюючи цьогорічний обсяг експорту, експерт повідомив, що на кінець квітня цей показник становить 22,4 млн т, що виведе Росію на 2 місце у світі з експорту пшениці (після країн ЄС) і дасть змогу випередити США й Канаду. Втім, зі своїм зерном Росія представлена у 70 країнах світу. В рамках реструктуризації виробництва зернових і посилення експорту фахівець відмітив тенденцію до збільшення посівів сої та кукурудзи (темпи росту становлять 5,2% у рік, в Україні – 5,6%), а також озимої пшениці. Посівні площі під рештою культур (ячмінь, соняшник) зменшуються.
Казахстан
Однією з головних складових сільськогосподарської політики Казахстану є підвищення питомої ваги олійних і фуражних культур у загальному обсязі врожаю, сказав представник EBRD, Казахстан, Азамат Шамсієв. Із посиланням на прогноз Міністерства сільського господарства Казахстану він повідомив, що в 2020 р. виробництво ячменю в країні зросте на 74%, кукурудзи – на 22%, насіння соняшнику – на 94%, тоді як виробництво пшениці залишиться на попередньому рівні. Доповідач вважає Китай та Іран головними потенційними імпортерами казахстанських зернових.
США
Про механізми зміцнення конкурентоспроможності сільгосппродукції США розповіла представник Thomson Reuters, США, Карен Браун. Вона відмітила про тенденцію до зменшення обсягів експорту пшениці, сої та кукурудзи зі США через «сильний долар» на світовому ринку. При цьому експерт підкреслила високий ступінь волатильності прогнозів урожаю і зазначила, що його долю значною мірою визначить погода в липні та серпні. За словами пані Браун, є надія, що зростання виробництва цих культур, яке спостерігають останні три роки, сприятиме зниженню цін на них, завдяки чому експорт зі США знову стане привабливим.
Якість українського зерна висока
Пшениця Причорномор’я за якістю одна з кращих у світі, вважає фахівець SGS Group, Швейцарія, Геннадій Шульга. За його даними, за останні роки поліпшилась якість української кукурудзи за вологістю, зменшилась кількість домішок і частка пошкоджених зернин. В українських зернових наразі не такий значний вміст насіння амброзії, як у російських – цей показник особливо важливий для експорту. Спікер навів також деякі дані щодо наявності ГМО в українській продукції. За його словами, під час аналізу української експортної кукурудзи виявилось, що жоден із досліджуваних лотів не містив ГМО більше ніж 0,1%, а більше 15% кукурудзи взагалі були без ГМО. Щодо сої, то близько 60% обсягів, що експортують, містить понад 0,1% ГМО.
Кліматичні ризики
Основними кліматичними ризиками в Україні є вимерзання взимку та посухи влітку, повідомила керівник відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру Тетяна Адаменко. За її словами, основні тенденції – це підвищення температури повітря в зимові місяці (майже на 2°С) й абсолютних мінімумів (найнижчих температур взимку) на 1–4°С, зростання абсолютних максимумів влітку (42°С у тіні), як на півночі, так і на півдні, та збільшення кількості днів із високими температурами. Підвищення ресурсів тепла на 200–400°С/рік на півдні країни може призвести до того, що стане можливим вирощування винограду, бавовнику, рису, вважає вона. Та разом із цим, підкреслила пані Адаменко, суттєвою небезпекою є вірогідна зміна кількості опадів до 2030 року: збільшення їх суми взимку та навесні і зменшення влітку й восени. Через це існує ризик виникнення пустель у південному регіоні та неефективності агровиробництва узагалі. Тому найближчим часом, на думку фахівця, слід впроваджувати адаптаційні й вологозберігаючі технології, правильно орієнтуватися на вирощування культур, які б доповнювали одна одну і в несприятливі для одної з них роки могли б компенсувати втрати, відмова від орієнтації на монокультуру. «Якщо ми не повернемо зрошення, Україна може втратити роль лідера на світовому ринку зернових», – наголосила пані Тетяна.
Хто покине агроринок?
У перший день роботи конференції відбулась також дискусія на тему «Хто першим покине глобальний аграрний ринок?». Генеральний директор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов презентував результати досліджень факторів конкурентоздатності компаній на аграрному ринку. За його словами, респонденти відзначили 4 групи факторів і їхній вплив на сільгоспвиробництво, серед яких: природно-кліматичні – 20–15%, державна політика – від 50 до 70%, якість менеджменту – від 80%, фактор довіри – від 4 до 6 пунктів. У коментарях презентації учасники дискусії відмітили таке: «В Україні немає реальної довгострокової державної політики у сільському господарстві», – зазначив Олексій Плотніков, док. економ. наук, заслужений економіст України. «Головна проблема в сфері логістики – непорозуміння між державним чиновником та підприємцем», – вважає Рафаель Гороян, директор ГК «Прометей». «Найактуальніші проблеми холдингів із великим земельним банком полягають у тому, що чим більший цей банк, то менше власник холдингу є фермером. Тож варто не збільшувати земельний банк, а посилювати контроль над менеджментом великої компанії», – переконаний Тон Хулс, фінансовий директор агрохолдингу «Мрія».
