Аліментарно-дефіцитна анемія (гіпопластична, аліментарна, залізодефіцитна анемія, Anaemia alimenteria, hypoplastica) – захворювання, яке характеризується зменшенням кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну в крові внаслідок порушення гемопоезу, а також змінами в метаболізмі, зниженням інтенсивності росту тварин та загальної резистентності організму.
Залежно від основної причини, анемія може бути залізодефіцитною – хворіють поросята із 5 – 7-денного віку, а максимального розвитку хвороба досягає в 2 – 3-му тижні їхнього життя. Основною причиною захворювання в такому разі є дефіцит в організмі заліза. А за так званої класичної аліментарної анемії хворіють поросята практично всіх вікових груп, і розвивається вона на тлі дефіциту не тільки заліза у раціоні, а й повноцінного протеїну, міді, кобальту, марганцю, фосфору, вітамінів В12, Вс, В2, В6 та вітаміну С.
Поросята народжуються із невеликим запасом заліза в організмі (близько 30 – 50 мг), а з молоком матері вони одержують усього лише 1 мг за добової потреби 10 – 15 мг. Відтак поросята у 3–4-денному віці перебувають у залізодефіцитному стані, а, приміром, у тритижневому – їм необхідно вже близько 200 мг і більше заліза на добу (із молоком вони можуть отримати лише близько 25 мг). Залізодефіцитну анемію може посилити нестача названих вище біологічно активних речовин, що здатна навіть створити передумови для розвитку злоякісної аліментарної анемії.
Клінічні ознаки
Візуальними симптомами анемії є бліді з жовтуватим відтінком видимі слизові оболонки й шкіра. Захворілі поросята відстають у рості, худнуть, багато лежать (малорухливі), мають розлад травлення, прискорений пульс та пришвидшений ритм дихання, , скуйовджену, грубу щетину, суху та зморщену шкіру. Хворі на анемію поросята погано смокчуть свиноматку, і в них дуже часто розвиваються шлунково-кишкові розлади у вигляді профузної діареї. За проведення дослідження крові виявляють зниження кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, зміну еритроцитів.
Патологоанатомічні зміни
Трупи поросят виснажені, шкіра та слизові оболонки бліді, набувають сірого відтінку. Скелетна мускулатура також бліда. Печінка збільшена, в’яла, глинистого кольору. Легені набряклі (альвеолярна емфізема).
Терапія та профілактика
Для лікування застосовують парентеральне введення залізовмісних препаратів та вітамінів. Але найліпше провести профілактичний комплекс заходів, які дадуть змогу практично повністю контролювати виникнення анемій. Для цього потрібно на третій день життя поросят уводити їм 200 мг заліза із повторною ін’єкцією на 10 – 14-й день. Між уведеннями залізовмісних препаратів можна застосовувати ін’єкції вітамінів А, Е, В12. Починаючи з 5 – 7-го дня слід привчати поросят до поїдання передстартерного комбікорму, який містить повну кількість усіх необхідних для поросят біологічно активних речовин. Надалі рецепти комбікормів варто складати із урахуванням фізіологічних потреб свиней, які інтенсивно ростуть. Має бути повноцінна, збалансована годівля свиноматок у період поросності задля запобігання народжуваності гіпотрофіків та поросят із ознаками вродженої анемії. Особливу увагу в годівлі свиней (поросят, свиноматок) приділяють таким речовинам, як повноцінний протеїн, залізо, мідь, селен, йод, вітаміни В12, В1, В6, токоферол, бо саме вони є основними «учасниками» в боротьбі з анемією.
Утім, для ліпшого засвоєння поросятами заліза та зниження токсичної дії його високих доз, свиноматкам на 2-й день після опоросу (за день до ін’єкції поросятам препаратів заліза) вводять токоферол із селеном.
У деяких господарствах практикують і отримують добрі результати від орального застосування залізодекстранових препаратів у перші години життя поросят (до 12 год, бажано в перші 6 – 8 год життя), коли ще крізь слизову оболонку кишківника добре проникають макромолекули.
Слід також мати на увазі, що додаткове використання свиноматкам препаратів заліза, як парентеральне, так і оральне (поросним та під час лактації), не призводить до збільшення концентрації заліза у печінці новонароджених поросят (плацентарний бар’єр є перешкодою для транспорту сполук заліза від матері до плоду) і у молоці свиноматок.
Із профілактичною метою і донині залишається дієвим метод зрошення (змащення) пакетів молочної залози лактуючих свиноматок розчином сульфату заліза та сульфату міді (в 1 л кип’яченої води розчиняють 2,5 – 3 г сульфату заліза і 1,5 – 2 г сульфату міді).
