Висока частка свинини у м’ясному балансі пов’язана з біологічними особливостями цих тварин, зокрема, всеїдністю, багатоплідністю, скоростиглістю та високою окупністю корму, великим забійним виходом тощо. Але саме багатоплідність є основною, на яку розраховують свинарі у своїй діяльності, тому втрата цієї цінної особливості може без перебільшення поставити
під загрозу існування підприємства.
Малоплідність або малочисельні опороси – це народження меншої кількості приплоду, який могла б привести свиноматка за один опорос. Про малочисельний приплід говорять, коли самка привела 7 і менше поросят. Так, так, саме 7, а не 3 – 5 поросят, як написано у книжках, тому всі випадки опоросів із кількістю поросят у гнізді менше семи слід ретельно аналізувати.
Багатоплідність свиней дає змогу отримати за один опорос 12 і більше поросят, позаяк у яєчниках свиноматки дозріває в середньому 20 і більше яйцеклітин, і всі вони виділяються при овуляції під час охоти, але народжується всього 10 – 14 поросят. Різниця між числом запліднених яйцеклітин та народжених поросят саме і показує кількість загиблих в ембріональний період зародків, тому зниження смертності зародків є важливим резервом підвищення багатоплідності свиноматок у кожному репродуктивному поголів’ї.
Основні причини малоплідності (малопліддя) свиноматок
Насамперед слід зазначити, що до кінця всі причини малопліддя свиноматок ще не виявлені і не цілком досліджені, однак нерідко просто усунення деяких помилок у годівлі, утриманні та управлінні здоров’ям дає змогу досягти значного поліпшення ситуації з малоплідністю. Так, до основних причин відносять:
(1) Аліментарні причини, дефіцитні стани, або порушення обміну речовин, найчастіше, спричинені порушеннями в годівлі. Аліментарна причина є однією з найпоширеніших причин малоплідних опоросів. Грубі порушення в годівлі на кшталт голодування, згодовування неякісних, зіпсованих кормів, уражених мікотоксинами, засмічених різноманітними шкідливими домішками, кормів, непридатних для свиней та проблеми з регулярним забезпеченням питною водою наразі залишимо поза межами цієї статті, гадаю, що це і так зрозуміло. Дефіцит, або надлишок протеїну – ось тут треба дотримуватися норм (детальніше про це у книзі автора «Кормление свиней» – прим. ред.), дефіцит деяких амінокислот, частіше незамінних (лізин, метіонін, триптофан, треонін), призводить до негативного азотного балансу з подальшими наслідками для організму. Дефіцит кальцію та фосфору, або їх несприятливе співвідношення в раціоні; надлишок кальцію та магнію може гальмувати засвоєння йоду, що дуже необхідний свиноматкам для їх репродуктивного здоров’я.
Фактором №1, що викликає малопліддя (резорбція ембріонів у першу третину поросності, муміфікація, мацерація плодів у наступні періоди), є дефіцит вітаміну Е. Дефіцит вітаміну А проявляється у дегенеративних змінах в епітеліальній тканині, в залозах внутрішньої секреції. Серед макро-мікроелементозів значну шкоду можуть спровокувати дефіцити калію, магнію, марганцю, заліза, особливу увагу слід приділити вмісту йоду та селену, саме дефіцит йоду призводить до такого захворювання як – зоб, у свиноматок основними симптомами зобу є викидні, малопліддя, перегули, народження мертвих, або недорозвинених поросят; дефіцити вітамінів групи В, а саме В2, В3, В4, В5, В6, В12 та вітаміну С на фоні А-гіповітамінозу, але найважливішими вітамінами групи В, які необхідні для репродуктивних процесів є – рибофлавін (В2) та пантотенова кислота (В5); ожиріння свиноматок.
(2) Вікова, стареча, або рання поросність. Стареча частіше пов’язана з різноманітними неінфекційними «геріатричними» хворобами (захворювання серцево-судинної системи, ендокринних залоз, шлунку, печінки, легень, нирок, статевих органів, сечового міхура тощо). Рання поросність трапляється дуже рідко, бо ми зазвичай не осіменяємо ремонтних свинок раніше, хоча скоростиглість основних порід свиней та надмірна годівля часто спокушає нас до цього вже починаючи з 27 – 30 тижневого віку. Але наразі серед свинарів міцніє думка про те, що найоптимальнішою масою є показник 140–145 кг. Ремонтні свинки, що мають перше парування (осіменіння) у цей період, практично досягли фізіологічної зрілості й можна розраховувати на їхню плодючість та високу продуктивність. Ще один важливий момент: осіменяти ремонтну свинку треба після 2 – 3 приходу в охоту, осіменіння в першу охоту зазвичай має великий відсоток малоплідності. Досвідчені свиноводи радять, щоби більша частина репродуктивних свиноматок перебувала у віковому діапазоні між 2-м та 7-м опоросом, іноді на деяких свинопідприємствах просто існує правило – 7-й опорос – останній, це дає змогу знизити рівень так званого старечого малопліддя та інших вікових проблем.
(3) Експлуатаційна причина, або порушення умов утримання. Сюди ж я відношу і таку причину, як сезонність. За стресів (температурних, хімічних, больових, емоційних, фізичних навантажень) пригнічується материнська домінанта вагітності та порушується гонадотропна функція гіпофіза, а з нею і прогестероносинтезуюча функція жовтого тіла, як наслідок значна частина плодів завмирає ще на ранніх стадіях свого розвитку. Безпліддя, й малоплідність зокрема, зазвичай реєструють улітку, хоча малочисельні приплоди дебільшого припадають на другу половину осені та на самий початок зими. Пояснення цього феномену дуже просте – сучасна свиня походить від дикого європейського кабана з чіткою сезонною циклічністю репродукції, яка дуже міцно засіла в генах наших свинок. Ще однією з експлуатаційних проблем є транспортна, або малопліддя внаслідок перевезення свиноматок на іншу ферму. Свинарі не радять осіменяти свиноматок у першу ж охоту на новому місці, спостереженнями доведено, що навіть за відмін-ного догляду та умов утримання, окремі запліднені яйцеклітини розсмоктуються і свиноматки дають мінімальну кількість поросят у гнізді, по-декуди не більше п’яти-шести.
(4) Симптоматичні причини, або хвороби неінфекційного походження, які на початкових етапах свого розвитку проходять непомітно (сюди відносять різні патології судин, гормональні та імунологічні порушення в організмі матері, кульгавість свиноматок, захворювання нирок, печінки та урогенітальної системи), однак вони можуть суттєво знизити кількість новонароджених по-росят у свиноматки.
(5) Інбридинг – пояснень не вимагає, але його частота та наслідки, серед яких і малочисельні приплоди, на жаль, не поодинокі.
(6) Неповноцінність кнураплідника або його сперми. Різноманітні хвороби кнура, як заразної так і неінфекційної етіології, неправильна (надмірна або нерегулярна) експлуатація кнура-плідника, недостатня стимуляція кнура, неправильне поводження тощо – все це може призвести до зниження якості сперми, результат – малопліддя, перегули. Часто виділяють «чисті» проблеми кнурів-плідників, що пов’язані зі спермою: недостатня густина, недостатня рухливість сперміїв та надмірний вміст патологічних форм сперматозоїдів.
(7) Інфекційні та інвазійні причини. Існує ціла низка заразної патології, яка може призводити до абортів, неплідності та малопліддя. До таких інфекцій відносять: лептоспіроз, хламідіоз, пастерельоз, бешиху, парвовіроз, репродуктивно-респіраторний синдром свиней, ентеро-віруси, стрептококоз, мікози, хворобу Ауєскі та грип свиней. Серед паразитарних причин частіше відмічають наявність будь-якої гель-мінтозної або протозоозної інвазії, внаслідок якої відбувається загальна інтоксикація та ослаблення організму.
(8) Технологічні. До цієї групи причин я відношу все, що пов’язане зі штучним осіменінням (гормональна стимуляція охоти, помилки техніки штучного осіменіння, недостатність освітлення, скорочення підсисного періоду, час осіменіння свиноматок). Так, розсмоктування зародків часто буває у свиноматок у разі настання поросності після застосування естрогенних, гонадотропних та лютеолітичних препаратів для стимуляції статевої охоти. Малопліддя буває частими наслідками несвоєчасного осіменіння та у разі порушення умов розбавлення та зберігання сперми. Періоди відлучення також можуть вплинути на кількість поросят, а саме: скорочення підсисного періоду, відлучення раніше 26-го дня лактації та надто довгий підсисний період – понад 45-и днів (довготривала лактація виснажує організм свиноматки, пригнічує її статеві функції, що своєю чергою може призвести до тривалого відновлення репродуктивного здоров’я). Оптимальним підсисним періодом є 27 – 35 днів. Важливим для аналізу малопліддя є день, на який після відлучення поросят свиноматка прийшла в охоту та була на осіменінні. Так, високу вірогідність мати малочисельний приплід у наступному опоросі мають свиноматки, які прийшли в охоту до 3-го дня (надзвичайно рідкісне явище, але буває) та у тих, які прийшли в охоту після 10-го дня.
Окрім того, доведено практикою, що у разі утримання свиноматок на задовгому світловому режимі (понад 18 год на добу) або закороткому (менше 10 год) можуть проявлятися порушення відтворення, у тому числі малоплідність
(9) Деякі свиноводи виділяють таку причину, як генетична схильність певних ліній свиноматок до малопліддя, тому професійна селекційна робота дасть змогу уникнути негативного впливу «злих» генів.
Діагностика малопліддя свиноматок
Результатом перерахованих вище причин є ембріональна летальність, яка у перші 30 – 45 днів поросності може становити до 50%, що відчутно знижує потенційні можливості свинарства. Під час опоросу та виведення нормально розвинених поросят ми знаходимо муміфіковані та мацеровані плоди, а на наслідки ранньої резорбції (ембріональної смертності) часто вказують «брудні» виділення під час опоросу. Так, якщо загибель ембріонів настала до 32 – 35-го дня поросності, йдеться про резорбцію (розсмоктування), а якщо загибель плодів відбулася вже після 35-го дня поросності, кальцифікація скелету вже відбулася, і ми знаходимо муміфіковані плоди.
Профілактика малопліддя.
Наблизити потенційні можливості такої біологічної особливості свиней, як багатопліддя до реальних, можна лише за відмінної організації годівлі та утримання, організації підготовки свиноматок до осіменіння, суворого дотримання правил та термінів проведення штучного осіменіння, а також за умов доброго здоров’я свині.
Тезисно основні напрями профілактики: Повноцінна годівля, корекція та оптимізація раціонів свиноматок усіх технологічних та фізіологічних періодів. Відповідність раціонів для молодих ремонтних свинок для нормального розвитку та статевого (фізіологічного) дозрівання. Надособливий контроль за забезпеченням у раціонах повноцінного протеїну, марганцю, йоду, селену, вітамінів А, рибофлавіну та пантотенової кислоти.
Контроль за вгодованістю свиноматок. Перш за все, підсисні свиноматки на момент відлучення поросят мають бути добре вгодовані, проте не плануйте отримувати рясні приплоди від свиноматок із ожирінням.
Задовга або закоротка лактація. Оптимальною є 27 – 35 днів.
Застосування кнурів-пробників для стимуляції статевої функції та виявлення статевої охоти дає змогу ущільнити опороси, профілактувати малопліддя та безпліддя свиноматок.
Підвищення культури осіменіння свиноматок, регулярне дослідження якості сперми кнурів-плідників. Доброю порадою цього разу є застосування внутрішньоматкового штучного осіменіння. Суть технології полягає в тому, що розбавлену сперму кнура через зонд катетером вводять безпосередньо в матку свині. Водночас зонд є індикатором готовності свиноматки до запліднення, бо може бути введений у матку лише через відкриту шийку, тобто в період, найсприятливіший для запліднення. Цей метод штучного осіменіння дає змогу свинарям за умови відмінного здоров’я свиноматок домогтися великого відсотка заплідненості.
Диспансеризація: загальна, гінекологічна, андрологічна, а також регулярні дослідження свинопоголів’я на наявність інфекційних та інвазійних захворювань. Регулярні біохімічні дослідження крові кнурів та свиноматок на визначення стану обмінних процесів та ендокринних розладів. Ретельний аналіз усіх випадків абортів, малопліддя та інших проблем відтворення. Контроль та аналіз ефективності використання гормональних методів стимуляції охоти. Створення максимально високого відсотка поголів’я репродуктивних свиноматок на підприємстві у віковому діапазоні між 2-м та 7-м опоросом. Уникнення інбридингу. Оптимальний світловий день для свиноматки 15 – 16 годин.
Іон Морару, ветеринарний лікар, Ukrainian Legal Assistance
