Профілактика ускладнень під час та після опоросу

0

Марія Ярошко, вет. лікар, магістр МВА

 

У сучасних умовах інтенсивного ведення свинарства продуктивні тварини підпадають під велике навантаження. Так, у багатьох європейських репродукторах продуктивність свиноматок на рівні 35 відлучених поросят за рік на голову є звичним показником. Своєю чергою, така продуктивність потребує оптимальної організації виробничих процесів у свинарнику та докладання максимальних зусиль для профілактики ускладнень під час та після опоросу.

Найбільше уваги при цьому варто приділяти правильному плануванню робіт, безпосередньо – синхронізації опоросів та створенню у свинарниках оптимальних умов для комфорту продуктивних тварин та молодняку. Особливо ретельно слід стежити за перебігом першого опоросу у молодих та недосвідчених свиноматок, щоб уникнути виникнення тих чи інших ускладнень. Саме ці тварини, з одного боку, обходяться підприємству на цьому виробничому етапі дорожче від інших, бо ще не принесли ніякого прибутку. З другого – якщо під час першого опоросу в них виникнуть проблеми, найімовірніше й надалі робота з ними буде ускладнена.

Розрахунки та планування

Ще на етапі підготовки до опоросу дуже важливо, щоб у господарстві вели точну супровідну документацію, відповідно до якої формували б певні групи тварин на опоросі. Перед заплідненням свиноматок менеджер стада має враховувати потенціал господарства, а саме наявність відповідної кількості місць для опоросу. Бо немає нічого гіршого, ніж переважання кількості свиноматок у певній групі над кількістю місць для опоросу в свинарнику. В такому разі цілком ймовірно, що всі витрати на утримання свиноматки протягом періоду поросності виявляться марними, бо зберегти поросят в інших, нашвидкуруч пристосованих приміщеннях, дуже складно. По-друге, прорахунок зі строками поросності, зокрема несвоєчасне переведення свиноматок до відділення опоросу, також пов’язано з великим ризиком. Тварин бажано переводити туди за 4–5 днів до очікуваного часу родів. Це дає їм змогу звикнути до нового приміщення та створити ліпші умови для спостереження за тваринами в індивідуальних клітках чи навіть змінити їхній раціон. З іншого боку, це потребує чіткого управління приміщеннями, як-от: відлучення поросят попередньої групи, переведення свиноматок до відділення запліднення, проведення очищення та дезінфекції приміщення та дотримання часу простою. Принцип «порожньо-зайнято» є обов’язковим для виконання.

Оптимальне планування та виконання цих зоотехнічних заходів дає змогу використовувати приміщення оптимальніше та економічно вигідніше. Розширювати поголів’я продуктивних свиноматок не можна без попереднього розрахунку навантаження приміщення, інакше негативні економічні наслідки будуть неминучими. Якщо ж із певних причин тварин своєчасно не переводять до цеху опоросу, виникає висока ймовірність перебігу опоросу у приміщенні з вільним утриманням поросних свиноматок у групі. Це пов’язано з дуже високим ризиком втрати поросят через їхнє затоптування та поїдання іншими тваринами. Часто навіть виявити сліди того, що сталося, практично неможливо – тож гнізда втрачаються повністю, а свиноматок, нічого не підозрюючи,після цього переводять до відділення опоросу, де, зрозуміло, поросята не з’являються, а підприємство зазнає додаткових втрат. До того ж поїдання чужого приплоду та плідних оболонок негативно впливає на поведінку інших свиноматок у групі, які можуть пізніше виявляти агресію до власного потомства.

Створення комфорту для свиноматок

Створення оптимальних умов для перебігу опоросу є іншою важливою передумовою профілактики ускладнень. Зокрема, йдеться про забезпечення оптимального температурного режиму для свиноматок. Не слід вважати, що тепло завжди має позитивний ефект. Для високопродуктивних тварин, які споживають поживні корми і в результаті цього самі продукують багато тепла, воно є скоріше додатковим стресовим фактором, аніж позитивним елементом в утриманні.

Ураховуючи можливості та потреби свиноматок, оптимальна температура для їхнього утримання перебуває на рівні близько 18°С. Водночас тварини дуже чутливі до протягів, тому активний рух повітря у приміщеннях не бажаний. Тож перед господарством постає складне завдання: яким чином забезпечити необхідний температурних режим для свиноматок та задовольнити потреби у теплі для новонароджених поросят?

Використання теплих килимків з обох боків навколо свиноматки, так само як і максимальне наближення до неї обігрівальних ламп, задовго до очікуваного опоросу – хибне рішення. У першій ситуації, свиноматка перегрівається, оскільки уникнути джерела додаткового тепла не має можливості. У другій – до цього додається ще й недоцільне використання електроенергії. Також потрібно зробити правильний розрахунок віддаленості лампи від новонароджених поросят, щоб не створити зони перегрівання, що їм зашкодить. Не слід підіймати лампу надто високо, позаяк ефект він неї буде недостатнім. Проблеми з перегріванням є вагомим стресовим фактором для свиноматки, тож недооцінювати його не варто. Негативними наслідками може бути небажана зміна поведінки тварин, погіршені материнські якості та навіть агресія, відмова від корму і низька молочна продуктивність, проблеми з диханням, серцева недостатність тощо.

Збалансована годівля та чиста вода

Крім температурних чинників,на профілактику ускладнень під час опоросу великий вплив чинить організація годівлі та напування. Вільний доступ тварин до води протягом усього часу до, під час та після родів – обов’язкова умова їхнього утримання. Справність напувалок необхідно перевіряти ще до введення свиноматок до приміщення для опоросу: промивати їх та зливати частину застояної у трубах води, інакше з першими порціями тварини її випиватимуть, що негативно позначиться на їхньому здоров’ї. Слід також звертати увагу на водопропускну здатність напувалок за одиницю часу.

Варто розуміти, що свиноматки мають багато пити як для задоволення власних потреб організму у воді перед опоросом, так і для продукування молока після нього. Стояти довгий час біля напувалки й пити вони навряд чи будуть, тож за одиницю часу вони спожити максимально можливий об’єм води. Водночас незвичний шум, бризки чи надмірний тиск води можуть відлякувати тварин. Тож такі небажані ефекти потрібно вчасно усувати, адже нестача води може зумовлювати агресію свиноматок щодо поросят та навіть канібалізм.

Упродовж останнього тижня перед опоросом на годівлю свиноматок слід звертати особливу увагу. Важливо забезпечити раціон таким чином, щоб тварини, з одного боку, отримувати всі необхідні поживні речовини, а з другого, нормалізувалася робота їхнього травного каналу. У цей час у них може виникнути закреп, викликаний обмеженням руху та надмірною кількістю концентрованих кормів у раціоні. За можливості для нормалізації травлення свиноматок рекомендовано вводити корми із високим умістом клітковини та структурних елементів, які стимулюватимуть перистальтику. З профілактичною метою можна випоювати глауберову сіль та згодовувати висівки.

Загальне ожиріння свиноматок є небажаним чинником, що може вкрай негативно позначитися на перебігу родів, зумовити слабкість родової діяльності. Намагатися подолати цю проблему у відділенні опоросу вже надто пізно, до того ж голодування свиноматок перед опоросом негативно позначатиметься як на їхній продуктивності та здоров’ї, так і на поросятах. Отже, отримання відповідної кондиції свиноматок до часу родів є важливим завданням упродовж усієї поросності.

Спостерігання під час опоросу

Для відслідковування наближення часу опоросу слід уважно спостерігати за поведінкою тварин: занепокоєність, набрякання вимені та можлива поява молозива на кінчиках сосків. Досвідчені працівники спроможні досить точно встановити готовність свиноматки до опоросу та організувати відповідну підготовку. Важливо помічати відхилення від нормального перебігу опоросу, якщо він значно затягується в часі.

Процес опоросу складається із трьох стадій: підготовчої, виведення плоду та відокремлення плаценти. При цьому в першу стадію спостерігають ритмічні скорочення стінок матки що 15 хвилин на 5–15 секунд. У тварин із нормальною кондицією їх можна добре помітити за рухом черевних стінок. Під час другої стадії плоди просуваються у шийку матки та виводяться назовні. Від початку скорочення шийки матки до виведення назовні першого плоду може проходити від 1–3 до навіть 10 годин. Зазвичай нормальна тривалість опоросу становить від 1,5 до 5 год, а інтервал між народженням поросят може бути 10–20 хв чи навіть 1,5 години.

Слід уважно слідкувати за тривалістю опоросу. Втім, допомогу слід надавати лише у разі крайньої потреби: коли перебіг опоросу надто затягується, поросята довго не з’являються або ж перерва між їхньою появою становить більше 1,5 год, а не з профілактичною метою. Допомогу повинні надавати лише кваліфіковані співробітники. Не можна вводити свиноматкам стимулювальні препарати та залишати їх без нагляду.

Надмірна пологова активність може призводити до розривів піхви чи навіть самих родових шляхів. У такому разі врятувати тварину не вдасться. Механічна допомога за неправильного положення одного з поросят, або його завеликого розміру, під час виведення родовими шляхами часто може допомогти краще, ніж застосування стимулювальних препаратів.

Слід зазначити, що надання активної допомоги під час опоросу потім може викликати запалення матки, проблеми з відділенням посліду та зумовити проблеми з молокоутворенням. Розвивається відомий симптомокомплекс – метрит-мастит-агалактія, який потребує професійного ветеринарного втручання. Нажаль, тварини, що страждають на нього, рідко повністю відновлюють свою продуктивність і згодом їх вибраковують. Тому обов’язково слід зважати на індивідуальні особливості свиноматок під час опоросу, аби запобігти ускладненням та вчасно виявити момент для надання допомоги. Відомо, що більшість опоросів відбувається вночі, тому доцільно, щоб протягом цього часу на відділенні був черговий, який би час від часу перевіряв хід процесу, проте не турбуючи зайвий раз свиноматок.

Без уваги також не можна залишити проведення належних зооветеринарних заходів для профілактики інфекційних ускладнень. Для цього у господарстві мають бути складені відповідні плани профілактичних щеплень та досліджень, які потрібно виконувати. Дані і результати цих заходів слід ретельно документувати та за потреби надавати ветеринарній службі.

Отже, профілактика ускладнень під час та після опоросу дуже важлива і має стати обов’язковою складовою ветеринарно-зоотехнічних заходів на підприємстві. Це дасть змогу уникнути невиправданих витрат та економічних втрат, пов’язаних із лікуванням та передчасним вибракуванням тварин. Утім, система профілактики ставить високі вимоги до обслуговуючого персоналу, який не тільки повинен дбайливо виконувати свої обов’язки, а й уважно слідкувати за тваринами та виявляти підозрілі чинники якомога раніше, перш ніж вони переростуть у складні проблеми.