Штефен Хой, проф. з тваринництва та біології поведінки тварин Університету Юстуса Лібіга, м. Гіссен,
Біргітт Хамайстер, консультант Об’єднання сприяння поліпшення якості фермерства, м. Уельцен (Німеччина)
Кількість проданих поросят є основоположною для отримання прибутків виробників свинини. Якщо продуктивність занизька, то дані програми планування відтворної продуктивності мають слугувати основою для аналізу причин такого показника. Як це працює – детальніше у пропонованій статті.
Ще не так давно розміри гнізд або відтворна продуктивність свиноматок на рік стояли у центрі всіх фахових дискусій. А між тим, дедалі більший акцент надають періоду продуктивного використання та прижиттєвій продуктивності свиноматок. Керівники і консультанти господарств мають знати, скільки з теперішніх ремонтних свинок досягнуть, приміром, п’ятого опоросу та яку кількість поросят до цього часу вони зможуть привести. До п’ятого опоросу в господарстві мають залишитися приблизно 75% ремонтних свинок, утім, цього досягають наразі ще зовсім мало господарств.
Різна продуктивність
Фахівці університету у Гіссені зробили порівняння даних програм планування продуктивності свиноматок із 49 свиногосподарств, яке розкрило суттєву різницю в показниках. Уже до другого опоросу виникала велика різниця у нормі збереженості (відходу) свиноматок. В екстремальному випадку в одному підприємстві залишилося лише 61% колишніх ремонтних свинок після другого опоросу (див. табл.). На 8% свиноферм залишалося ще понад 75% свинок після п’ятого опоросу. Тобто тут досягли тривалішого продуктивного використання тварин. Загальна кількість народжених живими поросят за 2 опороси коливалася від 21,5 у найгіршому господарстві до 29,6 – у найпродуктивнішому.
Значною була й різниця між фермами за кількістю живонароджених поросят за 5 опоросів на свиноматку (кумулятивна кількість живонароджених поросят). Коли найпродуктивніше господарство мало 79,4 народжених живими поросят від свиноматки, то у найгіршому було на 25 поросят менше. До речі, навіть за один опорос отримували різницю майже у 5 живонароджених поросят!
Для економічної результативності вирішальним є те, скільки поросят на 100 ремонтних свинок із першим осіменінням одержували до певного періоду або протягом усієї прижиттєвої продуктивності (індекс поросят за прижиттєву продуктивність, FI LL). Тобто, наприклад, норма збереженості свиноматок 70% х 70 живонароджених поросят (гол.) за 5 опоросів = 4900 гол. поросят отримали від 100 запліднених ремонтних свинок, які опоросилися щонайменше 1 раз. Різниця за цим параметром між господарствами становила до сотні загальнонароджених поросят на 100 запліднених ремонтних свинок (див. рис.).
Оскільки на багатьох підприємствах є певні резерви продуктивності, на основі програми «планувальника» можна зробити аналіз причин занизьких показників.
Пошук причин разом із «планувальником»
За таких умов слід обов’язково проаналізувати причини, що можуть до цього призводити:
- норма збереженості свиноматок за 2 опороси <90%;
- норма збереженості свиноматок за 5 опоросів < 70%;
- індекс поросят за прижиттєву продуктивність за 5 опоросів < 4500 загальної кількості народжених поросят.
Пошук причин низької продуктивності починайте з відсотка допустимого відходу запліднених ремонтних свинок, у яких було маленьке гніздо: якщо він – понад 5%, варто перевірити принципи введення свиноматок у стадо за такими критеріями:
- Вік тварин на момент придбання
- Стан їхнього здоров’я
- Карантин: тривалість періоду ізоляції (ідеально – в окремому приміщенні) та акліматизація (контакт з іншими тваринами для пристосування до характерної для господарства мікрофлори)
- Строки проведення щеплень
- Жива маса/вік за першого осіменіння
Якщо відсоток допустимого відходу ремонтних свинок перед першим опоросом менше 5%, наступне, що слід проконтролювати – норму приходу в охоту ремонтних свинок, запліднених на другий опорос (первісток). Якщо норма вища 15%, причина цього може критися у такому:
- кондиція свиноматок (>15 кг втрати живої маси впродовж підсисного періоду?);
- поява ММА;
- якість штучного осіменіння;
- ефект впливу сезону року;
- правильне використання біотехнологій (синхронізація тічки).
Якщо норма приходу в охоту свиноматок-первісток менша 15%, слід проаналізувати показник приходу в охоту основних свиноматок: якщо він понад 15%, то контролюють широку палітру можливих причин:
- Проведення штучного осіменіння (ш.о.)
- Вирізнення випадків ранньої, нормальної та пізньої охоти за ш.о.
- Задовгий період між допусканням свиноматки і першим ш.о.
- Якість та зберігання сперми
- Чи наявний у господарстві календар тічок свиноматок?
- Належна гігієна під час осіменіння
- Кількість ш.о.
- Якість роботи техніка ш.о.
- Час та місце формування груп свиноматок
Якщо норма приходу в охоту основних свиноматок менша 15%, варто розглянути спочатку кількість опоросів (= період продуктивного використання): якщо він – за умови, що інше не заплановане керівництвом господарства – менше 5 опоросів, детальний аналіз має охоплювати такі пункти:
- причини завчасного вибракування тварин зі стада: неплідність, інфекції, захворювання кінцівок, кульгавість, низька продуктивність;
- час вибракування (після повторного ш.о., із цеху очікування);
- контроль умов утримання тварин (розмір груп, стан підлоги);
- перевірка годівлі/споживання корму;
- порода.
Якщо середній період продуктивного використання в господарстві досягає понад 5 опоросів, слід ретельно перевірити розмір гнізд загально- або живонароджених поросят. Якщо розмір гнізда загальнонарождених поросят менший за 14:
- можливо це особливість певної породи;
- проведення ш.о. (строки осіменіння і кількість ш.о.);
- належна годівля в цеху осіменіння та перед ш.о.;
- кондиції тіла свиноматок.
Аналіз причин може охоплювати також інші чинники, як-от: визначення наявності мікотоксинів у кормі, дослідження кормів та води, титр антитіл. Цільові значення окремих параметрів продуктивності (приміром норма відходу/вибракування, норма приходу в охоту) визначаються залежно від особливостей кожного господарства. Як би там не було, це доцільно хоча б для того, щоб не демотивувати зависокими запланованими показниками господарства з низькою продуктивністю.
